Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №460/12317/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м. Рівне№460/12317/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника позивача – адвоката Є.Г.Федорова; представника відповідача – В.В.Курилас; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопривод» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопривод» (далі – Позивач) до Рівненської митниці (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рівненської митниці від 13.03.2026 №UA204000202657 на загальну суму 307247,33 грн та від 15.06.2026 №UA2040002026110 на загальну суму 67549,41 грн.

Стислий виклад позиції Позивача та заперечень Відповідача.

Позивач зазначає, що при митному оформленні товарів надав митному органу усі належні документи, які підтверджували преференційне походження таких товарів, зокрема, сертифікати з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 28.10.2022 №A4086793C, від 28.10.2022 №A4086794C, від 23.03.2023 №A4075776C та рахунки-фактури. Митний орган не навів жодної норми чинного законодавства, яка б встановлювала обов`язок декларанта -ТОВ «Технопривод» перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій, а отже у Позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав не враховувати ті дані, які були перевірені уповноваженими органами Королівства Іспанії при оформленні експортних декларацій. Тому, твердження митного органу про те, що товари не мають преференційного походження є безпідставними, а нараховані платежі – незаконними.

Відповідач зазначає, що листом Держмитслужби України від 25.11.2025 №15/15-03-01/7/6767 надіслано результати опрацювання інформації «Про результати перевірок документів про походження», та копії листів уповноваженого органу Іспанії №Ехр.306/2025 та №Exp.307/2025. Даними листами підтверджено автентичність видачі сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 28.10.2022 NA4086793C, від 28.10.2022 NA4086794C, від 23.03.2023 №A4075776C, однак не підтверджено преференційне походження зазначених у них товарів. Тому митний орган правомірно визначив суми митних платежів за оскаржуваними рішеннями.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 04.08.2026.

Ухвалою суду від 04.08.2026, постановленою без оформлення окремого документа, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 27.08.2026.

Ухвалою суду від 27.08.2026, постановленою без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22.09.2026.

У судовому засіданні 22.09.2026 представник Позивача, який брав участь у розгляді справи в режимі ВКЗ, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 22.09.2026 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 22.09.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення – 01.10.2026 о 15:00 год, в порядку статті 227 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Технопривод» за МД від 04.11.2022 №22UA204020238926U0 оформлено товар Сідельний тягач для перевезення напівпричепів на дорогах загального призначення марки - MERCEDES-BENZ, модель - ACTROS 1843, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , загальна місць, включаючи місце водія - 2, номер двигуна (маркування) - не визначений, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10677 см3, потужність двигуна -315 кВт, колісна формула - 4*2, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, бувший у використанні) за кодом товару згідно з УКТЗЕД 8701209000, загальною фактурною вартістю 32 000,00 євро (1140121,60 грн), митною вартістю 1146864,60 грн., країна походження - EU.

Відповідно до графи 9 МД, особою, відповідальною за фінансове врегулювання, є ТОВ «Технопривод».

Товар придбано відповідно до умов Міжнародного договору продажі від 22.09.2022 №1 із компанією (експортером товарів) TRANSPORTES SANTOS. S.A. (AVDA.REYES CATOLICOS. 150, 02600 VILLARROBLEDO, ALBACETE, ESPANA) на умовах поставки DAP UA Рівне.

При митному оформленні товарів сплачені наступні митні платежі: ввізне мито (вид платежу - 020, сплачено умовно) - 114686,46 грн, податок на додану вартість (далі - ПДВ, вид платежу - 028, спосіб платежу - 01) - 229372,92 грн.

ТОВ «Технопривод» за МД від 04.11.2022 №22UA204020238927U9, оформлено товар Напівпричіп цистерна, трьохвісний марки PARCISA, модель - СА-3СІ, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_2 , вантажопід`ємність - 28.600 т, маса в разі максимального завантаження - 36.000т, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік виготовлення- 2008, бувший у використанні) за кодом товару згідно з УКТЗЕД 8716310000, загальною фактурною вартістю 26 000,00 євро (926 348,80 грн.), митною вартістю 933 091,80 грн., країна походження - EU.

Відповідно до графи 9 МД, особою, відповідальною за фінансове врегулювання, є ТОВ «Технопривод».

Товар придбано відповідно до умов Міжнародного договору продажі від 22.07.2022 №1 із компанією (експортером товарів) PANALON S.A. (AVDA.REYES CATOLICOS. 150, 02600 VILLARROBLEDO, ALBACETE, ESPANA) на умовах поставки DAP UA Рівне.

При митному оформленні товарів сплачені наступні митні платежі: ввізне мито (вид платежу - 020, сплачено умовно) - 93309,18 грн, податок на додану вартість (далі - ПДВ, вид платежу - 028, спосіб платежу - 01) - 186618,36 грн.

ТОВ «Технопривод» за МД від 27.03.2023 № 23UA204020012329U8 оформлено товар Напівпричіп цистерна для транспортування палива, трьохвісна, марка - PARCISA, модель - СА-ЗСІ, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_3 , вантажопід`ємність 28.600 т., маса в разі максимального завантаження - 36.000т., календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік виготовлення - 2008, бувший у використанні) за кодом товару згідно з УКТЗЕД 8716310000 загальною фактурною вартістю 25 000,00 євро (982 690,00 грн.), митною вартістю 992 516,90 грн.. країна походження - EU.

Відповідно до графи 9 МД, відповідальною за фінансове врегулювання, є ТОВ «Технопривод».

Товар придбано відповідно до умов Міжнародного договору продажі від 08.02.2023 №2 із компанією (експортером товарів) PANALON S.A. (AVDA. REYES CATOLICOS, 150, 02600 VILLARROBLEDO, ALBACETE. ESPANA) на умовах поставки FCA ES VILLARROBLEDO.

При митному оформленні товарів сплачені наступні митні платежі ввізне мито (вид платежу - 020, сплачено умовно) - 99 251,69 грн, податок на додану вартість (далі - ПДВ, вид платежу - 028, спосіб платежу - 01) - 198 503,38 грн.

Згідно даних АСМО «Інспектор» митне оформлення товарів здійснено за електронними митними деклараціями від 04.11.2022 №22UA204020238926U0 (Сідельний тягач для перевезення напівприченів на дорогах загального призначення марки MERCEDES-BENZ, модель - ACTROS 1843, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_4 ), від 04.11.2022 №22UA204020238927U9 (Напівпричіп цистерна, трьохвісний марки - PARCISA, модель - СА-ЗСІ, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 ) та від 27.03.2023 №23UA204020012329U8 (Напівпричіп цистерна для транспортування палива, трьохвісна, марка - PARCISA, модель CA-3CI, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_3 ), випущено у вільний обіг на митній території України із застосуванням тарифної преференції за кодом «410» «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка I-A «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)» (гр.36 МД) з умовним загальним нарахуванням зі сплати мита (вид платежу 020, спосіб сплати - 06) у розмірі 307247,33 грн. Підставою для застосування преференційних ставок ввізного мита стали сертифікати із перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 28.10.2022 №A4086793С, від 28.10.2022 №A4086794С, від 23.03.2023 №4075776 С, подані до митного оформлення за митними деклараціями (графа 44 МД, код документу «0954»).

Листом Держмитслужби України від 25.11.2025 №15/15-03-01/7/6767 надіслано результати опрацювання інформації «Про результати перевірок документів про походження», та копії листів уповноваженого органу Іспанії №Ехр.306/2025 та №Exp.307/2025.

Даними листами підтверджено автентичність видачі сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 28.10.2022 NA4086793C, від 28.10.2022 NA4086794C, від 23.03.2023 №A4075776C, однак не підтверджено преференційне походження зазначених у них товарів.

У період з 12.01.2026 по 16.01.2026 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопривод» (код ЄДРПОУ 39355047) вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ від 04.11.2022 №22UA204020238926U0, від 04.11.2022 №22UA204020238927U9 та від 27.03.2023 №23UA204020012329U8.

За результатами перевірки складений Акт від 30.01.2026 №4/26/7.13-19/39355047 (далі – Акт перевірки), яким встановлено безпідставне застосування преференційної ставки ввізного мита за МД від 04.11.2022 №22UA204020238926U0, від 04.11.2022 №22UA204020238927U9 та від 27.03.2023 №23UA204020012329U8, що призвело до порушень: статті 15 Розділу V Доповнення 1 до Регіональної Конвенції про панЄвро-середземноморські преференційні правила походження, частини першої статті 257, частин четвертої та п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (а.с. 13 том 1).

Актом перевірки встановлено заявлення недостовірних відомостей про характеристику товару (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (уповноважених органів Іспанії), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита за МД 04.11.2022 №22UA204020238926U0, від 04.11.2022 №22UA204020238927U9 та від 27.03.2023 №23UA204020012329U8 замість застосування повної ставки ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 04.06.2020 № 674-IX «Про Митний тариф України» та Законом України від 19.10.2022 №2697-ІХ «Про Митний тариф України».

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 368696,80 грн, в тому числі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання - 307247,33 грн: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання 61449,47 грн.

Під час перевірки використані такі документи:

електронні митні декларації типу ІМ40ДЕ від 04.11.2022 №22UA204020238926U0, від 04.11.2022 №22UA204020238927U9 та від 27.03.2023 №23UA204020012329U8, що містяться в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (далі – АСМО «Інспектор»), та товаросупровідні документи до них (копії рахунків-фактур (інвойсів), сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, зовнішньоекономічних договорів, інших документів);

лист Державної митної служби від 25.11.2025 №15/15-03-01/7/6767, яким надіслано копії відповідей уповноважених органів Іспанії (листи №Exp.306/2025 та №Exp.307/2025) про результати перевірки сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 28.10.2022 №A4086793C, від 28.10.2022 №A4086794C, від 23.03.2023 №A4075776C;

копії відповідей уповноважених органів Іспанії (листи №Exp.306/2025 та №Exp.307/2025) з додатками.

Не погодившись з висновками Акта перевірки Позивачем подано заперечення від 02.03.2026 на акт документальної невиїзної перевірки від 30.01.2026 №4/26/7.13-19/39355047.

За результатами розгляду заперечення Рівненською митницею направлено на адресу Позивача відповідь-висновок на Заперечення від 13.03.2026 №7.13-2/19-03/13-19/1943.

На підставі Акта перевірки №4/26/7.13-19/39355047 від 30.01.2026 Рівненською митницею винесена податкові повідомлення-рішення від 13.03.2026 форми «Р»:

№UA204000202657 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» в розмірі 307247,33 грн;

№UA204000202658 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів...,; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну...)..» в розмірі 76811,84 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 61449,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15362,37 грн.

За результатами адміністративного оскарження ППР №UA204000202657 та №UA204000202658, Державною митною службою України прийнято рішення від 11.06.2026 №1/10-06/13/3321, яким скаргу Позивача задоволено частково та зменшено суму грошових зобов`язань, визначених у ППР від 13.03.2026 №UA204000202658 в частині штрафних санкцій.

Рівненською митницею оформлене нове податкове повідомлення-рішення від 15.06.2026 №UA2040002026110 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів...,; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну...)..» в розмірі 67594,41 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 61449,47 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6144,94 грн.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваних рішень – ППР від 13.03.2026 №UA204000202657 та від 15.06.2026 №UA2040002026110, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі – МК України) та іншими законами України.

Частиною першою статті 1 МК України передбачено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

За приписами частини першої статті 277 МК України, об`єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Правові засади надання тарифних преференцій визначені статтями 280, 281 МК України, якими передбачено застосування преференційних ставок ввізного мита до товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори про вільну торгівлю.

За приписами частини першої – четвертої статті 280 МК України, в Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування;

2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу;

3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Забороняється застосовувати інші, ніж встановлені у частині першій цієї статті, види ставок мита.

Ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування.

Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Абзацом першим частини п`ятої статті 280 МК України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 280 МК України до товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом

Правову основу для застосування тарифних преференцій у даній справі становлять положення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у системному зв`язку з нормами Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Цей засадничий міжнародно-правовий акт, серед іншого, запровадив поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі - Угода про асоціацію).

Водночас, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Регіональна конвенція).

Вказана Конвенція набрала чинності для України з 01 лютого 2018 року та наразі встановлює уніфіковані положення про походження товарів, що обертаються в межах преференційної торгівлі між її Договірними Сторонами.

Приписами статті 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І до цієї Угоди).

Згідно з положеннями статті 27 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію, для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема, будь-який додатковий податок або додатковий платіж, що справляється у зв`язку з таким імпортом або експортом продукції.

Кожна Сторона відповідно до частини першої статті 29 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Це положення кореспондується із засадничою метою створення зони вільної торгівлі, яка полягає в усуненні бар`єрів для обігу товарів преференційного походження.

За правилами статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою імплементації цієї Угоди такими, що походять з Європейського Союзу, мають вважатися: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі у розумінні статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені там цілком, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до критеріїв, визначених у статті 6 цього Протоколу.

Таким чином, статус походження товару є правовою категорією, яка обумовлює можливість застосування до нього пільгового режиму оподаткування в межах асоційованого партнерства між Україною та Європейським Союзом.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, -декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс, наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції, згідно з якою товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: сертифікат з перевезення товару EUR.1; сертифікат з перевезення товару EUR-MED; або у визначених випадках — декларація походження (або декларація походження EUR-MED), надана експортером до інвойса чи іншого комерційного документа.

Згідно зі статтею 22 розділу V Протоколу І до Угоди декларація інвойс може бути складена: (a) затвердженим (уповноваженим) експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу (незалежно від вартості товару); або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Можливість ретроспективного підтвердження преференційного статусу товарів передбачає стаття 18 Протоколу І до Угоди, яка встановлює, що, незважаючи на загальні правила, сертифікат з перевезення товару EUR.1 може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується («ISSUED RETROSPECTIVELY»), якщо: (a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини; або (b) було доведено перед митними органами, що сертифікат був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

Аналогічні за змістом приписи містяться у статті 17 Доповнення І до Регіональної конвенції (у відповідній редакції), яка також передбачає, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, якщо він не був виданий під час експортування через допущення помилок, ненавмисних похибок або особливих обставин.

Більше того, положення Протоколу І до Угоди та Доповнення І до Регіональної конвенції не покладають на декларанта обов`язку додатково підтверджувати перед митними органами країни імпорту наявність «виняткових випадків» чи помилок, що стали підставою для видачі таких сертифікатів, оскільки перевірка цих обставин відноситься до виключної компетенції органу, який видає документ у країні експорту.

Процедура контролю за правильністю визначення походження товарів та алгоритм адміністративного співробітництва митних органів чітко регламентовані нормами національного та міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів чи надання додаткових відомостей.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 33 Протоколу І до Угоди та статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції, які встановлюють обов`язковий для виконання алгоритм дій: у разі сумнівів митні органи країни імпорту повертають документи (або їхні копії) митним органам країни експорту, вказавши причини запиту.

Згідно з пунктом 3 статті 33 Протоколу І, така перевірка здійснюється саме митними органами країни експорту, які мають право вимагати будь-яких доказів та здійснювати будь-які перевірки рахунків експортера, які вони вважатимуть належними.

Відповідно до пункту 5 статті 33 Протоколу І до Угоди (пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції), результати верифікації повинні бути повідомлені митним органам, які надіслали запит, якомога раніше, та повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи товари, що розглядалися, можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу (або іншої Договірної Сторони) і відповідають іншим вимогам цих актів.

Приписи пункту 6 статті 33 Протоколу І до Угоди та пункту 6 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначають межі повноважень митного органу щодо відмови у наданні преференцій: таке рішення може бути прийняте лише у разі, якщо відповідь на запит не надійшла протягом десяти місяців з дати його подання, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа чи справжнього походження товарів.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що право на надання тарифних преференцій на підставі виданих документів не обмежується фактом завершення митного оформлення.

При цьому, відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a)……….затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або

(b)……….експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом наведених норм, у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою.

Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування.

За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро.

Як встановлено судом, при митному оформленні товарів декларант надав митному органу три сертифікати із перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 28.10.2022 №A4086793С, від 28.10.2022 №A4086794С, від 23.03.2023 №4075776 С, подані до митного оформлення за митними деклараціями (графа 44 МД, код документу «0954») (а.с. 135-140 том 1).

Також декларант надав митному органу рахунки-фактури, які відповідно до Додатку IV a Доповнення 1 до Регіональної конвенції є деклараціями інвойс, якими підтверджено походження товарів з країни Європейського Співтовариства.

Водночас, в Акті перевірки зазначено, що листом Держмитслужби України від 25.11.2025 №15/15-03-01/7/6767 надіслано результати опрацювання інформації «Про результати перевірок документів про походження», та копії листів уповноваженого органу Іспанії №Ехр.306/2025 та №Exp.307/2025.

Даними листами підтверджено автентичність видачі сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 28.10.2022 NA4086793C, від 28.10.2022 NA4086794C, від 23.03.2023 №A4075776C, однак не підтверджено преференційне походження зазначених у них товарів.

За результатами оцінки викладеної у цих листах інформації щодо не підтвердження преференційного походження товарів, придбаних Позивачем у відповідних нерезидентів, Відповідач вважав, що згідно надісланої відповіді уповноважених іноземних митних органів до задекларованого Позивачем товару, не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів у межах Угоди, та відповідно відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією.

Суд зазначає, що при митному оформленні товарів декларантом було надано достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн Європейського Союзу, а листи уповноваженого органу Іспанії №Ехр.306/2025 та №Exp.307/2025 не можна вважати єдиним і беззаперечним доказом порушення саме Позивачем митних правил.

З матеріалів справи слідує, що єдиною підставою для висновку про порушення Позивачем митних правил є отримана від уповноваженого органу Іспанії інформація про не підтвердження походження товарів.

Суд зауважує, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

У даному випадку, листами підтверджено автентичність видачі сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 28.10.2022 NA4086793C, від 28.10.2022 NA4086794C, від 23.03.2023 №A4075776C.

Суд звертає увагу на те, що Відповідач при формуванні висновків Акта перевірки та зазначаючи їх в оскаржуваних ППР вказує, з посиланням на листи уповноваженого органу Іспанії №Ехр.306/2025 та №Exp.307/2025, що «не підтверджено преференційне походження зазначених у них товарів».

Проте, у текстах листів уповноваженого органу Іспанії №Ехр.306/2025 та №Exp.307/2025 зазначено: «не вдалося отримати підтвердження преференційного походження товарів, на які поширюється дія зазначеного сертифіката».

Такі зазначення є різними по суті.

З огляду на приписи статті 43 МК України суд зазначає, що доказами долученими до матеріалів справи встановлено, що товар ввезений Позивачем на митну територію України походить з Європейського Союзу, отже, наявні правові підстави для застосування щодо вказаного товару тарифних преференцій.

Крім цього, проаналізовані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які не дають підстав для сумніву щодо застосування преференційних ставок ввізного мита у спірних правовідносинах.

Позивач також зазначає, що у відповіді Рівненської митниці від 31.03.2026 №7.13-1/10/8.19 41/2355 на адвокатський запит від 25.03.2026, Відповідач зазначив, що з урахуванням статті 254 МК України, офіційний переклад листів - відповідей уповноваженого органу Іспанії за №№Exp.306/2025 та Exp.307/2025, не здійснювався.

Щодо таких доводів Позивача суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами першою та другою статті 14 зазначеного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб.

Відповідного перекладу вказаних документів на державну мову саме на момент призначення чи проведення перевірки матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями викладених у постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 821/2067/17 та від 08 серпня 2019 року у справі № 2а/0370/1152/12, від 04 жовтня 2023 року у справі № 380/2869/22.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень - ППР від 13.03.2026 №UA204000202657 та від 15.06.2026 №UA2040002026110 в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

Розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 7937,00 грн, сплачена відповідно квитанцій від квитанцій від 01.07.2026.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопривод» (вулиця Барона Штейнгеля, 4А, село Городок, Рівненська область, 35331; ЄДРПОУ 39355047) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 10, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рівненської митниці від 13.03.2026 №UA204000202657 та від 15.06.2026 №UA2040002026110.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопривод» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Рівненської митниці суму судового збору у розмірі 7937,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 жовтня 2026 року

Суддя К.М. Недашківська