Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №496/6378/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6378/26

Провадження № 3/496/2316/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИВ:

28.07.2026 року об 13 год 23 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство відносно батька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: висловлювався брутальною лайкою на його адресу, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Вечерова Євгенія Миколаївна до судового засідання не з`явилась, в день судового засідання подала до суду клопотання, в якому зазначила, що просить суд відкласти судове засідання призначене на 28.09.2026 року на 10 годину, оскільки вона зайнята в іншому судовому засіданні, яке відбудеться у вказаний день о 11 годині. При цьому 18.09.2026 року від захисника надходило клопотання про проведення даного судового засідання в режимі відеоконференції.

Потерпілий ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення свої та свідка ОСОБА_3 та просив провести розгляд справи без його участі в зв`язку зі станом здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Частиною 2 статті 38 КУпАП встановлено, що якщо справи про адміністративне правопорушення, відповідно до цього кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд може провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Зазначене дає підстави і зобов`язує суддю розглянути справу без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не з`являється в судове засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, від захисника Вечерової Є.М. 16.09.2026 року надходило клопотання про відкладення розгляду справи, призначене на 18.09.2026 року та клопотання від 18.09.2026 року про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів зв`язку. Проте захисник, в поданому клопотанні від 28.09.2026 року посилається на неможливість участі в судовому засіданні, призначеному на 28.09.2026 року на 10.00 годину у зв`язку з участі в іншій справі, яка призначена на 11.00 годин.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що дії захисника, свідчать саме про намагання уникнути адміністративної відповідальності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності через відтермінування часу розгляду справи судом по суті за межі встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення, оскільки сторона захисту мала можливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (згідно поданого клопотання) за допомогою власних засобів зв`язку.

З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Вечерової Є.М. на підставі наявних матеріалів справи.

Від захисника Вечерової Є.М. надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтовано тим, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу. У справі не залучались свідки, їхні пояснення, а тому об`єктивна перевірка обставин, викладених у протоколі, фактично відсутня. За відсутності належних та достатніх доказів сам по собі протокол не може підміняти собою доказування всіх елементів складу адміністративного правопорушення. Захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено із істотним порушенням установленого законом строку, так як подія, яка ставиться в вину ОСОБА_1 мала місце 28.07.2026 року, а протокол про адміністративне правопорушення складений 30.07.2026 року, тобто пізніше двадцяти чотирьох годин. Також захисник зазначає, що у протоколі не розкрито об`єктивну сторону правопорушення, не зазначено, що була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Наявність сварок і непорозумінь при спілкуванні на побутовому ґрунті вказує про наявність конфлікту, проте не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Посилання лише на «брутальну лайку» саме по собі не розкриває складу ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 183104 від 30.07.2026 року, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 28.07.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 28.07.2026 року та від 28.09.2026 року, який зазначив, що 28.07.2026 року ОСОБА_1 в черговий раз вчинив відносно нього домашнє насильство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, вдарив кулаком в плече, погрожував вбивством, що спричинило йому фізичну біль та шкоду його психічному здоров`ю. Він тяжко хворіє, так як йому встановлений діагноз злоякісне новоутворення простати. Проте ОСОБА_1 систематично вчиняє насильницькі дії, внаслідок чого він живе у страху за своє життя та за життя своєї дружини. ОСОБА_1 постійно псує його особисті речі, вночі стукає у вхідні двері, ворота, що призводить до постійних стресів, в повному контролі з боку кривдника, не змозі себе захистити. Письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 28.09.2026 року, в яких вона зазначила, що 28.07.2026 року ОСОБА_1 вдарив свого батька – ОСОБА_2 і висловлювався нецензурною лайкою, тому вони викликали поліцію та написали заяву щодо домашнього насильства. Зазначені події носять систематичний характер. ОСОБА_1 протягом багатьох місяців вчиняє домашнє насильство відносно свого батька та відносно неї. Внаслідок протиправних дій їй та її чоловіку ОСОБА_2 завдано фізичну та психологічну шкоду здоров`ю. Вони постійно живуть в страху за своє життя. Письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 30.07.2026 року, роздруківкою спеціалізованої бази адміністративної практики МВС, з якої вбачає неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками домашнього насильства у відношенні потерпілого ОСОБА_2 .

Суд критично відноситься до зазначеного захисником Вечеровою Є.М. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення через два дні після самої події, виходячи з наступного.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Аналізуючи законодавство слід дійти обґрунтованого висновку щодо моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення з огляду особливостей зазначеної справи. Правопорушення вчинене ОСОБА_1 28.07.2026 року, проте, після вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 залишив місце події та, відповідно до його пояснення, пішов до магазину. Ніяких пояснень він не надавав. ОСОБА_1 надав працівнику поліції письмове пояснення лише 30.07.2026 року. Відповідно правильним слід вважати момент виявлення (встановлення) особи, яка вчинила правопорушення саме дату 30.08.2026 року. В свою чергу саме 30.07.2026 року посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення в повному обсязі могла виконати вимоги статей 256 та 268 КУпАП, тобто зазначити необхідні анкетні дані особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, ознайомити його з протоколом, роз`яснити вимоги законодавства щодо права на захист.

З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При поданні клопотання про закриття провадження по справі захисник підмінює поняття щодо встановлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та поняття дати вчинення адміністративного правопорушення, які не є тотожними та які різняться в принципових юридичних вимогах та несуть наслідки у вигляді строку притягнення особи до адміністративної відповідальності та моменту встановлення особи, що є утворює наслідковість можливості виконання адміністративного законодавства в частині складання протоколу про адміністративне правопорушення та виконання вимог відповідного законодавства.

Щодо зазначеного захисником посилання лише на брутальну лайку суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це умисні дії або бездіяльність фізичного, психологічного чи економічного характеру, які: мають системний або цілеспрямований характер; спрямовані на приниження, залякування, переслідування, контроль або обмеження волевиявлення особи; спричинили або могли спричинити шкоду фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»:

п. 3 домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

п. 8 особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

п. 14 психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

п. 17 фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Для кваліфікації дій як психологічного насильства важливим є не лише сам факт словесного конфлікту, а й наслідки таких дій - виникнення страху, емоційної невпевненості, відчуття небезпеки, нездатності захистити себе або реальної шкоди психічному здоров`ю.

З огляду на дії ОСОБА_1 у відношенні свого батька – ОСОБА_2 , а саме: псування його особистих речей, стук у вхідні двері, ворота, нанесення побоїв, погрози спричинення тілесних ушкодження та погрози вбивством, що призводить до постійних стресів людини похилого віку, яка має тяжке захворювання, що достеменно відомо особі, яка навмисно вчиняє адміністративне правопорушення та направлене безпосередньо у відношенні потерпілої особи.

Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторюваності в часі інциденти множинних видів насильства), системна основа, повна влада та контроль над постраждалою особою, насильницькі дії у відносинах між близькими людьми, якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

З аналізу норм законодавства вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Ситуація, яка є предметом розгляду в зазначеній справі в повному обсязі систематизується з нормами чинного законодавства та є яскравим прикладом наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 Кримінального кодексу України від 26.02.2019 № 1-р/2019.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дії ОСОБА_1 кваліфікую за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 приймаю до уваги: характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, а тому вважаю, що адміністративне стягнення повинно бути накладене на нього у виді штрафу на користь держави.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 173-2, ст. 284 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

Громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 к.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра