Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №523/17379/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/17379/26

Номер провадження 3/523/3083/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м.Одеси Боков О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, щодо якого відсутні відомості про працевлаштування, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно наданих матеріалів, 25.07.2026 року о 14:40 год. ОСОБА_1 , в м.Одесі на вул.Героїв Оборони, 70, керував автомобілем «Hyundai Tucson» з д/н « НОМЕР_1 », рухаючись в крайній лівій смузі, перед початком перестроювання в крайню праву смугу не надав перевагу в русі автомобілю «Ford Fusion» з д/н « НОМЕР_2 » під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в крайній правій смузі в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, стало порушення вимог п.п.10.3 «Правил дорожнього руху» водієм ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність по ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав та просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що він не порушував правил дорожнього руху, а дорожня транспортна пригода сталася не з його вини. Так, зазначив, що 25.07.2026 року о 14:40 год. він керував автомобілем «Hyundai Tucson» з д/н « НОМЕР_1 », та рухався по проспекту Князя Володимира Великого у м. Одесі в крайній лівій смузі, оскільки попереду в попутному напрямку по правій смузі повільно рухався маршрутний автобус № 190. Під`їжджаючи до перехрестя з вул. Кишинівська, у дзеркало заднього виду він побачив, що по його смузі на значній швидкості його наздоганяє автомобіль «Ford Fusion» з д/н « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 (схема № 1). Після перехрестя водій зазначеного автомобіля обігнав маршрутний автобус, перестроївся у крайню праву смугу, а потім, повертаючись у ліву смугу руху, допустив зіткнення, зачепивши заднім лівим крилом свого автомобіля праве переднє крило автомобіля «Hyundai Tucson» (схема № 2). Після зіткнення обидва транспортні засоби зупинилися, автомобіль «Ford Fusion» одразу повернувся у праву смугу. Обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, при цьому гальмівний шлях автомобіля «Ford Fusion» значно більший, ніж у його автомобіля. На його запитання водій ОСОБА_2 пояснила, що рухалася зі швидкістю 60 км/год, однак, на його переконання як водія з великим стажем, фактична швидкість її автомобіля на момент ДТП становила 90–100 км/год (схема № 3). Викликаний на місце події інспектор поліції спочатку погодився з його поясненнями щодо причин ДТП, проте після розмови з ОСОБА_2 змінив свою позицію та визнав винним у ДТП саме його (фото № 8), що він вважає несправедливим. На підтвердження викладеного надав відповідні фотокопії та схеми руху транспортних засобів.

Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи, з урахуванням пояснень та наданих суду доказів учасників ДТП, судом встановлено, що дані викладені у протоколі ЕПР№1 №728737 від 25.07.2026 року не знайшли свого підтвердження, а саме того, що ДТП сталася саме з вини ОСОБА_1 та відповідно наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, суд вважає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 не доведеним, оскільки вони не ґрунтуються на об`єктивних даних, що є у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 221, 247, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя О.М.Боков