Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №336/9580/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9580/26

Провадження №: 3/336/3086/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року не притягався до адміністративної відповідальності,

за частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

28 вересня 2026 року тво командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 подав до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя адміністративний матеріал, складений стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

В протоколі в/ч НОМЕР_1 № 126 про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, який складено ТВО командира 4 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 зазначено, що 22.09.2026 року, о 19:20 год в комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради згідно висновку, щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № В-3692 від 22.09.2026 року було підтверджено, що солдат ОСОБА_1 , стрілець-зенітник 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 4 гірсько-штурмового батальйону перебував в стані алкогольного сп`яніння. Після чого вищевказаний військовослужбовець відмовився сісти в автомобіль для доставлення у місце тимчасового розташування підрозділу АДРЕСА_2 , та зник у невідомому напрямку.

Станом на 22:00 год 22.09.2026 року солдат ОСОБА_1 в підрозділ не явився. Пошукові заходи організовані підрозділом результату не дали.

24.09.2026 року, о 09:00 год солдат ОСОБА_1 , стрілець-зенітник 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 4 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 самостійно повернувся в місце тимчасового розташування підрозділу АДРЕСА_2 .

По прибуттю з СЗЧ військовослужбовця до підрозділу, йому було запропоновано надати пояснення з приводу його відсутності (для долучення їх в справу про притягнення до відповідальності).

Відповідно до вимог ст.ст.17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України.

Вимогам статті 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил У країни, накази командирів.

Статтями 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, відміно служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Таким чином у діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Як докази вини ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, до протоколу додані: довідка щодо результатів медичного огляду, висновок щодо результатів медичного огляду, рапорт, доповідь щодо факту самовільного залишення військової частини, копія військового квитка.

ОСОБА_1 з`явився в судове засідання та пояснив, що не згоден з обставини викладеними в протоколі, оскільки самовільно не залишав військову частину. 22 вересня 2026 року він за згодою безпосереднього керівника звернувся до лікаря, оскільки у нього є проблеми зі здоров`ям. До цього випадку він лікувався на стаціонарі та амбулаторно, йому необхідне періодичне обстеження в підтвердження чого показав медичні документи. 23 вересня 2026 року в нього вихідний, оскільки він працює згідно з графіком. 24 вересня 2026 року він прибув до тимчасового розташування підрозділу АДРЕСА_2 . В цей день на нього склали вказаний протокол, його пояснення взагалі не взяли до уваги.

Суддя, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Відповідальність за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачена за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань. Безпосередній об`єкт порядок проходження військової служби, зокрема умови тимчасового звільнення військовослужбовців з розташування військових частин чи інших місць проходження служби та їх подальшого повернення (прибуття) щодо. Об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.172-11 КУпАП, утворює: самовільне залишення військової частини або місця служби; нез`явлення вчасно без поважних причин на службу в разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка.

З медичних документів, які ОСОБА_1 приніс в судове засідання слідує, що він перебував на лікуванні в серпні 2026 року та у вересні 2026 року. Відповідно до виписок з історії хвороби, йому рекомендовані періодичні огляди у лікаря.

В протоколі в/ч НОМЕР_1 № 126 про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, який складено ТВО командира 4 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 зазначено, що 22.09.2026 року, о 19:20 год в комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради згідно висновку, щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № В-3692 від 22.09.2026 року було підтверджено, що солдат ОСОБА_1 , стрілець-зенітник 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 4 гірсько-штурмового батальйону перебував в стані алкогольного сп`яніння, вказане не охоплюється складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

В подальшому в протоколі вказано, що станом на 22:00 год 22.09.2026 року солдат ОСОБА_1 в підрозділ не явився. Пошукові заходи організовані підрозділом результату не дали.

24.09.2026 року, о 09:00 год солдат ОСОБА_1 , стрілець-зенітник 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 4 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 самостійно повернувся в місце тимчасового розташування підрозділу АДРЕСА_2 .

З пояснень ОСОБА_1 та медичних документів, які останній показав в судовому засіданні слідує, що йому рекомендовані періодичні огляди у лікаря. 22 вересня 2026 року він за згодою безпосереднього керівника звернувся до лікаря. Йому не повідомляли, що станом на 22:00 год 22.09.2026 року він мав бути в підрозділі.

23 вересня 2026 року в нього вихідний, оскільки він працює згідно з графіком.

24 вересня 2026 року він прибув до тимчасового розташування підрозділу АДРЕСА_2 .

Як убачається з доповіді про самовільне залишення військової частини без зброї військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , по факту здійснення самовільного залишення частини за наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 8197/кп від 22 вересня 2026 року, призначено службове розслідування з метою з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушення.

Проте, матеріали службового розслідування в справі відсутні.

Матеріали справи не містять відомостей щодо пошукових заходів, в свою чергу ОСОБА_1 пояснював, що він весь час був на зв`язку.

Свідків цієї події не зазначено, письмові пояснення від інших військових не відбирались, а тому суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати достатнім доказом для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні, з огляду на те, що на цей час останній факт вчинення зазначеного адміністративного правопорушення категорично заперечує.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості. При цьому усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою невинуватість.

Вимогами ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п.4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Суддя дійшов до висновку, що зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом», а тому суд дійшов до висновку про закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 1, 7, 9, 172-11 ч. 3, 245, 247, 251, 252, 266-1, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Л.В. Петренко

Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік

Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік