Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №461/5254/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5254/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., за участі: секретаря судового засідання Гнаткович В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) (надалі – Позивач або Банк) до ОСОБА_1 (далі — Відповідач) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

АТ «Ідея Банк» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом, у якому просить стягнути з Відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 147’371,40 грн, а також 2’662,40 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 07.02.2024 сторони уклали Угоду № С-506-013009-24-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної марки (надалі – Кредитний договір). Згідно з Кредитним договором Відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_2 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків – НОМЕР_3 ), операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого Кредитним договором ліміту Кредитної лінії, доступного Відповідачу. Процентна ставка за користування Кредитом становить 24% (та додатково 48% річних комісії за обслуговування кредитної заборгованості станом на кінець розрахункового періоду), яка є фіксованою протягом усього строку дії Угоди та може бути зміненою за умови погодження Сторонами в порядку визначеному цією Угодою. Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту протягом дії Угоди 72%річних. Процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 48% річних. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 (двісті тисяч) грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 35400 грн. (Тридцять п`ять тисяч чотириста гривень нуль копійок). Враховуючи, що зобов`язання Банку щодо встановлення ліміту Кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно з Кредитним договором, що підтверджується випискою по поточному рахунку. Проте, Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі за кредитним договором. Останній платіж Відповідач здійснив 31.08.2025. Сума боргу Відповідача за кредитним договором станом на 09.06.2026 становить 147’371,40 грн, що складається зі: 99’932,27 грн – прострочений борг; 47’439,13 грн – прострочені проценти.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, на адресу Відповідача Банк направив вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно з цією вимогою Банк вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також Відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за Кредитним договором у тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до нього будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що Відповідач по теперішній час продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів Позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 10.07.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті, встановивши сторонам строки для подання заяв по суті справи.

11.08.2026 через систему Електронний Суд від представника Відповідача — Лисенка А. В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає таке. Матеріали справи не містять підтвердження, що саме з наданою Позивачем редакцією Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб був ознайомлений Відповідач та погодився саме на вказані умови. Позивач не надав до суду належним чином оформлений розрахунок заборгованості, що позбавляє суд перевірити правильність розміру заявлених позовних вимог. У кредитному договорі наявна умова, що є нікчемною в силу закону та на підставі якої було незаконно нараховано до стягнення та раніше списано грошові кошти. На випадок обґрунтованості позовних вимог, Відповідач надав конрозрахунок суми боргу, однак з сумою боргу не погоджується, оскільки Позивач не довів належними доказами розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами. Зокрема, вказує, що умова кредитного договору про сплату комісії 48 % річних «за обслуговування кредитної заборгованості» суперечить статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемною в силу закону. За спірною умовою банк нарахував 31718,18 грн комісії, яка повністю утримана з позичальника, також комісія частково включена до складу заявлених до стягнення «прострочених процентів» у сумі 13736,28 грн., а як наслідок ця сума підлягає виключенню з розрахунку заборгованості, а сума 31718,18 грн зарахуванню в погашення основного боргу. Окрім цього, представник Відповідача повідомляємо про те, що у цьому процесі Відповідач користується правничою допомогою адвоката Лисенка А. О. та розмір витрат на правничу допомогу визначений у фіксованому розмірі та складає орієнтовно 15 000, 00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції. Докази понесення витрат на правничу допомогу будуть долучені до справи до ухвалення рішення суду або протягом 5-ти днів з дня його ухвалення.

12.08.2026 через систему Електронний Суд від представниці Позивача — Михашули Є. І. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій остання зазначає таке. Розрахунок загальної заборгованості Позичальника наводився у позовній заяві Банку. Розмір заборгованості Відповідача Позивач підтвердив випискою по рахунку (Поточному рахунку) № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 09.06.2026. Станом на 02.04.2026 (на момент пред`явлення вимоги) заборгованість за Кредитним договором становила 147671,40 грн., з яких: Основний борг – 87156,15 грн.; Прострочений борг – 12776,12 грн.; Прострочені проценти – 40404,54 грн.; Строкові проценти – 7034,59 грн.; Інші штрафні санкції – 300 грн. Оскільки така вимога Позивача залишилась невиконаною Відповідачем, відповідно до позовної заяви Банку станом на 09.06.2026 заборгованість за Кредитним договором становила 147371,40 грн., Прострочений борг – 99932,27 грн. (87156,15 грн. + 12776,12 грн); Прострочені проценти з яких:– 47439,13 грн. (40404,54 грн. + 7034,59 грн.). Причому, інші штрафні санкції у розмірі 300 грн. не заявлялися до стягнення у цій справі. Враховуючи вказане вище, АТ «Ідея Банк» правильно заявило до стягнення заборгованість за Кредитним договором у розмірі 147371,40 грн., що підтверджується наведеними вище доказами. Позичальник був ознайомлений з умовами Кредитного договору до його підписання, а також з умовами ДКБОФО та Тарифами, з якими він погодився в повному обсязі та на протязі тривалого часу з моменту укладення Кредитного договору сплачував усі платежі, що ним передбачені, зокрема сплачував 4% щомісячно (48 % річних) за обслуговування кредитної заборгованості (від суми поточної заборгованості станом на розрахункову дату) згідно з п. 4.3 Кредитного договору та п. 13 Тарифів, що додатково свідчить про погодження Позичальника з усіма умовами Кредитного договору. Сплата 4% від суми поточної заборгованості станом на розрахункову дату згідно з Кредитним договором та Тарифами була та є обов`язковою у випадку наявності заборгованості станом на розрахункову дату та залежала виключно від дій Відповідача та стану заборгованості за Кредитним договором, тобто використаних, але не повернутих коштів, за що Позичальнику по факту потрібно було сплатити 4% від суми неповернутих коштів, а тому така сплата залежала виключно від дій Клієнта, а саме неналежного виконання умов Кредитного договору. Отже, у даній судовій справі нарахування вказаних 4 % (48 % річних) абсолютно правомірне та підлягає стягненню з Відповідача. Окрім цього, АТ «Ідея Банк» наполягає на відсутності правових підстав для відшкодування Відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки Відповідачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не надано жодних доказів, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. є взагалі необґрунтованою, неспівмірною зі складністю судового спору, значно завищеною, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

21.08.2026 через систему Електронний Суд від представника Відповідача — Лисенка А. О. надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній вважає, що доводи та аргументи є поверхневими, без врахування практики Верховного Суду та наявних матеріалів справи. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме в цій редакції та в такому вигляді ДКБОФО, яку надав Позивач, Відповідач ознайомився, зрозумів і погодився з її умовами. Посилання Позивача на розміщення тексту на Інтернет сторінці Банку саме по собі не доводить факт ознайомлення Відповідача з конкретним текстом на момент укладення Кредитного договору. Надані Позивачем тексти ДКБОФО мають мінливий характер. Банк самостійно вносить до них зміни. Такі умови не можуть вважатися складовою Кредитного договору (Заяви), якщо вони не підписані Відповідачем і прямо не передбачені в документі, який він власноруч підписав. Саме підписання конкретної Заяви (Кредитного договору) є єдиним доказом прийняття умов, а не загальне посилання на публічну частину, розміщену на сайті. Більше того, зміни до ДКБОФО вносяться Банком односторонньо. У процесі виконання договору це створює суттєвий дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду Відповідачу, що порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності. Позивач не усунув очевидну розбіжність між власними документами. У вимозі від 02.04.2026 № 12.4.2./С-506-013009-24-980 заборгованість у сумі 147 371,40 грн розписана так: основний борг - 87 156,15 грн, прострочений борг- 12 776,12 грн, прострочені проценти - 40 404,54 грн, строкові проценти - 7 034,59 грн, інші штрафні санкції - 300 грн. У довідці-розрахунку станом на 09.06.2026 при тій Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.08.2026 5 самій загальній сумі основний борг уже становить 0 грн, прострочений борг - 99 932,27 грн, прострочені проценти - 47 439,13 грн. Позивач не пояснив, за рахунок яких операцій, платежів чи списань протягом двох місяців основний борг зменшився до нуля, і не надав первинних документів, які б підтверджували такі зміни. Така суперечність породжує обґрунтовані сумніви щодо достовірності всього розрахунку і не дозволяє суду перевірити правильність нарахувань. Окрім цього, зазначає, що Відповідач відповідно до довідок та посвідчення учасник бойових дій є старшим лейтенантом поліції з 02.12.2020 по теперішній час. Перебуває на посаді інспектора відділення полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області. Відповідно до посвідчення УБД від 28 грудня 2020 року є учасником бойових дій. Тобто, Відповідач з самого початку військової агресії Російської Федерації проти України залучається до виконання бойових завдань в операційній зоні Харківської області, в порядку взіємодії підрозділів поліції зі Збройними силами України (військовими частинами).Таким чином, відсотки у розмірі 47439,13 грн. не підлягають задоволенню, у зв`язку з наявними законодавчими обмеженнями і є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. Також зазначає, що доводи Позивача про те, що процентна ставка за користування кредитом становить 24 % річних «та додатково 48 % річних комісії за обслуговування кредитної заборгованості станом на кінець розрахункового періоду», є правомірною, а нарахована на цій підставі сума підлягає стягненню, є необґрунтованими та такими, що суперечать імперативним нормам Закону України «Про споживче кредитування». Умова пункту 4.3 Кредитного договору про додаткову «комісію за обслуговування кредитної заборгованості» у розмірі 48 % річних (фактично 4 % щомісячно від суми поточної заборгованості) не є процентною ставкою за користування грошовими коштами у розумінні статті 1056-1 ЦК України. Це окремий платіж, який за своєю правовою природою є комісією за дії, що не становлять самостійну послугу споживачу. Банк не довів і не міг довести наявність будь-якої окремої послуги, яку він надає позичальнику за цю комісію, окрім самого факту існування кредитної заборгованості. Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_2 (розрахунковий період 01.10.2016 – 09.06.2026) банк щомісяця нараховував саме цю комісію під назвою «Нарахування комісії за користування кредитними коштами понад поточний розрахунковий період». За період з 08.03.2024 по 08.03.2025 включно нараховано 13 таких платежів на загальну суму 31 718,18 грн. Уся ця сума була фактично утримана з позичальника: частина - шляхом прямого списання з внесених коштів у 2024 році, частина - шляхом подальшої перекваліфікації банком у «прострочену заборгованість по нарахованих відсотках» і включення до складу заявлених у позові «прострочених процентів» (зокрема суми 1 999,72 грн, 3 910,02 грн, 3 911,08 грн та 3 915,46 грн, що в сумі становить 13 736,28 грн). Отже, до складу позовних вимог у розмірі 147 371,40 грн безпосередньо включено 13 736,28 грн нікчемної комісії. Решта нарахованої комісії (31 718,18 грн) уже безпідставно утримана з Відповідача і підлягає зарахуванню у погашення основного боргу та/або процентів. Також вказує, що саме сума 55137,97 грн є максимально можливою дійсною заборгованістю, яка теоретично може бути предметом судового стягнення (за умови доведення Банком правомірності залишку основного боргу). Усі інші складові позовних вимог підлягають відхиленню як необґрунтовані, незаконні та недоведені.

21.08.2026 через систему Електронний Суд від представника Відповідача — Лисенка А. О. надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого останній просить долучити: – довідку від 14.08.2026 № 269249-2026; – довідку № 269249-2026 від 16.08.2026; – посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 від 28.12.2020; – рішення від 02.12.2020 про присвоєння статусу учасника бойових дій.

21.08.2026 через систему Електронний Суд від представника Відповідача — ОСОБА_2 надійшло клопотання про виключення доказів, відповідно до якого останній просить виключити з числа доказів документи подані разом з відповіддю на відзив, а саме: Детальний розрахунок ОСОБА_1 pdf. та Тарифи Єфименко І.О..pdf., оскільки Позивач не подав такі докази разом з позовною заявою, як цього вимагає ст. 175 ЦПК України.

21.08.2026 через систему Електронний Суд від представника Відповідача — ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, які за своєю суттю є аналогічними до поданих ним заперечень на відповідь на відзив.

11.09.2026 через систему Електронний Суд від представниці Позивача — Михашули Є. І. надійшли додаткові пояснення у справі, у яких остання зазначає до позовної заяви АТ «Ідея Банк» додало відповідний текст Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), роздрукований з офіційного сайту Банку, з яким згідно з п. 5 Кредитного договору був ознайомлений та яку акцептував Позичальник. Також у відповіді на відзив Банк пояснив, що 02.04.2026 припинено нарахування процентів за кредитом з моменту пред`явлення Позичальнику вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань та 03.04.2026 перенесено суму заборгованості за основним боргом та процентами на прострочену суму заборгованості, що відображено у виписці по рахунку. Штрафні санкції у розмірі 300 грн. не заявлялися до стягнення у цій справі (відповідно до виписки по рахунку були списані 05.06.2026). Враховуючи вказане вище, АТ «Ідея Банк» правильно заявило до стягнення заборгованість за Кредитним договором у розмірі 147371,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема випискою по рахунку. А тому, жодні суперечності у документах Позивача відсутні. Окрім цього, зазначила, що всі надані представником Відповідача докази свідчать про те, що Відповідач проходить службу в Національній поліції України. Доказів, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить саме військову службу (а не службу в поліції) немає, а тому на нього не можуть розповсюджуватися пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.09.2026 7 відтак Банк правомірно нарахував відсотки за користування кредитом та такі підлягають стягненню з Відповідача.

Сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Їх неявка відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов до такого висновку.

Згідно зі ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 07.02.2024 сторони уклали Угоду № С-506-013009-24-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної марки.

Згідно з Кредитним договором Відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_2 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків – НОМЕР_3 ), операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого Кредитним договором ліміту Кредитної лінії, доступного Відповідачу. Процентна ставка за користування Кредитом становить 24% (та додатково 48% річних комісії за обслуговування кредитної заборгованості станом на кінець розрахункового періоду), яка є фіксованою протягом усього строку дії Угоди та може бути зміненою за умови погодження Сторонами в порядку визначеному цією Угодою. Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту протягом дії Угоди 72%річних. Процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 48% річних. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 (двісті тисяч) грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 35400 грн. (Тридцять п`ять тисяч чотириста гривень нуль копійок). Враховуючи, що зобов`язання Банку щодо встановлення ліміту Кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень.

Уклавши Кредитний договір, сторони погодились, що клієнт ознайомлений з умовами Договору, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою: www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний.

А тому, Договір разом з письмовою Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки є Договором приєднання, у розумінні ст. 634 ЦК України.

Публічна пропозиція АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, чинній на момент підписання Угоди, розміщені та зберігаються на офіційному вебсайті Банку www.ideabank.ua. Таким чином, кожен бажаючий може ознайомитися зі всіма редакціями Договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У частині 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у цьому випадку Відповідачка, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

У статтях 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд встановив, що Позивач виконав свої зобов`язання згідно з умовами Кредитного договору, що підтверджується випискою по поточному рахунку. Однак, Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору утворилась заборгованість, яка згідно з довідкою - розрахунком заборгованості станом на 09.06.2026 становить 147’371,40 грн, що складається зі: 99’932,27 грн – прострочений борг; 47’439,13 грн – прострочені проценти.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, на адресу Відповідача Банк направив вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 02.04.2026. Згідно з цією вимогою Банк вимагав терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення вище вказаної вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, Відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги Банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із нього заборгованості за кредитним договором на власний вибір Банку. Однак Відповідач не відреагував на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконав.

Враховуючи, що сторони досягли згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Суд встановив, що дійсно Відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань.

Щодо тверджень Відповідача про те, що Позивач не надав належних доказів на підтвердження його боргу, суд зазначає таке.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно зі зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц від 25.05.2021 банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Таким чином, надана Позивачем виписка за рахунком Відповідача, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту.

Водночас, суд перевірив розрахунок суми боргу, заявлений Позивачем, та не погоджується з таким, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 4.3 Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 24 % річних «та додатково 48 % річних комісії за обслуговування кредитної заборгованості станом на кінець розрахункового періоду».

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно зі частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення укладеного між сторонами Кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Умова пункту 4.3 Кредитного договору про додаткову «комісію за обслуговування кредитної заборгованості» у розмірі 48 % річних (фактично 4 % щомісячно від суми поточної заборгованості) не є процентною ставкою за користування грошовими коштами у розумінні статті 1056-1 ЦК України. Це окремий платіж, який за своєю правовою природою є комісією за дії, що не становлять самостійну послугу споживачу. Банк не довів і не міг довести наявність будь-якої окремої послуги, яку він надає позичальнику за цю комісію, окрім самого факту існування кредитної заборгованості.

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_2 (розрахунковий період 01.10.2016 – 09.06.2026) банк щомісяця нараховував саме цю комісію під назвою «Нарахування комісії за користування кредитними коштами понад поточний розрахунковий період». За період з 08.03.2024 по 08.03.2025 включно нараховано 13 таких платежів на загальну суму 31 718,18 грн. Уся ця сума була фактично утримана з позичальника: частина — шляхом прямого списання з внесених коштів у 2024 році, частина — шляхом подальшої перекваліфікації банком у «прострочену заборгованість по нарахованих відсотках» і включення до складу заявлених у позові «прострочених процентів» (зокрема, суми 1 999,72 грн, 3 910,02 грн, 3 911,08 грн та 3 915,46 грн, що разом становить 13 736,28 грн).

Отже, до складу позовних вимог у розмірі 147371,40 грн безпосередньо включені 13736,28 грн нікчемної комісії. Решта нарахованої комісії (31718,18 грн) уже безпідставно утримана з Відповідача і підлягає зарахуванню у погашення основного боргу.

Суд оцінює критично доводи представника Відповідача про незаконність та необґрунтованість стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 300 грн, оскільки такий йому не заявлявся Банком до стягнення, адже відповідно до виписки по особовому рахунку Відповідача штрафні санкції у розмірі 300 грн були списані 05.06.2026.

Що стосується посилання представника Відповідача на пільги, як військовослужбовця, які дають підстави не стягувати з нього відсотки, суд зазначає таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Окрім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначено, що аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення. Разом з цим, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

У статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17, вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду, зауважено, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Такої ж позиції дотримувалося й Міністерство оборони України, про що свідчить його лист від 1 жовтня 2015 року № 322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

Відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_4 від 28.12.2020) та старшим лейтенантом поліції, інспектором відділення полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області. Довідками № 269249-2026 від 14.08.2026 та 16.08.2026 підтверджується його багаторазові відрядження до зведених загонів для виконання бойових (спеціальних) завдань на території Харківської області (у тому числі Куп`янського району та Липецької ТГ) у періоди 2025–2026 років, та станом на момент розгляду справи.

З огляду на викладене, cуд приходить до висновку, що Відповідач користується пільгами, передбаченими ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки Відповідач надав достатні докази на підтвердження тих обставин, що він має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки у період нарахування процентів за користування кредитом він є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

А тому суд приходить до висновку, що у вимозі Позивача про стягнення з Відповідача прострочених процентів у розмірі 47’439,13 грн слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ідея банк» та стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 55437,97 грн (з розрахунку: 147371,40 (сума, заявлена до стягнення) – 47439,13 (прострочені проценти) – 12 776,12 (прострочений борг) – 31718,18 (сума безпідставно утриманої нікчемної комісії).

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1’001,54 грн (з розрахунку 55437,97 грн/147371,40 грн. х 2’662,40).

Керуючись ст. ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд —

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) заборгованість за Кредитним договором у розмірі 55437,97 грн (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста тридцять сім гривень дев`яносто сім копійок).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) сплачений судовий збір у розмірі 1’001,54 грн.

4. У решті позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ольга ПАВЛЮК