Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №460/9261/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м. Рівне№460/9261/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоспітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), 16 Регіональної військово-лікарської комісії

про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач / ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду через свого представника (далі – представник позивача) з позовом до Госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-1 / Госпітальна ВЛК ВЧ НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 Регіональної військово-лікарської комісії (далі – відповідач-2 / 16 Регіональна ВЛК), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , затверджену протоколом 16 Регіональної ВЛК від 12.12.2025 №2025-1212-1417-4820-0, оформлену Свідоцтвом про хворобу від 28.11.2025 №2025-1128-1237-0030-3, щодо визначення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 за результатами проходження військово-лікарської комісії «Захворювання, Ні, не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби» (пункт 12 свідоцтва);

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 повторно розглянути усі документи ОСОБА_1 , які дають можливість підтвердити причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), та прийняти відповідне рішення на підставі вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 10.02.2025 ОСОБА_1 було мобілізовано та призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), після чого направлено для проходження служби у Військову частину НОМЕР_3 на посаду курсанта, при військовому званні сержант. На момент призову позивач був визнаний придатним до військової служби та не мав скарг на стан свого здоров`я. Наприкінці лютого 2025 року, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я (різким гострим болем у спині) під час тренувань (фізичних навантажень) на полігоні, позивача було доставлено до медичного пункту військової частини та надано йому першу медичну допомогу. У подальшому, в період з лютого по листопад 2025 року позивач безперервно перебував на лікуванні у різних медичних закладах та установах системи охорони здоров`я Рівненської області, де йому додатково діагностували гіпертонічну хворобу. При цьому, 19.08.2025 у КНП «Здолбунівська ЦМЛ» ОСОБА_1 проведено оперативне втручання на хребті, за наслідками якого 06.10.2025 гарнізонною ВЛК №2 при ВЧ НОМЕР_1 видано довідку, якою позивачу встановлено діагноз за кодом МКХ-10 М42.10 та визначено, що таке захворювання пов`язане з проходженням військової служби (стаття 65 графи II Розкладу хвороб). Разом з тим, 28.11.2025, за наслідками медичного огляду ОСОБА_1 , Госпітальна ВЛК ВЧ НОМЕР_1 видала нову довідку, якою встановила діагноз за кодом МКХ-10 М42.17, дійшовши протилежного висновку – захворювання позивача не пов`язане з проходженням ним військової служби (стаття 64а графи II Розкладу хвороб), а також визнала його непридатним до військової служби. Того ж дня, відповідачем-1 оформлено свідоцтво про хворобу позивача, яке 12.12.2025 затверджене протоколом 16 Регіональної ВЛК (м. Львів). На підставі вказаної постанови відповідача-2, з 20.01.2026 ОСОБА_1 звільнено з військової служби, а 12.03.2026 йому встановлено III групу інвалідності з формулюванням «загальне захворювання», що визначило правовий статус позивача та обсяг його соціальних гарантій.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів у частині визначеного причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 , представник позивача вказав, що оскаржувана постанова Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 суперечить попередньому рішенню тієї самої комісії від 06.10.2025, між прийняттям яких минуло лише 53 дні. Більше того, за цей період жодного нового медичного огляду, який спростовував би попередній висновок ВЛК, не проводилося, а стан здоров`я позивача не змінився, що підтверджується випискою зі стаціонару ВЧ НОМЕР_1 за 26–28.11.2025. В контексті наведеного, представник позивача стверджує, що орган влади не може без пояснення причин відступати від власної раніше висловленої позиції, на яку особа правомірно покладалася, оскільки така поведінка суперечить принципам правової визначеності та добросовісності, а також доктрині «venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки). На переконання представника ОСОБА_1 , оскаржувана постанова ВЛК не містить жодного обґрунтування зміни медичного висновку та є внутрішньо суперечливою, що свідчить про її необґрунтованість у розумінні пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Крім того, у позовній заяві представник позивача наголошує на порушенні 16 Регіональною ВЛК порядку перегляду оспорюваної постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання ОСОБА_1 , зважаючи на чинність постанови гарнізонної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 від 06.10.2025, яка у встановленому порядку не скасовувалася, підстави для її перегляду в матеріалах не зафіксовані, а документа, що обґрунтовував би зміну відповідного висновку, не наведено. Викладені вище фактичні обставини, на думку представника позивача, об`єктивно підтверджують причинний зв`язок захворювання позивача з проходженням військової служби, а отже, і протиправність спірних постанов ВЛК у цій частині. З наведених підстав, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/9261/26 та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суду відповідачам установлено, зокрема, строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.06.2026, в межах установленого судом строку та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – Електронний суд ЄСІТС), представник ВЧ НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнав і вважає їх безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ОСОБА_1 з 26 до 28.11.2025 перебував на стаціонарному обстеженні в травматологічному відділенні ВЧ НОМЕР_1 , де 28.11.2025 Госпітальною ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_1 йому проведено медичний огляд. Пояснив, що в ході такого огляду позивачу встановлено відповідний діагноз (за кодом M42.17) та причинний зв`язок захворювання, а саме «Захворювання, НІ, не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби». За результатами проведеного медичного огляду, 28.11.2025 Госпітальною ВЛК ВЧ НОМЕР_1 винесено постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу №2025-1128-1237-0030-3 від 28.11.2025, відповідно до якого військовослужбовець, на підставі статті 64а графи ІІ Розкладу хвороб: непридатний до військової служби. Вказане свідоцтво направлено до 16 Регіональної ВЛК для розгляду та затвердження у встановленому порядку. Окрім того, 28.11.2025 відповідачем-1, як того вимагає абзац другий пункту 6.17 глави 6 розділу II наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, оформлено довідку, згідно з якою ОСОБА_1 , на підставі статті 64а графи ІІ Розкладу хвороб, визнаний непридатним до військової служби та потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів. У подальшому, 12.12.2025 згадане вище свідоцтво про хворобу затверджено протоколом 16 Регіональної ВЛК №2025-1212-1417-4820-0, що, на переконання представника відповідача-1, підтверджує правомірність оскаржуваної постанови Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 .

Щодо встановлення причинного зв`язку захворювання позивача, вказав, що у постанові гарнізонної ВЛК №2 при ВЧ НОМЕР_1 від 06.10.2025 дійсно зазначено діагноз за кодом МКХ-10 М42.10 та встановлено причинний зв`язок захворювання як такого, що пов`язане з проходженням військової служби. Водночас, вказаний висновок ВЛК є проміжним та приймався після оперативного втручання без експертного аналізу виникнення даного захворювання та можливості його розвитку під час проходження військової служби, оскільки постанова ВЛК про потребу у відпустці для лікування у зв`язку із захворювання чи травмою приймається у випадках, коли необхідний певний час для відновлення функцій і працездатності військовослужбовця. У свою чергу, Госпітальна ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_1 при винесенні оскаржуваної постанови, оформленої Свідоцтвом про хворобу №2025-1128-1237-0030-3 від 28.11.2025, керувалася результатами проведеного обстеження та змістом наданих ОСОБА_1 документами, які не давали підстав для висновку про причинний зв`язок захворювання у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». А тому, на переконання представника ВЧ НОМЕР_1 , посилання представника позивача на розбіжність у постановах гарнізонної ВЛК та госпітальної ВЛК хірургічного профілю в частині причинного зв`язку захворювання позивача не заслуговують на увагу суду.

Що стосується тверджень представника позивача про розвиток у ОСОБА_1 гіпертонічної хвороби у період проходження ним військової служби, звернув увагу, що такі спростовуються відомостями військового квитка позивача. Поряд з цим, представник ВЧ НОМЕР_1 зауважив, що у цій категорії справ адміністративним судом може бути перевірено лише дотримання процедури прийняття постанов ВЛК, однак, у даному випадку, відповідачами не допущено будь-яких порушень вимог законодавства, які б стосувалися процедури проведення медичного огляду позивача на предмет його придатності до військової служби, встановлення причинного зв`язку захворювання та оформлення його результатів. Водночас, представник позивача у позові жодним чином не оспорює факту дотримання процедури проведення ВЛК.

Також представник відповідача-1 звернув увагу на те, що приписи наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 передбачають чіткий алгоритм оскарження дій (бездіяльності) чи постанови позаштатної ВЛК, відповідно до якого такі дії можуть бути предметом перегляду у штатній ВЛК. У свою чергу, в судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК. Наказом МОУ №402 не передбачено оскарження дій (бездіяльності) та постанов позаштатних ВЛК в судовому порядку, а тому, на думку представника ВЧ НОМЕР_1 , заявлені представником Бовтієва О.М. позовні вимоги є необґрунтованими, а обраний спосіб захисту прав – неналежним. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, 16.06.2026, через Електронний суд ЄСІТС, до суду надійшов відзив 16 Регіональної ВЛК, за змістом якого представник відповідача-2 позовні вимоги не визнав та вважає їх необґрунтованими. На підтвердження своїх заперечень зазначив, що, в силу положень наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, 16 Регіональна ВЛК як ВЛК регіону є окремою медичною установою в системі Міністерства оборони України, що наділена певним спектром прав і повноважень, до яких входить скасування або відміна постанов позаштатних ВЛК лише у визначених випадках. Так само, процес встановлення причинного зв`язку захворювання з військовою службою є чітко регламентованим, передбачає детальну перевірку документів та можливість подання додаткових доказів за ініціативою особи. При цьому, штатні ВЛК приймають рішення колегіально, а встановлення причинного зв`язку може бути ухвалено лише у визначених формулюваннях, які охоплені згаданим вище Наказом. Стверджує, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв, у тому числі тих, які призвели до смерті у військовослужбовців, та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади, в тому числі, й суд не може брати на себе відповідні повноваження.

Зауважив, що позивач, не скористався своїм правом на звернення до 16 Регіональної ВЛК з приводу відміни або скасування оскаржуваної постанови відповідача-1 або до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України для оскарження рішення відповідача-2 та перегляду його постанови.

Щодо дотримання процедури при проведенні позивачу медичного огляду ВЛК, звернув увагу на те, що 16 Регіональна ВЛК не вчиняла бездіяльності чи протиправних дій, які б свідчили про порушення такої процедури. Після надходження до штатної ВЛК документів відносно ОСОБА_1 , експертами комісії ретельно вивчено вказані матеріали та на момент їх розгляду прийнято колегіальне рішення, яке відображено у Протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії від 12.12.2025 №2025-1212-1417-4820-0 відповідно до покладених обов`язків. У даному випадку, позиція представника позивача щодо надання правової оцінки судом дій ВЛК на підставі доданих до позовної заяви документів є недоцільним та некоректним способом захисту, оскільки встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) відноситься до сфери діяльності штатних військово-лікарських комісій, а суд не є спеціалізованим органом з питань проведення військово-лікарської експертизи. Таким чином, на переконання представника відповідача-2, в межах спірних правовідносин 16 Регіональна ВЛК діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а оспорювана постанова ВЛК у формі протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 12.12.2025 відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

22.06.2026 (зареєстровано судом 23.06.2026), через Електронний суд ЄСІТС, представник позивача подав до суду відповідь на відзиви відповідачів, у якій виклав, переважно, пояснення, міркування та аргументи, аналогічні наведеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що доводи відповідачів про невжиття позивачем обов`язкового досудового порядку оскарження не мають правових підстав, оскільки такий порядок встановлено підзаконним актом (Наказом МОУ №402) і не є обов`язковим у розумінні частини четвертої статті 124 Конституції України та статті 17 КАС України. Вважає, що доводи представників відповідачів про неможливість судового контролю за спірною постановою ВЛК не враховують того, що предметом позову є не переоцінка медичного діагнозу, а перевірка обґрунтованості та внутрішньої узгодженості оскаржуваного рішення, що прямо охоплюється повноваженнями адміністративного суду. У свою чергу, доводи представників відповідачів щодо неналежного способу захисту прав позивача не відповідають дійсному змісту заявлених позовних вимог.

26.06.2026, з використанням Електронного суду ЄСІТС, представник ВЧ НОМЕР_1 подав заперечення, за змістом яких виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо доводів, наведених представником позивача у відповіді на відзиви, а також мотиви їх відхилення судом, аналогічні викладеним у відзиві ВЧ НОМЕР_1 на позовну заяву.

В силу приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.02.2025, оформленою Довідкою військово-лікарської комісії №476/28, визнаний придатним до військової служби на підставі статті 39в графи ІІ Розкладу хвороб; діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): гіпертонічна хвороба І, помірна, ризик ІІ (І11.9) (а.с.143).

З 10.02.2025 сержант ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, та направлений для проходження служби у Військову частину НОМЕР_3 на посаді курсанта, що підтверджується відомостями належного позивачу військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 10.02.2025, обліково-послужною карткою до нього та довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 26.02.2025 №1/1029 (а.с.13-21, 22-23, 75).

Згідно з долученими до матеріалів справи медичними довідками, епікризами, виписками-епікризами із медичної картки стаціонарного хворого, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, у період з лютого по листопад 2025 року ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах та установах системи охорони здоров`я Рівненської області, а саме: у КНП «Костопільська БЛІЛ» КМР (27.02.2025 – 27.03.2025); у КНП «Гощанська БПЛ» (03.04.2025 – 30.04.2025, 01.05.2025 – 20.05.2025, 04.07.2025 – 31.07.2025, 12.11.2025 – 26.11.2025); у КНП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР (23.05.2025 – 30.05.2025); у КНП «Корецька міська лікарня» (30.05.2025 – 30.06.2025); у КНП «Здолбунівська ЦМЛ» ЗМРРО (06.08.2025 – 09.09.2025) (а.с.29, 31, 33, 34, 39, 51-52, 53-54, 55-56, 57-58, 59-60, 72-73).

При цьому, зі змісту епікризу №5922/1066, виданого КНП «Здолбунівська ЦМЛ» ЗМРРО, судом установлено, що 19.08.2025, під час стаціонарного лікування на базі вказаного медичного закладу, позивачу проведено оперативне втручання (операцію) на хребті – широку задню декомпресію ПВХ L4-L5, транспедикулярну фіксацію сегментів L4-S1, відкриту дискектомію, дренування (а.с.72-73).

10.09.2025, після виписки з КНП «Здолбунівська ЦМЛ» ЗМРРО, позаштатною госпітальною ВЛК КНП «Здолбунівська ЦМЛ» проведено медичний огляд ОСОБА_1 та прийнято постанову ВЛК у формі довідки військово-лікарської комісії від 10.09.2025 №2025-0910-0905-3883-3, згідно з якою:

- діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): G55.1, M42.10, опис діагнозу: стан після операції 19.08.2025, широка задня декомпресія ПВХ L4-L5, транспедикулярна фіксація сегментів L4-S1, відкрита дискектомія, дренування (…); захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби;

- на підставі статей 81, 64б, 23б графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів (а.с.112-113).

У подальшому, 06.10.2025 гарнізонною ВЛК №2 ВЧ НОМЕР_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та прийнято постанову ВЛК у формі довідки військово-лікарської комісії від 06.10.2025 №2025-1006-1151-3432-3, відповідно до якої:

- діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): M42.10, опис діагнозу: стан після операції 19.08.2025, широка задня декомпресія ПВХ L4-L5, транспедикулярна фіксація сегментів L4-S1 з приводу ускладненого остеохондрозу; захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби;

- на підставі статті 65 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів (а.с.30).

У період з 26 до 28.11.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 28.11.2025 №4620 (а.с.49-50).

За результатами такого, 28.11.2025 Госпітальною ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та прийнято постанову ВЛК у формі довідки військово-лікарської комісії від 28.11.2025 №2025-1128-1526-2978-3 (далі – Довідка ВЛК від 28.11.2025), згідно з якою:

- діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): M42.17, остеохондроз шийного, грудного відділів хребта з переважним ураженням попереково-крижового відділу, протрузії міжхребцевих дисків С2-С6, випинання міжхребцевих дисків Th2-Th3, Th8-Th9, клиновидна деформація тіл Th7, Th12 хребців, протрузії міжхребцевих дисків L3-L5, екструзія міжхребцевого диску L5-S1, лікований оперативно 20.05.2025 транспедикулярна фіксація сегментів L4, L5, S1 з заднім аутометалоспондилодезом (6 гвинтів), у вигляді зміцнілого післяопераційного рубця, постійного вираженого стійкого больового синдрому, вертеброгенної люмбоішіалгії з радикулопатією L5-S1 корінців зі значним порушенням стато-динамічної функції хребта. Захворювання, НІ, не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби;

- на підставі статті 64а графи ІІ Розкладу хвороб: (1) непридатний до військової служби; (2) потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів (а.с.74).

Крім того, 28.11.2025 Госпітальною ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_1 оформлено щодо ОСОБА_1 спірне Свідоцтво про хворобу №2025-1128-1237-0030-3 (далі – Свідоцтво про хворобу), зміст якого відображає повну історію виявленого у позивача захворювання, процес / періоди / медичні заклади (установи) його лікування, результати проведених медичних обстежень, а також містить відомості щодо діагнозу, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) позивача та ступеня його придатності до військової служби, аналогічні викладеним у Довідці ВЛК від 28.11.2025 (а.с.43-44).

У подальшому, постановою 16 Регіональної ВЛК, оформленою Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 12.12.2025 №2025-1212-1417-4820-0 (далі – Протокол штатної ВЛК), затверджено постанову Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 у формі Свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 (а.с.47).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20, сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира цієї ВЧ від 17.01.2026 №7-РС з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я), вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 20.01.2026 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.48).

Згідно з витягом від 12.03.2026 №61/26/2827/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.03.2026 №61/26/827/Р, з 18.02.2026 строком на 1 (один) рік ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої визначено «загальне захворювання» (а.с.83-87).

Не погоджуючись із постановою Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , оформленою Свідоцтвом про хворобу, затвердженою постановою 16 Регіональної ВЛК у формі Протоколу штатної ВЛК, в частині щодо причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 , представник позивача звернувся до суду з цим позовом з метою захисту порушених прав і законних інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Сутність принципу верховенства права розкрита законодавцем, зокрема, у нормах частини першої статті 6 КАС України, за якою людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У частині другій статті 19 Основного Закону України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених останнім, вчиняти дії, не виходячи за межі визначених законом прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише установлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, кожна особа, звертаючись до адміністративного суду, прагне захистити своє право, що, на її думку, порушене діями, бездіяльністю чи рішеннями суб`єкта владних повноважень. Тому суди, розглядаючи справу, перш за все повинні надавати оцінку наявності порушеного права особи, оскільки саме це є ціллю судового захисту.

Ключовим питанням, яке підлягає вирішенню судом в межах розгляду цього адміністративного спору, є правомірність та обґрунтованість оспорюваних рішень (постанов ВЛК) відповідачів як органів військово-лікарської експертизи в частині щодо наявності / відсутності причинного зв`язку захворювання позивача із проходженням військової служби.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини в межах даної адміністративної справи, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-ХІІ), Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі – Закон №2801-XII) та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі – Положення №402), які застосовуються судом у редакціях, чинних на час виникнення таких правовідносин.

Так, статтею 70 Закону №2801-XII передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ.

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону закріплено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (…).

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я (…) (частина тринадцята статті 2 Закону №2232-ХІІ).

На виконання приписів частини тринадцятої статті 2 Закону №2232-XII, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, затверджено Положення №402.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі – ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, які проводять медичний огляд військовослужбовців, зокрема, з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань (травм, поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії чи протоколом засідання штатної ВЛК.

Згідно з пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

- Центральна військово-лікарська комісія (далі – ЦВЛК);

- ВЛК регіону.

У підпунктах 2.3.1, 2.3.3 та 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України.

При цьому, ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок (…); направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців (…); розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК, ЛЛК Збройних Сил України.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І цього Положення).

У свою чергу, нормами пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 регламентовано, що на ВЛК регіону покладається, зокрема, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення (…); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи (підпункт 2.4.4).

Задля належного виконання таких обов`язків, ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК (…); направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців (…); запитувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови (підпункт 2.4.5).

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6).

А підпунктом 2.4.10 цього ж пункту Положення №402 унормовано, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, госпітальні ВЛК, гарнізонні ВЛК та ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (підпункт 2.5.1).

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (підпункт 2.5.2).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (підпункт 2.5.4).

За нормами пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення №402, госпітальні ВЛК створюються при ВМКЦ, медичних (лікувально-діагностичних) центрах, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України. Госпітальні ВЛК також створюються при санаторно-курортних закладах (реабілітаційних госпіталях) у системі Міністерства оборони України, а також при інших закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, де обстежуються і лікуються військовослужбовці. За потреби при закладах охорони здоров`я (установах) може бути створено декілька позаштатних постійно діючих госпітальних ВЛК, у тому числі за клінічними профілями (підпункт 2.6.1).

Гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України. Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені (підпункт 2.6.2).

На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається, зокрема: проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення; проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичних служб військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК (підпункт 2.6.3).

З метою належного виконання таких обов`язків, госпітальна (гарнізонна) ВЛК наділена правом: приймати постанови відповідно до цього Положення; перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров`я (установах) і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні; залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК (підпункт 2.6.4).

Аналіз наведених вище законодавчих норм і правил вказує на те, що госпітальна (гарнізонна) ВЛК не наділена повноваженнями щодо самостійного перегляду чи зміни власних постанов про визначення ступеня придатності особи (у статусі військовозобов`язаного, військовослужбовця тощо) до військової служби та/або причинного зв`язку її [особи] захворювань (травм, поранень, контузій, каліцтв), тоді як перевірка обґрунтованості таких постанов ВЛК та проведення переогляду (повторного або контрольного медичного оглядів) особи віднесені до компетенції штатних ВЛК, якими є ЦВЛК і ВЛК регіонів.

Тобто, у разі незгоди з постановою госпітальної (гарнізонної) ВЛК особа має право реалізувати передбачений Положенням №402 адміністративний порядок її перегляду шляхом звернення до ВЛК вищого рівня, а саме ВЛК відповідного регіону, а в подальшому – і до ЦВЛК. При цьому, нормами Положення №402 передбачено альтернативний спосіб оскарження особою прийнятих щодо неї постанов ВЛК – у судовому порядку, однак останній стосується виключно постанов ВЛК регіонів та ЦВЛК, що зумовлено відсутністю у позаштатних (постійно і тимчасово діючих) ВЛК повноважень щодо самостійного перегляду чи зміни власних постанов.

В контексті наведеного, суд відхиляє доводи представників відповідачів щодо обрання позивачем (його представником) неналежного способу захисту своїх прав та звертає увагу, що предметом спору в межах цієї адміністративної справи є правомірність постанови Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , оформленої Свідоцтвом про хворобу від 28.11.2025 №2025-1128-1237-0030-3, в частині щодо причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 , яка в подальшому була переглянута і затверджена постановою 16 Регіональної ВЛК, оформленою Протоколом засідання штатної ВЛК від 12.12.2025 №2025-1212-1417-4820-0. А оскільки спірне рішення відповідача-2 в розумінні пунктів 2.1, 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 є постановою штатної ВЛК, то воно може бути оскаржене, за вибором позивача, до ЦВЛК або в судовому порядку.

Викладене також свідчить про безпідставність тверджень представників відповідачів щодо необхідності (обов`язковості) окремого звернення ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Регіональної ВЛК зі скаргою на дії чи бездіяльність членів Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 при прийнятті ними спірної постанови або ж зі скаргою на таке рішення в цілому.

Суд зауважує, що станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, оспорювана постанова Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 уже фактично переглянута і затверджена відповідним рішенням 16 Регіональної ВЛК, яке, як стверджує представник відповідача-2 у відзиві, прийняте за результатами «ретельного вивчення експертами комісії усіх документів відносно ОСОБА_1 ».

За таких обставин, повторне звернення позивача до відповідача-2 як ВЛК регіону із відповідною заявою чи скаргою щодо перегляду (відміни, скасування) постанови позаштатної ВЛК (відповідача-1) не може вважатися обов`язковим.

Наведене у своїй сукупності свідчить про обрання позивачем (його представником) належного (в розумінні статті 5 КАС України) способу захисту його порушених прав та інтересів при зверненні до адміністративного суду з цим позовом.

Як установлено судом із матеріалів справи, спірні правовідносини між її сторонами виникли у зв`язку із незгодою ОСОБА_1 з постановою Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , оформленою Свідоцтвом про хворобу, в частині щодо встановлення причинного зв`язку захворювань позивача у формулюванні «Захворювання, НІ, не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби», яку [незгоду] представник позивача обґрунтовує відсутністю у ОСОБА_1 у період до його призову на військову служби відповідних захворювань і скарг, а також визнанням його придатним до військової служби за результатами проведення 09.02.2025 медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надаючи правову оцінку наведеним вище обставинам і доводам, суд враховує, що за пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень (…).

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 визначено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (МКХ-10).

Обов`язково проводиться медичний огляд госпітальними (гарнізонними) ВЛК військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби, зокрема, щодо військовослужбовців, у яких за результатами медичного обстеження діагностовано захворювання (наслідки травми, поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби (пункт 1.10 глави 1 розділу ІІ вказаного Положення).

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України регламентований нормами глави 21 розділу ІІ Положення №402, відповідно до пункту 21.1 якої, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (пункт 21.2).

При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених ТЦК та СП, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) (пункт 21.4).

За правилами пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:

- вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

- вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

- навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби або одержаних після звільнення з військової служби.

У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо військовослужбовців, військову службу яким призупинено в порядку, передбаченому частиною другою статті 24 Закону №2232-ХІІ, та якщо в час призупинення військової служби військовослужбовцем одержано поранення (травму, контузію, каліцтво) або на цей період можна віднести початок захворювання.

Відповідно до пункту 21.13 глави 21 розділу ІІ Положення №402, у разі відсутності у свідоцтві про хворобу або інших військово-медичних документах постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань (поранень), неналежного їх оформлення або незгоди з постановою, а також у разі наявності в документах записів про звільнення із Збройних Сил України «через хворобу чи за станом здоров`я» ТЦК та СП направляє документи осіб, звільнених з військової служби, на розгляд до штатної ВЛК за територіальним принципом.

За наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні).

Аналізуючи наведені вище правові норми, слід дійти висновку, що причинний зв`язок захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв) у військовослужбовців встановлюється уповноваженими на те військово-лікарськими комісіями та викладається у формулюваннях, прямо передбачених пунктом 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402. Зазначені формулювання є нормативно закріпленим критерієм розмежування правових підстав для настання різних юридичних наслідків у сфері соціального забезпечення військовослужбовців, що зумовлено особливим характером військової служби, яка пов`язана з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

При цьому, зміст формулювань, установлених підпунктами «є» та «ж» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, свідчить про їх взаємовиключний характер, який залежить від зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв) військовослужбовців з проходженням ними військової служби.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи поняття «проходження військової служби», Верховний Суд у постанові від 02.06.2026 у справі №160/2006/25 вказав, що системний аналіз положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII), Закону №2232-ХІІ та Положення №402 свідчить про чітке розмежування законодавцем понять «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», визначаючи їх як самостійні правові категорії, з якими пов`язуються різні юридичні наслідки.

Так, «проходження військової служби» охоплює весь період перебування особи на військовій службі з моменту її початку до моменту закінчення у порядку, визначеному частиною першою статті 24 Закону №2232-ХІІ, та характеризує загальний правовий статус особи як військовослужбовця. Натомість, «виконання обов`язків військової служби» є спеціальною юридичною категорією, яка, відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №2232-ХІІ, пов`язується із настанням конкретних обставин, умов, часу, місця та характеру діяльності військовослужбовця, зокрема, перебуванням на території військової частини у робочий час, виконанням службових завдань, перебуванням у службовому відрядженні, виконанням наказу командира, здійсненням заходів з охорони правопорядку, державної власності чи рятування життя людей.

Таким чином, законодавець не ототожнює факт проходження військової служби із виконанням обов`язків військової служби, а навпаки – пов`язує останнє із наявністю додаткових функціональних, територіальних та часових критеріїв, установлених законом.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції виснував, що поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», хоча і є взаємопов`язаними та спорідненими за своєю правовою природою, однак не є тотожними. Законодавець розмежував їх як на рівні закону (стаття 24 Закону №2232-ХІІ), так і на рівні підзаконного нормативного регулювання (пункт 21.5 Положення №402) за функціональними, територіальними та часовими критеріями, що свідчить про самостійний правовий зміст та нормативне значення цих понять.

Повертаючись до обставин цієї адміністративної справи, суд зазначає, що, згідно з наявними матеріалами, сержант ОСОБА_1 з 10.02.2025 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, та направлений для проходження служби у Військову частину НОМЕР_3 на посаді курсанта, що підтверджується відомостями належного позивачу військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 10.02.2025, обліково-послужною карткою до нього та довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 26.02.2025 №1/1029 (а.с.13-21, 22-23, 75).

Отже, саме 10.02.2025 є датою початку проходження ОСОБА_1 військової служби, з якої останній набув загального правового статусу військовослужбовця, що не є спірними обставинами у справі та визнається її сторонами.

При цьому, слід врахувати, що відповідно до постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.02.2025, оформленої Довідкою військово-лікарської комісії №476/28, станом на день призову ОСОБА_1 був визнаний ВЛК придатним до військової служби на підставі статті 39в графи ІІ Розкладу хвороб, з урахуванням встановленого йому за результатами такого медичного огляду діагнозу: гіпертонічна хвороба І, помірна, ризик ІІ (І11.9) (а.с.143).

Доказів наявності у позивача станом на день його призову на військову службу захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв), які унеможливлювали проходження ним такої служби або ж зумовлювали його непридатність до військової служби, сторонами справи не надано та судом не встановлено.

Разом з тим, змістом пункту 8 «Короткий анамнез» оскаржуваного Свідоцтва про хворобу підтверджується, що у лютому 2025 року, під час проходження тренувань на полігоні, після фізичних навантажень позивач відчув різкий гострий біль у спині, який почав віддавати в ноги, після чого його доставлено в медпункт військової частини та надано першу медичну допомогу, а потім скеровано на дообстеження та лікування.

Також, суд звертає увагу на наявність у цьому ж пункті Свідоцтва про хворобу відомостей про те, що «зі слів пацієнта та супровідної документації відомо, скарги на болі в хребті турбують тривало. Погіршення самопочуття відмічає з лютого 2025 року (…)», що узгоджується зі змістом пункту 9 «Анамнез» Виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №1504, складеної 27.03.2025 КНП «Костопільська БЛІЛ» КМР за результатами перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі у період з 27.02.2025 до 27.03.2025, за яким «скарги на стійкий постійний пекучий біль в попереково-крижовому відділі хребта (ПКВХ), з поширенням в ліву ногу (…), хворіє тривалий час» (а.с.51-52).

У подальшому, після виписки з КНП «Костопільська БЛІЛ» КМР, ОСОБА_1 також перебував на стаціонарному лікуванні в інших медичних закладах та установах системи охорони здоров`я Рівненської області, а саме: у КНП «Гощанська БПЛ» (03.04.2025 – 30.04.2025, 01.05.2025 – 20.05.2025, 04.07.2025 –31.07.2025, 12.11.2025 – 26.11.2025); у КНП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР (23.05.2025 – 30.05.2025); у КНП «Корецька міська лікарня» (30.05.2025 – 30.06.2025); у КНП «Здолбунівська ЦМЛ» ЗМРРО (06.08.2025 – 09.09.2025); у ВЧ НОМЕР_1 (26.11.2025 – 28.11.2025), - інформація про що відображена у пункті 9 оспорюваного Свідоцтва про хворобу та додатково підтверджується долученими до матеріалів справи медичними довідками, виписками й епікризами.

При цьому, у період стаціонарного лікування у КНП «Здолбунівська ЦМЛ» ЗМРРО, а саме 19.08.2025 позивачу проведено оперативне втручання (операцію) на хребті, результати якого зафіксовані в епікризі №5922/1066 (а.с.72-73) та знайшли своє наступне відображення в оскаржуваному Свідоцтві про хворобу.

Більше того, як встановлено вище судом зі змісту Довідки ВЛК від 28.11.2025 та пункту 13 Свідоцтва про хворобу, у зв`язку із захворюваннями, що перешкоджали виконанню обов`язків військової служби, ОСОБА_1 був направлений на черговий медичний огляд ВЛК, за наслідками якого, на підставі статті 64а графи ІІ Розкладу хвороб, Госпітальна ВЛК хірургічного профілю при ВЧ НОМЕР_1 дійшла висновку про непридатність позивача до військової служби.

Викладені вище обставини, на переконання суду, об`єктивно свідчать про істотне погіршення стану здоров`я позивача у період після його призову на військову службу, що зумовлено особливостями (специфікою) проходження останньої, зокрема, посиленою військово-фізичною підготовкою військовослужбовців (курсантів) та специфічними умовами їх навчання військовій справі.

Про причинний зв`язок захворювання позивача із проходженням ним військової служби стверджується також за змістом долучених до матеріалів справи постанов ВЛК, оформлених Довідкою позаштатної госпітальної ВЛК КНП «Здолбунівська ЦМЛ» від 10.09.2025 №2025-0910-0905-3883-3 та Довідкою гарнізонної ВЛК №2 ВЧ НОМЕР_1 від 06.10.2025 №2025-1006-1151-3432-3 (а.с.30, 112-113).

Водночас, Госпітальна ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_1 , приймаючи оскаржувану постанову, яка оформлена Свідоцтвом про хворобу від 28.11.2025 №2025-1128-1237-0030-3, дійшла висновку, серед іншого, про те, що захворювання ОСОБА_1 не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби, і таке рішення у подальшому було затверджене протоколом 16 Регіональної ВЛК від 12.12.2025 №2025-1212-1417-4820-0 як ВЛК вищого рівня.

Між тим, слід зауважити, що ані Свідоцтво про хворобу, ані Протокол штатної ВЛК не містять будь-яких обґрунтувань щодо установленого причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 . Натомість, за змістом поданих відповідачами заяв по суті справи, їх представники наголошують на дискреційному характері повноважень (виключному праві) ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма) військовослужбовців з проходженням військової служби.

Оцінюючи вказані доводи, суд звертає увагу на те, що невтручання в оцінку підстав прийняття висновку ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювання військовослужбовця на підставі медичних документів, для проведення якої потрібні спеціальні знання в медичній сфері, що виходить за межі необхідного дослідження щодо застосування норм матеріального права, не позбавляє суд обов`язку перевіряти дотримання процедури прийняття відповідного висновку ВЛК.

У цьому контексті варто зазначити, що завданням ВЛК, відповідно до Положення №402, є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Для цього ВЛК наділені правом витребовувати медичні документи, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2025 по справі №480/278/23.

Разом з тим, суд констатує, що у матеріалах даної справи відсутні належні, допустимі та достатні докази вжиття відповідачами всіх необхідних дій (заходів) з метою належного і всебічного встановлення обставин виникнення (розвитку) захворювання позивача саме в період після його призову на військову службу, а також можливого причинного зв`язку такого захворювання із проходженням військової служби.

В аспекті викладеного слід врахувати, що комплексний аналіз змісту підпунктів «є» та «ж» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 вказує на наявність альтернативних випадків (обставин), наявність / відсутність яких є визначальною для встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) військовослужбовця з проходженням військової служби.

Так, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються у формулюванні «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» (підпункт «є») у разі, якщо:

(1) воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402; або

(2) захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності; або

(3) поранення (травма, контузія, каліцтва) одержані військовослужбовцем в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту; або

(4) захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:

- вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

- вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

- навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

У свою чергу, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються у формулюванні «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» (підпункт «ж») у разі, якщо:

(1) захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби; або

(2) захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби; або

(3) за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані:

- до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби; або

- після звільнення з військової служби;

(4) військову службу військовослужбовця призупинено в порядку, передбаченому частиною другою статті 24 Закону №2232-ХІІ, та якщо в час призупинення військової служби військовослужбовцем одержано поранення (травму, контузію, каліцтво) або на цей період можна віднести початок захворювання.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що ОСОБА_1 , набувши з 10.02.2025 статус військовослужбовця, був придатним до військової служби та виконував доручені йому завдання на посаді курсанта навчального підрозділу Військової частини НОМЕР_3 , а вже після різкого погіршення стану його здоров`я (загострення захворювання хребта) 27.02.2025, що призвело до невідкладної госпіталізації та подальшого неодноразового стаціонарного лікування з оперативним втручанням, 28.11.2025 визнаний Госпітальною ВЛК ВЧ НОМЕР_1 непридатним до військової служби.

Наведене дозволяє стверджувати, що захворювання позивача, яке виникло у нього до призову на військову службу, у період служби досягло такого розвитку, який призвів до його непридатності до військової служби, що прямо охоплюється положеннями підпункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 та, відповідно, виключає можливість застосування підпункту «ж» цього пункту, обов`язковими ознаками якого є, зокрема, відсутність впливу військової служби на вже наявне у військовослужбовця захворювання і його придатність до військової служби.

Поряд з тим, суд відхиляє доводи представника позивача щодо виникнення (діагностування) у ОСОБА_1 у період проходження ним військової служби (у травні 2025 року) гіпертонічної хвороби І стадії, 2 ступеня, оскільки, згідно з долученою до матеріалів справи Довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.02.2025 №476/28, перед призовом позивача на військову службу йому проведено медичний огляд ВЛК та встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба І, помірна, ризик ІІ (І11.9), - на чому акцентує увагу також і представник відповідача-1 у відзиві ВЧ НОМЕР_1 на позовну заяву.

При цьому, суд не підміняє військово-лікарську комісію та не вирішує питання, що потребують спеціальних медичних знань. У межах даної справи суд перевіряє дотримання відповідачами установленої законодавством процедури та критеріїв законності, обґрунтованості й добросовісності прийнятих ними рішень.

За встановлених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови відповідачів в частині щодо причинного зв`язку захворювання позивача не відповідають критерію обґрунтованості рішень суб`єктів владних повноважень, оскільки прийняті ними без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Суд наголошує, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям, в тому числі, звільненим з військової служби надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас, встановлення відповідачами як ВЛК, всупереч приписам Положення №402, відсутності можливого причинного зв`язку захворювання позивача з проходженням військової служби порушує право останнього на отримання гарантованих законом виплат (компенсацій, пільг тощо).

А тому, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , оформленої Свідоцтвом про хворобу, в частині щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 як такого, що не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби, а також про визнання протиправною і скасування постанови 16 Регіональної ВЛК, оформленої Протоколом штатної ВЛК, в частині затвердження постанови Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , оформленої Свідоцтвом про хворобу, щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 як такого, що не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника позивача стосовно суперечності оскаржуваної постанови Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 попередньому рішенню цієї ж комісії від 06.10.2025, що порушує доктрину «venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки), оскільки постанови ВЛК від 06.10.2025 та від 28.11.2025, оформлені відповідно Довідкою ВЛК №2025-1006-1151-3432-3 та Довідкою ВЛК №2025-1128-1526-2978-3 і Свідоцтвом про хворобу, прийняті різними військово-лікарськими комісіями при ВЧ НОМЕР_1 , а саме гарнізонною ВЛК №2 та госпітальною ВЛК хірургічного профілю, склад яких також повністю відрізняється.

Крім того, суд відхиляє як безпідставні доводи представника позивача щодо порушення 16 Регіональною ВЛК порядку перегляду оспорюваної постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання ОСОБА_1 з огляду на чинність постанови гарнізонної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 від 06.10.2025, яка у встановленому порядку не скасовувалася, та звертає увагу, що предметом спору у цій справі є правомірність рішення 16 Регіональної ВЛК, прийнятого за наслідками розгляду (затвердження) саме постанови Госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 від 28.11.2025, а не постанови гарнізонної ВЛК цієї ВЧ від 06.10.2025.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 повторно розглянути усі документи ОСОБА_1 , які дають можливість підтвердити причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), та прийняти відповідне рішення на підставі вимог Положення №402, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №826/6965/14, від 27.11.2018 у справі №807/997/16, від 15.07.2019 у справі №804/14556/15, від 20.11.2019 у справі №826/9457/18, від 22.11.2019 у справі №815/4392/15, від 23.12.2019 у справі №815/3145/15, від 07.02.2020 у справі №826/11086/18, від 05.05.2020 у справі №1340/4044/18, від 23.06.2020 у справі №820/1545/16, від 06.08.2020 у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 07.02.2020 у справі №826/11086/18).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

В контексті наведеного, суд повторно звертає увагу на те, що відповідно до Положення №402, позаштатні постійно діючі ВЛК, до яких належать, зокрема, госпітальні ВЛК, не наділені повноваженнями змінювати свої рішення (постанови), про що просить представник ОСОБА_1 у позові. Проте, як визначено підпунктами 2.4.5, 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402, штатні ВЛК, якими є ВЛК регіонів та ЦВЛК, мають право, зокрема, приймати постанови згідно з цим Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

З огляду на викладене, враховуючи встановлену в ході розгляду справи протиправність оскаржуваних рішень відповідачів у частині щодо визначення причинного зв`язку захворювання позивача як такого, що не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби, та виходячи з принципу ефективності судового захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд, із урахуванням положень частини другої статті 9 КАС України, дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту й відновлення порушених прав позивача є зобов`язання саме 16 Регіональної ВЛК повторно розглянути усі документи ОСОБА_1 , які дають можливість встановити причинний зв`язок його захворювання, та прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог Положення №402, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Такий спосіб захисту, з одного боку, забезпечує реальне відновлення права позивача на належний розгляд питання щодо встановлення причинного зв`язку його захворювання, а з іншого – не призводить до підміни судом військово-лікарської комісії при вирішенні питань, віднесених законодавством до її компетенції.

Щодо покликань представників відповідачів у поданих ними заявах по суті справи на висновки Верховного Суду, викладені у постановах по справах №806/526/16, №820/5570/16, №802/468/17-а, №810/5009/18, №160/7153/20, №600/3273/22-а та №240/13173/22, слід зауважити, що обставини вказаних судових справ не є подібними обставинам даної адміністративної справи, а тому зроблені судом касаційної інстанції висновки за наслідками їх розгляду не можуть вважатися релевантними цій справі.

Інші доводи та аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення даного публічно-правового спору та не спростовують висновків суду, зроблених за результатами розгляду справи по суті.

За правилами статей 9, 90 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 цього Кодексу визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, згідно з рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 (пункт 29), пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також, суд враховує Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що, за усталеною практикою ЄСПЛ, очікуваний обсяг обґрунтування рішення залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на все вищевикладене, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали даної адміністративної справи, виходячи з встановлених її фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оспорювані постанови ВЛК в частині щодо визначення причинного зв`язку захворювання позивача прийняті відповідачами як суб`єктами владних повноважень без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а отже у цій частині вони є необґрунтованими та не відповідають критеріям правомірності, установленим частиною другою статті 2 КАС України. Наведене є достатньою правовою підставою для визнання оспорюваних рішень протиправними та їх скасування судом у відповідній частині, що відповідає меті (завданню) адміністративного судочинства у цій категорії справ.

Натомість, доводи та аргументи представника позивача, якими останній обґрунтовував протиправність оскаржуваних рішень відповідачів, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом установлено, що при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у сукупному розмірі 2663,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією про сплату від 28.05.2026 №2957-6835-0857-3733 (а.с.125).

При цьому, предметом позову є вимоги про визнання протиправними і скасування постанов відповідачів як органів військово-лікарської експертизи, оформлених Свідоцтвом про хворобу та Протоколом штатної ВЛК, в частині щодо визначення причинного зв`язку захворювання позивача як такого, що не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути усі документи позивача, які дають можливість встановити причинний зв`язок його захворювання.

Таким чином, предметом цього адміністративного позову є дві вимоги немайнового характеру, за які позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 2129,92 грн (з урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі – Закон №3674-VI), статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX).

Отже, позивачем сплачено судовий збір за подання цього позову у більшому розмірі, ніж установлено законом, а саме на суму 533,08 грн (2663,00 – 2129,92).

За приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (…).

З огляду на наведене, судовий збір у сумі 533,08 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням як надмірно сплачений.

У свою чергу, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 2129,92 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів як суб`єктів владних повноважень солідарно, тобто по 1064,96 грн.

Докази понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, в матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військової частини НОМЕР_1 , оформлену Свідоцтвом про хворобу від 28.11.2025 №2025-1128-1237-0030-3, в частині щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 як такого, що не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби.

Визнати протиправною та скасувати постанову 16 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлену Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 12.12.2025 №2025-1212-1417-4820-0, в частині затвердження постанови Госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військової частини НОМЕР_1 , оформленої Свідоцтвом про хворобу від 28.11.2025 №2025-1128-1237-0030-3, щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 як такого, що не пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби.

Зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути усі документи ОСОБА_1 , які дають можливість встановити причинний зв`язок його захворювання, та прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 16 Регіональної військово-лікарської комісії судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Госпітальна військово-лікарська комісія хірургічного профілю Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ) Відповідач - 16 Регіональна військово-лікарська комісія (вул. Стрийська, 73А, м. Львів, Львівська обл., 79045, ЄДРПОУ/РНОКПП 08380628)

Суддя С.А. Борискін