Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №485/1572/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1572/26

Провадження №2/485/998/26

Рішення

іменем України

02 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 29 березня 2019 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 699902410 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та сплатою процентів за користування кредитом. За договором факторингу від 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (з урахуванням додаткових угод) відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "Таліон Плюс", яке у свою чергу відступило право вимоги ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за договором факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року. У подальшому, 05 червня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №05/06/25-Е відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 16505,00грн.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки не повернула, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 13991,00 грн на свою користь та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

12 вересня 2026 року представником відповідача - адвокатом Гарманчук О.Р. подано відзив на позовну заяву, який ухвалою суду від 17 вересня 2026 року залишено без розгляду.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача. У письмових поясненнях від 24 вересня 2026 року представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі, наголошено на необхідності їх задоволення.

Представником відповідачки Гарманчук О.Р. 21 вересня 2026 року подано письмові пояснення, у яких представник просив розгляд справи проводити без участі відповідача та її представника. В задоволенні позовних вимог прозивача просить відмовити у повному обсязі, посилаючись на те що що досліджені розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначений розмір ТОВ "ФК "ЕЙС" до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені ТОВ "ФК "ЕЙС" вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають. Крім того зазначає, щона момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов"язання відповідача за кредитним договором № 699902410 від 29 березня 2019 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором, а тому ТОВ "ФК "ЕЙС" не є належним позивачем. Також звертає увагу на те, що акт прийому-передачі реєстру боржників наданий лише за одним договором факторингу, а не трьома. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі відступлення прав вимоги. Щодо витрат на правову допомогу, зазначає про те, що для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, ознайомлення з матеріалами справіи та складання позову не передбачають такого обсягу роботи та витра, що зазначені в розрахунку, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають. Також, до суду не було надано квитанцію про оплату наданих послуг.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 29 березня 2019 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_2 було укладено договір № 699902410 (далі - Договір), за яким відповідачка отримала кредит на суму 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 9-10).

У відповідності до умов договору (п.1.3.) кредит надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,69 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони погодилися, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.3. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Як вбачається відповіді № 3185191 від 17 серпня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідачка змінила прізвище з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 " (а.с.86).

Згідно повідомлення АТ КБ "Приват банк" від 24 серпня 2026 року на ім`я ОСОБА_5 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та згідно виписки по рахунку підтверджено зарахування 29 березня 2019 року коштів в сумі 5000,00 грн (а.с. 98-99).

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01 (строк дії якого продовжувався укладенням між сторонами додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року до 31 грудня 2020 року; №26 від 31 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року; №27 від 31 грудня 2021 року до 31 грудня 2022 року; №31 від 31 грудня 2022 року до 31 грудня 2023 року; №32 від 31 грудня 2023 року до 31 грудня 2024 року) відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 699902410 від 29 березня 2019 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 33 від 02 липня 2019 року (а.с. 33-48).

Додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, договір факторингу викладено у новій редакції, за змістом п. 4.1 додатковіої угоди наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Реєстр прав вимоги, за яким ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" право грошової вимоги за кредитним договором № 699902410 від 29 березня 2019 року підписано сторонами договору факторингу 02 липня 2019 року.

Вказане свідчить, що 02 липня 2019 року ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило дійсну вимогу, тобто вимогу яка існувала на момент відступлення та у відповідному реєстрі права вимоги сторони індивідуалізували (вказали боржника, номер та дату кредитного договору, розмір вимоги) права вимоги які відступаються.

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 699902410 від 29 березня 2019 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 05 серпня 2020 року (а.с. 49-56).

За умовами п. 4.1 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру права вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

В наступному, 05 червня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу № 05/06/25-Е (а.с.57-60).

За умовами п. 1.2 договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2020 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в мент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід"ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 699902410 від 29 березня 2019 року в сумі 16505,00 грн., з яких 5000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 8991,00 грн сума заборгованості за відсотками, 2514,00 грн сума заборгованості за пенею (а.с. 64-65).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором вбачається, що відповідачка зобов"язання за договором не виконала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Пунктом 1.2.-1.3. Договору № 699902410 від 29 березня 2019 року передбачений строк кредитування 28 днів.

Як вбачається з наданих розрахунків заборгованості, кредитор ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" нараховував відповідачці відсотки за користування кредитними коштами в період з 29 березня 2019 року по 02 липня 2019 року, а кредитор ТОВ "Таліон Плюс" – з 03 липня 2019 року по 15 липня 2019 року, тобто поза межами строку кредитування.

Умова кредитного договору автоматична пролонгація не передбачена. Окрім того, п. 4.3. Договору передбачено, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, нарахування відсотків після закінчення передбаченого умовами договору строку кредитування, окрім як у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, є неправомірним. Позивач же не просить стягнути відсотки нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, за 28 днів строку кредитування відсотки мали становити 2366,00 грн (5000,00 грн*1,69%*28 днів).

Також з розрахунку заборгованості складеного первісним кредитором ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" вбачається про сплату відповідачкою відсотків в сумі 175,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідачки за відсотками складає 2191,00 грн (2366,00-175,00).

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідачка порушила умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатила, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення, однак частково в розмірі 7191,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 2191,00 грн заборгованість по відсоткам.

Посилання представника позивача, викладені у письмових поясненнях, про те, що розмір відсотків в сумі 8991,00 грн складається в тому числі з відсолтків нарахованих у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України на думку суду є безпідставними, оскільки в самому позхові вказано, що ця сума є відсотками "за користування кредитом". Зі змісту наданих позивачем розрахунків заборговансоті за кредитним договором, реєстрів боржників також вбачається, що вказана сума є саме відсотками за користування кредитом, а не відсотками нарахованими у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В письмових поясненнях представник позивача нагалощшував на тому, що позивач у своїй позовній заяві користувався безпосередньо ст. 625 ЦК України. Однак суд звертає увагу на те, що обгрунтовуючи позовні вимоги посилання на ст. 625 ЦК України саме по собі не свідчитть про те, що кредиторами ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" відповідачці нараховувалися відсотки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Окрім того, обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач у позовній заяві посилався на ч. 1 ст. 625 ЦК України, а не на частину 2, яка передбачає можливість кредитора нарахуватим відсотки за несмвоєчасне виконання грошового зобов"язання.

Доводи представника відповідача, викладені в письмових поясненнях, з приводу того, що ТОВ "ФК "ЕЙС" не є належним позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки надані позивачем договори відступлення прав вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 699902410 від 29 березня 2019 року, до позивача у справі. Позивачем долучено до позовної заяви докази на підтвердження факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором, зокрема, копію договорів факторингу, акти прийому-передачі реєстру боржників, витяги з реєстру боржників, які досліджені судом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с. 83), відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (51,40 %) в розмірі 1368,47 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 20/01/26-01 про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року укладеного між ТОВ "ФК "ЕЙС" та адвокатським бюро "Тимошенко та партнери" та Додатку № 1 до договору протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року (а.с. 66-67), додаткової угоди № 25771070723 від 19 червня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року (а.с. 68); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенком О. О. (а.с. 70), акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року загальною вартістю на 7000,00 грн, а саме: складання позовної заяви (2 год.) 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи (2 год.) 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту (1 год) 500 грн та підготовка та подача клопотання (1 год) 500 грн (а.с. 69).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000, грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 02094, м.Київ, вул.. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором № 699902410 від 29 березня 2019 року в сумі 7191,00 грн (сім тисяч сто дев`яносто одна грн 00 к), з яких: 5000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 2191,00 грн заборгованість по відсоткам; а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1368,47 грн (одна тисяча триста шістдесят вісім грн 47 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 02 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов