Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №522/1604/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1604/26-Е

Провадження № 2/522/5276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Головей-Станіславчук К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість у розмірі 294 042,17 грн., з яких 118 364,37 грн. – заборгованість за основним боргом та 175 677,80 грн. – заборгованість за процентами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.01.2021 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний Договір-Анкету про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 97253444000, відповідно до умов якого, відповідачу встановлюється ліміт кредитування у розмірі 37 000,00 грн., на строк дії ліміту з дати укладання договору по 05.02.2023 року. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами на передбачених Договором умовах у межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач, у свою чергу, зобов`язався здійснювати погашення заборгованості шляхом внесення коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше встановленого мінімального обов`язкового платежу. Відповідач належним чином та своєчасно своїх зобов`язань не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним Договором у розмірі 294 042,17 грн. 19.03.2025 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» укладено договір факторингу №288, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

19.05.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача – адвоката Резуненка Дениса Сергійовича, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову.

В обґрунтування доводів відзиву на позовну заву відповідач зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного надання їй кредитних коштів та розміру заявленої заборгованості. Вказувала на відсутність банківської виписки, платіжних документів та належного розрахунку заборгованості. Також звертала увагу, що надана позивачем довідка про заборгованість містить лише підсумкові суми та не дає можливості перевірити порядок їх формування, а в графі «Сума наданого кредиту» зазначено «0 грн».

На думку відповідачки, позивач не виконав покладений на нього статтями 12, 81 ЦПК України обов`язок щодо доказування обставин, на які він посилається, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

25.05.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує доводи відповідачки та зазначає, що 12.01.2021 між АТ «УкрСиббанк» та відповідачкою укладено договір-анкету № 97253444000 про відкриття рахунку та кредитування, за яким встановлено кредитний ліміт у розмірі 37 000 грн. В подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 99 000,00 грн.

Позивач посилається на виписку з особового рахунку як доказ отримання та використання відповідачкою кредитних коштів, зазначаючи, що остання здійснювала часткове погашення заборгованості, однак належним чином свої зобов`язання не виконувала. За розрахунком позивача, станом на 19.03.2025 заборгованість становила 294 042,17 грн, з яких 118 364,37 грн — заборгованість за тілом кредиту та 175 677,80 грн — за процентами.

Позивач зазначив, що відповідачкою не надано доказів погашення заборгованості чи контррозрахунку, а тому просив долучити до матеріалів справи виписку з особового рахунку та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.05.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача – адвоката Резуненка Дениса Сергійовича надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами. Зазначила, що надана позивачем виписка не містить детального та зрозумілого розрахунку заборгованості, не дає можливості встановити базу та порядок нарахування процентів. Також відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту 118 364,37 грн не підтверджується рухом коштів за рахунком. Крім того, на її думку, позивач безпідставно нараховував договірні проценти після спливу строку кредитування 12.01.2023 року, оскільки доказів пролонгації договору матеріали справи не містять.

З огляду на викладене відповідачка вважала розмір заявленої заборгованості недоведеним, а позовні вимоги — необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання 19.08.2026 року сторони не з`явились, були повідомленні належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Керуючись ч. 3 ст. 442 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав проголошення судового рішення. З огляду на значне навантаження, та з урахуванням тимчасової непрацездатності головуючого судді з 09.09.2026 по 28.09.2026, повний текс рішення суду складений 30.09.2026.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд встановив, що 12.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» із анкетою-заявою на надання споживчого кредиту, у якій, зокрема, просила надати їй у кредит у розмірі 37 000,00 гривень на строк 24 місяців.

12.01.2021 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) №97253444000, відповідно до якого ОСОБА_1 було відкрито банківських рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно п.1.2. Договору-анкети, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених договором та правилами.

Відповідно до п. 2.1. Договору, було встановлено ліміт кредитування у розмірі 37 000,00 гривень. Строк дії ліміту кредитування з дати укладання договору по 05.02.2023 року.

Пунктом 2.1.4. встановлено, що процентна ставка на суму кредитної заборгованості з операціями з отримання готівки становить 55% річних, для безготівкових операцій 55% річних, пільговий період для погашення заборгованості 56 днів (а.с.13).

Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» зобов`язання за кредитним договором від 12.01.2021 року №97253444000 виконав, надавши можливість ОСОБА_1 розпоряджатися грошовими коштами, що підтверджується випискою за кредитним договором з 11.02.2021 року по 10.12.2023 року.

19.03.2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» було укладено договір факторингу №288, за яким клієнт відступає, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати клієнту в розпорядження грошові кошти, у розмірі, визначеному договором та за яким було відступлене право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №97253444000 від 12.01.2021 року.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем також надано копію акта приймання-передачі прав вимоги від 19.03.2025 року, та надано копію реєстру боржників до договору №288 від 19.03.2025 року, відповідно до якого розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором склав 294 042,17 грн., з яких 118 364,37 грн. – заборгованість за основним боргом та 175 677,80 грн. – заборгованість за процентами.

З реєстру боржників до договору №288 від 19.03.2025 року вбачається, що він був підписаний сторонами 19.03.2025 року.

Також, на виконання умов договору, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» сплатив на користь АТ «УКРСИББАНК» грошову суму у розмірі 4 677 221,12 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції №897 від 19.03.2025 року.

Наявні у матеріалах справи докази в своїй сукупності свідчать про відступлення позивачу права вимоги до відповідача за кредитним договором №97253444000 від 12.01.2021 року на суму 294 042,17 грн., з яких 118 364,37 грн. – заборгованість за основним боргом та 175 677,80 грн. – заборгованість за процентами.

Досліджені під час розгляду справи докази є належними та допустимими, у своїй сукупності достатніми для висновку, що позивачу належать права вимоги до відповідачів за кредитним договором.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо не доведеності позивачем ані факту надання відповідачці кредитних коштів, ані розміру заявленої до стягнення заборгованості, оскільки підписані відповідачем з АТ «УКРСИББАНК» анкета-заява на надання споживчого кредиту та договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) №97253444000, містять всі істотні умови договору щодо суми кредиту, процентної ставки та строку кредитування.

Також, позивачем на підтвердження укладення договору між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем, та надання кредитних коштів надано виписку по рахунку відповідача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

До матеріалів справи позивач надав виписку по рахунку відповідача за період з 11.02.2021 року по 10.12.2023 року, з якої вбачається надання відповідачу кредиту, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості.

При цьому, виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 року у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 року у справі № 381/1647/21,від 07.12.2022 року у справі № 298/825/15-ц).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 08.05.2024 року у справі № 381/1647/21 провадження № 61-4504св23).

Доказів на спростування факту укладення вищевказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Також, суд критично оцінює доводи представника відповідача, що позивачем не надано доказів щодо розміру заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, та правильності нарахування банком боргу, оскільки умови договору №97253444000 від 12.01.2021 року були погоджені сторонами.

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

Відповідачем не спростована презумпції правомірності кредитного договору, а тому всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, судом встановлено, що вказаний договір №97253444000 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 12 січня 2021 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі №753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Досліджені під час розгляду справи докази є належними та допустимими, у своїй сукупності достатніми для висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 294 042,17 грн., з яких 118 364,37 грн. – заборгованість за основним боргом та 175 677,80 грн. – заборгованість за процентами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи додана копія платіжної інструкції про сплату позивачем судового збору у розмірі 3 528,51 гривень. Факт зарахування сплаченої суми грошових коштів до спеціального фонду державного бюджету України встановлений судом та підтверджений відповідною випискою.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 528,51 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 44, 64, 128, 133, 141, 258-259, 263-265, 268,352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152, місцезнаходження: 04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23-А, нежитлове приміщення №35А) заборгованість у розмірі 294 042,17 грн. двісті дев`яносто чотири тисячі сорок дві гривні 17 коп.), з яких 118 364,37 грн. (сто вісімнадцять тисяч триста шістдесят чотири гривні 37 коп.) – заборгованість за основним боргом та 175 677,80 грн. (сто сімдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 80 коп.) – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152, місцезнаходження: 04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23-А, нежитлове приміщення №35А) витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 528,51 гривень (три тисячі п`ятсот двадцять вісім гривень 51 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 30.09.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА