Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №306/1030/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1030/26

Провадження № 2/306/961/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" про розірвання трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить розірвати безстроковий трудовий договір, укладений між ним та ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС", стягнути з ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" на його користь заборгованість із виплати заробітної плати, компенсації за відпустку та вихідну допомогу в розмірі 112360 грн.; стягнути з ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного виконання рішення суду.

До суду 26.06.2026 року надійшов відзив на позову заяву від представника ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕСПЕРС СЕРВІС" у якому представника відповідача Верховська Наталія Олегівна посилається на те, що безстроковий трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" було припинено 21.04.2026 року, про що роботодавцем видано Наказ (Розпорядження) №210426/1. В обгрунтування доводів зазначає, що причина звільнення – п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення). Вказує, що позивач може в будь-який час ознайомитися з Наказом та поставити свій підпис у відповідній графі, а також забрати трудову книжку. Також зазначає, що з ОСОБА_1 було проведено всі розрахунки, зокрема, виплачено заробітну плату, аванси та відпускні у розмірі 31032,19 грн., що підтверджується зведеною відомістю на перерахування заробітної плати та інших виплат №204 від 29.05.2026 року. Вихідна допомога за ст. 44 КЗпП України позивачу не виплачувалася з огляду на підставу звільнення. Вимоги заперечень на позов мотивує тим, що щодо позивача відповідачем було подано до контролюючих органів податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за квітень 2026 року; відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за квітень 2026 року; відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за квітень 2026 року; відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за квітень 2026 року. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

До суду 21.09.2026 року надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_3 , у яком представник позивача посилається на те, що твердження відповідача щодо припинення трудового договору 21.04.2026 року у зв`язку з систематичним невиконанням обов`язків (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) є недоведеним, оскільки роботодавець не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту дисциплінарного проступку та дотримання процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, відсутні докази попереднього застосування заходів дисциплінарного стягнення (догани), що є обов`язковою умовою застосування п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відсутні акти про порушення трудової дисципліни або письмові пояснення працівника за ст. 149 КЗпП України. В обгрунтування доводів зазначає, що наказ про звільнення не оголошувався ОСОБА_1 під підпис, а копія наказу на його адресу не направлялася. Також представник позивача заперечує щодо тверджень відповідача щодо виплати позивачу розрахунку у розмірі 31032,19 грн., однак такий факт підтверджує грубе порушення ст. 116 КЗпП України, оскільки виплата коштів відбулася лише 29.05.2026 року, а позивача звільнено 21.04.2026 року, що є прямою затримкою розрахунку при звільненні понад один місяць. Крмі того, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 УЗпПУ, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також представник позивача звертає увагу на те, що додані відповідачем відомості з податкової звітності (Додаток 4ДФ та Додаток Д5) містять суперечливі та викривлені дані щодо дати та підстав звільнення ОСОБА_1 . Вказує, що у Додатку 4ДФ вказано суму нарахованого доходу позивача у квітні 2026 року — 33321,13 грн, а також визначено дату звільнення 21.04.2026 року. У Додатку Д5 (Відомості про трудові відносини) податкового розрахунку від 31.05.2026 року зазначено дату звільнення позивача — 30.04.2026 року, що суперечить твердженням про звільнення 21.04.2026 року. Також представник позивача посилається на те, що оскільки звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є неправомірним і підлягає зміні/скасуванню, а справжньою підставою припинення трудових відносин є порушення роботодавцем законодавства про працю (ст. 38, 39 КЗпП України), то позивач має законне право на виплату вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України. Вимоги також мотивує тим, що позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, надсилав заяву про звільнення та досудову претензію, однак на ці листи відповідач жодним чином не відповідав. Часткова виплата заробітної плати, а також відомості про наявність наказу про звільнення з`явилися тільки після того, як був поданий позов до суду. Просить суд позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та без йчасті його представника. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполяє на їх задоволенні (а.с. 15).

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС". З урахуванням доводів, наведених у відзиві на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі (а.с.59-60).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Із матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ВІУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС". 21.04.2026 року позивач подав заяву про розірвання трудового договору за власною ініцативою на підставі ч.3 ст.38 КЗПП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (систематична затримка виплат, несплата ЄСВ). Як вбачається із позовної заяви, позивач вказує, що наказ про звільнення та трудова книжка йому не надходили, відомості про його звільнення відсутні в особистому електронному кабінеті ПФУ. Сума позовних вимог складається із заборгованості за відпрацьований період невикористаої відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки у розмірі 112360 грн. Розмір моральної шкоди оцінює у сумі 20000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на захист цивільного права та інтересів гарантовано ст. 15 ЦК України, якою визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони (позивача та відповідача). Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З матеріалів справи встановлено, що безстроковий трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" було припинено 21.04.2026 року, про що роботодавцем видано Наказ (Розпорядження) №210426/1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

В той же час, суд уважає за необхідне звернути увагу сторони позивача на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Тобто, згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю (правова позиція Верховного Суду у постанові від 08.08.2019 року, справа №450/1686/17, у постанові від 15.07.2019 року, справА №235/499/17: "аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову").

Разом з тим, у порушення вищенаведених норм позивачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення його прав.

Щодо позовної вимоги позивача про розірвання безстрокового трудового договору суд констатує, що безстроковий трудовий договір між ОСОБА_1 та ТОВ ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" уже припинено, видано наказ і проведено розрахунок, а позивачем не надано доказів незаконності наказу. Тобто вимога «розірвати» вже розірваний договір є юридично неможливою, а тому суд вважає, що позивачем обрано неналежний та неправильний спосіб захисту.

Твердження позивача про те, що наказ про звільнення та трудова книжка йому не надходили, відомості про його звільнення відсутні в особистому електронному кабінеті ПФУ. суд не бере до уваги, оскільки позивачем не доведено факт бездіяльності відповідача щодо невидачі зазначених документів та не доведено обставин, які б спростовували надані відповідачем докази виконання обов`язку щодо видачі (направлення) трудової книжки та наказу про звільнення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справ.

За приписами зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях чи догадках, а лише на чітких фактичних даних

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені та перевірені у судовому засіданні докази, аналізуючи надані позивачем докази на обґрунтування позовних вимог, приймаючи до уваги, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх обставин, що трудові відносини між сторонами вже припинено, а тому неможливо в судовому порядку розірвати той договір, який фактично та юридично вже не діє, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він послався як на підставу своїх вимог.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідними від факту припинення трудових відносин а тому правові підстави для задоволення цих похідних вимог також відсутні, оскільки встановлене судом припинення трудових відносин є самостійною підставою для відмови в їх задоволенні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Від сплати судового збору за подання позову у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі позивач звільнена за законом відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, а тому суд вважає, що судові витрати у справі компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 615, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" про розірвання трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ П.І.Уліганинець

01.10.2026 року.