Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №520/16893/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р. № 520/16893/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Агрославна» (код ЄДРПОУ 40977143, вул. Свободи, 32, смт. Близнюки, Лозівський район, Харківська обл., 64801) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене 03.06.2026 Головним управлінням ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, адреса:61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 4) за № 256688/0413 в частині нарахування Фермерському господарству «Агрославна» (код 40977143, місцезнаходження: 64801, Харківська область, Лозівський район, смт. Близнюки, вул. Свободи, 32) штрафу в розмірі 17 199,07 (сімнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 21.02.2022 ФГ «Агрославна» подано звітну податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік, реєстраційний №9036372829, якою самостійно визначено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

14.07.2022 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік, реєстраційний №9125266957, якою залишено без змін податкові зобов`язання за січень та лютий 2022 року, а задекларовані податкові зобов`язання за березень–грудень 2022 року зменшено на загальну суму 538 003,05 грн.

Вказана уточнююча декларація доставлена до контролюючого органу та прийнята 14.07.2022, що підтверджується квитанціями №1 та №2.

20.02.2023 ФГ «Агрославна» подано звітну податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік, реєстраційний №9029731369, якою, зокрема, визначено податкове зобов`язання з орендної плати за травень 2023 року в сумі 53 631,78 грн.

Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ФГ «Агрославна» щодо дотримання строків сплати податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб за 2022– 2025 роки.

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2026 №20091/20-40-04-13-02/40977143, у якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасним погашенням узгоджених сум податкових зобов`язань з орендної плати.

Акт камеральної перевірки направлено позивачу через Електронний кабінет та вручено 19.05.2026. Заперечення на акт перевірки позивачем не подавалися.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 03.06.2026 №25688/0413, яким до ФГ «Агрославна» за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 39 962,05 грн.

Як убачається з доданого до податкового повідомлення-рішення розрахунку, до складу визначених контролюючим органом штрафних санкцій увійшов, зокрема, штраф у загальному розмірі 14 517,48 грн, нарахований за порушення строків сплати податкових зобов`язань за декларацією з плати за землю за 2022 рік від 21.02.2022 №9036372829, а саме:

2 705,54 грн — на суму податкового боргу 27 055,35 грн;

1 622,62 грн — на суму податкового боргу 32 452,43 грн;

2 134,79 грн — на суму податкового боргу 21 347,87 грн;

2 404,64 грн — на суму податкового боргу 24 046,41 грн;

2 674,50 грн — на суму податкового боргу 26 744,95 грн;

2 975,39 грн — на суму податкового боргу 29 753,89 грн.

Згідно з розрахунком контролюючого органу зазначені суми податкового боргу були погашені 14.07.2022, а тривалість затримки їх погашення становила від 14 до 49 календарних днів.

Крім того, до складу штрафних санкцій включено штраф у розмірі 5 363,18 грн, що становить 10 відсотків від суми податкового зобов`язання 53 631,78 грн за декларацією з плати за землю за 2023 рік від 20.02.2023 №9029731369. Контролюючим органом визначено граничний строк сплати цього зобов`язання 30.06.2023, дату його фактичного погашення 31.07.2023 та тривалість прострочення 31 календарний день.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій у сумі 17 199,07 грн, з яких 14 517,48 грн становить штраф за епізодами 2022 року, а 2 681,59 грн — частина штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату зобов`язання за травень 2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо штрафу в сумі 14 517,48 грн, позивач зазначає, що граничні строки виконання відповідних податкових обов`язків припадали на січень–травень 2022 року, а їх погашення, за відомостями акта перевірки, відбулося 14.07.2022, тобто до 01.08.2022. На переконання позивача, контролюючим органом не враховано положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до яких платники, які мали можливість виконувати податкові обов`язки, звільнялися від відповідальності за несвоєчасну сплату податків за відповідні звітні періоди за умови їх сплати не пізніше 01.08.2022.

У додаткових поясненнях, поданих на виконання ухвали суду, позивач також указав, що 14.07.2022 ним було подано уточнюючу декларацію №9125266957, якою зменшено податкові зобов`язання з орендної плати за березень–грудень 2022 року.

Позивач зазначив, що підставою для такого коригування був підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022 №2120-IX, яким передбачалося ненарахування та несплата плати за землю за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться або велися бойові дії.

За твердженням позивача, належні йому земельні ділянки розташовані в межах Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області, яка з 24.02.2022 була віднесена до території можливих бойових дій. На час подання уточнюючої декларації законодавство не поділяло відповідні території на території можливих та активних бойових дій, а зміни, внесені Законом України від 11.04.2023 №3050-IX, не можуть мати зворотної дії та погіршувати становище платника щодо правовідносин, які виникли у 2022 році.

Щодо штрафу за травень 2023 року позивач послався на відомості первісного додатка до податкового повідомлення-рішення, в якому граничним строком сплати зазначено 01.07.2023, а датою фактичного погашення — 31.07.2023. Позивач вважає, що прострочення становило 30 календарних днів, у зв`язку із чим до суми 53 631,78 грн мав бути застосований штраф у розмірі 5 відсотків, тобто 2 681,59 грн, а не 10 відсотків у сумі 5 363,18 грн. З цих підстав позивач просить скасувати штраф у частині різниці, яка становить 2 681,59 грн.

На підтвердження своєї позиції позивачем подано уточнюючу податкову декларацію від 14.07.2022 №9125266957 з додатками та квитанціями про її прийняття, платіжну інструкцію від 29.07.2022 №36 на суму 30 600,00 грн, платіжну інструкцію від 31.07.2023 №164 на суму 107 428,00 грн, а також відомості з Електронного кабінету платника податків.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

Стосовно штрафних санкцій за 2022 рік відповідач указав, що визначені декларацією від 21.02.2022 №9036372829 податкові зобов`язання за січень–травень 2022 року були погашені в інформаційній системі контролюючого органу 14.07.2022 шляхом зменшення нарахувань на підставі уточнюючої декларації №9125266957.

Водночас відповідач вважає подання такої уточнюючої декларації неправомірним, оскільки земельні ділянки ФГ «Агрославна» розташовані на території Близнюківської селищної територіальної громади, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться чи велися бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, була віднесена до території можливих бойових дій з 24.02.2022 до 01.09.2025, але не була віднесена до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій.

На думку відповідача, пільга, передбачена підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, поширювалася лише на земельні ділянки, розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях. Оскільки позивач уточнюючої звітності зі збільшення податкових зобов`язань не подав, відповідач вважає, що зменшення зобов`язань за 2022 рік було безпідставним.

Відповідач також зазначив, що звільнення від відповідальності, передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосовується за умови фактичної сплати відповідних податків не пізніше 01.08.2022. Натомість, за позицією контролюючого органу, спірні зобов`язання були не сплачені грошовими коштами, а погашені шляхом зменшення нарахувань за уточнюючою декларацією, яку відповідач вважає неправомірною.

Щодо податкового зобов`язання за травень 2023 року відповідач зазначив, що відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України граничним строком його сплати було 30.06.2023. Зобов`язання в сумі 53 631,78 грн сплачено платіжною інструкцією від 31.07.2023, а тому прострочення становило 31 календарний день, що є підставою для застосування штрафу в розмірі 10 відсотків.

Зазначення у первісному додатку до податкового повідомлення-рішення дати 01.07.2023 відповідач пояснив технічною особливістю відображення строку в інформаційній системі. У наданому суду уточненому розрахунку граничним строком сплати вказано 30.06.2023, датою погашення 31.07.2023, кількістю днів прострочення 31, а сумою штрафу 5363,18 грн.

На виконання вимог ухвали відповідачем надано інтегровані картки платника з орендної плати за землю за 2022– 2026 роки, копію уточнюючої декларації від 14.07.2022 №9125266957 з квитанціями про її прийняття, відомості щодо місцезнаходження земельних ділянок позивача, деталізований розрахунок штрафних санкцій та додаткові письмові пояснення.

Позивачем на виконання ухвали суду надано копію уточнюючої декларації з додатками і квитанціями, платіжні інструкції, відомості з Електронного кабінету платника та письмові пояснення щодо підстав подання уточнюючої декларації і порядку виконання податкових зобов`язань.

Із наданої відповідачем інтегрованої картки платника за 2022 рік убачається, що 14.07.2022 на підставі уточнюючої декларації №9125266957 в обліку позивача проведено зменшення раніше нарахованих податкових зобов`язань. За рахунок такого зменшення в ІКП відображено погашення сум 27 055,35 грн, 32 452,43 грн, 21 347,87 грн, 24 046,41 грн, 26 744,95 грн та 29 753,89 грн, на які контролюючим органом надалі нараховано штрафні санкції в загальному розмірі 14 517,48 грн.

Платіжною інструкцією від 29.07.2022 №36 підтверджується перерахування позивачем до бюджету орендної плати з юридичних осіб у сумі 30 600,00 грн, а платіжною інструкцією від 31.07.2023 №164 — перерахування орендної плати в сумі 107 428,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

Відносини у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їх посадових осіб, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України закріплено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого існує можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам і положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу України.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку і збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата платником у повному обсязі відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо в майбутніх податкових періодах платник податків самостійно, у тому числі за результатами електронної перевірки, виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час його подання, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного й того самого нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого існує можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані у користування на умовах оренди.

За змістом пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю, крім фізичних осіб, самостійно обчислюють суму плати щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Щодо штрафних санкцій у сумі 14 517,48 грн за 2022 рік суд зазначає наступне.

Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.14 пункту 69.

У редакції, чинній на час подання позивачем уточнюючої декларації від 14.07.2022 №9125266957, підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України було встановлено, що тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний чи надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю, зокрема орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться або велися бойові дії, чи на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Зазначена норма передбачала, що перелік територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які були тимчасово окуповані, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 установлено, що перелік територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за погодженням з Міністерством оборони України на підставі пропозицій відповідних обласних та Київської міської військових адміністрацій.

На виконання вказаної постанови наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

З наданих сторонами доказів убачається та ними не заперечується, що земельні ділянки, за користування якими позивачем декларувалася орендна плата, розташовані в межах Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області.

Близнюківська селищна територіальна громада була включена до розділу І Переліку №309 як територія можливих бойових дій з 24.02.2022.

Відповідач, заперечуючи право позивача на коригування податкових зобов`язань, виходить із редакції підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, запровадженої Законом України від 11.04.2023 №3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023.

У зазначеній редакції передбачено ненарахування та несплату плати за землю за земельні ділянки, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

Проте уточнюючу декларацію №9125266957 позивач подав 14.07.2022, тобто до прийняття та набрання чинності Законом №3050-IX.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому редакція підпункту 69.14, яка набрала чинності 06.05.2023 та звузила коло територій, щодо яких застосовується звільнення від плати за землю, не може бути застосована до дій платника, учинених 14.07.2022, якщо наслідком такого застосування є погіршення його становища та притягнення до фінансової відповідальності.

Поділ територій, включених до Переліку №309, на території можливих бойових дій, активних бойових дій та тимчасово окуповані території був нормативно закріплений після виникнення спірних правовідносин. Натомість первинна редакція підпункту 69.14, якою керувався позивач на час подання уточнюючої декларації, використовувала загальне поняття територій, на яких ведуться або велися бойові дії, та не розмежовувала їх на території можливих і активних бойових дій.

Покладення на платника негативних наслідків через наступне звуження змісту податкової пільги суперечить принципам правової визначеності, передбачуваності законодавства та законних очікувань платника податків.

Суд ураховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2026 у справі №480/8698/24.

У зазначеній справі Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову платника, земельні ділянки якого були розташовані на території, віднесеній Переліком №309 саме до території можливих бойових дій, а платник уточнюючою декларацією зменшив зобов`язання з орендної плати за березень–грудень 2022 року.

Верховний Суд погодився з висновками про те, що поділ територій у Переліку №309 на території можливих бойових дій, активних бойових дій і тимчасово окуповані території не впливає на застосування підпункту 69.14 у його первинній редакції, а Закон №3050-IX, яким змінено зміст цієї норми, не має зворотної дії та не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Верховний Суд також звернув увагу на законні очікування платника щодо застосування податкового звільнення, установленого законодавством, чинним на час декларування, та на необхідність застосування пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України в разі неоднозначного трактування прав та обов`язків платника.

Отже, подання ФГ «Агрославна» 14.07.2022 уточнюючої декларації №9125266957, якою зменшено нараховані зобов`язання з орендної плати за березень–грудень 2022 року, ґрунтувалося на підпункті 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції, чинній на час учинення позивачем відповідної дії.

Матеріалами справи підтверджено, що уточнююча декларація була доставлена до контролюючого органу та прийнята 14.07.2022, що підтверджується квитанціями №1 та №2.

Відповідно до наданої відповідачем інтегрованої картки платника на підставі уточнюючої декларації №9125266957 контролюючим органом у податковому обліку позивача проведено зменшення раніше нарахованих податкових зобов`язань.

Унаслідок такого зменшення в інтегрованій картці платника відображено погашення сум 27 055,35 грн, 32 452,43 грн, 21 347,87 грн, 24 046,41 грн, 26 744,95 грн та 29 753,89 грн.

Саме на ці суми відповідачем нараховано штрафні санкції в загальному розмірі 14 517,48 грн, виходячи з того, що їх погашення відбулося 14.07.2022 із затримкою від 14 до 49 календарних днів.

Водночас із досліджених доказів убачається, що 14.07.2022 фактичного перерахування позивачем зазначених сум до бюджету не відбувалося. Відповідні записи в інтегрованій картці утворилися внаслідок зменшення раніше задекларованих зобов`язань на підставі уточнюючої декларації.

Подання уточнюючої декларації та зменшення задекларованого податкового зобов`язання не є тотожними сплаті грошового зобов`язання або погашенню податкового боргу коштами.

Отже, твердження позивача про те, що спірні зобов`язання були фактично сплачені 14.07.2022 у межах строку, передбаченого підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, не підтверджується матеріалами справи. Платіжні документи про перерахування саме 14.07.2022 відповідних сум до бюджету відсутні.

Разом із тим зазначене не спростовує обґрунтованості позовних вимог у цій частині, оскільки правомірність зменшення податкових зобов`язань позивача випливає з підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції, чинній на час подання уточнюючої декларації.

Після правомірного коригування показників декларації за 2022 рік суми, на які відповідачем нараховано штраф, перестали бути узгодженими податковими зобов`язаннями позивача за відповідні місяці. Відтак відсутній податковий борг, несвоєчасне погашення якого могло б становити підставу для відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що якщо контролюючий орган вважав, що уточнююча декларація містила занижені показники, він мав перевірити правильність визначення податкових зобов`язань та, за наявності передбачених законом підстав, самостійно визначити суму грошового зобов`язання в порядку, встановленому підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Натомість відповідач прийняв уточнюючу декларацію, відобразив зменшення податкових зобов`язань в інтегрованій картці платника, але одночасно прирівняв таке зменшення до погашення податкового боргу та застосував відповідальність за несвоєчасну сплату.

Такий спосіб визначення штрафу не відповідає фактичним обставинам та правовій природі уточнюючої декларації.

Платіжна інструкція від 29.07.2022 №36 на суму 30 600,00 грн не змінює цього висновку, оскільки згідно з інтегрованою карткою платника вказаний платіж було проведено після відображення 14.07.2022 зменшення зобов`язань та зараховано на погашення інших сум, що обліковувалися за позивачем.

За таких обставин відповідач не довів наявності передбачених пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за шістьма епізодами 2022 року в загальному розмірі 14 517,48 грн.

Тому податкове повідомлення-рішення від 03.06.2026 №25688/0413 у цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування штрафних санкцій у сумі 2 681,59 грн за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання за травень 2023 року суд зазначає наступне.

Пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, — у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зобов`язання з орендної плати за травень 2023 року підлягало сплаті відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настали після останнього календарного дня травня 2023 року.

Першим днем цього строку було 01.06.2023, тридцятим та останнім днем — 30.06.2023.

Отже, граничним строком сплати податкового зобов`язання за травень 2023 року було 30.06.2023, а не 01.07.2023.

Відповідно до платіжної інструкції від 31.07.2023 №164 позивачем перераховано до бюджету орендну плату з юридичних осіб у сумі 107 428,00 грн. Сторонами не заперечується, що за рахунок зазначеного платежу 31.07.2023 було погашено податкове зобов`язання за травень 2023 року в сумі 53 631,78 грн.

Період прострочення сплати цього зобов`язання розпочався 01.07.2023 та закінчився 31.07.2023 включно, а тому становив 31 календарний день.

Таким чином, відповідач правильно застосував до погашеної суми податкового боргу штраф у розмірі 10 відсотків: 53 631,78 грн Ч 10% = 5 363,18 грн.

Доводи позивача про те, що прострочення становило 30 календарних днів, ґрунтуються на зазначеній у первісному додатку до податкового повідомлення-рішення даті 01.07.2023 як граничному строку сплати.

Водночас граничний строк виконання податкового обов`язку встановлюється законом, а не відомостями інформаційної системи чи додатка до податкового повідомлення-рішення.

Помилкове зазначення у первісному розрахунку дати 01.07.2023 не змінює передбаченого пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України граничного строку — 30.06.2023.

Суд зауважує, що допущена в первісному додатку неточність не призвела до неправильного визначення суми штрафу, не змінила фактичної кількості днів прострочення та не позбавила позивача можливості зрозуміти зміст установленого порушення й оскаржити його.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині штрафу 5 363,18 грн, нарахованого за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання за травень 2023 року.

Відповідно відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині 2 681,59 грн, що становить різницю між застосованим відповідачем штрафом у розмірі 10 відсотків та штрафом у розмірі 5 відсотків, на застосуванні якого наполягає позивач.

Суд також ураховує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить декілька самостійних нарахувань, кожне з яких визначене щодо окремого податкового періоду, суми податкового боргу та кількості днів прострочення. Тому протиправність частини таких нарахувань не зумовлює необхідності скасування податкового повідомлення-рішення повністю, оскільки правомірна і протиправна частини є розрахунково відокремленими.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення від 03.06.2026 №25688/0413 у частині штрафних санкцій у розмірі 14 517,48 грн за 2022 рік.

Водночас матеріалами справи підтверджено правомірність нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання за травень 2023 року, а тому позовні вимоги в частині скасування 2 681,59 грн задоволенню не підлягають.

Отже, адміністративний позов ФГ «Агрославна» підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.06.2026 №25688/0413 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 14 517,48 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в сумі 14 517,48 грн із заявлених 17 199,07 грн, що становить 84,41 відсотка ціни позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 247,32 грн.

Разом з тим, в адміністративному позові повивач зазначив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду не пізніше, ніж протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та просив вважати це заявою, зробленою у відповідності до частини 7 статті 139 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила відповідну заяву. За відсутності такої заяви або неподання відповідних доказів протягом установленого строку заява залишається без розгляду.

Як зазначалося, позивач у позовній заяві до ухвалення судом рішення повідомив про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та просив вважати наведене відповідною заявою у розумінні частини сьомої статті 139 КАС України.

Відповідно до частин третьої–п`ятої статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому разі суд ухвалює додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, суд вважає за необхідне надати позивачу строк тривалістю п`ять днів із дня ухвалення цього рішення для подання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що у разі подання таких доказів у встановлений строк питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягатиме вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статей 143 та 252 КАС України. У разі неподання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягатиме залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства «Агрославна» (код ЄДРПОУ 40977143, вул. Свободи, 32, смт. Близнюки, Лозівський район, Харківська обл., 64801) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.06.2026 №25688/0413 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 14 517,48 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057) на користь Фермерського господарства «Агрославна» (код ЄДРПОУ 40977143, вул. Свободи, 32, смт. Близнюки, Лозівський район, Харківська обл., 64801) суму судового збору у розмірі 2247,32 грн. (дві тисячі двісті сорок сім гривень 32 копійки).

Надати позивачу строк – п?ять днів після ухвалення рішення для подання суду доказів про розмір витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи.

Роз?яснити позивачу, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу залишається без розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях