Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №606/1100/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1100/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

за участі секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

за участю представника позивача – адвоката Ярмуся В.Д.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката Моленя Р.Б.

третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовлі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Теребовлянської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В :

Теребовлянська міська рада звернулася до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд встановити на користь позивача безстроковий постійний безоплатний земельний сервітут, щодо частини належної ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 61250101100:04:001:0791, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0013 га, трикутної форми від точки 1 до точки 2 на відстані 7,78 м., від точки 2 до точки 6 на відстані – 7,20 м, від точки 6 до точки 1- на відстані 3,69 м., який полягає у праві проходу та проїзду, в тому числі транспортним засобами до земельної ділянки Теребовлянської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0025 га по АДРЕСА_1 . Суміжні земельні ділянки з трьох сторін перебувають у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . У зв`язку з приватизацією суміжних земельних ділянок у позивача відсутній доступ до своєї земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності. Теребовлянською міською радою направлено відповідачу лист з пропозицією встановити земельний сервітут, умови та розміри встановлення сервітуту аналогічні позовним вимогам, однак відповідач відмовилась від встановлення сервітуту. Сторонам не вдалося встановити сервітут в договірному порядку, тому позивач звернувся із позовом про встановлення сервітуту.

22.07.2025 ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

11.03.2026 ухвалою суду справу призначено до судового розгляду.

Відповідач надав відзив на позов, вважав, що вимоги не підлягають до задоволення у зв`язку з їх незаконністю та необгрутованістю. Вказав, що позивач не довів, що він є власником земельної ділянки площею 0, 0025 га по АДРЕСА_1 , вказана земельна ділянка не є сформованою, не має визначених меж, не має кадастрового номеру, не зареєстрована в державному земельному кадастрі, відсутня на Генплані, не має цільового призначення, відтак, не є об`єктом цивільних прав. Позивач не довів наявність порушеного права чи законного інтересу у спосіб, який заявлено в позові. Звертав увагу, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що обраний ним спосіб встановлення сервітуту є найменш обтяжливим для відповідача та, що задовольнити його потреби, як землекористувача, іншим способом неможливо. Також у відзиві наголошувалось, про те, що позивач не виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на, яку поширюється права сервітуту та не надав відповідачу для погодження жодних картографічних матеріалів для її виготовлення, тому подання позову про встановлення сервітуту за рішенням суду є передчасним.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав просив їх задоволити з мотивів викладених у позові. Пояснив, що земельна ділянка, до якої не має проходу та проїзду є комунальною власністю, відповідно, територіальна громада має право нею безперешкодно користуватися. Позивач виконав всі умови земельного законодавства, попередньо звернувся до відповідача із договором про встановлення сервітуту, обрано найменш обтяжливий спосіб встановлення сервітуту. Відповідач відмовляється в договірному порядку встановити сервітут, а тому позовні вимоги є обгрутованмии та підлягають до задоволення.

Представник відповідача та відповідач заперечили проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у відзиві. Додатково пояснили, що між відповідачем та ОСОБА_3 тривалий час існували спори з приводу земельних ділянок, неодноразово спори вирішували в судовому порядку. Вважають, що насправді позивач за допомогою цього позову намагається вирішити питання облаштування заїзду до домогосподарства ОСОБА_3 . Це підтверджується тим, що адміністративний суд зобов`язав позивача облаштувати такий заїзд, і в своєму листі, до якого долучено договір сервітуту позивач так і вказує про необхідність виконання рішення суду. Відповідач та його представник вважали, що позивач за рахунок обмеження майнових прав відповідача намагається врегулювати питання із третьою особою.

Третя особа ОСОБА_3 просила задоволити позовні вимоги, зазначала, що між їхніми господарствами є земельна ділянка міської ради, і облаштування заїзду саме через земельну ділянку ОСОБА_1 буде найбільш оптимально і найменш обтяжливо. На запитання представника відповідача чи влаштував їй заїзд до домогосподарства позивач, відповіла, що ні, і до виконавчої служби про примусове виконання рішення суду вона не зверталася.

Третя особа ОСОБА_4 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з`явився, відзиву, клопотань, заперечень не надав.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що є сусідкою відповідачки та третьої особи, знає, що між ними тривалий час існує спір з приводу меж землеьних ділянок і заїзду, але щось конкретноо пояснити не змогла, вважала за можливе виріти спір мирним шляхом.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 61250101100:04:001:0791 площею 0,0903 газ адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 є власником двох земельних ділянок за кадастровими номерами 61250101100:03:003:0227 площею 0,0301 га та 61250101100:03:003:0228 площею 0,1000 за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 61250101100:04:001:0628 площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 .

Вказані обставини визнаються сторонами і ніким не оспорюються.

03 квітня 2025 року позивачем направлено ОСОБА_1 листа, із якого слідує, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі №500/7/24 яким зобов`язано позивача влаштувати заїзд до житлового будинку, що належить ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 міська рада пропонує погодити влаштування земельного сервітуту. Сервітут передбачає можливість облаштування заїзду(проїзду) до земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,0025 га за рахунок частини земельної ділянки приватної власності з кадастровим номером 61250101100:04:001:0791, що розташована за адресою м. Теребовля, власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1 .

До листа долучено копію схеми земельної ділянки із запропонованим межами сервітуту.

04 червня 2026 року ОСОБА_1 було направлено повторно лист про встановлення земельного сервітуту, до листа долучено проект договору про встановлення земельного сервітуту.

Як слідує з проекту договору про встановлення земельного сервітуту ОСОБА_6 та Землекористувач – Теребовлянська міська рада, уклали договір про те, що власник надає землекористувачу право на обмежене безкоштовне користування належною йому частиною земельної ділянки площею 0,0013 га, трикутної форми від точки 1 до точки 2- на відстані 7,78 м, від точки 2 до точки 6- на відстані 7,20 м, від точки 6 до точки 1 – на відстані 3,69м, яка розташована по АДРЕСА_1 . Земельний сервітут, встановлений за цим договором, включає в себе право землекористувача на прохід та проїзд в тому числі транспортними засобами через земельну ділянку власника, в частині, що веде до земельної ділянки Теребовлянської міської ради площею 0,0025 га.

Листами від 15.04.2025,22.05.2025,12.06.2025 відповідач відмовилася встановлювати сервітут за пропозицією позивача, вказуючи на відсутність законних підстав встановлювати сервітут, земельна ділянка площею 0,0025 га, не є сформовано, не має меж, не має цільового призначення і немає документів, які б підтверджували її належність до комунальної власності.

Визначення поняття сервітуту, підстави та порядок встановлення сервітуту визначають норми Цивільного та Земельного кодексів.

Відповідно до статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно із частиною першою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Норми статті 98 ЗК України визначають, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Частиною1 статті 78 ЗК України передбачено, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами частини 1 статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.10 ст. 79-1 ЗК державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Позивачем не надано, а в судовому засіданні не здобуто доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка площею 0,0025 га, яка розташована по АДРЕСА_1 сформована як об`єкт цивільних прав. Так, позивачем не надано земельно-технічної документації, яка б підтверджувала площу, межі земельної ділянки, її кадастровий номер, цільове призначення. Відсутні дані про внесення вказаної земельної ділянки до Державного земельного кадастру, а також дані щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Норми статі 98 ЗК вказують, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Тобто закон чітко окреслює осіб, які мають право на користування чужою земельною ділянкою і ними є власник або землекористувач.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (див.: висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18, від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20, від 13 березня 2023 року у справі № 297/363/18).

Всупереч вказаному, позивачем не долучено жодного доказу, який підтверджує ту обставину, що Теребовлянська міська рада є власником або землекористувачем земельної ділянки площею 0,0025 га.

На підтвердження своїх повноважень власника, позивачем до матеріалів позову долучено схему земельних ділянок по АДРЕСА_1 , яка виконана ОСОБА_7 , на схемі зображено зареєстровані земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вказані земельні ділянки мають кадастрові номери. Земельна ділянка площею 0,0025 не має кадастрового номеру, не значиться як зареєстрована.

Позивач стверджує, що вказана схема є електронним доказом в розумінні ст. 100 ЦПК України, оскільки отримана електронним листом на службову електронну адресу Теребовлянської міської ради 04.12.2023.

Визначення поняття електронних доказів міститься у ч. ч. 1,2 ст. 100 ЦПК України, яка передбачає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Всупереч вказаним нормам закону, долучена позивачем план-схема не може вважатися електронним доказом, те, що графічна схема прийшла по електронній пошті не робить її автоматично електронним доказом, оскільки така схема не підписана кваліфікованим електронним чи іншим прирівняним до нього підписом.

Відтак, позивачем не доведено, що ділянка, до якої він просить право проїзду та проходу через земельну ділянку ОСОБА_1 є об`єктом цивільних прав і Теребовлянська міська рада є власником або законним користувачем цієї земельної ділянки.

Суд не вдається до оцінки чи запропонований спосіб встановлення сервітуту є найменш обтяжливим, оскільки прийшов до переконання про відсутність суб`єктивних прав у позивача для встановлення такого сервітуту.

Також судом не надає оцінки доказам і твердженням відповідача про можливість встановлення Теребовлянською міською радою заїзду до житлового будинку ОСОБА_3 зі сторони вул. Бічної в м. Теребовля, оскільки вказані правовідносини не є предметом спору в даній цивільній справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову Теребовлянської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір в разі відмови в задоволенні позову покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Теребовлянської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка