Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №460/15744/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м. Рівне№460/15744/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доНаціонального агенства з питань запобігання корупції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна рада

про визнання протиправним та скасування результатів спеціальної перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Національного агенства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік від 31.07.2025 щодо ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після набрання чинності Закону України № 3384-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", у Рівненської обласної ради виник обов`язок проведення спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 . Тому, Рівненською обласною радою було розпочато спеціальну перевірку щодо ОСОБА_1 , як кандидата, що претендував на зайняття посади першого заступника голови Рівненської обласної ради. В ході вказаної перевірки, 01.07.2026 Рівненська обласна рада звернулась до Національного агентства з питань запобігання корупції із запитом №01/12-244 про проведення спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 . Національним агентством з питань запобігання корупції вказану перевірку стосовно ОСОБА_1 було проведено, а Результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік скеровано до Рівненської обласної ради листом №49-01/51894-26 від 31.07.2026. Позивач зауважив, що спеціальна перевірка проводиться виключно на підставі відомостей наявних у офіційних джерелах інформації, при цьому Національне агентство з питань запобігання корупції повноваженнями на отримання інформації від інших осіб, в тому числі й від кандидата на посаду, не наділене. Вказав на факт порушення строків проведення спеціальної перевірки та підписання таких Результатів неуповноваженою особою, та скерування її результатів до Рівненської обласної ради, як органу, що проводить спеціальну перевірку, встановлених ч. 1 ст. 58 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 6 Порядку №171. Наголосив, щоНаціональне агенства з питань запобігання корупції вийшло за межі наданих йому повноважень, і фактично провело повну перевірку, адже Результати спеціальної перевірки, скеровані до Рівненської обласної ради свідчать, що агенством досліджено доходи і видатки позивача за 1998-2025 роки, що є предметом дослідження повної перевірки. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 16.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі Рівненську обласну раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

04.09.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що дії Національного агентства під час проведення спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених ОСОБА_1 у декларації за 2025 рік повністю узгоджуються з положеннями чинного законодавства України. Наголосив про відсутність підстав для оскарження результатів спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей зазначених у декларації, оскільки оскарженню підлягає рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду за результатами спеціальної перевірки. Направлення 31.07.2026 відповідачем до Рівненської обласної ради результатів проведеної щодо ОСОБА_1 спеціальної перевірки, було зумовлене об`єктивними обставинами, які унеможливлювали здійснити це у строк, визначений ч. 1 ст. 58 Закону та п. 6 Порядку № 171. Окремо наголосив, що ОСОБА_1 станом на момент звернення до суду із даним позовом перебуває на посаді першого заступника голови Рівненської обласної ради, що свідчить про те, що термін проведення спеціальної перевірки жодним чином не впливає на обсяг його прав та інтересів. За результатами спеціальної перевірки декларації позивача встановлено ознаки відображення ОСОБА_1 у ній недостовірних відомостей. Всі розбіжності встановлені в ході проведення відповідної перевірки були встановлені на підставі отриманих Національним агентством даних із спеціальних реєстрів, які містили в собі необхідну інформацію. Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією України та чинним законодавством. Відтак, правові підстави для скасування результатів спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, відсутні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рівненської обласної ради, надав до суду письмові пояснення, в яких вказав, що відомостей, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища або посади з підвищеним корупційним ризиком, не виявлено.

Ухвалою від 28.09.2026 у задоволенні заяви представника Національного агенства з питань запобігання корупції про розгляд адміністративної справи № 460/15744/26 за правилами загального позовного провадження, - відмовлено.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Національним агентством на підставі запиту Рівненської обласної ради від 01.07.2026 № 1/12-244 (вх. № 73960/0/06-26 від 06.07.2026) та відповідно до положень ст. ст. 56-58 Закону України «Про запобігання корупції», а також Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171, проведено спеціальну перевірку стосовно ОСОБА_1 , як особи, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, щодо достовірності відомостей, зазначених ним у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік.

За результатами спеціальної перевірки встановлено ознаки відображення у декларації за 2025 рік недостовірних відомостей, оскільки такі відомості стосуються майна або іншого суб`єкта декларування, що має вартість і можуть відрізнятись від достовірних на суму, яка перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на дату подання такої декларації, які потребують додаткових пояснень кандидата на посаду відповідно до ч.2 ст. 58 Закону України «Про запобігання корупції» на загальну суму 4 611 672,88 грн (чотири мільйони шістсот одинадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні вісімдесят вісім копійок).

Результати проведеної Національним агентством щодо ОСОБА_1 спеціальної перевірки надіслано Рівненській обласній раді листом від 31.07.2026 №49-01/51894-26.

Позивач, вважаючи висновки, відображені в Результатах спеціальної перевірки, необґрунтованими, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про запобігання корупції» 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) врегульовано правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Статтею 49 зазначеного Закону № 1700-VII регламентовано обов`язок подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону №1700-VII регламентовано, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Приписами ч. 1 сі. 56 Закону №1700-VII визначено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. У разі якщо призначення, обрання чи затвердження на посади здійснюється місцевою радою, спеціальна перевірка проводиться у встановленому цим Законом порядку стосовно призначених, обраних чи затверджених на відповідні посади осіб.

Так, за змістом ч. 2 ст. 56 Закону №1700-VII, організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом. Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату може визначити відповідальний структурний підрозділ.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 56 Закону №1700-VII, спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в частині 1 цієї статті, зокрема щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 3 статті 57 Закону №1700-VII, спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, після отримання якої орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у ч. 3 ст. 56 Закону, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірю відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою згідно з додатком 2 до Порядку.

Порядок проведення спеціальної перевірки та форма згоди на проведення спеціальної перевірки затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 за №171 затверджено Порядок проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком (далі - Порядок № 171), яким визначено механізм проведення спеціальної перевірки.

Керуючись положеннями ч. 2 ст. 57 Закону №1700-VII особа, яка претендує на зайняття посади, подає до Національного агентства в порядку, визначеному ч. 1 ст. 45 Закону, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Положеннями ч. 3 ст. 57 Закону та п. 4 Порядку № 171 визначено, що після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині третій статті 56, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

Пунктом 3 частини 4 статті 57 Закону та підпунктом 5 пункту 3 Порядку № 171 визначено, що Національним агентством спеціальна перевірка проводиться щодо наявності у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, відомостей про кандидата, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

А згідно приписів пункту 3 Порядку №171, органи (підрозділи), які проводять перевірку відомостей, зазначених у цьому пункті, за результатами її проведення обов`язково повідомляють про факт виявлення чи не виявлення відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади, що передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, чи посади з підвищеним корупційним ризиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону та п. 6 Порядку № 171 інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що проводив перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов`язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов`язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту.

Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону №1700-VII, орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком 3 Порядку № 171. Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подати відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування свої зауваження у письмовій формі. Ці зауваження підлягають розгляду у семиденний строк з дня їх надходження.

Отже, направлення Національним агентством запитів на надання пояснень кандидатам на посаду в рамках проведення спеціальної перевірки, Законом та Порядком не передбачено, а такі пояснення надаються суб`єкту, який звернувся із відповідним запитом до Нацагентства.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 58 Закону №1700-VII, у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.

До таких відомостей, відповідно до п. 10 Порядку № 171, зокрема, належить відображення у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації.

Згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 58 Закону №1700-VII особа, щодо якої за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку.

Суд зауважує, що норми Закону та Порядку не передбачають можливість здійснення повторної спеціальної перевірки відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як зазначалось судом вище, інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що проводив перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов`язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов`язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту (ч. 1 ст. 58 Закону №1700-VII та п. 6 Порядку № 171).

Судом встановлено, що згода на проведення спеціальної перевірки надана позивачем Рівненській обласній раді 30.06.2026 року. Запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайнятті посади, яка передбачає зайнятті відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком скеровано до Національного агентства з питань запобігання корупції супровідним листом від 01.07.2026 №01/12-244р.

Водночас, результати спеціальної перевірки, підписані керівником відділу проведення спеціальних перевірок Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій ОСОБА_2 31.07.2026 та направлені до Рівненської обласної ради.

Суд, з огляду на вищевикладене, констатує порушення строків проведення спеціальної перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції, встановлених ч. 1 ст. 58 Закону №1700-VII та п. 6 Порядку № 171.

Позивач у своїй позовній заяві вказував, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної спеціальної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Відповідач заперечував проти доводів позивача, зауважуючи на тому, що порушення строків проведення перевірки відбулось через велике навантаження, а порушення строків у даному випадку є формальним порушенням та не вплинуло на обсяг прав та інтересів ОСОБА_1 .

Суд, оцінивши доводи сторін, вважає, що тривале зволікання Національного агентства з питань запобігання корупції із проведенням спеціальної перевірки, поставило ОСОБА_1 у стан правової невизначеності, що порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві правовим приписам.

Конституційний суд України у своїх рішенням неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуація та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року N 174-рп/2010, від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006, рішення у справі "Malone v. United Kindom" від 02.08.84).

В постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Суд зазначає, що проведення перевірки декларації особи відповідно до статей 56-58 вказаного Закону, Нацагентство повинно здійснювати згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною Порядком №171.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням строків такої діяльності.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура проведення Нацагентством контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії "Мірило правовладдя" (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

Отже, позивач, з урахуванням положень Закону України "Про запобігання корупції" та Порядку №171 правомірно очікував, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чіткі критерії та строки її проведення.

Водночас, як зазначалось судом вище, оскаржувані результати перевірки направлені на адресу Рівненської обласної ради поза межами граничного 7-денного строку, встановленого для проведення спеціальної перевірки, що є порушенням строків проведення такої перевірки, визначених ч. 1 ст. 58 Закону №1700-VII та п. 6 Порядку № 171 та свідчить про їх протиправність.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 у справі №640/1007/19, таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

Зазначені висновки Верховного Суду стосуються порядку проведення повної перевірки проведеної НАЗК, однак, на думку суду, враховуючи предмет позову, а також законодавчо встановлені строки для проведення спеціальної перевірки, є релевантними до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржувані Результати перевірки не прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно, протягом розумного строку, тобто прийняті з порушенням вимог ч. 1 ст. 58 Закону №1700-VII та п. 6 Порядку № 171, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 19 Конституції України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність Результатів спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік щодо ОСОБА_1 , а відтак й щодо їх скасування.

Що стосується посилань позивача на невідповідність висновків відображених в Результатах спеціальної перевірки фактичним обставинам, то суд зазначає таке.

Результатами спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, визначених у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, встановлено ознаки відображення у декларації недостовірних відомостей, оскільки такі відомості стосуються майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятись від достовірних на суму, яка не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на дату подання такої декларації, які потребують додаткових пояснень кандидата на посаду відповідно до ч.2 ст. 58 Закону, на загальну суму 4611672, 88 грн.

Так, під час проведення спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених ОСОБА_1 у декларації за 2025 Національним агентством було встановлено, що відповідно до інформації з ДРФО за 1998-2025 роки доходи кандидата на посаду (без урахування сплачених податків у розмірі 1 227 085,44 грн) становлять 11 035 511,98 грн, доходи члена його сім`ї (дружини) (без урахування сплачених податків у розмірі 568 335,15 грн) становлять 3 566 259,31 гривень. Розмір доходу кандидата на посаду, тобто ОСОБА_1 у вигляді пенсії становить 1 340 782,33 гривні.

У розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2025 рік кандидат на посаду зазначив відомості про грошові активи у сумі 12 025 492,13 грн, а саме: 137 207 дол. США (еквівалент середньорічного курсу Національного банку України (далі – НБУ) за 2025 рік – 3 724 190,06 грн), 130 003 євро (еквівалент середньорічного курсу НБУ за 2025 рік – 4 650 175,07 грн), 3 651 127,00 гривень.

Тобто сума активів та видатків, здійснених кандидатом на посаду та членом його сім`ї (дружиною) станом на 31.12.2025 перевищує отримані ними із законних джерел доходи на: 11 035 511,98 + 3 566 259,31 + 1 340 782,33 – 1 227 085,44 – 568 335,15 – 84 845,78 – 1 072 000 – 1 451 000 – 1 451 000 – 1 220 000 – 744 328 – 209 040 – 219 100 + 18000 – 270 000 + 20 000 – 50 000 – 12 025 492,12 = – 4 611 672,88 гривень.

З матеріалів справи встановлено, що позивач, вважаючи, що інформація, що міститься у Результатах спеціальної перевірки є неповною та перекрученою, а відомості - недостовірними, з метою перевірки згаданих відомостей, звернувся до спеціаліста ОСОБА_3 , що має вищу освіту за спеціальністю «Бухгалтерський облік та аудит», з клопотанням про надання відповіді на наступне питання: «Чи відповідають обсяги задекларованих грошових активів (готівкові кошти та кошти на рахунках), зазначені у поданій ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, що подав ОСОБА_1 станом на 31.12.2022, розміру фактичних грошових активів фізичної особи ОСОБА_1 , з урахуванням доходів, інших надходжень та витрат, відображених у наданих для дослідження документах».

В подальшому, позивач звернувся до ТОВ «Український центр експертизи та оцінки» з клопотанням про проведення судової економічної експертизи, а саме просили дослідити чи підтверджуються документально висновки, викладені у довідці спеціаліста №24/06-1 від 24.06.2025 року.

Судовим експертом Величко Юлією Геннадіївною було підготовано висновок експерта №549/07.2025 за результатами проведення судово-економічної експертизи, згідно з нормами ст. 104 КАС України від 08.07.2025.

Судом досліджено довідку спеціаліста №24/06-1 від 24.06.2025 та встановлено, що за результатами проведення дослідження, спеціалістом з`ясовано, що обсяги задекларованих грошових активів, зазначені у Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, а саме готівкові кошти - 850000, 00 грн, 85 000 євро, 95000 дол. США та кошти, розміщені на банківських рахунках - 10 000 євро, 34909 дол. США та 7208 дол. США, що еквівалентні за курсом НБ України станом на 31.12.2022 становить 9564521, 73 грн відповідають розміру фактичних грошових активів фізичної особи ОСОБА_1 , з урахуванням доходів, інших надходжень та витрат, відображених у наданих на дослідження докуметах.

Так, спеціалістом, та судовим експертом, на основі інформації про доходи та видатки позивача, проведено дослідження питання можливості здійснення позивачем заощаджень, починаючи з 1997 року, для здійснення усіх задекларованих видатків: купівлі рухомого та нерухомого майна, частки у статутному капіталі тощо. За результатами проведення дослідження з`ясовано що, позивач мав змогу заощадити грошові активи, зазначені у Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, яку подав позивач, з урахуванням доходів, інших надходжень та витрат, відображених у наданих на дослідження документах.

Стаття 108 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Надаючи оцінку вказаному висновку експерта разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи по-суті, відповідач не спростував інформації, викладеної у довідці спеціаліста №24/06-1 від 24.06.2025 та висновку експерта №549/07.2025 від 08.07.2025, подавши розрахунки, які б підтверджували правильність розрахунків Нацагентства, викладених у Результатах спеціальної перевірки.

Суд зауважує, що Результати спеціальної перевірки не містять детального опису розрахунків, обчислених Нацагенством сум доходів і видатків позивача та членів його сім`ї, не повідомлено методику проведення обчислення сум заощаджень шляхом вирахування середньорічного курсу валют, встановлених для цілей перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновком експерта, який свідчить, що результати спеціальної перевірки містять недостовірні відомості про обсяг доходів і видатків позивача та можливість здійснення ним заощаджень станом та 31.12.2022, які задекларовані ОСОБА_1 у Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік.

Аналізуючи норми Закону та Порядку №171, суд звертає увагу, що Рівненська обласна рада як орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації - Результатів спеціальної перевірки, надісланих Нацагентством, готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком 3 Порядку № 171. Натомість, зміст результатів спеціальної перевірки позбавляє можливості Рівненську обласну раду перевірити будь-які відомості, як і врахувати пояснення особи, яка претендує на зайняття посади в зазначеному органі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, який орган, що проводить спеціальну перевірку, позбавлений можливості відступити від висновків, викладених у результатах спеціальної перевірки, а за наявності доказів, що свідчать, що Результати спеціальної перевірки містять недостовірні відомості, подальші рішення Рівненської обласної ради є незаконними.

Судом встановлено, що відповідачем включено у обсяг видатків позивача та його сім`ї майна, належних ОСОБА_4 .

Водночас, ОСОБА_5 не мала статусу члена сім`ї до 19.02.2025, позаяк шлюб з позивачем укладено лише 19.02.2025.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» членами сім`ї суб`єкта декларування є (ст. 1 Закону, примітка до ст. 46 Закону):

1) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом декларування (чоловік / дружина) станом на останній день звітного періоду, – незалежно від спільного проживання із суб`єктом декларування упродовж звітного періоду;

2) діти суб`єкта декларування до досягнення ними повноліття, незалежно від їх спільного проживання із суб`єктом декларування упродовж звітного періоду;

3) будь-які особи, які станом на останній день звітного періоду (за умови спільного проживання із суб`єктом декларування впродовж 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації: спільно проживали; були пов`язані спільним побутом; мали взаємні права та обов`язки із суб`єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживали із суб`єктом декларування, але не перебували у шлюбі.

Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім`ї суб`єкта декларування. Наприклад, особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (використовують) житло, проживають в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не здійснював умисних дій щодо зазначення недостовірних відомостей у декларації та задекларував усі наявні у нього відомості про доходи, видатки ОСОБА_4 , належне останній майно на праві приватної власності та частки у статутному капіталі підприємств, установ і організацій.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що зазначені факти, виявлені в частині перевірки декларації ОСОБА_1 не спричиняють жодних наслідків, передбачених Законом №1700- VII.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, що результати спеціальної перевірки, проведеної уповноваженим органом не підлягають оскарженню в судовому порядку, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» пова перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

З наведеного випливає, що повна перевірка декларацій суб`єктів декларування є однією з форм реалізації державного фінансового контролю у сфері запобігання корупції. Під час його здійснення НАЗК реалізує владно-управлінські повноваження щодо оцінки дотримання суб`єктами декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Відповідно до приписів статей 51-1 - 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» повна перевірка декларації здійснюється у формі окремої контрольної процедури, у межах якої НАЗК збирає, аналізує та оцінює інформацію щодо суб`єкта декларування, встановлює обставини, які мають значення для предмета перевірки.

НАЗК самостійно визначає предмет перевірки та перелік заходів, необхідних для з`ясування відповідних обставин.

Результатом здійснення зазначеної контрольної процедури є формування НАЗК висновків щодо дотримання суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції, які оформлюються у формі довідки про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, довідка, складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації, є результатом реалізації контрольних функцій цього органу в сфері запобігання корупції. Її складення завершує контрольну процедуру, у межах якої НАЗК в односторонньому порядку реалізує надані йому законом владно-управлінські повноваження щодо оцінки дотримання суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Вона містить висновки щодо обставин, встановлених під час перевірки, та висновки щодо дотримання конкретним суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

За визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Довідка, складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації, складається суб`єктом владних повноважень на виконання покладених на нього законом владних управлінських функцій, стосується конкретного суб`єкта декларування, містить індивідуалізовані висновки, які стосуються прав, свобод та охоронюваних законом інтересів суб`єкта декларування, має визначений строк, її вичерпується виконанням. Таким чином, зазначена довідка відповідає ознакам акта, визначеним пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України.

Зазначений підхід узгоджується з послідовною правозастосовною практикою Верховного Суду, який неодноразово констатував, що довідка НАЗК про результати повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.

Отже, довідка, складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації, за правовою природою є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, прийнятим у межах реалізації владно-управлінських функцій цього органу у сфері запобігання корупції.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у Постанові від 03 липня 2026 року (справа № 420/3078/25 адміністративне провадження № К/990/40384/25).

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд виходить з висновку КРЕС №11 (2008) щодо якості судових рішень (пункти 32-41), який вказує, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; практики ЄСПЛ, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рівненська обласна рада, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік від 31.07.2025 щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 рахунок Національного агенства з питань запобігання корупції судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Національне агенство з питань запобігання корупції (бульв. Миколи Міхновського, 28,м. Київ,01103, ЄДРПОУ/РНОКПП 40381452)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська обласна рада Адреса: 33013, м.Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 21085816.

Суддя С.А. Борискін