Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №484/5903/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 3/484/1422/26

Справа № 484/5903/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2026 суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Шикеря І.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4,124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,-

в с т а н о в и в:

До суду з Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області надійшли справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124, ст.122-4 КУпАП (провадження № 3/484/1421/26 та № 3/484/1422/26).

ОСОБА_1 , 18.08.2026 о 08 год. 20 хв., в м. Первомайську на регульованому перехресті вул. Київська та вул. Гімназійна, керуючи транспортним засобом «BMW 3281», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив з дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився на заборонений сигнал світлофора - червоний - попереду. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а саме у автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_2 пошкоджено лакофарбове покриття заднього бамперу, а у автомобіля «BMW 3281», д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджено лакофарбове покриття переднього бамперу.

Крім того, до приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 залишив місце ДТП.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.2.3.б.,12.1,13.1 Правил дорожнього руху України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом доставлення йому судової повістки у додаток "Viber", причини неявки не відомі, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне об`єднати вищевказані справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ст.122-4 КУпАП в одне провадження і надати об`єднаним справам № провадження 3/484/1422/26.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП повністю доведена доказами, а саме: протоколом серії ЕПР1 № 748557, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відеозаписом, доданим до протоколу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суддя, у відповідності до положень ст.251 та ст.252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини, визначені ст.33 КУпАП, і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 124 КУпАП.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до положень ст.40-1 КУпАП.

Аналізуючи доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , викладені в їхніх письмових поясненнях, щодо необхідності залишення місця ДТП, суд приходить до наступних висновків.

Поняття "крайня необхідність" розкрито у ст.18 КУпАП, згідно якої не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу.

Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте, визначальним має бути об`єктивний критерій.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, за результатами аналізу письмових доводів як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і потерпілого, їх пояснень, зафіксованих на відеозаписі, суддя приходить до висновку, що у вказаному випадку очікування працівників поліції на місці ДТП могло призвести до непередбачуваних наслідків для національної безпеки України в період дії воєнного стану через порушення військової логістики, а учасниками ДТП було вжито необхідних та достатніх дій з метою відвернення шкоди, яка є значно більшою за заподіяну.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 не може бути накладене адміністративне стягнення за ст.122-4 КУпАП, оскільки правопорушення було вчинено в стані крайньої необхідності, тобто своїми діями останній відвертав настання більш серйозної потенційної шкоди національній безпеці України.

Згідно з п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо дії особи вчинені в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії, відповідальність за які передбачена ст.122-4 КУпАП, в стані крайньої необхідності, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 18, 23, 24, 33, 122-4, 124, 251, 283, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Об`єднати справи про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 , провадження № 3/484/1421/26 та № 3/484/1422/26 в одне провадження і присвоїти номер провадження №3/484/1422/24.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити, на підставі п.4 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, у відповідності до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення, через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя: І.А ШИКЕРЯ