Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №461/5164/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5164/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Галицький районний суд міста Львова у складі головуючої — судді Павлюк О. В., за участю: секретаря судового засідання Сороки П. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі — Позивач або Банк) (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 (далі — Відповідач) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором, —

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 55’839,67 грн та судовий збір в розмірі 2’662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з метою отримання послуг Банку, Відповідач підписав договір про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку, та Угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної карти.

29.05.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України сторони уклали Договір № 1960466 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Вказаний договір клієнт підписав ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «;Про електронну комерцію». Банк підписав Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

Також, 29.05.2024 сторони уклали Угоду № С-001-311296-24-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної марки (надалі – Кредитний договір).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) Відповідача, про що свідчить п. 27 Кредитного договору. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору Відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме Відповідач ввів на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1 Договору № 1960466.

Згідно з Кредитним договором Відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_2 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків – НОМЕР_3 ). Процентна ставка за користування Кредитом становить: 70,8% річних (протягом пільгового періоду 0,01% річних на заборгованість, що виникла внаслідок здійснення безготівкової оплати за допомогою БПК в торговельно-сервісній мережі і Інтернеті, зняття готівки, безготівкового переказу), яка є фіксованою протягом усього строку дії Угоди та може бути зміненою за умови погодження Сторонами у порядку, визначеною цією Угодою. Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення Угоди 70,8% річних. Процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 70,8% річних. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200’000,00 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 30’000,00 грн.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання відповідно до Кредитного договору. Станом на дату подання заяви Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за Кредитним договором, у зв`язку з чим Позивач змушений був звернутись до суду.

Ухвалою від 08.07.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті, встановивши сторонам строки для подання заяв по суті справи.

10.07.2026 через систему Електронний Суд від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що з позовними вимогами не погоджується у повному обсязі, оскільки Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження його заборгованості. Також просить суд врахувати те, що він є військовослужбовцем, а тому нарахування йому процентів, штрафних санкцій та пені є неправомірним.

17.08.2026 через систему Електронний Суд від представника Позивача — Михайлика М. С. надійшла відповідь на відзив, у якій представник не погоджується з аргументами Відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з огляду на таке. Зазначає, що про бажання скористатись відповідною пільгою, передбаченою п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Відповідач повідомив АТ «Ідея Банк» заявою від 09.08.2026, проте до заяви долучив лише посвідчення УБД, на підставі якого неможливо встановити періоди та вид військової служби. Також до відзиву Відповідач долучив лише довідку Форми 5 та копію Посвідчення УБД, які не містять актуальної інформації про періоди проходження військової служби. А тому, додані до відзиву на позовну заяву документи не можуть слугувати належними доказами для того, щоб встановити факт поширення пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на Відповідача. Окрім цього, зазначає, що перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру процентів за користування кредитом. Також, Банк надав ОСОБА_1 повну інформацію про умови надання кредиту відповідно до вимог законодавства. Отже, підписавши Кредитний договір, Відповідач погодився на запропонований розмір процентів за користування кредитом та зобов`язався їх сплатити. У цьому типу кредиту не передбачені комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що підтверджено Паспортом споживчого кредиту, Кредитним договором, а тому такі не нараховувались, підтвердженням чого є детальний розрахунок заборгованості, що додається, а також виписка по рахунку, що наявна в матеріалах справи. Також вказує, що виписка по рахунку у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом та підтверджує видачу Відповідачу кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування.

21.08.2026 через систему Електронний Суд від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому останній зазначає, що згідно зі записом у військовому квитку, датою призову (мобілізації) є 20.08.2025. Дата мобілізації 20.08.2025 має істотне значення для визначення періоду, за який підлягають перевірці нараховані Позивачем проценти, пеня, штрафні санкції та інші платежі. Кредитний договір укладено 29.05.2024, тобто до мобілізації Відповідача. Відповідач не погоджується з тим, що сам по собі розрахунок Банку звільняє Позивача від обов`язку довести правильність кожної складової заявленої суми. Необхідно перевірити розмір фактично використаного кредиту, усі платежі та їх зарахування, дату і підставу кожного нарахування процентів, застосовану процентну ставку, нарахування після 20.08.2025, а також правомірність комісій, штрафних санкцій та інших платежів. Банк у відповіді посилається на процентну ставку 70,8 % річних. Відповідач просить суд окремо перевірити її застосування за весь спірний період та суми, нараховані після початку військової служби.

Сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Їх неявка відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 29.05.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України сторони уклали Договір № 1960466 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Вказаний договір клієнт підписав ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «;Про електронну комерцію». Банк підписав Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

Також, 29.05.2024 сторони уклали Угоду № С-001-311296-24-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної марки.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) Відповідача, про що свідчить п. 27 Кредитного договору. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору Відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме Відповідач ввів на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1 Договору № 1960466.

Згідно з Кредитним договором Відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_2 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків – НОМЕР_3 ). Процентна ставка за користування Кредитом становить: 70,8% річних (протягом пільгового періоду 0,01% річних на заборгованість, що виникла внаслідок здійснення безготівкової оплати за допомогою БПК в торговельно-сервісній мережі і Інтернеті, зняття готівки, безготівкового переказу), яка є фіксованою протягом усього строку дії Угоди та може бути зміненою за умови погодження Сторонами у порядку, визначеною цією Угодою. Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення Угоди 70,8% річних. Процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) 70,8% річних. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200’000,00 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 30’000,00 грн.

Окрім цього, у матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Протоколу № С-001-311296-24-980 від 29.05.2024 підписання Кредитного договору, у якому зафіксовані етапи підписання Кредитного договору.

На підтвердження викладеного у матеріалах справи знаходиться належним чином оформлений витяг з Реєстру СМС-повідомлень, оформленого на виконання умов Договору надання послуг №01/01122020, укладеного 01.12.2020 між Позивачем та ТОВ «Мобільний маркетинг».

У вище вказаному витязі наявний текст СМС-повідомлення з ОТП-паролем для підписання паспорту споживчого кредиту та Кредитного договору, який було надіслано з Альфа імені «IdeaBank» на Фінансовий номер Відповідача +380997148644.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку Відповідача № НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, на адресу Відповідача Банк направив вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 03.02.2026. Згідно з цією вимогою Банк вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Однак, Відповідач на вказану вимогу не відреагував та свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, Позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 09.06.2026 утворилась заборгованість у розмірі 55’839,67 грн, яка складається з такого: прострочений борг – 29’518,39 грн, прострочені проценти – 26’321,28 грн.

Щодо тверджень Відповідача про те, що Позивач не надав належних доказів на підтвердження його боргу, суд зазначає таке.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно зі зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц від 25.05.2021 банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Таким чином, надана Позивачем виписка за рахунком Відповідача, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено, зокрема, у детальному розрахунку заборгованості по Кредитному договору, яку Позивач долучив разом з відповіддю на відзив, та не спростована будь-яким контррозрахунком Відповідача.

Суд оцінює критично доводи представника Відповідача про незаконність та необґрунтованість стягнення з Відповідача комісії та штрафних санкцій, оскільки такі йому не нараховувались та не заявлялись Банком до стягнення, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості за Кредитним договором, про який суд зазначав вище.

Таким чином, суд встановив, що дійсно Відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, Відповідач не надав суду доказів на спростування вимог Позивача чи виконання ним кредитних зобов`язань.

Відповідач зазначає, що у період з 20.08.2025 по теперішній час останній перебував на військовій службі у Збройних Силах України, у зв`язку з чим, згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він звільнений від сплати процентів за користування кредитом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Окрім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначено, що аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення. Разом з цим, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

У статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17, вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду, зауважено, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Такої ж позиції дотримувалося й Міністерство оборони України, про що свідчить його лист від 1 жовтня 2015 року № 322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

З наданих Відповідачем доказів вбачається, що він є військовослужбовцем, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Зокрема, згідно зі записом у військовому квитку, датою призову (мобілізації) є 20.08.2025. Довідка форми 5 № 10/583 від 24.06.2026 підтверджує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації. Витяг з наказу від 11.04.2026 № 101 містить відомості щодо проходження військової служби. Документ військової частини НОМЕР_4 щодо травми, отриманої 05.12.2025 під час виконання бойового завдання, додатково підтверджує виконання Відповідачем завдань, пов`язаних із захистом України, та зв`язок травми з виконанням обов`язків військової служби.

Вказані відомості Позивачем спростовані не були.

З огляду на викладене, cуд приходить до висновку, що Відповідач користується пільгами, передбаченими ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки Відповідач надав достатні докази на підтвердження тих обставин, що він має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки в період нарахування процентів за користування кредитом він перебуває на військовій службі по мобілізації у Збройних Силах України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому має право на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.

Водночас, суд зауважує, що Відповідач не надав доказів того, що на момент укладення Кредитного договору та перерахування йому коштів 29.05.2024, а також протягом строку користування ними до 20.08.2025, він був військовослужбовцем, тобто за період з 29.05.2024 по 19.08.2025 відсутні правові підставі не нараховувати проценти.

Отже, згідно з детальним розрахунком заборгованості за Кредитним договором, за період з 29.05.2024 по 19.08.2025 (включно) по Кредитному договору Відповідачу були нараховані проценти у розмірі 18’556,03 грн., які останній не сплатив, і такі разом з іншою заборгованістю заявлені до стягнення Позивачем у цій судовій справі.

Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню та з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 48’074,42 грн заборгованості за Кредитним договором, яка складається зі: 29’518,39 грн - прострочений борг; 18’556,03 грн - прострочені проценти (нараховані за період з 29.05.2024 по 19.08.2025).

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2’292,16 грн (з розрахунку 48’074,42 грн/55’839,67 грн. х 2’662,40).

Керуючись ст. ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, cуд —

В И Р І Ш И В :

1. Позов — задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором у розмірі 48’074,42 грн (сорок вісім тисяч сімдесят чотири гривні сорок дві копійки).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) 2’292,16 грн. судового збору.

4. У решті позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ольга ПАВЛЮК