Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №486/1153/23 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/1153/23

Провадження № 2-др/486/13/2026

ДОДАТОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сорочана Володимира Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №486/1153/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17.07.2026, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду у розмірі 10326,16 грн, з яких 326,16 грн матеріальна шкода та 10000,00 грн моральна шкода; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 220,10 грн.

21.07.2026 представник позивача – адвокат Сорочан В.О. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі, оскільки під час постановлення вищевказаного судового рішення, судом не було вирішено вимогу позовної заяви щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2026 призначено заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду.

30.09.2026 від представника відповідача – адвоката Демчука В.В. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд зменшити розмір стягнення витрат понесених ОСОБА_1 на правову допомогу у справі у справі №486/1153/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданих в наслідок вчинення кримінального праворушення з 20000,00 грн. до 2000,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час місце розгляд заяви повідомлені належним чином.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини 1 статті 264 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 просив стягнути з останнього на свою користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 326,16 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17.07.2026, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду у розмірі 10326,16 грн, з яких 326,16 грн матеріальна шкода та 10000,00 грн моральна шкода; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 220,10 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Тобто 20,5% задоволених позовних вимог та 79,5% відмовлених позовних вимог.

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення судових витрат, суд враховує наступне.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

На підтвердження факту витрат на оплату послуг адвоката, представником позивача Сорочаном В.О. надано: договір про надання правової допомоги №248 від 20.11.2024, укладеного між Адвокатським бюро «Сорочан» в особі адвоката Сорочаном В.О. та позивачем ОСОБА_1 ; додаткову угоду №1 до договору №248 від 20.11.2024 про надання правової допомоги; акт прийому-передачі виконаних робіт від 20.07.2026 за договором правової допомоги №248 від 20.11.2024 та додаткової угоди №1 до договору, відповідно до якого правова допомога надана ОСОБА_1 адвокатом Сорочаном В.О. на суму 20 000,00 грн, квитанцію про оплату ОСОБА_1 за договором №248 від 20.11.2024 на суму 20 000 грн.

Таким чином, представник позивача надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Водночас суд враховує заяву представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить зменшити розмір стягнення витрат понесених ОСОБА_1 на правову допомогу з 20 000,00 грн. до 2 000,00 грн.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Разом з тим, представник відповідача подав до суду заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник відповідача зазначив про те, що розрахунки, надані стороною відповідача на підтвердження витрат понесених ним на правничу допомогу, є завищеними та було вказано про неспівмірність таких витрат, тому просив зменшити заявлені витрати до 2 000 грн.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, приймає до уваги вищевказані докази на підтвердження факту укладення договору про надання правничої допомоги, дійшов висновку про те, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 20 000 грн. (2000 грн. (1 год) надання консультаційних послуг та допомоги у визначенні правової позиції; 2000 грн (1 год) допомога у підготовці заяв; 4000 грн (за 2 год) підготовка позовної заяви до суду 14.07.2023; 2000 грн (1 год) допомога в усуненні недоліків 02.08.2023; 4000 грн (за 2 год) ознайомлення з матеріалами справи в березні 23 році; 2000 грн (1 год) підготовка та подання до суду заяв і клопотань; 4000 грн (за 2 год) участь в судових засіданнях 14.07.2026), є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними, у зв`язку із наданням необхідної за обставин даної справи правової допомоги.

Окремо суд зауважує, що згідно з матеріалами справи позов подано 19.07.2023, тоді як договір про надання правової допомоги №248 між Адвокатським бюро «Сорочан» в особі адвоката Сорочаном В.О. та позивачем ОСОБА_1 укладений 20.11.2024, а тому факт складання позовної заяви, допомога в усуненні недоліків адвокатом Сорочаном В.О., ознайомлення з матеріалами справи в березні 2023 році та інші послуги до дати укладення договору суд вважає недоведеним.

Так щодо понесених витрат на правничу допомогу, а саме, участі адвоката у судових засіданнях визначено у розмірі 4000 грн, що не відповідає вказаному вище критерію розумності та обґрунтованості, оскільки, всього було проведено два судових засідання, з яких тривалість часу витраченого адвокатом на участь в кожному з яких не є суттєво великим та їх вартість є явно завищеною, зважаючи на те, що відповідачем відзиву не подано, відповідач позов визнав частково, тому суд з урахуванням часткового задоволення позову та фактично витраченого адвокатом часу на кожне з засідань, вважає, що співмірним є вартість кожного засідання у розмірі по 500 грн, а вартість інших послуг адвоката 1000 грн.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивача, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та з наданим адвокатом позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, враховуючи виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, зважаючи на ту обставину, що сторона відповідача заперечує проти розміру витрат на правову допомогу, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат до 2 000 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

Частиною 5 статті 270 ЦПК України, додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст.ст.12,13,81,133,137,270,273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сорочана Володимира Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №486/1153/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.О. Волощук