Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №331/7181/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/7181/25

Провадження № 2/331/1186/2026

РІШЕННЯ

іменем України

02.10.2026

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ Акціонерний Банк «Укргазбанк», представник позивача: Осипова Д.О.звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором.

Мотивуючи свої вимоги тим, що між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №102/02/2014/0321 від 20.02.2014, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Відповідачеві грошові кошти, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.

Умовами Кредитного договору передбачені наступні істотні умови кредитування: Сума кредиту 358 000,00 гривень 00 копійок. За користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 18,8% річних. (п. 1.4.1 Кредитного договору).

За користування кредитним коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 23,8% річних. (п. 1.4.2 Кредитного договору). Строк повернення кредитних коштів до 19 лютого 2024 року. (п. 1.3.1 Кредитного договору).

Банк та Позичальник домовилися про наступний порядок погашення заборгованості за цим Договором: 1. прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 2. прострочена сума за кредитом (якщо буде мати місце прострочення); 3. строкові проценти; 4. строкова заборгованість за кредитом. (п. 3.8 Кредитного договору) В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором 20 лютого 2014 року було укладено договір Поруки №102/02/2014/0321П, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 .

Поручитель поручається перед кредитором за виконання Позичальником зобов`язань по кредитному договору №№102/02/2014/0321 від 20 лютого 2014 року, укладеному між Кредитором та Позичальником , за умовами якого Позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 19 лютого 2024 року повернути кредит у розмірі 358 000,00 гривень 00 копійок, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 18,80% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 23,80 % річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором, договором забезпечення та цим Договором.

1.2. Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов`язань.

Зазначають, що Позивач виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором, надавши Відповідачу-1 кредитні кошти, що підтверджується випискою з позичкового рахунку Відповідача-1. В порушення взятих на себе зобов`язань Позичальник припинив належним чином (в обсягах та в терміни, які передбачені кредитним договором) сплачувати заборгованість за кредитом, внаслідок чого, виникла заборгованість.

З метою захисту своїх порушених прав Позивач у 2019 році звернувся із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором розрахованої станом на 08.10.2019 до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області. 20.01.2020 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог повністю.

04 листопада 2020 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області було винесено ухвалу про задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 202 року у цивільній справі № 311/8767/19 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Листом №01/91/2024 від 12.03.2024 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя повідомлено, що справа №310/8767/19 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області по суті розглянута не була (останні судові повістки були сформовані 01.02.2022 про виклик учасників справи у судове засідання 18.02.2022 о 09:30), а матеріали справи Жовтневому районному суду м. Запоріжжя для подальшого розгляду не передані.

Станом на 30.09.2025 заявляються грошові вимоги до Відповідача-1, Відповідача-2 в загальному розмірі 891 050,84 гривень (вісімсот дев`яносто одна тисяча п`ятдесят гривень 84 копійки ), з якої: - заборгованість по кредиту (прострочена) – 353 534,34 грн. - заборгованість по процентах (прострочена) – 367 170,54 грн. - заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 29.11.2019 по 23.02.2022 – 48 395, 83 грн - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період 29.11.2019 по 23.02.2022. Прохає суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору у розмірі 891 050,84 гривень та судові витрати.

11.12.2025 року Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

19.01.2026 року від ТОВ «Брайт Інвестмент» надійшла заява про залучення у справі правонаступника.

22.01.2026 року від ОСОБА_2 надійшла заява про залишення позову без розгляду, обгрунтовуючи тим, що за заявою банка було відкрито справу № 310/8767/19. 20.01.2020 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області було ухвалено по цій справі заочне рішення про задоволення позовних вимог повністю:стягнення солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області, 31.05.1996 року, адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Димитровським МВ УПВС України в Донецькій області, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь Публічного акціонерн6ого товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд.1, код ЄДРПОУ 23697280 МФО 320478, ІПН 236972826658) заборгованість за кредитним договором №102/02/2014/0321 від 20.02.2014 станом на 08.10.2019 у розмірі 409 108,41 грн (чотириста дев`ять тисяч сто вісім гривень сорок одна копійка);

-стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області, 31.05.1996 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерн6ого товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд.1, код ЄДРПОУ 23697280 МФО 320478, ІПН 236972826658) 3068,32 грн (три тисячі шістдесят вісім гривень тридцять дві копійки) судового збору;

-стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Димитровським МВ УПВС України в Донецькій області, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь Публічного акціонерн6ого товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд.1, код ЄДРПОУ 23697280 МФО 320478, ІПН 236972826658) 3068,32 грн (три тисячі шістдесят вісім гривень тридцять дві копійки) судового збору.

04 листопада 2020 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області винесено ухвалу про задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 202 року у цивільній справі № 311/8767/19 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, станом на дату подання нової позовної заяви, провадження у справі № 310/8767/19 не припинено, позов не залишено без розгляду, а рішення не набрало законної сили. Доказом цьому, серед іншого, є інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наявність у провадженні суду іншої справи за спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є імперативною перешкодою для розгляду нового позову.

Прохала суд позовну заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №102/02/2014/0321 від 20.02.2014 року — залишити без розгляду.

26.01.2026 року Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя залучено до участі у цивільній справі №331/7181/25 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргаз Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» як правонаступника позивача.

03.03.2026 року від представника позивача через електронний суд надійшли заперечення на заяву про залишення без розгляду, в обґрунтування заяви вказали, що подана заява про залишення без розгляду позовної заяви з підстав перебування аналогічного позову в провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.01.2020 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 311/8767/19 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Даним рішенням було задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

04 листопада 2020 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області винесено ухвалу про задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2020 року у цивільній справі № 311/8767/19 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Листом №01/91/2024 від 12.03.2024 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя повідомлено, що справа №310/8767/19 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області по суті розглянута не була (останні судові повістки були сформовані 01.02.2022 про виклик учасників справи у судове засідання 18.02.2022 о 09:30), а матеріали справи Жовтневому районному суду м. Запоріжжя для подальшого розгляду не передані.

25.04.2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів від 26.02.2025 року № 4273-ІХ. На підставі норм цього Закону Жовтневий районний суд м. Запоріжжя перейменовано на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя.

Виходячи з вищенаведеного, для захисту свої порушених прав Банк вимушений був повторно звернутися до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 102/02/2014/0321 від 20.02.2014.

У зв`язку з неможливістю Бердянським міськрайонним судом Запорізької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану справу не було розглянуто, тобто провадження у цивільній справі за його позовом не було закінчене ухваленням рішення.

Отже, Банк не позбавлений права звернутися з новим позовом до належного суду, якщо попереднє провадження втрачено і не відновлено, а суд, в якому воно перебувало, не здійснює правосуддя. Відмова у розгляді позову через існування втраченого провадження, яке не передано до іншого суду, суперечить принципу доступу до правосуддя, закріпленому у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі вищевикладеного, Заява Відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя 10.03.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя 10.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

23.04.2026 року від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, вказавши, що як Поручитель за Договором поруки №102/02/2014/0321П від 20.02.2014 року, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини: 20.02.2014 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №102/02/2014/0321 для придбання житлового будинку площею 62,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 Вказане нерухоме майно було передано в іпотеку Банку, про що зазначено у ІІ Розділі кредитного договору. Виконання зобов`язань за Кредитним договором також забезпечено Порукою ОСОБА_2 (Договір поруки №102/02/2014/0321П).

Відповідно до ч. 6 ст. 15 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитор Положення цього пункту не поширюються на об`єкти житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України.

Цією нормою законодавець визначив декілька критеріїв для тимчасового звільнення боржника від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним. Так, вимога повинна існувати упродовж строку тимчасової окупації; спеціальна норма ч. 6 ст.15 цього Закону стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї; кредит має бути забезпечений іпотекою; окупація мала місце після укладення такого іпотечного договору; площа об`єкту іпотеки не повинна перевищувати показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України - 120 кв. метрів для житлових будинків і 60 кв. метрів для квартир.

З огляду на вищевикладене, є всі підстави вважати, що положення ч. 6 ст. 15 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України має бути застосованим судом до спірних правовідносин.

При цьому, оскільки виконання основного зобов`язання Позичальником відстрочене законом до моменту деокупації м. Донецька/Шахтарська, то вимоги до Поручителя ( ОСОБА_2 ) також не можуть бути задоволені в примусовому порядку. Пільга, передбачена ч. 6 ст. 15 Закону № 1207-VII, захищає не лише позичальника, а й стабілізує стан поручителя, унеможливлюючи стягнення боргу до настання визначених законом умов (деокупації).

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 6 ст. 15 ч. 6 ст. 15 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, прохає суд відмовити Позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача до судового засідання не з`явився, долучив до матеріалів справи заяву про розгляд справи у їх відсутність, вимоги позову підтримують та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://gt.zp.court.gov.ua/sud0808./

Представник відповідача Рибки О.В., Рибка Т.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав вказаних у поясненнях, прохала суд відмовити у позові.

Суд, заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані стороною, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №102/02/2014/0321 від 20.02.2014, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Відповідачеві грошові кошти, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.

Умовами Кредитного договору передбачені наступні істотні умови кредитування: Сума кредиту 358 000,00 гривень 00 копійок. За користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 18,8% річних. (п. 1.4.1 Кредитного договору).

За користування кредитним коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 23,8% річних. (п. 1.4.2 Кредитного договору). Строк повернення кредитних коштів до 19 лютого 2024 року. (п. 1.3.1 Кредитного договору).

П.1.2 Договору передбачено, що кредит надається на придбання житлової нерухомості(земельна ділянка): житлова будинок: А-1, загальною площею 62,7 кв.м., житлова площа 41.4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Банк та Позичальник домовилися про наступний порядок погашення заборгованості за цим Договором: 1. прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 2. прострочена сума за кредитом (якщо буде мати місце прострочення); 3. строкові проценти; 4. строкова заборгованість за кредитом. (п. 3.8 Кредитного договору.).

П.2.1 Договору іпотеки без оформлення застави 3102/02/2014/6321 від 20.02.2014 року укладеного одночасно з цим Договором між банком та ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором, банком приймається в іпотеку нерухомість , яка зазначена у п.1.2 Договору.

П.2.3.Кредит забезпечується також всім належним Позичальнику майном, на яке може бути звернено стягнення у порядку встановленому чинним законодавством України. Позичальник засвідчує, що на момент підписання цього Договору його активи не знаходяться у податковій заставі. Кредит забезпечуєте фінансовою порукою ОСОБА_2 ..

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором 20 лютого 2014 року було укладено договір Поруки №102/02/2014/0321П, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 .

Поручитель поручається перед кредитором за виконання Позичальником зобов`язань по кредитному договору №№102/02/2014/0321 від 20 лютого 2014 року, укладеному між Кредитором та Позичальником , за умовами якого Позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 19 лютого 2024 року повернути кредит у розмірі 358 000,00 гривень 00 копійок, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 18,80% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 23,80 % річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором, договором забезпечення та цим Договором.

1.2.Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов`язань.

Поручитель підписуючи цей договір, засвідчує, що він ознайомився з положеннями кредитного договору та згоден забезпечувати виконання всіх його умов. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позивальник - за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, неустойки, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором. Порукою за цим договором також забезпечується виконання позичальником зобов`язань по кредиту у разі вимоги кредитора про дострокове виконання зобов`язань по кредитному договору, на умовах та з підстав, передбачених у кредитному договорі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство саме для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17).

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Положеннями ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Відповідно до п. 6-1 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Частиною 6 ст. 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

Положення цього пункту не поширюються на об`єкти житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України.

Отже, законодавець визначив, декілька критеріїв для тимчасового звільнення боржника від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним. Так, вимога повинна існувати упродовж строку тимчасової окупації; спеціальна норма ч. 6 ст.15 цього Закону стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї; кредит має бути забезпечений іпотекою; окупація мала місце після укладення такого іпотечного договору; площа об`єкту іпотеки не повинна перевищувати показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України - 120 кв. метрів для житлових будинків і 60 кв. метрів для квартир.

Даний спір стосується іпотечного кредиту (п.п. 1.1, 1.2 Кредитного договору).

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376. Відповідно до вищевказаного Переліку, м. Донецьк вважається тимчасово окупованою територією України з 07.04.2014.

Позичальник має реєстрацію на окупованій території, а саме: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .

Вказаний кредитний договір було укладено до окупації м. Донецьк, а саме 20.02.2014 року.

Площа об`єкту іпотеки квартири за адресою АДРЕСА_3 , становить 62,7 кв. метрів (згідно п.1.2 кредитного іпотеки), що менше визначеної статтею 266 Податкового кодексу України пільги.

Згідно з наданим суду розрахунком означена заборгованість виникла у період після жовтня 2014 року, тобто вже у період окупації м. Донецьк. При цьому, станом на 01.10.2014 поточної заборгованості за кредитним договором відповідачі не мали, тобто вони сумлінно виконували свої обов`язки, як позичальник та поручитель, за вказаним кредитним договором.

Таким чином, встановивши, що кредитний договір був укладений до тимчасової окупації м. Донецьк, предмет іпотеки знаходиться на тимчасово окупованій території, його площа не перевищує 120 кв.м, суд доходить висновків про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки позичальники звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним до завершення окупації м. Донецьк у відповідності до ч. 6 ст.15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Так, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 757/29209/22-ц виходив з того, що за змістом припису статті 15 Закону № 1207-VII поняття «звільнення суб`єкта цивільного права від обов`язку» означає, що цивільний обов`язок припиняється без його виконання, тоді як поняття «звільнення від виконання обов`язку» передбачає, що відповідний обов`язок продовжує існувати, але через певні обставини немає можливості його примусового виконання доти, поки вони існують.

Упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора. Положення цього пункту не поширюються на об`єкти житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України (частина шоста статті 15 Закону № 1207-VII).

База оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів (абзаци перший - четвертий підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України).

За змістом припису речення першого частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII він визначає умови, за яких боржник за кредитним договором (зобов`язання за яким забезпечене іпотекою, об`єктом (предметом) якої є майно відповідної площі, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення іпотечного договору була тимчасово окупована) може бути звільнений від виконання цивільного обов`язку за кредитним договором на строк тимчасової окупації відповідної території.

З огляду на формулювання речення першого частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи не є визначальним, оскільки відповідний припис поширюється як на тих осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, так і на тих, які перемістилися з неї (безвідносно до того, чи всередині країни, чи за її межі).

Інакше кажучи, виконання особами, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї (незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб), обов`язку погасити основну суму іпотечного кредиту та нараховані відсотки за ним відстрочується на період тимчасової окупації території, на якій розташоване (зареєстроване) іпотечне майно, якщо ця територія зазнала окупації після укладення іпотечного договору. Такі особи не звільнені від зазначеного обов`язку, однак його виконання відстрочується на період тимчасової окупації вказаної території.

Дія приписів частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII не позбавляє фінансову установу обов`язку облікувати кредитну заборгованість і нараховувати проценти за користування іпотечним кредитом (із урахуванням вимог, визначених, зокрема, статтею 9-2 Закону № 1706-VII, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII). Однак унеможливлює вчинення такою установою дій зі спонукання боржника до погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих за ним відсотків, а також зі стягнення відповідного боргу до завершення періоду тимчасової окупації території, на якій розташоване (зареєстроване) іпотечне майно.

Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації (пункт 7 частини 1-1 Закону № 1207-VII).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що у частині шостій статті 15 Закону № 1207-VII парламент не передбачив можливість звільнення від виконання обов`язку (відстрочення такого виконання) за відповідною позовною вимогою. Таке звільнення (відстрочення) відбувається в силу вказівки закону та настання відповідних юридичних фактів (тимчасова окупація певної території України; проживання особи на цій території або переміщення з неї; укладення такою особою договору іпотеки для забезпечення виконання її кредитного зобов`язання до моменту тимчасової окупації території, на якій це майно розташоване (зареєстроване); площа відповідного майна не перевищує визначені Податковим кодексом України).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на викладене, інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детальної відповіді на кожне порушене питання.

Таким чином, з огляду на викладені норми чинного законодавства, в розрізі даного спору, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні інтереси, закріплення адекватного захисту права або інтересу, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки останній є необґрунтований.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 15, 14, 526, 527, 553, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про споживче кредитування», ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 2, 4, 10, 11, 12, 76, 77-81, 89, 90, 95, 133, 138-141, 209, 210, 244, 245, 258, 259, 263-266, 268, 354, 355 ЦПК, суд -

У Х В А Л И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 2.10.2026 року.

Суддя Н.В.Фісун