Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №487/4845/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4845/26

Провадження № 2/487/3278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1973974 від 29.02.2020, укладеним з ТОВ «Мілоан», в сумі 17 250,00 грн та судові витрати, а саме: судовий збір - 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 8000 грн.

Разом з позовною заявою подано клопотання про витребування інформації з АТ КБ «ПриватБанк» щодо надходження грошових коштів на рахунок банківської картки НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» отримало право вимоги за договором № 1973974 від 29.02.2020 укладеним ТОВ «Мілоан» з відповідачем. Відповідач не виконав умови договору та має заборгованість 17 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 11 250,00 грн – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн – комісія за надання кредиту. У зв`язку з цим, позивач звертається до суду.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.

15 вересня 2026 року надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк».

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 29.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1973974 від 29.02.2020 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується копією договору, анкетою-заявою на кредит № 1973974 від 29.02.2020, у якій міститься виклад процесу оформлення та розгляду заяви позичальника, прийняте рішення та погоджені умови кредитування; довідкою про ідентифікацію.

Вказаний договір підписано електронним цифровим підписом.

За умовами цього договору ТОВ «Мілоан» зобов`язується надати кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 30 днів. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом до 30.03.2020. Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн. Проценти за користування кредитом: 3750,000 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.2.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Незважаючи на інші умови договору сторони домовилися, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів передбачених ст. 625 ЦК України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.

Відповідно до пункту 2.4.1 Договору Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У п. 2.3. Договору визначені умови щодо пролонгації кредиту.

Згідно з умов п. 6.1 договору убачається, що кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua, а згідно з п. 6.5, цей договір сторони визначили таким, що прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання виконало та перерахувало кредитні кошти ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 15930949 від 29.02.2020 та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 станом на 29.05.2020 має заборгованість у сумі 17 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 11 250,00 грн – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн – комісія за надання кредиту.

29 грудня 2020 року між ТОВ Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №58-МЛ, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1973974 від 29.02.2020 на суму 17 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 11 250,00 грн – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн – комісія за надання кредиту.

Вказане підтверджується договором відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29 грудня 2020 року, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників, платіжною інструкцією № 20806 від 29.12.2020.

01.04.2026 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надіслало ОСОБА_1 претензію.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).

Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що правонаступник кредитора у зобов`язанні наділений правом отримати від боржника заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що договір № 103989913 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України, підписаний відповідачем у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» - одноразовим ідентифікатором. в укладеному між сторонами договорі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, строк повернення коштів, розмір процентів, умови кредитування, наслідки невиконання умов договору.

Товариство свої зобов`язання виконало, а саме перерахувало кредит на кредитну картку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 15930949 від 29.02.2020 та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач зобов`язання за вказаним договором на виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Також встановлено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за цим договором на загальну суму 17 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 11 250,00 грн – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн – комісія за надання кредиту.

Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за договором № 1973974 від 29.02.2020.

Водночас, розраховуючи заборгованість позивач не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Відповідно до умов договору № 1973974 від 29.02.2020 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 30.03.2020.

Отже відсотки (як плата за користування кредитом) можуть нараховуватися виключно протягом строку кредитування, а саме до 30.03.2020, що відповідає наведеним правовим висновкам.

Суд звертає увагу сторін, що умова, визначена п.2.2.3 Договору визначає розмір відсотків після закінчення строку кредитування, а відтак визначає розмір відсотків згідно ст. 625 ЦК України.

Проте, як позовна заява так і надані позивачем розрахунки заборгованості не містять посилання на здійснення нарахування процентів у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути заборгованість про процентам, нарахованим в межах строку кредитування, а саме 3750,00 грн, як узгоджено договором.

Оскільки відповідно до приписів ст. 514 ЦК України, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги, то передати право вимоги за зобов`язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу неможливо.

Позаяк суд дійшов висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 3750,00 грн, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимогу саме на цю суму процентів.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за Договором № 1973974 від 29.02.2020 у сумі 9 750,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 3750,00 грн – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн – комісія за надання кредиту.

На підставі статті 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (57%), а саме судовий збір в розмірі 1517,57 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 4560,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1973974 від 29.02.2020 у сумі 9 750,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 3750,00 грн – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн – комісія за надання кредиту.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1517,57 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4560,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя: З. М. Сухаревич