Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №462/4369/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4369/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря судових засідань: Каралюс Т.Р.,

представника позивача - адвоката: Борбуляка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту на нерухоме майно, суд

в с т а н о в и в:

представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, у якому просить скасувати арешт нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , який накладено на підставі постанови ВДВС Залізничного районного управління юстиції м. Львова №В-8 від 02.09.2002 року, відомості про які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами обтяження 4368259, 4368272, 4368292. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 з 03.09.2003 зареєстрований та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , є наймачем вказаної квартири та з ним укладено договір найму. 31.12.2026 року позивачем у порядку приватизації квартири як комунального майна набуто у приватну власність вищезгадану квартиру, про що видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 . При цьому стало відомо про наявні три арешти на вказану квартиру, де у 2002 році проживали ОСОБА_2 (виписаний ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 (виписана у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_6 (виписаний у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Арешт накладено на підставі виконавчого листа №1-231, виданого 19.08.2002 Залізничним райсудом про стягнення з ОСОБА_6 , а при відсутності майна у нього, з його батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 10720,26 грн. При цьому, згідно даних АСВП у ВДВС відсутнє виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа №1-231, виданого 19.08.2002. У проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на квартиру позивачу відмовлено, а тому виникла необхідність скасувати такий арешт. У зв`язку із наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення учасників справи про судовий розгляд, зокрема, сторонам скеровано поштові відправлення на адреси місця реєстрації позивача та відповідачів та місцезнаходження третьої особи.

Позивач отримав поштове відправлення 24.08.2026 року, відповідач ОСОБА_3 – 25.08.2026 року, третя особа Залізничний ВДВС у місті Львові ЛМУ Міністерства юстиції України – 23.08.2026 року.

Поштове відправлення, скероване відповідачу ОСОБА_2 , повернуто суду без вручення одержувачу за відсутності адресата.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Суд, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності відповідачів та представника третьої особи, які у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується матеріалами справи, а тому, оскільки сторона позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд приходить до переконання про можливість, відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача на обґрунтування заявленого позову, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з такого.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 03.09.2003 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно до Розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР №370 від 22.08.2025 року ОСОБА_1 визнано наймачем та укладено договір найму квартири АДРЕСА_1 , договір найму переоформляється у зв`язку з тим, що попередній наймач ОСОБА_7 , мати, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . /а.с.16, 17, 18/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 31.12.2025 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 та приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» /а.с.23/.

Із долучених до матеріалів справи копій документів слідує, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови В-8, 02.09.2002, ВДВС Залізничного рай.упр.юст, власники: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 /а.с.24/

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від жовтня 2002 року, на все майно, що належить ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , накладено арешт /а.с.29/

Із оглянутої судом судової справи №1-231/02 про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 289 ч. 3 КК України, слідує, що вироком від 03.07.2002 року місцевого суду Залізничного району м. Львова ОСОБА_6 засуджено до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням. Стягнуто з ОСОБА_6 , а при відсутності майна, або заробітку з батьків такого, в користь ОСОБА_3 9220 грн. 62 коп. матеріальної та 1500 грн. моральної шкоди, а всього 10720 грн. 62 коп.

Відповідно до довідки ЛКП «Левандівка» від 05.03.2026 року №183, по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_2 – 1958 р.н. був зареєстрований з 13.02.1981 року та виписаний 14.10.1991 року, гр. ОСОБА_6 – 1985 р.н. був зареєстрований з 15.08.1985 р. та виписаний у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , гр. ОСОБА_5 – 1960 р.н., з 24.02.1965 р. та виписана зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.25/.

20.04.2026 року державний реєстратор прав на нерухоме майно виніс рішення №84361026 про відмову у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із накладеним арештом./а.с.33/.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно зі ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження №14-496цс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.

У постанові Верховного суду від 03.06.2026 року у справі №932/5808/25 вказано, що у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року в справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року в справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Як встановлено судом, що підтверджується листом в.о. начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наталіє Комлик про те, що згідно перевірки даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень у Відділі відсутнє виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу №1-231, виданого 19.08.2002 Залізничним райсудом про стягнення з ОСОБА_6 , а при відсутності майна у нього з його батьків ОСОБА_5 , ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 10720,62 грн.

Під час судового розгляду не було встановлено відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли вказаний виконавчий лист до виконання.

У справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна позивача і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна.

Відділом державної виконавчої служби та стягувачем ОСОБА_3 , відповідачем у справі,не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження законних правових підстав для збереження арешту квартири АДРЕСА_1 , який накладено на підставі постанови ВДВС Залізничного районного управління юстиції м. Львова №В-8 від 02.09.2002 з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, виправданим втручанням у право на мирне володіння майном позивачем ОСОБА_1 .

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, захистити своє порушене право на власність не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги підставні, обґрунтовані та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 81, 89, 223, 259,264, 265, 268, 274 - 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту на нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , який накладено на підставі постанови ВДВС Залізничного районного управління юстиції м. Львова №В-8 від 02.09.2002, відомості про які містяться в Єдиному реєстрі заборон обтяження 4368259, 4368272, 4368292.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 01.10.2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.