Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №479/656/26 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

Справа №479/656/26

Провадження №2-о/479/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої - судді Репушевської О.В.;

за участі: секретаря судового засідання Рябощук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу №479/656/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

у ч а с н и к и с п р а в и:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

27 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису строком на 6 місяців, оскільки ОСОБА_3 чинить на неї психологічне насильство в присутності неповнолітнього сина, це все призводить до того, що вона боїться за свою безпеку та її неповнолітнього сина.

В судове засідання заявник не з`явилась, належним чином повідомлена про розгляд справи. В судовому засіданні 09 липня 2026 року заявлені вимоги підтримала в повному обсязі.

Заінтересована особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Відповідно до ч.1 ст.350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, заявник ОСОБА_1 проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .. Як стверджує заявник ОСОБА_1 з 2021 року ОСОБА_3 вчиняє сварки, погрожує їй з дитиною фізичною розправою. На неодноразові прохання до ОСОБА_3 покинути її місце проживання не реагує, навпаки вчиняє по відношенню до заявника психологічне насильство, що виявляється в постійних погрозах фізичного насильства, образах відносно ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина.

За даними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності за її заявами. При цьому підтверджуючих доказів матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ч.1 ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

За положеннями ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених, Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Згідно положень п.п.3, 6, 7, 8, 14 ч.1 "домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Положеннями Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - колишнє подружжя.

Згідно положень ч.ч.2, 3, 4 ст.26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Положеннями ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до положень ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно положень ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.

Положеннями ст.81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені обставини, дослідивши надані заявником матеріали та докази, суд приходить до висновку, що заявником ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення стосовно неї або її неповнолітнього сина домашнього (психологічного чи фізичного) насильства з боку ОСОБА_2 , як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів із відповідними заявами про вчинення відносно неї домашнього насильства або притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за такі дії.

Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні підтвердження існування реальних ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення. Самі лише твердження заявника про конфліктні взаємовідносини, за відсутності належних

підтверджуючих доказів систематичного протиправного поводження або реальної загрози

вчинення насильства, не є достатньою підставою для застосування заходу тимчасового обмеження прав у вигляді обмежувального припису.

З огляду на викладене, виходячи з принципів розумності, пропорційності та необхідності дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог та відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА_2 заходів тимчасового обмеження прав, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі положень ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.259, 294, 350-1, 350-6 ЦПК України, Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суд –

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua.

Суддя :