Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №473/2471/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2471/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"01" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №00-10587521 від 31 серпня 2025 року, за договором кредитної лінії №00-10592817 від 02 вересня 2025 року, договором позики №7255944 від 17 серпня 2025 року, договором про надання фінансового кредиту №37668-08/2025 від 16 серпня 2025 року, договором про надання фінансового кредиту №64028-07/2025 від 28 липня 2025 року в загальному розмірі 54 589,48 грн.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року позовні вимоги роз?єднані в окремі провадження.

Виділено позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №37668-08/2025 від 16 серпня 2025 року, договором про надання фінансового кредиту №64028-07/2025 від 28 липня 2025 року в самостійне провадження.

Відповідно до виділеної частини позову 28 липня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №64028-07/2025.

Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 500 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 24 листопада 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту (350 грн).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку – штраф у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

22 грудня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №22122025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №64028-07/2025 від 28 липня 2025 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 12 188 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом – 3 367 грн;

-заборгованість за процентами – 2 727 грн;

-нарахований штраф – 6 094 грн.

Крім цього, 16 серпня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №37668-08/2025.

Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 000 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 13 грудня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту (300 грн).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку – штраф у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

22 грудня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №22122025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №37668-08/2025 від 16 серпня 2025 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 12 540 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом – 3 000 грн;

-заборгованість за процентами – 3 240 грн;

-заборгованість за комісією – 300 грн;

-нарахований штраф – 6 000 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Кудіна А.В. не з`явилася, проте у позові клопотала про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача у позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 28 липня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №64028-07/2025.

Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 500 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 24 листопада 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту (350 грн).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку – штраф у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

22 грудня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №22122025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №64028-07/2025 від 28 липня 2025 року.

Крім цього, 16 серпня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №37668-08/2025.

Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 000 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 13 грудня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту (300 грн).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку – штраф у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

22 грудня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №22122025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №37668-08/2025 від 16 серпня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що учасники кредитних правовідносин з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитні договори в електронній формі, узгодили у них усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з умовами та підписав договори за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За встановленого, права та обов`язки первісних кредиторів за зобов`язаннями, що виникли з кредитних договорів, перейшли до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №64028-07/2025 від 28 липня 2025 року заборгованість станом на 22 грудня 2025 року становить 12 188 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом – 3 367 грн;

-заборгованість за процентами – 2 727 грн;

-нарахований штраф – 6 094 грн.

Суд погоджується з нарахуваннями в частині кредиту та договірних процентів, оскільки в цій частині нарахування здійснені у відповідності до умов договору (проценти нараховані за узгодженою процентною ставкою та в межах строку кредитування).

В частині стягнення штрафу суд виходить з наступного.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань (зокрема, сплати неустойки) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

За встановленого, нарахований штраф не підлягає стягненню, а сплачені позичальником кошти у розмірі 60,60 грн, зараховані на оплату штрафу, підлягають перерахуванню на сплату заборгованості за процентами.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором №64028-07/2025 від 28 липня 2025 року до стягнення становить 6 033,40 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом – 3 367 грн;

-заборгованість за процентами – 2 666,40 грн (2 727 грн – 60,60 грн).

Згідно наданого розрахунку за кредитним договором №37668-08/2025 від 16 серпня 2025 року заборгованість за кредитним договором станом на 22 грудня 2025 року становить 12 540 грн, в тому числі:

-заборгованість за кредитом – 3 000 грн;

-заборгованість за процентами – 3 240 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту – 300 грн;

-нарахований штраф – 6 000 грн.

Суд погоджується з нарахуваннями в частині кредиту (тіла кредиту), договірних процентів та комісії за надання кредиту, оскільки в цій частині нарахування здійснені у відповідності до умов договору (проценти нараховані за узгодженою процентною ставкою та в межах строку кредитування).

В частині стягнення неустойки суд вважає необхідним відмовити (обгрунтування дивитись вище).

Таким чином, заборгованість за кредитним договором №37668-08/2025 від 16 серпня 2025 року станом на 22 грудня 2025 року становить 6 540 грн, в тому числі:

-заборгованість за кредитом – 3 000 грн;

-заборгованість за процентами – 3 240 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту – 300 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 613,29 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКомбанк»):

- заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №64028-07/2025 від 28 липня 2025 року, що утворилася станом на 22 грудня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 3 367 (три тисячі триста шістдесят сім) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2 666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 40 копійок, а всього у загальному розмірі 6 033 (шість тисяч тридцять три) гривні 40 копійок;

- заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №37668-08/2025 від 16 серпня 2025 року, що утворилася станом на 22 грудня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 3 240 (три тисячі двісті сорок) гривень; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 300 (триста) гривень, а всього у загальному розмірі 6 540 (шість тисяч п`ятсот сорок) гривень;

- судовий збір у розмірі 613 (шістсот тринадцять) гривень 29 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв