Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №947/30308/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/30308/26

Провадження № 3/947/2989/26

30.09.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.126 ч.3 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 716654 від 11.07.2026 року), –

ВСТАНОВИВ:

11.07.2026 року о 14:30 год., за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, біля будинку № 38, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «SUBARU», номерний НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, згідно постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами серії ВП № 55242263 від 02.04.2026 року.

За таких обставин, особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.1 (а) «Правил дорожнього руху» України, за що відповідальність передбачена за ст.126 ч.3 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання зазначив, що матеріали справи, на його думку, не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують існування та чинність станом на 11.07.2026 року тимчасового обмеження його у праві керування транспортними засобами. Зокрема, посилався на відсутність належним чином засвідченої постанови державного виконавця, доказів дати її винесення та набрання чинності, строку дії, а також доказів її направлення йому та доведення її змісту до його відома. Вказував, що саме по собі зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про існування такого обмеження не є достатнім доказом його чинності.

Також ОСОБА_1 послався на положення ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 28, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначив, що обов`язок збирання доказів не може бути перекладений на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності. У зв`язку з цим просив визнати недоведеним факт існування та чинності щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами станом на 11.07.2026 року та закрити провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у клопотанні доводи, не знаходить правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Отже, для вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, суду належить установити, зокрема, факт керування особою транспортним засобом та наявність стосовно цієї особи на момент такого керування чинного тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому КУпАП не встановлює наперед визначеної сили окремого доказу та не передбачає, що обставини, які утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, можуть підтверджуватися виключно оригіналом або засвідченою копією постанови державного виконавця.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці судом у їх сукупності, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як убачається з матеріалів справи, 11.07.2026 року о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «SUBARU», державний номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Адміральському, біля будинку № 38 у м. Одесі. При перевірці працівниками поліції встановлено наявність щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, у зв`язку з чим відносно нього складено протокол серії ЕПР1 № 716654 від 11.07.2026 року.

Відомості про застосування такого обмеження у протоколі не є абстрактним чи неконкретизованим посиланням. У ньому зазначено конкретний документ, на підставі якого встановлено відповідне обмеження, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 55242263 від 02.04.2026 року.

Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності визначеної законом заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Отже, таке обмеження за своєю правовою природою не встановлюється на наперед визначений календарний строк, як помилково випливає з доводів заявника, а діє до настання передбаченої законом обставини погашення відповідної заборгованості.

Саме тому довід ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах доказів «строку дії» постанови сам по собі не свідчить про припинення чи відсутність встановленого обмеження станом на 11.07.2026 року. Для спростування відомостей про чинне обмеження юридично значущими були б, зокрема, відомості про його скасування, закінчення відповідного заходу або настання передбаченої законом підстави для припинення його дії. Таких відомостей суду не надано.

Не приймає суд і доводи про те, що для притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є доведення факту попереднього особистого вручення ОСОБА_1 копії постанови державного виконавця.

Питання про порядок направлення постанови боржнику та питання про існування і чинність установленого постановою тимчасового обмеження не є тотожними. Недотримання або неналежне підтвердження процедури направлення процесуального документа саме по собі не означає автоматичного скасування відповідної постанови державного виконавця та припинення встановленого нею обмеження. Рішення та дії виконавця можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, однак матеріали цієї справи не містять відомостей про скасування постанови від 02.04.2026 року чи визнання її неправомірною.

При цьому в межах розгляду справи за ч. 3 ст. 126 КУпАП суд не здійснює судовий контроль за законністю виконавчого провадження в порядку, встановленому для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а встановлює юридично значущу для цієї справи обставину чи існувало відповідне обмеження на момент керування транспортним засобом.

Також суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що відсутність у матеріалах справи окремих документів, на які він посилається у своєму клопотанні, автоматично має наслідком закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Положення ст.ст. 245, 251, 252 та 280 КУпАП вимагають від суду оцінювати не ізольовано кожний документ, а всю сукупність наявних у справі доказів, перевіряючи їх належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок. Відсутність певного документа може мати значення для оцінки достатності доказів, однак не створює безумовної правової презумпції відсутності події чи складу адміністративного правопорушення.

Суд також погоджується із загальним твердженням заявника про те, що обов`язок доказування обставин правопорушення не може бути перекладений на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності. Разом із тим ця гарантія не означає, що особа може спростувати встановлені сукупністю доказів обставини виключно посиланням на те, що до матеріалів не долучено окремий документ, якщо існування юридично значущого факту підтверджується іншими належними доказами.

Посилання ОСОБА_1 на ст. 62 Конституції України також не змінює висновків суду. Суд не покладає на ОСОБА_1 обов`язку доводити свою невинуватість та не виходить із припущення про існування тимчасового обмеження. Висновок суду ґрунтується на досліджених у судовому засіданні фактичних даних у їх сукупності.

Крім того, положення ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачають винесення державним виконавцем постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості у повному обсязі, а ч. 10 цієї статті встановлює конкретні випадки, коли таке обмеження не може бути застосовано.

Матеріали, наведені у клопотанні ОСОБА_1 , не містять даних про існування щодо нього таких винятків або про припинення відповідного обмеження до 11.07.2026 року.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди з достатністю доказової бази та до вимоги оцінювати кожний доказ відокремлено від інших матеріалів справи. Такий підхід не відповідає встановленому ст. 252 КУпАП принципу оцінки доказів у їх сукупності.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 11.07.2026 року о 14 год. 30 хв. за наявності встановленого щодо нього постановою державного виконавця від 02.04.2026 року у виконавчому провадженні № 55242263 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Будь-яких належних та допустимих доказів скасування зазначеної постанови, припинення встановленого нею обмеження або настання інших юридичних обставин, які свідчили б про відсутність такого обмеження саме станом на 11.07.2026 року, матеріали справи не містять.

Отже, підстави для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні, а клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги обставини та наслідки, які були спричинені внаслідок порушення «Правил дорожнього руху України», суд вважає, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами необхідним і достатнім стягненням для правопорушника буде доцільним накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 21, 33-35, 40-1, 124, 221, 283, 384, КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.126 ч.3 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.