Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №520/22393/25 — Харківський окружний адміністративний суд

\Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р. № 520/22393/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення

У С Т А Н О В И В :

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставне набуте грошове забезпечення в загальному розмірі 57 266,28 грн та продовольче (котлове) забезпечення в загальному розмірі 10 921,75 грн, усього на загальну суму в розмірі 68 188,03 грн.

Ухвалою від 05.09.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Ухвалою від 17.09.2025 зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі 420/27626/25. Зобов`язано сторони негайно повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/27626/25.

Ухвалою суду від 23.07.2026 поновлено провадження в адміністративній справі.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді, а також з урахуванням днів перебування судді у відпустці у період з 06.07.2026 по 20.07.2026, та з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Молодший сержант ОСОБА_1 , відповідач, проходив, військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 в період з 07.09.2024 по 11.12.2024, після чого самовільно залишив місце проходження служби. 18.12.2024 відповідач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою повернення на військову службу та отримав припис для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Зазначені обставини підтверджуються ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.05.2025 у справі №592/6581/25. Згідно зазначеного судового рішення, відповідач, з 10.12.2024 перебуваючи на військовій службі у військові частині НОМЕР_4 на посаді зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, вже 11.12.2024 не прибув до місця дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , а перебував у місті Харкові, де проводив час на власний розсуд. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України, та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

Відтак наказом командира від 18.12.2024 №181 Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу позивача, на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 №101/11180, де отримував заробітну плату та премію (а.с.48-49).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.02.2025 № 105, на підставі рапорту начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 , призначено службове розслідування за фактом правомірності здійснення виплат грошового забезпечення та витрат на харчування військовослужбовцям, що були зараховані до списків військової частини НОМЕР_1 у період з 28.11.2024 по 27.12.2024 згідно приписів ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Акту службового розслідування від 22.05.2025, затвердженого командиром Військової частини НОМЕР_1 , безпідставне набуття 27 військовослужбовцями грошового та продовольчого (котлового) забезпечення, у зв`язку з самовільним залишенням військової служби, знаходяться у прямому причинному зв`язку із заподіяною шкодою (збитками) державі на загальну суму 1 981 322,80 грн. грошового забезпечення та 319 651, 34 грн котлового забезпечення. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина 27 військовослужбовців виражається у формі прямого умислу (а.с.9-43).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №73 "Про результати службового розслідування" завершено службове розслідування та визначено обов`язок відповідальних осіб внести виявлену суму нестачі (в розрізі 27 військовослужбовців, відносно яких проводилась перевірка, у тому числі, ОСОБА_1 ), до Книги грошових стягнень та Книги обліку нестач. П.5 даного наказу доручено помічнику командира частини з правової роботи військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком провести претензійну роботу відносно зазначених осіб. У випадку відмови від добровільного повернення безпідставно набутого майна (коштів) встановленим порядком звернутись з відповідними позовами до суду щодо повернення безпідставно набутого майна (коштів). Як встановлено в ході службового розслідування, відповідача, серед інших, було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 як такого, що призваний за мобілізацією, замість зарахування до списків на підставі наказу про продовження ним військової служби, що є порушенням норм, визначених Алгоритмом повернення до військової служби військовослужбовців, які здійснили самовільне залишення військової частини.

Як вбачається з копії довідки щодо виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовця від 13.05.2025 №2164, молодший сержант ОСОБА_1 за грудень 2024-січень 2025 року отримав котлове забезпечення у розмірі 10921,75 грн, а згідно довідки від 11.03.2025 №1217 - 80 147,52 грн грошового забезпечення та додаткової винагороди, у тому числі, без урахування податків - 57 266,28 грн.

На адресу відповідача сформовано та направлено претензію щодо повернення безпідставно набутого грошового та продовольчого (котлового) забезпечення від 30.06.2025 №2760 про необхідність повернення безпідставно набутого грошового забезпечення у розмірі 57 266,28 грн. та продовольче забезпечення у розмірі 10 921, 75 грн. Загальна сума, нарахована до відшкодування в якості безпідставно набутого грошового забезпечення дорівнює 68 188,03 грн.

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував заподіяну матеріальну шкоду у вигляді надмірно отриманого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби).

Відповідно до Вступної частини Статуту внутрішньої служби цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 27 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Так, судовим розглядом встановлено, що відповідач 11.12.2024 самовільно залишив місце несення військової служби у військовій частині НОМЕР_4 . У подальшому, 18.12.2024 він особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою продовження проходження військової служби та отримав припис для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Причиною для проведення службового розслідування та, як наслідок, подальшого притягнення відповідача до матеріальної відповідальності стало невиконання посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 алгоритму повернення на військову службу після вчинення факту самовільного залишення частини, затвердженого Наказом від 26.10.2024 №142976/с. При цьому службовим розслідуванням встановлено, що причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, визначена особиста недисциплінованість 27 військовослужбовців, нехтування вимогами Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану" від 20.08.2024 № 3902-ІХ та Алгоритмом повернення до військової служби військовослужбовців, які здійснили самовільне залишення військової частини, доведеного Головним Управлінням Персоналу Генерального Штабу Збройних Сил України, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд зазначає, що відповідно до преамбули Закону України від 3 жовтня 2019 року № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-ІХ) цей Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Частиною першою статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Пунктом 4 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2, статті 10 Закону №160-ІХ, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника). Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності вчинення ним дій чи бездіяльності.

Правомірність висновків службового розслідування від 22.05.2025 була предметом судового розгляду в Одеському окружному адміністративному суді в межах адміністративної справи №420/27626/26.

Так, рішенням суду від 05.01.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026, визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №73 від 22.05.2025 р. щодо результатів службового розслідування.

Зокрема, у ході судового розгляду встановлено, що в межах спірних правовідносин, що виникли, фактично відбулось порушення порядку проходження військової служби позивачами з формальних підстав - без видання наказу про продовження ними військової служби, що не може ставитися у провину позивачам, які в цей час виконували обов`язки військової служби у в/ч НОМЕР_1 . Судом не встановлено жодних ознак недобросовісності з боку позивачів, оскільки останні виконували службові завдання, перебували у визначених підрозділах, а нарахування коштів здійснювалось в автоматичному порядку, на підставі чинних наказів.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі Порядок №260).

Так п.15 Розділу І Порядку №260 встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Згідно п.15 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що під проходження військової служби позивачем у в/ч НОМЕР_1 було самовільно залишено військову частину. Відомостей про інші вчинені відповідачем правопорушення, які би свідчили про наявність підстав для призупинення виплати грошового забезпечення або його повернення як безпідставно набутого матеріали справи також не містять.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів у тому числі у вигляді заробітної плати не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

При цьому, як вбачається з матеріалів акту службового розслідування, за відповідачем, серед інших військовослужбовців, встановлено недобросовісність та умисні дії щодо набуття грошового та котлового забезпечення.

Зазначені висновки були скасовані рішенням Одеського окружного адміністративного суду та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/27626/26.

Враховуючи викладене, у діях відповідача не вбачається ознак недобросовісності набуття виплачених коштів, оскільки грошове забезпечення ним отримувалось за виконання поставлених завдань, за місцем проходження служби та у підрозділі, визначеному приписом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 №101/11180 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2025 №173.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН