Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №309/3664/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3664/26

Провадження № 1-кп/309/168/26

У Х В А Л А

про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду

01 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071050000412 від 09.08.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Хустського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071050000412 від 09.08.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 121 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Клопотання вмотивоване тим, що 08 серпня 2026 року приблизно о 21:30 годин, ОСОБА_5 , перебуваючи в с.Крива, Закарпатської області по вул. Задорожнього навпроти будинку 46-А поруч з кафе «Чабрин» під час конфлікту з ОСОБА_7 , реалізовуючи раптово виниклий у нього злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність, карність ат суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_7 один, прямий колючий удар ножем, який був затиснутий у руці, в область живота.

В результаті указаних умисних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, гемоперитонеуму, пошкодження брижі тонкої кишки з дотичним пошкодженням тонкого кишківника, без порушення цілісності, що є небезпечним для життя, які кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження.

Враховуючи викладене ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні напрямлений на розгляд Хустського районного суду.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та строк його дії спливає.

Наразі ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати. Є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Інші біль-м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч.2 ст. 177 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, складеного у відповідності з вимогами чинного процесуального законодавства. Також просив суд доручити органу пробації скласти досудову доповідь відносно обвинувачених. Підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 . Вказує, що ризики не зменшилися та продовжують існувати. Наразі строк тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується, а тому є підстави для його продовження.

У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_4 просив призначити справу до судового розгляду, не заперечив щодо складання досудової доповіді. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, то залишив його на розсуд суду, однак просить урахувати, що потерпілий не має жодних претензій майнового чи морального характеру до обвинуваченого.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 не заперечив щодо призначення справи до судового розгляду та складання досудової доповіді. Заперечив щодо задоволення клопотання прокурора та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Просить врахувати, що ОСОБА_5 повністю визнає свою вину, просить урахувати соціальні зв`язки, зокрема що на утриманні обвинуваченого перебуває син 2012 року народження, який має інвалідність, а також врахувати стан здоров`я обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав захисника.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_7 не з`явився, подав клопотання у якому просить справу розглядати без його участі, претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не має.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд зазначає наступне..

Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Як вбачається ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 11.08.2026 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строк якого наразі спливає.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Відповідно дост. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно дост. 29 Конституції Україникожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 було висунуто обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, встановлено слідчим суддею та наразі ніким під сумнів не ставиться.

В ході обговорення питання доцільності обрання запобіжного заходу, відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту встановлено такі відомості: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , проживає за вказаною адресою разом з сином ОСОБА_8 , 2012 р.н., громадянин України, українець, раніше не судимий, розлучений, не працюючий, Обвинувачений, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має соціальні зв`язки для особи його віку. На цей час, потерпілий та свідки в даному кримінальному провадженні судом ще не допитані, обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, у світлі чого, з урахуванням наведених даних суд уважає, що обставини регламентовані п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України є дійсними.

При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов`язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій він піддається до кримінальної відповідальності, з огляду на що об`єктивний спостерігач вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Також, в судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ухвалою слідчого судді Хустського районного суду було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії, який, у цей період, закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд з огляду на наявність об`єктивних передумов.

Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 315 КПК України.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Також суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 і, де проживає разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 , 2012 р.н., інші особи з числа родичів за даною адресою не проживають, а отже такий син перебуває на його утриманні, тобто має соціальні зв`язки, за час розгляду справи до суду не надано доказів про наявність у нього негативної репутації. Окрім того, слід врахувати, що ОСОБА_5 є колишнім військовослужбовцем та має ряд захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби, що підтверджується Довідкою ВЛК КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» від 22.03.2023.

Сам по собі факт вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Враховуючи вище наведене зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід відмовити та змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Зазначене відповідає і практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 10.03.2009 року у справі «Биков проти Росії», заява № 4378/02, п. 64, Суд зазначив, що тягар доказування при вирішенні питань щодо продовжуваного позбавлення особи волі не повинен перекладатися на затриману особу, щоб вона доводила б наявність причин, які б виправдовували її звільнення з-під варти (див. постанову Європейського Суду з прав людини від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96, § 85).

Відповідно до статті 5 § 3 Конвенції кожному, кого заарештовано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, …має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Відповідно до встановленої практики Європейського Суду з прав людини, для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, застосування такого заходу має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 р. у справі «Нештак проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74, від 14 жовтня 2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 27—28 «Нечипорук і Йонкало проти України» (nechiporukandyonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 року, п. 196). Поміщення під варту відповідно до статті 5 § 1 Конвенції повинно відповідати принципу пропорційності (див. справу “Ladent v. Poland”, заява № 11036/03, п. 55, ЕСПЧ 2008 ... (витяги)).

Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, завжди повинна бути звільнена з-під варти до суду, якщо тільки держава не може довести, що «є відповідні і достатні» причини, щоб виправдати триваюче тримання під вартою (див. справи “Wemhoff v. Germany”, рішення від 27 червня 1968 р., Series A № 7, стор. 24-25, п. 12; “YagciandSargin v. Turkey”, рішення від 8 червня 1995 р., Series A № 319-A, п. 52).

По справі «Хайрединов проти України» (38717/04, рішення від 1410.2010 року) Європейський суд по правам людини визнав порушення § 1 ст. 5 Конвенції у зв`язку з обставинами, коли національні органи не надали достатніх підстав для взяття під варту заявника, а суди не розглядали можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, необхідність яких доведена прокурором.

Згідно ч.5 ст.202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Щодо можливості призначення справи до судового розгляду, то з цього приводу слід зазначити наступе.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 до судового розгляду.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді - прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілий та його представник.

Крім того, судом встановлено необхідність складення досудової доповіді відносно обвинувачених з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно до ч.1 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

А тому суд вважає за необхідне закінчити підготовку до судового розгляду та призначити судовий розгляд кримінального провадження і зобов`язати представника Хустського районного відділу №2 філії ДУ « Центр пробації» в Закарпатській області скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого за ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 201, 202, 205, 314-316, 331, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 відмовити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 11 серпня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 01 грудня 2026 року.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклики прокурора та суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду цілодобово; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Негайно в залі суду звільнити ОСОБА_5 з-під варти та зобов`язати його невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк дії ухвали суду про тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під цілодобовим домашнім арештом визначити два місяці, тобто до 01 грудня 2026 року.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу УП за місцем проживання обвинуваченого та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід та обов`язок вважається скасованим.

Призначити судовий розгляд за обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12026071050000412 від 09.08.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1ст. 121 КК Українина «12»жовтня 2026 року на «10» год. 10 хв.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, представника потерпілого.

Доручити Хустському районному відділу №2 філії ДУ « Центр пробації» в Закарпатській області скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення таможе бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Повний тексту ухвали виготовлено 02.10.2026 о 09:20 год.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1