Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №500/2009/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2009/26

01 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Тернопільській області (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі, відповідач), в якому просить ухвалити рішення про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі - 412672,24 грн., з них: по платежу штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг 332672,24 грн.; по платежу адміністративні штрафи та інші санкції - 80000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків, та згідно з довідкою про наявність податкового боргу у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами, який не був сплачений добровільно. У зв`язку з цим позивач просить стягнути вказаний податковий борг у судовому порядку.

Ухвалою суду від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, вказує, що відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Однак, просить врахувати, що відповідачем податкову вимогу отримано не було. Також, зауважує, що відповідач не був повідомлений про наявність податкового боргу, а відтак, вважає, що критерій для звернення до суду про стягнення суми податкового боргу відсутній, що також вказує на відсутність підстав для звернення суду з таким позовом та задоволення позову про стягнення податкового боргу загалом.

Представник відповідача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Зокрема, просить врахувати, що представником відповідача не заперечується та не спростовується факт існування узгодженого податкового зобов`язання.

Ухвалою суду від 10.06.2026 постановлено клопотання представника відповідача про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи №500/2009/26 залишити без задоволення.

Як встановлено судом, відповідач зареєстрована як підприємець 20.08.1996 органами державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків у Чортківській ДПІ Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Згідно довідки про наявність податкового боргу у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі - 412672,24 грн. в т.ч.: по платежу штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 332672,24 грн.; по платежу адміністративні штрафи та інші санкції - 80000,00 грн.

Заборгованість по даних платежах виникла в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих: згідно податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 року №00025480901 від 16.02.2026 року на суму 332689,41 грн., та від 16.02.2026 року №00025460901, винесених на підставі акту перевірки від 28.01.2026 року №1370/19-00-09-01/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями) та п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 01.10.2026 постановлено закрити провадження у даній справі по платежу штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 5100,00 грн.

Суд зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, податкові повідомлення - рішення не оскаржувались в адміністративному та судовому порядку та грошові зобов`язання, визначені у них, вважаються узгодженими.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. (п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР).

Згідно статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (надалі, ПК України) визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється, поряд з іншим, навантаження- розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом 3 акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Згідно п.128-1.1 ст. 128 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України, встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визнається податковим боргом.

Виникнення та існування такого податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунком суми боргу.

Також, відповідачу виставлялась податкова вимога №0000015-1306-1900 від 28.03.2023 року, з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Вирішуючи спір по суті слід також зазначити, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, які слугували підставою для виникнення узгоджених грошових зобов`язань, відповідачем суду не подано, та судом таких доказів не здобуто.

З цього мотиву, суд також враховує, що в постанові від 12 липня 2022 року у справі №160/7345/20 Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Пунктом 87.1 ст. 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Виходячи з норм статті 95 Податкового кодексу України, податкова заборгованість платників податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у податкового органу через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Тернопільській області податковий борг по платежу штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 327572 (триста двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 24 коп.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Тернопільській області податковий борг по платежу адміністративні штрафи та інші санкції - 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 01 жовтня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи: позивач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637), відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Головуюча суддя Дерех Н.В.