Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №487/8882/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/8882/25

Провадження №2/487/714/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді – Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання – Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Управління комунального майна Миколаївської міської ради, третьої особи – будинкового комітету самоорганізації населення «Ніка» про визнання права на приватизацію житлового приміщення, без надання ордера на житлове приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення – кімнати АДРЕСА_1 , без надання ордера на житлове приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що вона була 02.08.1988 прийнята на роботу до Миколаївського обласного виробничого швейного об`єднання імені C.M. Kipoвa вантажником. Пiд час роботи вона робила внесок своїх особистих заощаджень, який використовувався фірмою як додаткове джерело оборотних засобів.

Вiдповiдно до архівної довідки, виданої вiддiлом інформації та використання документiв ліквідованих установ (трудовий apxiв) Миколаївської міської ради 27.02.2024, Миколаївське обласне виробниче швейне об`єднання імені C.M. Kipoвa в подальшому назви: Миколаївське виробниче торговельне швейне об`єднання «Евіс» імені C.M. Kipoвa, Миколаївська виробниче - торгівельна швейна фірма «Евіс» імені C.M. Kipoвa, Миколаївська виробниче - торгівельна швейна орендна фірма «Евіс», Акціонерне товариство «Миколаївська воробниче - торгівельна фірма «Евіс», Акціонерне товариство «Евіс», відкрите акціонерне товариство «Евіс».

У 2001 poці вона отримала кімнату АДРЕСА_1 , де i була зареєстрована за прізвищем ОСОБА_2 , що підтверджується копiєю будинкової книги. Вона отримала розрахункову книжку по оплаті за квартиру, комунальні та iншi послуги на 2001-2002 роки. У 2003 poці вона одружилась змiнила прiзвище на Малишева. Отже, з 200l року по сьогоднiшнiй час проживає у гуртожитку за вказаною адресою i мiсце проживання не змiнювала, сплачувала вci комунальнi послуги.

25.01.2006 гуртожиток передано до комунальної власностi територiальної громади м. Миколаєва на пiдставi акту приймання-передачi, затвердженого головою мiськвиконкому. l3.01.2007 мiж нею а будинковим комітетом самоорганізації укладено договiр найму кiмнати № 59 у гуртожитку по АДРЕСА_2 ордеру на житлове примiщення №59 у гуртожитку по вул. Громадянська,44А у неї вiдсутня. Згiдно листа Державного apxiвy Миколаївської областi вiд 09.09.2024 за вих. №М-l070/03-0б у протоколах засiдання профспiлки АТ «Евіс» за 2003 piк вiдомостей про заселення її до кiмнати № 59 у гуртожитку по вул. Громадянська, 44А немає, також згідно листа Державного apxiвy Миколаївської областi від 11.10.2024 у протоколах засiдань профспiлкового комітету ВАТ «Евіс» Миколаївська виробниче-торгiвельна фiрма «ЕВІС» за 200l piк вiдомостей про заселення її у спірну кімнату не виявлено.

Вiдповiдно Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканцям гуртожитків», з метою реалiзації права на приватизацiю кiмнати № 59 у гуртожитку по АДРЕСА_2 , позивач в березнi 2025 року звернулась до ВК ММР iз зверненням щодо видачі ордеру на вказану кімнату у гуртожитку, щоб долучити його до разом з iншими документами до заяви про приватизацiю житлового примiщення.

Листом ВК ММР вiд 24.0З.2025 позивачу було вiдмовлено у видачi копiї ордеру на житлове примiщення з мотивiв вiдсутностi цього ж ордеру та рекомендовано звернутись до суду для вирiшення спору щодо порушеного житлового права.

Отже, позивач вселена у спірну кімнату на законних пiдставах, зареєстрована та постiйно проживає у ньому, законнiсть її проживання вiдповiдачем не спростована та не заперечується, iншого житла не має, що свiдчить про те, що вона має достатнi зв`язки iз зазначеним мiсцем проживання. Вiдсутнiсть ордера на вселення до житлового примiщення в особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку у цьому примiщеннi, сама собою не впливає на правомiрнiсть вселення.

Ухвалою від 27.11.2025 відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

11.12.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволені позовних вимог, розглянути справу за відсутності представника виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Зазначивши, що позивачем невірно обрано відповідача у справі, оскільки відповідачами у справах що стосуються приватизації майна є територіальні органи приватизації майна. Виконавчий комітет Миколаївської міської ради не є органом приватизації. Управління комунального майна Миколаївської міської ради є правонаступником управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради та є міським органом приватизації. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 13 Положення приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації). Таким чином, усі названі суб`єкти є самостійними та наділені власними повноваженнями, а відтак ототожнюватися не можуть

Таким чином, з наведеного вбачається, що виконавчий комітет Миколаївської міської ради є неналежним відповідачем у даній справі на не може виконати викладені позовні вимоги.

Крім того, згідно службової записки відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради від 08.12.2025 № 70115/02.11-19/25-2 стосовно розподілу кімнати АДРЕСА_1 , повідомляємо, що виконавчим комітетом Миколаївської міської ради ордера на кімнату АДРЕСА_3 у вищевказаному гуртожитку не видавались. Позивач не надає до свого позову документів, що підтверджують законність заселення її у спірну кімнату. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать, зокрема, квартири, які використовуються громадянами на умовах найму. Підставою для укладання договору найму є ордер на вселення у житлове приміщення (ст. 61 ЖК). У разі смерті наймача члени його сім`ї можуть вимагати визнання їх наймачами (ст. 106 ЖК). У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено,що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Відповідно до пункту 18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, передбачено, що громадянин подає до органів приватизації такі документи: заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Отже, слід зазначити, що позивач не звертався до органу приватизації управління комунального майна Миколаївської міської ради щодо здійснення своїх приватизаційних прав, а отже, на думку Відповідача звернення Позивача до суду є передчасним, оскільки орган приватизації не відмовляв Позивачеві стосовно приватизації. Натомість зазначена кімната перебуває у власності Миколаївської міської територіальної громади, що підтверджується інформацією з ДРРПННМ від 04.12.2025 № 4 55010363. Перелік підстав для відмови у приватизації визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Ухвалою від 02.04.2026, за клопотанням представника позивача, до участі у справі залучено як співвідповідача - Управління комунального майна Миколаївської міської ради.

11.95.2026 представник Управління комунального майна Миколаївської міської ради подав до суду відзив на позовну заяву, аналогічний за своїм змістом відзиву на позов від 11.12.2025 виконавчого комітету Миколаївської міської ради, просив в задоволенні позову відмовити та розглянути справу за відсутністю їхнього представника.

Ухвалою від 27.05.2026 закрите підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

12.08.2026 представник позивача – адвокат Ютовець О.О. подав до суду заяву про розгляд справи за його та позивача відсутністю, просив про задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивач дошлюбне прізвище ОСОБА_3 (змінено на ОСОБА_4 у зв`язку з реєстрацію шлюбу, відповідно до копії свідоцтва про одруження від 22.03.2003 серії НОМЕР_1 ) була 02.08.1988 прийнята на роботу до Миколаївського обласного виробничого швейного об`єднання імені C.M. Kipoвa вантажником, 04.05.1992 була звільнена з вказаного підприємства, у зв`язку з переведенням до Торгівельного будинку «Эвіс», 12.05.1993 звільнена у зв`язку з переведенням на до НПТШАФ «Эвіс», 17.04.2003 звільнена у зв`язку з переводом до ТОВ «Эвіс Лідер», 31.12.2003 звільнена з переведенням до АТ «Эвіс», 31.03.2006 звільнена по п.1 ст. 40 КЗппП України за скороченням чисельності з Акціонерного товариства «Миколаївська виробниче - торгівельна фірма «Евіс», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 , що міститься в матеріалах справи.

Вiдповiдно до архівної довідки, виданої вiддiлом iнформації та використання документiв лiквiдованих установ (трудовий НОМЕР_3 ) Миколаївської міської ради 27.02.2024 за №М-175/24.03-01, Миколаївське обласне виробниче швейне об`єднання імені C.M. Kipoвa в подальшому назви: Миколаївське виробниче торговельне швейне об`єднання «Евіс» імені C.M. Kipoвa, Миколаївська виробниче - торгівельна швейна фірма «Евіс» імені C.M. Kipoвa, Миколаївська виробниче - торгівельна швейна орендна фірма «Евіс», Акціонерне товариство «Миколаївська виробниче - торгівельна фірма «Евіс», Акціонерне товариство «Евіс», відкрите акціонерне товариство «Евіс».

У 2001 poці позивач на прізвищем ОСОБА_2 , отримала кімнату АДРЕСА_1 , згідно виданої на її ім`я розрахункової книжки по оплаті за квартиру, комунальні та iншi послуги на 2001-2002 роки, особовий рахунок № НОМЕР_4 , площею 23,4 кв.м.

Згідно листа Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 28.02.2025 за №19.01-17/М-395/25, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.10.2003 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 за №888-VIII, картотека реєстрації за вищевказаною адресою до Департаменту не передавалась, відсутня інформація про зареєстроване місце проживання з 01.06.1992 по 14.10.2003.

13.01.2007 між будинковим комітетом самоорганізації населення «Ніка» та ОСОБА_1 було укладено договір найму, згідно якого наймачу ОСОБА_1 на невизначений строк надано житлове приміщення загальною площею 23,4 кв.м., житловою 12,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

Згiдно листа Державного apxiвy Миколаївської областi вiд 09.09.2024 за вих. №М-l070/03-0б у протоколах засiдання профспiлки АТ «Евіс» за 2003 piк вiдомостей про заселення ОСОБА_5 до кiмнати № 59 гуртожитку по АДРЕСА_2 . Миколаєва немає.

Згідно листа Державного apxiвy Миколаївської областi від 11.10.2024 за №М-1224/03-06 у протоколах засiдань профспiлкового комітету ВАТ «Евіс» Миколаївська виробниче-торгiвельна фiрма «ЕВІС» за 200l piк вiдомостей про заселення ОСОБА_5 у кімнату АДРЕСА_1 не виявлено.

Гуртожиток за адресою: АДРЕСА_6 належить до комунальної власності Миколаївської міської ради.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначила, що бажає приватизувати вищевказану кімнату, проте не має можливості надати ордер на житло.

Вiдповiдно Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканцям гуртожитків», з метою реалiзації права на приватизацiю кiмнати № 59 у гуртожитку по АДРЕСА_2 , позивач в березні 2025 року звернулась до ВК ММР iз зверненням щодо видачі ордеру на вказану кімнату у гуртожитку, щоб долучити його до разом з iншими документами до заяви про приватизацiю житлового примiщення.

Листом ВК ММР вiд 24.0З.2025 №М-1253/з позивачу було вiдмовлено у видачi копiї ордеру на житлове примiщення з мотивiв вiдсутностi цього ж ордеру. Також було роз`яснено, що прикінцеві положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно якого органи місцевого самоврядування вживають заходів щодо видачі власникам гуртожитків ордерів усім мешканцям гуртожитків, яких на визначених цим Законом Правових підставах було вселено у гуртожиток і які фактично проживають у гуртожитку більше п`яти років, які не отримали ордери (або у яких ордери було вилучено) з незалежних від них причин. За приписами п. 8 ст. 1-1 Закону право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, виникає лише на підставі договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно зі ст.. 129 ЖК УРСР. Ордер є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу у гуртожитку. П. 2 ст. 2 передбачено, що сфера дії Закону не поширюється на громадян, які мешкають у гуртожитку, без правових підстав, перелічених вище та рекомендовано позивачу звернутись до суду для вирiшення спору щодо порушеного житлового права.

Крім того, у вказаному листі було зазначено, що Договір найму від 13.01.2007 між будинком комітетом самоорганізації населення «Ніка» та ОСОБА_1 було укладено на підставі спеціального ордеру.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами третьою, четвертою статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 345 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі – Положення № 396).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтями 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі наймачу та членам його сім`ї квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у межах визначеної норми. При цьому, до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно з частинами другою, третьою, п`ятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п.2 ст.2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири-музеї, квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, Ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників, кімнати у гуртожитках; квартири(будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Положення № 396 визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі – квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Відповідно до пункту 4 Положення № 396 передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Відповідно до п.п.17-18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, який затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (зі змінами) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру звертається в орган приватизації з заявою та такими документами: копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок-технічний паспортна садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Абзацом першим пункту 23 Положення № 396 визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Отже, передача квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована та тривалий час проживає у гуртожитку в АДРЕСА_5 , несе витрати з її утримання, уклала 13.01.2007 з будинковим комітетом самоорганізації населення «Ніка» договір найму на невизначений строк, законність її проживання ніким не оспорена.

Окрім того, іншого житла позивач не має, що свідчить про те, що вона має достатні та триваючі зв`язки із зазначеним місцем проживання, а ненадання заявником ордеру на кімнату у гуртожитку не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла.

Схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19.

Суд критично ставиться до посилання представників відповідачів на передчасність пред`явлення позову, оскільки позивач не зверталась до органу приватизації щодо здійснення своїх приватизаційних прав та орган приватизації не відмовив їй в цьому, оскільки у відзивах поданих до суду відповідачі посилаються на вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, в яких зазначають, що до переліку документів, які подаються до органу приватизації, є, зокрема копія ордера на жиле приміщення або ордер на жилу площу в гуртожитку, який відсутній у позивача та у видачі якого було відмовлено виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, що позбавляло позивача звернення із відповідною заявою до органу приватизації, до вирішення даного спору.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення .

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1226,20 грн. по 613,10 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Управління комунального майна Миколаївської міської ради, третьої особи – будинкового комітету самоорганізації населення «Ніка» про визнання права на приватизацію житлового приміщення, без надання ордера на житлове приміщення - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення кімнати АДРЕСА_1 , без надання ордера (копії) на житлове приміщення.

Стягнути з виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Управління комунального майна Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір по 613,10 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідачі: виконавчий комітет Миколаївської міської ради ЄДРПОУ 04056612, місце знаходження: м. Миколаїв вул. Адміральська, 20;

Управління комунального майна Миколаївської міської ради ЄДРПОУ 22440076, місце знаходження: м. Миколаїв вул. Адміральська, 20;

третя особа – Будинковий комітет самоорганізації населення «Ніка» ЄДРПОУ 34851544, місцезнаходження: м. Миколаїв вул. Громадянська, 44-А.

Рішення складено 02.10.2026.

Суддя: С.М. Афоніна