Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №332/5840/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/5840/26

Провадження №: 2-о/332/222/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Ретинської Ю.І., за участі секретарів Карліної А.М., Гмирі М.В., заявниці - ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Приходько Ю.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

встановив:

Заявниця ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Приходько Юлія Андріївна, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно свого брата ОСОБА_2 , який проживає: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

заборонити перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 ;

усунути перешкоди у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності та особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заяви зазначає, що Заявниця та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідними братом та сестрою.

На праві спільної часткової власності Заявниці та ОСОБА_2 перебуває приватний будинок загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Заявнику належить 1/3 частки, а ОСОБА_2 - 2/3 частки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 13.07.2023 року № 339042215.

Разом із тим, ОСОБА_2 має у власності 2-кімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , де зареєстровано його місце проживання.

Однак, ОСОБА_2 разом зі своєю співмешканкою фактично проживає у будинку за адресою АДРЕСА_1 та вчиняє домашнє насильство відносно Заявниці.

ОСОБА_2 вчиняє психологічне, економічне та фізичне насильство, чим створює їй неможливі умови проживання в будинку.

ОСОБА_2 погрожує Заявниці її вбити, застосовує фізичну силу - штовхає, б`є, ображає, висловлюється на її адресу нецензурною лайкою, обзиває принизливими словами, а також перешкоджає в користуванні земельною ділянкою та будинком, знищує городину, яку вона посадила.

Через ОСОБА_2 , Заявниця боїться перебувати у себе вдома, виходити у двір.

Сенсом її життя стало виживання та переховування від ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_2 від`єднав частину будинку, яку вона займає, від електромережі, в результаті чого вона тривалий час позбавлена можливості користуватись електрикою, побутовою технікою.

Разом із тим, ОСОБА_2 займає її кімнати та не надає доступ Заявниці до належної їй частини будинку.

Внаслідок такої поведінки ОСОБА_2 . Заявниця постійно знаходиться в стресовому стані, почувається удома в небезпеці.

Тобто, поведінка ОСОБА_2 є загрозою для життя та здоров`я Заявниці.

З приводу таких неправомірних дій ОСОБА_2 вона вимушена була неодноразово звертатись до поліції та суду. Працівниками поліції неодноразово виносились термінові заборонні приписи стосовно кривдника ОСОБА_2 та складались протоколи про адміністративне правопорушення відносно кривдника за ч.1 ст. 173-2 КУпАП .

19.01.2021 року вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/184/21, у якій Заявниця була потерпілою, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850 грн.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 17.09.2026 (414496) № 145240-2026, наданої ГУНП в Запорізькій області, за даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП) до відділу служби «102» УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області від Заявниці у період часу з 01.01.2022 року по 15.09.2026 року надійшло 87 повідомлень.

03.03.2022 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/5081/21 з ОСОБА_2 на користь Заявниці було стягнуто моральну, шкоду завдану кримінальним проступком у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

03.10.2022 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/2303/22 було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 (шість) місяців, яким визначено обмеження: заборонено наближатися на відстань 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування Заявником; заборонено перебувати в місці проживання (перебування): АДРЕСА_1 з постраждалою; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

16.03.2025 року відносно ОСОБА_2 було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 414721.

27.03.2025 року постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/1443/25 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

30.07.2025 року постановою Запорізького апеляційного суду у справі № 332/2924/25 було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців, яким визначено тимчасові обмеження, а саме: заборонено перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою, або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Разом із тим, у провадження ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023082030000089 від 31.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

31.07.2026 року вкотре було видано терміновий заборонний припис відносно кривдника ОСОБА_2 серії ЕТ № 113008 від 31.07.2026.

17.08.2026 року постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/5109/26 ОСОБА_2 було вкотре визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510,00 грн.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник – адвокат Приходько Ю.А. заяву підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак в судове засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

При вирішенні заяви суд виходить з наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі – Закон № 2229-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на рідних братів та сестер (п.11).

На підставі пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

За змістом ч.2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Закон визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (частина четверта статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні (частина перша статті 350-6 ЦПК України).

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Законом № 2229-VIII визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18(провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20).

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22.

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (див. постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 569/11625/24 (провадження № 61-16935св24).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

За цією ж адресою в будинку АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає її рідний брат ОСОБА_2 .

19.01.2021 року вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/184/21, у якій Заявниця була потерпілою, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850 грн.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 17.09.2026 (414496) № 145240-2026, наданої ГУНП в Запорізькій області, за даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП) до відділу служби «102» УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області від Заявника у період часу з 01.01.2022 року по 15.09.2026 року надійшло 87 повідомлень.

03.03.2022 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/5081/21 з ОСОБА_2 на користь Заявника було стягнуто моральну, шкоду завдану кримінальним проступком у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

03.10.2022 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/2303/22 було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 (шість) місяців, яким визначено обмеження: заборонено наближатися на відстань 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування Заявником; заборонено перебувати в місці проживання (перебування): АДРЕСА_1 з постраждалою; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

16.03.2025 року відносно ОСОБА_2 було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 414721.

27.03.2025 року постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/1443/25 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

30.07.2025 року постановою Запорізького апеляційного суду у справі № 332/2924/25 було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців, яким визначено тимчасові обмеження, а саме: заборонено перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою, або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У провадженні ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023082030000089 від 31.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, що підтверджується відповіддю слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 07.07.2025.

31.07.2026 року вкотре було видано терміновий заборонний припис відносно кривдника ОСОБА_2 серії ЕТ № 113008 від 31.07.2026.

17.08.2026 року постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/5109/26 ОСОБА_2 було вкотре визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, із наданих заявницею доказів судом встановлений факт вчинення ОСОБА_2 щодо заявниці з 2020 року декількох епізодів домашнього насильства, а саме: адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.173-2 КУпАП, що мали місце 16.03.2025 та 17.08.2026, а також спричинення легких тілесних ушкоджень, що мало місце 05.09.2020.

З огляду на обставини конкретної справи, в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Вказане кореспондується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній в постанові від 17.02.2021 в рамках справи № 766/13927/20-ц.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 2 ст. 3506 ЦПК України).

Разом з тим, ст. 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто, при вирішенні питання щодо домашнього насильства суду потрібно переконатися, чи ґрунтується відповідна заява на достатній доказовій базі.

В даному випадку, заявницею у повному обсязі доведені ризики, що, на її думку, мають місце у відносинах сторін та становлять пряму загрозу для заявниці і суд дійшов до висновку, що існує обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи і такі ризики є реальними.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги щодо встановлення обмежувального припису є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 339-342 ЦПК України,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким визначити тимчасові обмеження, а саме:

- заборонити перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності та особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видати на строк шість місяців.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Ю.І. Ретинська