Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №520/20118/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 вересня 2026 року Справа № 520/20118/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Шаркової А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - Бабича Ю.В.,

представника відповідача Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Шапошника С.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Бабич Юрій Вікторович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (надалі альтернативно за текстом - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (надалі альтернативно за текстом - ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276832410, яким нараховано 1 706 876,33 грн. податку на доходи фізичних осіб (1 365 501,06 грн. податкове зобов`язання та 341 375,27 грн. штрафних санкцій);

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276842410, яким нараховано 432 988,41 грн. військового збору (346 390,73 грн податкове зобов`язання та 86 597,68 грн. штрафних санкцій);

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276872410, яким нараховано 1 903 790,00 грн. податку на додану вартість (1 523 032,00 грн. податкове зобов`язання та 380 758,00 грн. штрафних санкцій);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2026 №Ф-00/27693/2410, якою зобов`язано сплатити нарахування з єдиного внеску у сумі 367 840,00 грн.;

рішення від 12.06.2026 №00276952410 про застосування штрафних санкцій по єдиного внеску у сумі 36 784,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276882410, яким нараховано штрафну санкцію у сумі 1 020,00 грн. за ненадання до перевірки документів пов`язаних із предметом перевірки;

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276902410, яким позивачу нараховано штрафну санкцію у сумі 8 647,00 грн. за ненадання відповіді на запит від 08.01.2026 №661/6/20-40-24-10-15;

рішення від 19.06.2026 №5038/20-40-24-10-08 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, та вимогою по ЄВ, рішенням про штраф, рішенням про анулювання, оскільки зазначені рішення податкового органу, базуються на хибних висновках, які суперечать чинному законодавству, а тому, відповідно, є незаконними, та підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. У передбачений ухвалою строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 відкрито провадження по справі.

ГУ ДПС у Харківській області до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 31.07.2026 подано відзив на позовну заяву, у своєму відзиві на позовну заяву з доводами позивача не погодилося, вважаючи прийняті рішення з боку податкового органу законним і обґрунтованим та як наслідок таким що не підлягає скасуванню.

Представник позивача правом подання відповіді на відзив не скористався.

Інші заяви по суті справи не надходили.

В судове засідання представники позивача та відповідача прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Надані пояснення з боку представника позивача та представника відповідача в судових засіданнях тотожні заявленим правовим позиціям в письмовій формі, що наявні в матеріалах справи.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив наступні обставини.

Судом встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_1 у 2024, 2025 та у періоді 2026 році займався підприємницькою діяльністю, а саме:

- 28.05.2024 позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець, а 31.08.2024 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням;

- 20.11.2024 позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець, а 25.11.2025 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням;

- 25.12.2025 позивач знову зареєструвався як фізична особа-підприємець, а 11.04.2026 статус фізичної особи-підприємця позивачем припинено за власним рішенням.

Окреслене не спростовано в ході розгляду справи з боку представникам податкового органу.

На підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. п. 69.351 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), ч. 2 ст. 13, ч. 16 ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказів Головного управління ДПС у Харківській області від 23.02.2026 № 824-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 та від 17.03.2026 №1206-п «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 23.02.2026 № 824-п», повідомлення від 18.03.2026 № 217, виданого ГУ ДПС, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 28.05.2024 по 31.08.2024 та з 20.11.2024 по 25.11.2025, повноти та своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 28.05.2024 по 31.08.2024 та з 20.11.2024 по 25.11.2025, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до першого примірника Акту перевірки.

Податковим органом в рамках проведення перевірки встановлено, що ПП-ФО ОСОБА_1 , в порушення п. п. 16.1.5, п. п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, не надано протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит ГУ ДПС у Харківській області від 08.01.2026 № 657/6/20-40-24-10-15, який направлено за податковою адресою: АДРЕСА_1 оператором поштового зв`язку України АТ «Укрпошта» 12.01.2026 № R067076223553 та повернуто до ГУ ДПС 27.01.2026 з відміткою АТ «Укрпошта» «закінчення встановленого терміну зберігання».

У зв`язку з вищезазначеним Головним управлінням ДПС у Харківській області видано накази від 23.02.2026 № 824-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 та від 17.03.2026 №1206-п «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 23.02.2026 № 824-п».

Податковим органом відповідно до інформації з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України у періоді з 28.05.2024 по 31.08.2024 та з 20.11.2024 по 25.11.2025 встановлено, що ПП-ФО ОСОБА_1 отримував дохід за ознакою 157 - «доходи, отримані від підприємницької діяльності» та за ознакою 127 - «Інші доходи» відповідно до даних, зазначених в п. п. 1.5.3 п. 1.5 розділу 1 глави ІІ «Описова частина» Акту.

Перевіркою податкового органу встановлено, що фактично у перевіряємому періоді з 28.05.2024 по 31.08.2024 та з 20.11.2024 по 25.11.2025 ПП-ФО ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування з 28.05.2024 по 31.05.2024 та з 20.11.2024 по 31.12.2024; на спрощеній системі оподаткування (2 група, 20%) - з 01.06.2024 по 31.08.2024 та з 01.01.2025 по 25.11.2025, відповідно до Заяв про застосування спрощеної системи оподаткування від 28.05.2024 № 38936487 та від 03.12.2024 № 9366303768. До контролюючого органу були надані податкові декларації:

- за 2024 рік - податкова декларація про майновий стан і доходи від 04.09.2024 № 9256443171 без доходу та від 10.01.2025 № 9407684422 на загальну суму 950 112,00 грн.;

- за 2024 рік - податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи підприємця від 04.09.2024 № 9256427943 на загальну суму 5 900 000,00 грн.;

- за 2025 рік - податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи підприємця від 28.11.2025 № 9372377947 на загальну суму 6 665 045,00 грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що ПП-ФО ОСОБА_1 у перевіряємих періодах з 28.05.2024 по 31.08.2024 та 20.11.2024 по 25.11.2025 перебував на загальній системі оподаткування з 28.05.2024 по 31.05.2024 та з 20.11.2024 по 31.12.2024 та отримав дохід за 2024 рік:

- податкова декларація про майновий стан і доходи від 04.09.2024 №9256443171 без доходу;

- податкова декларація про майновий стан і доходи від 10.01.2025 № 9407684422 на загальну суму 950 112,00 грн..

Крім того податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що ПП-ФО ОСОБА_1 отримував дохід від виду діяльності:

« 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин» на загальній системі оподаткування у періоді з 20.11.2024 по 31.12.2024 у розмірі 950 112,00 грн. відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи від 10.01.2025 № 9407684422:

- сума одержаного доходу - 950 112,00 грн.;

- вартість придбаних ТМЦ - 895 232,00 грн.;

- інші витрати - 45 200,00 грн.;

- сума чистого оподатковуваного доходу - 9 680,00 грн..

Податковим органом встановлено, що загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік (Додаток Ф2), складає 940 432,00 грн. або 98,98% ((940 432,00 : 950 112,00) х 100% = 98,98%), та становить більше 75% суми загального доходу, задекларованого у такій декларації, що свідчить про заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору внаслідок завищення валових витрат за рахунок включення до їх складу витрат на придбання товарів та послуг, що не пов`язані з веденням господарської діяльності та отриманням доходу.

На думку податкового органу ПП-ФО ОСОБА_1 порушено вимоги п. п. 16.1.5, п. п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 ПК України в частині не надання документів, які пов`язані з предметом перевірки та п. п. 16.1.5, п. п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України в частині ненадання відповіді на запит контролюючого органу від 08.01.2026 № 657/6/20-40-24-10-15, який направлено за податковою адресою: АДРЕСА_1 оператором поштового зв`язку України АТ «Укрпошта» 12.01.2026 № R067076223553 та було повернуто до ГУ ДПС у Харківській області 27.01.2026 з відміткою АТ «Укрпошта» - «закінчення встановленого терміну зберігання».

ПП-ФО ОСОБА_1 не надано пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит ГУ ДПС у Харківській області від 08.01.2026 № 657/6/20-40-24-10-15, за фактами, що свідчать про порушення податкового законодавства щодо своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України відповідно до п. 181.1 ст. 181, ст. 183 ПК України та заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору внаслідок завищення валових витрат за рахунок включення до їх складу витрат на придбання товарів та послуг, що не пов`язані з веденням господарської діяльності, та отриманням доходу відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Враховуючи позицію податкового органу - ГУ ДПС у Харківській області, сума чистого оподатковуваного доходу, отриманого ПП-ФО ОСОБА_1 у періоді з 20.11.2024 по 31.12.2024, складає 950 112,00 грн. та підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими для платників інших податків і зборів, а саме розділом ІV ПК України.

Відповідно до порушень податкового законодавства ПП-ФО ОСОБА_1 , зазначених в п. п. 1.17.2 п. 1.17 розділу 1 глави ІІ «Описова частина» Акту, ПП-ФО ОСОБА_1 , надавши недостовірну інформацію у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 03.12.2024 № 9366303768, діяв умисно, ввів контролюючий орган в оману, зазначивши у вищенаведеній заяві хибну інформацію, порушив норми п. п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України та не мав законних підстав здійснювати господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування (ІІ група, 20%) з 01.01.2025, що в свою чергу призвело до порушень ПП-ФО ОСОБА_1 п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 164.1 п. 164.3 ст. 164, п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, ст. 163, ст. 168, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження військового збору, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 п. 183.10 ст. 183 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ у періоді з 01.01.2025 по 25.11.2025, безпідставно перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (2 група, 20%).

Позивачу з листа ГУ ДПС у Харківській області від 29.05.2026 № 29543/6/20-40-24-10-15 надісланого у відповідь на адвокатський запит стало відомо, що останнім проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за періоди діяльності з 28.05.2024 по 31.08.2024 та з 20.11.2024 по 25.11.2025 про що складено Акт від 08.05.2026 №18587/20-40-24-10 08/2853523177 (надалі за текстом - Акт перевірки).

В подальшому з листа податкового органу від 25.06.2026 №35641/6/20-40-24-10-15 надісланого у відповідь на адвокатський запит позивачу стало відомо, що на підставі вказаного вище Акту перевірки відповідач виніс:

1. Податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276832410 яким позивачу нараховано 1 706 876,33 грн. податку на доходи фізичних осіб (1 365 501,06 грн податкове зобов`язання та 341 375,27 грн. штрафних санкцій) (надалі за текстом - ППР-1);

2. Податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276842410 яким позивачу нараховано 432 988,41 грн. військового збору (346 390,73 грн податкове зобов`язання та 86 597,68 грн. штрафних санкцій) (надалі за текстом - ППР-2);

3. Податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276872410 яким позивачу нараховано 1 903 790,00 грн. податку на додану вартість (1 523 032,00 грн. податкове зобов`язання та 380 758,00 грн. штрафних санкцій) (надалі за текстом - ППР-3);

4. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2026 №Ф-00/27693/2410 якою зобов`язує позивача сплатити нарахування з єдиного внеску у сумі 367 840,00 грн. (надалі за текстом - Вимога по ЄВ);

5. Рішення від 12.06.2026 №00276952410 про застосування штрафних санкцій по єдиного внеску у сумі 36 784,00 грн. (надалі за текстом - Рішення про штраф);

6. Податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276882410 яким позивачу нараховано штрафну санкцію у сумі 1 020,00 грн. за ненадання до перевірки документів пов`язаних із предметом перевірки (надалі за текстом - ППР-4);

7. Податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276902410 яким позивачу нараховано штрафну санкцію у сумі 8 647,00 грн. за ненадання відповіді на запит від 08.01.2026 №661/6/20-40-24-10-15 (надалі за текстом - ППР-5).

В подальшому податковий орган через 6 днів після винесення вказаних вище податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, виніс рішення від 19.06.2026 №5038/20-40-24-10-08 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2025 (надалі за текстом - Рішення про анулювання).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до п. п. 177.4.3 п. 174.4 ст.174 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів від здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби. Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 2021 за № 865/36487.

У відповідності до вимог п. 85.2. ст. 85 розділу ІІ ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 44.6 ст. 44 у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 ПК України платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України суб`єкт господарювання зобов`язаний зареєструватися платником податку на додану вартість у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Відповідно до п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з п. 183.4 ст. 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Відповідно до п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно п. п. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. а) п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 194.1 ст.194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною та становить 20%.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276832410, яким позивачу нараховано 1 706 876,33 грн. податку на доходи фізичних осіб (1 365 501,06 грн податкове зобов`язання та 341 375,27 грн. штрафних санкцій) та податкового повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276842410 яким позивачу нараховано 432 988,41 грн. військового збору (346 390,73 грн. податкове зобов`язання та 86 597,68 грн. штрафних санкцій), суд зазначає наступне.

Відповідні донарахування стосуються 2024 року (відповідно - Епізод №1) та 2025 року (відповідно - Епізод №2).

Про донарахування за Епізодом №1 позивач у періоді з 20.11.2024 по 31.12.2024 (1 місяць і 11 днів) здійснював діяльність як фізична особа-підприємець та перебував на загальній системі оподаткування.

За вказаний період діяльності позивач отримав 950 112,00 грн. валового доходу та поніс 940 432,00 грн. витрат (895 232,00 грн. на придбання ТМЦ і 45 200,00 грн. інші витрати).

Відповідач донараховує за цим епізодом: 169 277,76 грн. податку на доходи та 42 319,44 грн. штрафної санкції, а також 14 106,48 грн. військового збору та 3 526,62 грн. штрафної санкції.

Принагідно суд зауважує, що до перевірки не надавалися документи про суму отриманих доходів, адже запит на надання документів не надходив, проте податковий орган її визнає.

Тобто при однакових обставинах (не надання до перевірки документів через ненадходження запитів), відповідач до доходів і витрат ставиться по різному: доходи визнає, а витрати повністю заперечує.

Окреслене не відповідає вимогам частини ч. 1 ст. 2 КАС України, зокрема, щодо добросовісної поведінки суб`єкта владних повноважень - відповідача по справі, а також вимогам доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №380/744/20.

Так, у практиці вирішення приватно-правових спорів підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права.

Верховний Суд у постановах від 28.07.2021 у справі №380/744/20 та від 07.07.2022 у справі №560/2260/21 вказував, що під час вирішення публічно-правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб`єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Разом з цим суд зауважує, що діяльність від якої позивач отримував прибуток є торгівля зерном, яке не вирощується особисто позивачем, а закупляється ним у інших осіб з метою перепродажу.

Окреслене в ході розгляду справи з боку податкового органу не заперечувалось.

Про донарахування за Епізодом № 2 позивач у періоді з 01.01.2025 по 25.11.2025 здійснював діяльність як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування (2 група єдиного податку).

За вказаний період діяльності позивач отримав 6 665 045,00 грн. валового доходу, подав відповідні декларації які були прийняті відповідачем - податковим органом без зауважень, а також сплатив у передбаченому ПК України розмірі податки.

Податковий орган зважаючи на встановлені порушення в ході проведення перевірки та заявлену правову позицію вважає, що позивач не мав права з 01.01.2025 по 25.11.2025 перебувати на спрощеній системі оподаткування, а тому оподаткував усю суму отриманих у цьому періоді доходів (за виключенням 19 360,00 грн. сплаченого єдиного внеску) податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за ставками для загальної системи оподаткування і нарахував 1 196 223,30 грн. податку на доходи та 299 055,83 грн. штрафних санкцій, а також 332 284,25 грн. військового збору та 85 071,06 грн. штрафних санкцій.

Позиція податкового органу про неможливість перебування позивача з 01.01.2025 по 25.11.2025 на єдиному податку обґрунтована, що у попередньому 2024 році позивач порушив п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України бо отримав дохід загальний обсяг якого перевищує 5 921 400,00 грн. (834 розміри мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року).

В судовому засіданні судом встановлено, що окреслене твердження податкового органу виникло внаслідок додавання суми доходу позивача отриманого у 2024 році під час перебування на спрощеній системі оподаткування (з 01.06.2024 по 31.08.2024) та суми доходу під час перебування (з 20.11.2024 по 31.12.2024) на загальній системі оподаткування.

Так, відповідач додав до суми 5 900 000,00 грн. (дохід позивача на єдиному податку) та 950 112,00 грн. (дохід позивача на загальній системі оподаткування) та отримав 6 850 112,00 грн..

Суд не погоджується з окресленим виходячи з наступного.

Згідно п.п. 2 п. 291.4. ст. 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 2) друга група - фізичні особи підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Окресленою нормою визначається, граничний обсяг доходів, які може отримати особа протягом календарного року, яка перебуває на 2 групі єдиного податку для того, щоб і надалі перебувати на цій групі оподаткування.

Тобто порушення у вигляді перевищення обсягів доходу, необхідно, щоб таке перевищення настало саме тоді, коли платник податків перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до поданої позивачем податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2024 рік сума доходу позивача під час перебування на спрощеній системі оподаткування становила 5 900 000,00 грн..

Суд констатує, що вказана декларація прийнята податковим органом без зауважень, а визначена в ній сума не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня (834 х 7100,00 грн. = 5 921 000,00 грн.), адже є меншою від граничної на 21 400,00 грн..

Окреслене підтверджує, що у періоді з 2024 року (коли позивач мав статус фізичної особи-підприємця та перебував на 2 групі єдиного податку) він не досяг граничної межі доходу яка передбачена для 2 групи платників єдиного податку.

Таким чином, порушень під час перебування на єдиному податку у 2024 році (01.06.2024 по 31.08.2024) позивач не допустив, а податкоим органом в процесі прийняття декларації не встановлено, тому жодних обмежень для застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2025 позивач не мав.

Крім того ст. 292 ПК України, унормовано, порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп.

Так, згідно п.п. 6 п. 292.11. ст. 292 ПК України, до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця.

З наведеного вбачається, що доходи які отримав позивач будучи на загальній системі оподаткування (з 20.11.2024 по 31.12.2024), які включені до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця не враховуються при обрахунках доходів платника єдиного податку.

Принагідно суд зауважує, що позивач на підставі поданої 03.12.2024 заяви з 01.01.2025 перебував на спрощеній системі оподаткування, подавав декларації як платник Єдиного податку та відповідно сплачував єдиний податок.

Згідно п. 299.10 ст. 299 ПК України (в редакції станом на 01.01.2025) визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції": щодо платників першої і другої груп.

Тобто наведеним положенням чітко перелічено вичерпні підстави при яких анулюється реєстрація платником єдиного податку.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи з боку податкового органу не доведено існування наведених підстав.

Крім того, згідно п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Тобто, за логікою вказаного положення, для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку з 01.01.2025 необхідно щоб позивач був платником єдиного податку у 4 кварталі 2024 року і припустився порушень, які є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Проте, податковий орган у Акті перевірки не встановив жодного порушення позивачем спрощеного режиму оподаткування у 4 кварталі 2024 року.

Суд констатує, що у 4 кварталі 2024 року позивач не здійснював жодної підприємницької діяльності як платник єдиного податку, в ході розгляду справи представником податкового органу окреслене не спростовано, а судом не встановлено.

Зі змісту положень п. 299.10 ст. 299 та п. 299.11 ст. 299 ПК України вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником ЄП), є прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі №2040/6313/18 та від 05.05.2023 по справі №320/1040/19.

Тобто, до моменту прийняття відповідного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, з точки зору нарахування та обрахування податків, платник податків рахується платником єдиного податку.

Проте зі змісту ППР-1 та ППР-2 судом встановлено, що датою їх прийняття є 12.06.2026, тобто датою донарахувань є саме 12.06.2026, в той же час датою прийняття податковим органом Рішення про анулювання є 19.06.2026, що пізнішою датою.

Таким чином відповідач станом на 12.06.2026 не анулювавши позивачу статус платника єдиного податку вчинивши донарахування, як такий статус уже анульовано.

Таким чином, станом на 12.06.2026 рішення податкового органу щодо анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку з виключенням з реєстру платників, відповідні податкові донарахування з податку на доходи та військового збору вчинені за правилами перебування на загальній системі оподаткування є протиправними.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 19.06.2020 по справі №2040/6313/18 та постанові від 05.05.2023 по справі №320/1040/19.

Стосовно питання про нарахування штрафних санкцій за Епізодом №1 та Епізодом №2 суд зазначає наступне.

Зі змісту ППР-1 та ППР-2 вбачається, що ГУ ДПС у Харківській області у зв`язку з переконанням про заниження зобов`язання зі сплати податку на доходи та військового збору у 2024 та 2025 роках донараховано позивачу відповідні зобов`язання та притягнуто його до відповідальності за п. 123.2 ст. 123 ПК України і застосовано штрафи в розмірі 25% донарахованого зобов`язання.

Разом з цим суд зауважує, що штрафна санкція за такі правопорушення передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 10%, а не 25% донарахованого зобов`язання.

Застосовуючи до позивача санкцію в 25% замість 10% податковий орган констатував факт умисного вчинення позивачем порушень, за які вчинено відповідні дії.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 109.1 ст. 109 ПК України, діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, відповідач для застосування до позивача штрафу в розмірі 25% замість 10% мав встановити, що останній умисно, занизив податкові зобов`язання.

Проте податковий орган не встановив окресленого, що свідчить про недоведеність наявності умислу у позивача, та як наслідок, неможливість застосування до нього штрафу за умисне невиконання податкового обов`язку у підвищених розмірах.

Принагідно суд зазначає, що матеріали перевірки податкового органу окресленого не містять, а факт наявності «умислу» відповідачем будується на загальних формулюваннях, що не відповідає принципу верховенства права.

Стосовно питання протиправності ППР-3 суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту ППР-3 податковим органом вчинено донарахування із податку на додану вартість.

Відповідні донарахування стосуються 2024 року (Епізод №1) та 2025 року (Епізод №2).

Стосовно питання про донарахування основного зобов`язання за Епізодом №1 позивач у періоді з 01.06.2024 по 31.08.2024 здійснював діяльність як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування (2 група єдиного податку).

За вказаний період діяльності позивач отримав 5 900 000,00 грн. валового доходу, подав відповідні декларації як платник єдиного податку, які були прийняті податковим органом без зауважень.

Надалі позивач у періоді з 20.11.2024 по 31.12.2024 здійснював діяльність як фізична особа-підприємець та перебував на загальній системі оподаткування.

За вказаний період діяльності позивач отримав 950 112,00 грн. валового доходу.

Податковий орган вважаючи, що отриманий позивачем у 2024 році дохід як платника єдиного податку (5 900 000,00 грн.) є таким, що відповідно до положень п. 183.4 ст. 183 ПК України та п. 181.1 ст. 181 ПК України має враховуватись при визначені порогової суми доходу після досягнення якої у платника податків виникає обов`язок з реєстрації платником ПДВ, а тому отримані позивачем у 2024 році як платником на загальній системі оподаткування доходи у сумі 950 112,00 грн. оподатковує ПДВ.

Таким чином, ГУ ДПС у Харківській області, для цілей визначення у позивача обов`язку реєстрації платником ПДВ у 2024 році враховує дохід, як платника єдиного податку, враховуючи окреслене суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Крім того п. 183.1, 183.2, 183.4 ст.183 ПК України встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п. 183.4 ст. 183 ПК України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Враховуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з роз. V ПК України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн грн, зобов`язана згідно з вимогами ПК України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість.

Проте окреслене не застосовується до платників єдиного податку першої - третьої груп.

Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.

При цьому, обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отримані від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №560/8206/20, від 16.09.2022 у справі №824/275/18-а, від 29.10.2024 у справі №580/498/23, від 26.02.2019 у справі 814/4461/13-а, від 05.09.2019 у справі №813/8772/14 та від 16.10.2019 у справі №1340/4383/18.

Принагідно суд зауважує, що посилання ГУ ДПС у Харківській області в Акті перевірки на положення п. 183.4 ст.183 ПК України, судом не приймаються, оскільки вказана норма регулює лише строк подання реєстраційної заяви щодо податку на додану вартість у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, а не порядок обрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців.

Таким чином, дохід позивача за період з 20.11.2024 по 31.12.2024 у сумі 950 112,00 грн. не може бути об`єктом оподаткування ПДВ.

Стосовно питання Про донарахування основного зобов`язання за Епізодом №2, суд зазначає наступне.

Зі змісту Акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області вбачається, що податковий орган керуючись переконанням, що позивач з 01.01.2025 не мав права перебувати спрощеній системі оподаткування бо допустив у 2024 році порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування, увесь обсяг його доходів що отриманий у 2025 році у загальній сумі 6 665 045,00 грн. оподатковує ПДВ.

Суд окремо зазначає, що для твердження про вчинення позивачем у 2024 році порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування повинно мати місце відповідне порушення під час перебування на спрощеній системі у 2024 році, однак таке відсутнє, а податковим органом окресленого не виявлено та як наслідок не відображено в Акті перевірки.

Посилання податкового органу на перевищення позивачем у 2024 році суми доходів для перебування на спрощеній системі оподаткування у 2025 році судом не приймається як належне, оскільки податковий орган всупереч приписам ПК України (п.п. 6 п. 292.11. ст. 292 ПК України) сумує доходи позивача отримані на різних системах оподаткування.

Крім того податковий орган у 2025 році маючи інформацію про усі доходи позивача рішень про анулювання його реєстрації як платника єдиного податку не приймав.

Натомість наявний факт приймання податкової звітності платника єдиного податку та податкові платежі.

Принагідно суд зауважує, що серед вичерпного переліку підстав визначених п. 299.10 ст. 299 ПК України такої (досягнення платником податків час під час перебування на загальній системі оподаткування доходу який у сумі із отриманим раніше у цьому звітному періоді доходом на спрощеній системі оподаткування перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року) не має, що унеможливлює на цій підставі вчинити відповідне анулювання.

Серед іншого суд акцентує увагу, що донарахування за ППР-3 вчиненні до дати прийняття Рішення про анулювання, а тому на момент прийняття ППР-3 позивач беззаперечно у періоді 2025 року рахувався як платник єдиного податку доходи якого в силу приписів ПК України не оподатковуються ПДВ.

Стосовно питання про нарахування штрафних санкцій за Епізодом №1 та Епізодом №2, суд зазначає наступне.

За ППР-3 вбачається, що ГУ ДПС у Харківській області враховуючи своє твердження про заниження зобов`язання зі сплати ПДВ у 2024 та 2025 роках донараховано позивачу відповідні зобов`язання та притягнуто його до відповідальності за п. 123.2 ст. 123 ПК України і застосовано штрафи в розмірі 25% донарахованого зобов`язання.

Суд акцентує увагу, що штрафна санкція за такі правопорушення передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 10%, а не 25% донарахованого зобов`язання.

Податковий орган застосовуючи до позивача санкцію в 25% замість 10% констатував факт умисного вчинення позивачем порушень за які було вчинено відповідні донарахування.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 109.1 ст. 109 ПК України, діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, ГУ ДПС у Харківській області для застосування до позивача штрафу в розмірі 25% замість 10% мав встановити, що останній умисно, занизив податкові зобов`язання.

Проте податковий орган, жодним чином цього не встановив, що свідчить про недоведеність наявності умислу у позивача, та як наслідок, неможливість застосування до нього штрафу за умисне невиконання податкового обов`язку у підвищених розмірах.

Стосовно питання протиправності Вимоги по ЄВ та Рішення про штраф, суд зазначає наступне.

З Акту перевірки податкового органу судом встановлено, що позивач з 01.01.2025 не мав права перебувати спрощеній системі оподаткування бо допустив у 2024 році порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування, обирає максимальну передбачену Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базу (160 000,00 грн. (20 мінімальних заробітних плат)) для нарахування єдиного внеску та з неї за 11 місяців нараховує суму єдиного внеску з якої віднімає самостійно сплачені позивачем внески (88 000,00 грн.), що призвело до нарахування позивачу 367 840,00 грн. єдиного внеску та штрафу у сумі 36 784,00 грн..

Суд зазначає наступне, що для окресленого повинно мати місце відповідне порушення під час перебування на такій системі, однак таке відсутнє і податковий орган його не виявив і в Акті перевірки не описав.

Стосовно посилання ГУ ДПС у Харківській області на перевищення позивачем у 2024 році суми доходів для перебування на спрощеній системі оподаткування судом не приймаються як належні, оскільки податковий орган не врахував положення п.п. 6 п. 292.11. ст. 292 ПК України та сумує доходи позивача отримані на різних системах оподаткування.

Крім того відповідач у 2025 році маючи інформацію про усі доходи позивача рішень про анулювання його реєстрації як платника єдиного податку не приймав.

Натомість приймав від нього податкову звітність платника єдиного податку та податкові платежі, без жодних передбачен6их законодавством дій, у разі існування порушень податкового законодавства з боку позивача.

Принагідно суд зазначає, що суми визначені у Вимозі по ЄВ та Рішенні про штраф вчиненні до дати прийняття Рішення про анулювання, а тому на момент їх прийняття позивач для періоду 2025 року беззаперечно був платником єдиного податку для якого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлені інші розміри єдиного внеску які позивачем сплачувались, що підтверджується податковим органом в Акті перевірки.

Стосовно питання протиправності ППР-4, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що до позивача застосовано штраф у сумі 1 020,00 грн. за ненадання до перевірки документів пов`язаних із предметом перевірки.

Сторонами по справі визнається окреслений факт в рамках розгляду справи.

З боку податкового органу беззаперечно визнається факт, що позивач 11.04.2026 припинив статус фізичної особи-підприємця.

Суд акцентує, увагу що територія Чугуївського району Харківської області (зокрема Малинівська селищна громада) через близькість до зони бойових дій та регулярні обстріли підпадає під дію спеціальних нормативно-правових актів щодо ведення бойових дій та тимчасової окупації (Наказ Мінреінтеграції № 309), враховуючи окреслене посилання податкового органу на положення п.п. 16.1.5, 16.1.7, п. 16.1 ст. 16, п.п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, судом не приймаються як належні, оскільки позивач не повинен перебувати та не перебував за адресою діяльності фізичної особи підприємця (з 11.04.2026), а тому на нього не можуть бути покладені негативні наслідки не перебування за податковою адресою суб`єкта господарювання, як до, так і після припинення такого враховуючи положення статті 3 Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відтак, керуючись принципом «пропорційності порушення та покарання» застосований до позивача штраф за ненадання документів до перевірки не може вважатись пропорційним державним втручанням у право на мирне володіння майном та існування (Малинівська селищна громада) в окреслених умовах.

Стосовно питання протиправності ППР-5, суд зазначає наступне.

До позивача застосовано штраф у сумі 8 647,00 грн. за ненадання відповіді на запит від 08.01.2026 №661/6/20-40-24-10-15, що в подальшому послугувало підставою для проведення невиїзної перевірки відносно позивача за наслідком якої і винесені оскаржувані у цьому позові рішення та вимога. Сторонами по справі не заперечується, що позивач не отримував жодних вимог чи запитів від податкового органу, зокрема і запиту від 08.01.2026 №661/6/20-40-24-10-15.

Суд акцентує, увагу що територія Чугуївського району Харківської області (зокрема Малинівська селищна громада) через близькість до зони бойових дій та регулярні обстріли підпадає під дію спеціальних нормативно-правових актів щодо ведення бойових дій та тимчасової окупації (Наказ Мінреінтеграції № 309), враховуючи окреслене позивач не повинен перебувати та не перебував за адресою діяльності фізичної особи підприємця.

Принагідно суд зазначає, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії:

- чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством);

- чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес;

- чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Дотримання принципу пропорційності передбачає, що вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від от 06.02.2001 (заява № 41205/98) по справі «Tammer v. Estonia» підкреслив, що «в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі "пропорційним правомірній меті» та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, «відповідними й достатніми». Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі Khristov v. Ukraine (заява №24465/04) наголошував на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (рішення у справі Brumarescu v. Romania). Звертаючись до практики ЄСПЛ, у справі «Ісмаїлов проти Росії» зазначено наступне: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення».

Тобто держава повинна подбати про певний баланс між засобами впливу, які застосовуються до правопорушника, адекватною оцінкою його протиправних дій та метою, яку хоче досягти держава.

Розмір штрафних санкцій має перебувати в справедливому співвідношенні з тяжкістю й обставинами вчиненого правопорушення, його суспільною небезпечністю, особою винного, а також рівнем завданої суспільству чи державі шкоди.

Так, принцип «пропорційності порушення та покарання» полягає у відповідності (пропорційності) визначення міри покарання або величини штрафних санкцій за правопорушення ступеня тяжкості правопорушення.

В той же час, застосований до позивача штраф за ненадання відповіді на запит який він не отримував не може вважатись пропорційним державним втручанням у право на мирне володіння майном.

Стосовно питання протиправності Рішення про анулювання, суд зазначає наступне.

Судом зі змісту Рішення про анулювання встановлено, що його правовою підставою визначено п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України, а фактичною - твердження про отримання позивачем у 2024 році доходу загальний обсяг якого перевищує 5 921 400,00 грн. (834 розміри мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року).

Окреслене має наслідком додавання суми доходу позивача отриманого у 2024 році під час перебування на спрощеній системі оподаткування (з 01.06.2024 по 31.08.2024) та суми доходу під час перебування (з 20.11.2024 по 31.12.2024) на загальній системі оподаткування.

Податковий орган додав до суми 5 900 000,00 грн. (дохід позивача на єдиному податку) та 950 112,00 грн. (дохід позивача на загальній системі оподаткування) та отримав 6 850 112,00 грн..

Суд не погоджується з окресленим виходячи з наступного, а згідно п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.

Позивач по справі припинив підприємницьку діяльність 11.04.2026. В силу положень ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» податкові органи отримують інформацію про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем в день подання реєстратору заяви про припинення.

11.04.2026 відбулось анулювання реєстрації позивача платника єдиного податку з підстав припинення його діяльності.

Відтак, прийняття податковим органом Рішення про анулювання вчинено поза строками визначеними ПК України, адже анулювати можна лише діючу реєстрацію платника єдиного податку.

Відповідач в даному випадку приймаючи Рішення про анулювання, фактично повторно анулював недіючу реєстрацію, що не передбачено ПК України.

Крім того відповідно до п.п. 2 п. 291.4. ст. 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 2) друга група - фізичні особи підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Окресленою нормою визначається граничний обсяг доходів, які може отримати особа протягом календарного року, яка перебуває на 2 групі єдиного податку для того, щоб і надалі перебувати на цій групі оподаткування.

Підтвердженням такого розуміння норми є словосполучення з яких починається положення п. 291.4 ст. 291 ПК України, а саме «суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування».

Таким чином для твердження про допущення порушення у вигляді перевищення обсягів доходу, необхідно, щоб таке перевищення настало саме тоді платник податків перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Серед іншого суд зазначає, що положеннями ст. 292 ПК України, унормовано, порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої групи.

Так, згідно п.п. 6 п. 292.11. ст. 292 ПК України, до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця.

Із вказаного положення вбачається, що доходи які отримав Позивач будучи на загальній системі оподаткування (з 20.11.2024 по 31.12.2024), які включені до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця не враховуються при обрахунках доходів платника єдиного податку.

Також суд зауважує, що позивач на підставі поданої 03.12.2024 заяви з 01.01.2025 перебував на спрощеній системі оподаткування, подавав декларації як платник Єдиного податку та відповідно сплачував єдиний податок.

При цьому, відмови у реєстрації платником єдиного податку не отримував та в подальшому не мав з боку податкового органу жодних зауважень з приводу неможливості перебування на спрощеній системі оподаткування.

Крім того суд зазначає, що згідно п. 299.10 ст. 299 ПК України (в редакції станом на 01.01.2025) визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Окресленою нормою перелічено вичерпні підстави при яких анулюється реєстрація платником єдиного податку.

Суд констатує, що підстава на яку посилається податковий орган (п. 291.4 ст. 291 ПК України) серед наведених відсутня.

Також суд акцентує, що серед вказаного переліку підстав визначених п. 299.10 ст. 299 ПК України така, яку фактично констатує податковий орган у сформованій правовій позиції (досягнення платником податків час під час перебування на загальній системі оподаткування доходу який у сумі із отриманим раніше у цьому звітному періоді доходом на спрощеній системі оподаткування перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року) відсутня, що унеможливлює на цій підставі вчинити відповідне анулювання.

Також суд не залишає поза увагою, що відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку з 01.01.2025 необхідно щоб позивач як платник єдиного податку у 4 кварталі 2024 року припустився порушень які є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Проте податковий орган у Акті перевірки не встановив жодного порушення спрощеного режиму оподаткування у 4 кварталі 2024 року.

Суд констатує, що 4 кварталі 2024 року позивач не здійснював жодної підприємницької діяльності як платник єдиного податку, що унеможливлює вчинення порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що податковим органом прийняте Рішення про анулювання підлягає скасуванню.

Стосовно питання проведеної перевірки, суд зазначає наступне.

Податковою адресою позивача є: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №725 с.м.т. Малинівка є адміністративним центром Малинівської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області (UA63140050010015082).

Згідно п.п. 4 п. 69.35-1 ПК України - тимчасово, з 01.12.2023, діє мораторій: на проведення документальних перевірок платників податків, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є територія можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідній території, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження, крім документальних позапланових перевірок: що проводяться виключно на звернення платника податків; що проводяться з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (в частині документальних позапланових перевірок платників податків, щодо яких отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють/здійснювали свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають/надавали фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.3, 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16, 7 78.1 статті 78 цього Кодексу; платників податків, щодо яких отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків вимог валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/ або валютної виручки за експортними операціями.

Міністерство розвитку громад та територій України Наказом №376 від 28.02.2025 затвердило оновлений перелік територій, де ведуться або велися бойові дії, а також тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого Малинівська селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області (UA63140050010015082) з 06.05.2022 по 31.03.2026 та з 14.05.2026 без зазначення дати припинення віднесена до території можливих бойових дій.

Отже, податкова адреса позивача віднесена до території можливих бойових дій. Наказ на підставі якого призначено та проведено перевірку позивача прийнято 23.02.2026.

Суд зауважує, що позивач ні до 23.02.2026 ні після не звертався до податкового органу за проведенням перевірки, не є нерезидентом як самостійно відокремленим підрозділом нерезидента чи постійним представництвом нерезидента, не здійснює та не здійснювало діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), не надає та не надавав фінансові, платіжні послуги, а також не порушував вимог валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

Таким чином, колом виключень, які дозволяють призначення та проведення податкових перевірок під час мораторію позивач не охоплюється.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 п. 69.35-1 ПК України у податкового органу відсутнє право та підстави на призначення та проведення позапланової документальної планової перевірки.

Принагідно слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 та постанові від 05.09.2023 року у справі № 160/9319/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 22.09.2020 р. у справі №520/8836/18 Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених у КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд не може залишити поза увагою наступну позицію Верховного Суду та зазначає наступне.

Верховний Суд зазначив, що «Якщо податковий орган розпочав документальну позапланову невиїзну перевірку до того, як платнику податків належним чином вручили наказ про її проведення та повідомлення про дату і місце перевірки, прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення можуть бути скасовані.».

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі за позовом товариства до Головного управління ДПС у м. Києві (постанова 140/2750/24).

Враховуючи матеріали справи суд зазначає, що аркуш справи ст. 153 містить докази направлення «наказ № 824-п, повідомлення № 170, запрошення 986», а саме поштове повідомлення про вручення R067109692716, суд акцентує увагу, що окреслене поштове відправлення здійснено «від Головне управління ДПС у Харківській області» «кому Головне управління ДПС у Харківській області».

Враховуючи окреслене суд зазначає, що окреслене поштове направлення здійснено податковим органом від себе на свою же адресу.

Суд розглядаючи питання щодо можливості проведення перевірки, зазначає, що на момент її початку платнику не було належним чином вручено копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату її початку і місце проведення.

Суд зазначив, що відповідно до статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України перевірка може бути розпочата лише після вручення платнику в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.

За змістом пункту 42.2 статті 42 ПК України документ вважається належним чином врученим, якщо його, зокрема, надіслано за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, початок перевірки до належного вручення платнику наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення є істотним порушенням процедури перевірки та самостійною і достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її результатами.

Контролюючий орган перед початком перевірки зобов`язаний пересвідчитися у виконанні всіх установлених законом умов для її проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 20.03.2020 по справі № 826/11054/15, з огляду на вищезазначені положення, саме на податковий орган як суб`єкт владних повноважень покладається обов`язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, так як прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень в порядку статті 77 КАС України, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 141, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276832410, яким нараховано 1 706 876,33 грн. податку на доходи фізичних осіб (1 365 501,06 грн податкове зобов`язання та 341 375,27 грн. штрафних санкцій).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276842410, яким нараховано 432 988,41 грн. військового збору (346 390,73 грн податкове зобов`язання та 86 597,68 грн. штрафних санкцій).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276872410, яким нараховано 1 903 790,00 грн. податку на додану вартість (1 523 032,00 грн. податкове зобов`язання та 380 758,00 грн. штрафних санкцій).

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2026 №Ф-00/27693/2410, якою зобов`язано сплатити нарахування з єдиного внеску у сумі 367 840,00 грн..

Визнати протиправним та скасувати рішення від 12.06.2026 №00276952410 про застосування штрафних санкцій по єдиного внеску у сумі 36 784,00 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276882410, яким нараховано штрафну санкцію у сумі 1 020,00 грн. за ненадання до перевірки документів пов`язаних із предметом перевірки.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2026 №00276902410, яким ОСОБА_1 нараховано штрафну санкцію у сумі 8 647,00 грн. за ненадання відповіді на запит від 08.01.2026 №661/6/20-40-24-10-15.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 19.06.2026 №5038/20-40-24-10-08 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2025 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог в сумі 15974 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 01.10.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Супрун Ю.О.