Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №460/5530/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м. Рівне№460/5530/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – Відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі – Відповідач 2), в якому Позивач просить суд: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні без урахування пільгової вислуги; індексацію грошового забезпечення; грошового забезпечення із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.02.2023 року з урахуванням посадових окладів, окладів за військове звання, вислуги років і премій; компенсації за невикористані відпустки; компенсація за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань по 2026 рік включно; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплату грошового забезпечення при звільненні з урахуванням пільгової вислуги; індексації грошового забезпечення; грошового забезпечення із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.02.2023 року з урахуванням посадових окладів, окладів за військове звання, вислуги років і премій; компенсації за невикористані відпустки; компенсація за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення; матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань по 2026 рік включно.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що під час проходження військової служби та остаточного розрахунку при звільненні Позивачу, Відповідачем не в повному обсязі визначено складові грошового забезпечення, не враховано пільгову вислугу років, належний розмір індексації, актуальний розмір прожиткового мінімуму для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, а також додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, при обчисленні окремих виплат при звільненні. Тому, не погоджуючись із зазначеними розмірами щомісячного грошового забезпечення Позивач звернувся до суду і просить суд позов задовольнити повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідачів.

Відповідачі подали відзив на позовну заяву в якому вказали, що пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Виходячи з наведених вище приписів можна стверджувати, що на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Також вказали, що на проведення індексації у передбачені законом періоди, відсутність підстав для врахування додаткової винагороди за постановою №168 при обчисленні окремих виплат, а також на відсутність підтвердження пільгової вислуги років у заявленому обсязі. Тому просять суд відмовити у позовних вимогах повністю.

Ухвалою суду від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 22.04.2026 залучено до участі у справі №460/5530/26 в якості Відповідача 2 – Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.03.2022 №2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 призначено начальником відділення персоналу Військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу цієї частини, а на всі інші види забезпечення – до Військової частини НОМЕР_2 . Цим же наказом установлено посадовий оклад у розмірі 5070,00 грн за 24 тарифним розрядом та визначено виплату надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Матеріалами справи також підтверджено, що з 01.07.2022 було змінено організацію фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , якій присвоєно внутрішній код розпорядника коштів.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.01.2026 №27 майора ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку за віком, з 23.01.2026 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

У наказі зазначено загальну вислугу 08 років 03 місяці 20 днів, визначено виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022– 2026 роки, за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023– 2025 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2026 рік, а також одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про проведення перевірки правильності нарахування та виплати належного йому грошового забезпечення за період проходження військової служби та здійснення відповідного перерахунку.

Листом від 26.02.2026 Військова частина НОМЕР_1 повідомила Позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення у заявленому ним обсязі. Відповідач зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення проводилися відповідно до вимог чинного законодавства та встановленого порядку грошового забезпечення військовослужбовців. Також Військова частина НОМЕР_1 повідомила про складові грошового забезпечення, враховані під час проведення остаточного розрахунку, та фактично не погодилася з доводами Позивача щодо необхідності додаткового перерахунку окремих видів виплат.

Не погодившись з такими діями Відповідача, Позивач звернувся до суду.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 (далі - Постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, а також розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

На виконання наведених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Пунктами 2 і 3 цієї постанови визначено структуру грошового забезпечення та передбачено, що його виплата здійснюється у порядку, який затверджується відповідним державним органом.

Пунктом 4 постанови №704 у редакції, що діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, установлювалося, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до пункту 4 постанови №704 були внесені зміни, за якими розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018. Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови №103, яким унесено відповідні зміни, визнано протиправним та скасовано.

Отже, з 29.01.2020 до наступної нормативної зміни пункту 4 постанови №704 підлягала застосуванню редакція, за якою для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням використовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 04.04.2023 у справі №120/5264/22 та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2481 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2684 грн.

Тому за період з 06.03.2022 по 31.12.2022 основні види грошового забезпечення Позивача мали визначатися із застосуванням розрахункової величини 2481 грн, а з 01.01.2023 до зміни правового регулювання — 2684 грн. Посилання Позивача у прохальній частині на 01.02.2023 не змінює змісту заявленої вимоги, оскільки на цю дату діяв прожитковий мінімум, установлений законом на 01.01.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», яка набрала чинності 20.05.2023, абзац перший пункту 4 постанови №704 викладено у новій редакції та встановлено, що відповідні оклади розраховуються виходячи з розміру 1762 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, починаючи з 20.05.2023 нормативні підстави для застосування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням щорічно змінюваного прожиткового мінімуму відсутні.

Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок №260). Пунктом 2 розділу I Порядку №260 до щомісячних основних видів грошового забезпечення віднесено посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років, а до щомісячних додаткових видів – надбавки, доплати, підвищення та премію.

Оскільки надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та премія обчислюються у відсотковому відношенні до відповідних основних складових грошового забезпечення, неправильне визначення посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює необхідність перерахунку і тих виплат, розмір яких є похідним від цих окладів.

Матеріалами справи встановлено, що з 06.03.2022 по 30.06.2022 Позивач перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , а з 01.07.2022 нарахування та виплату його грошового забезпечення здійснювала Військова частина НОМЕР_1 . Відтак обов`язок провести перерахунок за відповідні періоди має бути покладений на того суб`єкта, який фактично здійснював фінансове забезпечення Позивача.

Щодо пільгового обчислення вислуги років, суд зазначає таке.

Розділом IV Порядку №260 врегульовано виплату надбавки за вислугу років. Пунктом 1 цього розділу встановлено відсоткові розміри надбавки залежно від вислуги, пунктом 2 визначено, що вислуга років для виплати надбавки обчислюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а пунктом 3 передбачено зарахування для виплати надбавки періодів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, та інших періодів служби, що зараховуються у пільговому порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 6 розділу IV Порядку №260 передбачено, що командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців на підставі особових справ та інших документів, що підтверджують проходження військової служби, при цьому календарна та пільгова вислуга зазначаються окремо.

Разом з тим сам факт проходження військової служби під час воєнного стану, наявність статусу учасника бойових дій або загальне формулювання наказу про вибуття зі складу сил і засобів, які залучаються до ведення воєнних (бойових) дій, не визначають конкретних календарних періодів безпосередньої участі Позивача у відповідних заходах і самі по собі не дають можливості обчислити конкретну тривалість пільгової вислуги.

Матеріали справи не містять бойових наказів, витягів із журналів бойових дій, довідок про безпосередню участь із зазначенням конкретних дат або інших первинних документів, на підставі яких можливо встановити періоди, що підлягають зарахуванню у пільговому обчисленні, та визначити, чи змінюють вони відсотковий розмір надбавки за вислугу років. Тому вимога в цій частині позову не підлягає до задоволення.

Щодо індексації грошового забезпечення, суд виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

За змістом статей 1 і 2 цього Закону індексація є механізмом підвищення грошових доходів населення, а до об`єктів індексації належить, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення), що не має разового характеру.

Статтею 4 Закону №1282-XII передбачено проведення індексації у разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації, а статтею 6 визначено, що порядок проведення індексації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Пунктом 1-1 Порядку №1078 визначено механізм обчислення індексу споживчих цін та момент виникнення права на індексацію, а пунктами 4 і 5 – порядок визначення суми індексації та правила її обчислення у разі підвищення грошових доходів.

Водночас пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено новий відлік індексу споживчих цін із січня 2025 року. Статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2026 року, а сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Картка особового рахунку Позивача підтверджують нарахування і виплату індексації у 2024 та 2025 роках у відповідні періоди.

Станом на дату виключення Позивача зі списків особового складу 23.01.2026 новий індекс споживчих цін для 2026 року ще не міг сформувати право на індексацію. При цьому Позивач не навів конкретного помісячного розрахунку невиплаченої індексації, який би спростовував відомості особового рахунку. Тому підстав для задоволення вимоги про індексацію у заявленому обсязі суд не встановив.

Щодо компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, суд зазначає таке.

Статтею 10-1 Закону №2011-XII врегульовано право військовослужбовців на відпустки. Абзацами другого і третього пункту 14 цієї статті передбачено, що у рік звільнення у разі невикористання щорічної основної або додаткової відпустки військовослужбовцю виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні відповідних відпусток.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій гарантовано право на додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення тривалістю 14 календарних днів на рік. Аналогічна гарантія передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» запроваджено додаткову винагороду на період дії воєнного стану. За своєю правовою природою ця виплата є винагородою як видом грошового забезпечення.

Разом з тим на дату звільнення Позивача пункт 6 розділу XXXI Порядку №260 прямо передбачав, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород, з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою.

Отже, додаткова винагорода, передбачена постановою №168, станом на 23.01.2026 не включалася до розрахункової бази компенсації за невикористані відпустки в силу прямої норми чинної на цю дату редакції Порядку №260.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення суд зазначає, що право на таку допомогу передбачене Законом №2011-XII, а порядок її обчислення конкретизовано розділом XXIII Порядку №260. Згідно з пунктом 6 цього розділу її розмір визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород, за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання допомоги.

Наказом від 23.01.2026 №27 передбачено виплату Позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2026 рік. Тому вимога про включення до її розрахунку додаткової винагороди за постановою №168 суперечить пункту 6 розділу XXIII Порядку №260 в редакції, чинній на дату виникнення права на цю виплату.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань регулюється розділом XXIV Порядку №260. Пунктом 7 цього розділу визначено склад місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється така допомога, та також виключено з відповідної розрахункової бази винагороди. Конкретні підстави виплати такої допомоги у 2026 році визначалися окремим дорученням Міністра оборони України №38/уд від 04.01.2026.

Матеріали справи не містять рапорту Позивача та підтвердних документів про наявність у нього однієї з передбачених на 2026 рік підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Отже, протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у цій частині не встановлено.

Суд також враховує, що одноразова грошова допомога при звільненні та інші виплати, право на які виникло на дату звільнення у січні 2026 року, визначаються відповідно до правового регулювання і норм грошового забезпечення, чинних на момент виникнення права на конкретну виплату. Виявлене заниження окремих складових грошового забезпечення у 2022 році та до 19.05.2023 не означає автоматичного застосування прожиткового мінімуму 2022 чи 2023 року при обчисленні виплат, база яких визначається станом на січень 2026 року.

Оцінивши докази у сукупності та застосувавши наведене нормативне регулювання, суд дійшов висновку, що Позивач довів протиправність визначення посадового окладу та окладу за військовим званням без застосування прожиткового мінімуму, установленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, у період до 20.05.2023.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 30.06.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 30.06.2022, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з відповідним перерахунком надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії, розмір яких залежить від зазначених окладів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 без урахування належної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення: за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 – із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 – із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2023, шляхом множення відповідної розрахункової величини на тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з відповідним перерахунком надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії, розмір яких залежить від зазначених окладів, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя К.М. Недашківська