Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №420/18822/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №420/18822/26

Суддя: Бездрабко О.І.

Справа № 420/18822/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач - 2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 25.05.2026 р. №172450009007 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.05.2026 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.05.2026 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.05.2026 р. звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років. З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто відповідачем-1 та 25.05.2026 р. прийнято рішення №17245009007 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання. В рішенні зазначено, що станом на 01.01.1993 р. позивач проживала в забрудненій зоні 2 роки 11 місяців 16 днів, до періодів проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період згідно рішення Березнівського районного суду від 07.04.2026 р. справа № 555/660/26, оскільки це не передбачено законодавством. Вік заявника на дату звернення становить повних 56 років, страховий стаж складає 26 років 3 місяці 17 днів. З даною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області позивач не погоджується та вважає протиправною, оскільки вказує на те, що наданими доказами, а саме довідкою Березнівської міської ради №1485 від 04.11.2024 року та витягом з РТГ Березнівської територіальної громади №2025/011181484, рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07.04.2026 р. у справі №555/660/26 підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю більше 4 років, а саме: 4 роки 1 місяць 14 днів станом на 01.01.1993, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 5 років.

Ухвалою від 25.06.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

07.07.2026 р. та 10.07.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що страховий стаж особи становить 26 років 03 місяці 17 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.07.1988 р. по 05.02.1989 р., оскільки в даті звільнення з роботи міститься виправлення; період роботи з 12.01.1990 р. по 13.06.1998 р., оскільки дата наказу про звільнення з роботи "30.03.1998" не відповідає даті звільнення "13.06.1998". Врахувати для визначення права на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку період проживання згідно рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 07.04.2026 р. справа №555/660/26 про встановлення факту постійного проживання в місті Березне, Березнівського району Рівненської області, яке віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 р. по 01.09.1987 р. підстави відсутні, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підтвердження факту проживання в зонах радіоактивного забруднення рішенням суду не передбачено. Отже, відмовлено у зв`язку не підтвердженням факту проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 р. не менше 04 роки (02 роки 11 місяців 16 днів), право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII на даний час відсутнє. Вважає позову виможу зобов`язального характеру безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки дане право належить до дискреційних повноважень пенсійного органу.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.05.2026 р. ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років.

За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 25.05.2026 р. №172450009007 про відмову у призначенні пенсії, оскільки заявницею не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 р. не менше 04 роки (02 роки 11 місяців 16 днів), право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на даний час відсутнє.

У рішенні, зокрема, зазначено: "Страховий стаж особи становить 26 років 03 місяці 17 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.07.1988 по 05.02.1989, оскільки в даті звільнення з роботи міститься виправлення; період роботи з 12.01.1990 по 13.06.1998, оскільки дата наказу про звільнення з роботи "30.03.1998" не відповідає даті звільнення "13.06.1998".

Врахувати для визначення права на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку період проживання згідно рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 07.04.2026 справа №555/660/26 про встановлення факту постійного проживання в місті Березне, Березнівського району Рівненської області, яке віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 по 01.09.1987 підстави відсутні, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підтвердження факту проживання в зонах радіоактивного забруднення рішенням суду не передбачено."

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 .01.1993 р. позивач є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоеколічного контролю (категорія 4).

Згідно довідки Березнівської міської ради №1485 від 04.11.2024 р. та Витягу з РТГ Березнівської територіальонї громади №2025/011181484 позивач проживала в м.Березне Рівненської області з 16.01.1990 р. по 08.08.2025 р.

Позивач навчалася у Березнівській середній школі №2 з 01.09.1977 р. по 26.06.1987 р., що підтверджується довідкою №03-13/217 від 06.12.2024 р.

Відповідно до диплому № НОМЕР_2 від 30.06.1988 р. позивач навчалася в Рівненському середньому кооперативному профтехучилищі з 01.09.1987 р. по 30.06.1988 р.

Згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 01.07.1988 р. позивача:

- запис №1-2 з 01.07.1988 р. по 05.12.1989 р. працювала на посаді продавця у В.Межирицькому об`єднанні;

- запис №3-5 з 12.01.1990 р. по 13.06.1998 р. працювала на посаді монтажника радіоелектронної апаратури;

- запис №6-7 з 14.09.1998 р. по 18.04.1999 р. отримувала допомогу по безробіттю;

- запис №8-9 з 19.04.1999 р. по 31.03.2006 р. працювала на посаді прибиральниці;

- запис №10-11 з 01.04.2006 р. по 310.1.2010 р. працювала на посаді прибиральниці;

- запис № 12-13 з 01.02.2010 р. по 28.11.2025 р. працювала на посаді прибиральниці;

- запис №14 з 02.12.2025 р. працює на посаді прибиральниці.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07.04.2026 р. у справі №555/660/26 встановлено факт проживання ОСОБА_1 у м.Березне Березнівського району Рівненської області в період з 26.04.1986 р. по 01.09.1987 р.

Вважаючи вказане рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з позовною заявою про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років, з 1 січня 2025 року 31 січня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року 31 січня 2026 року - не менше 33 років (абзацу 2 частини 1 статі 26 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абз.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абз.5 п. 2 ч.1 ст.55 Закону № 796 початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 р. р. у справі № 556/1153/17.

Відповідно до довідки Березнівської міської ради №1485 від 04.11.2024 р. та Витягу з РТГ Березнівської територіальонї громади №2025/011181484 позивач проживала в м.Березне Рівненської області з 16.01.1990 р. по 08.08.2025 р.;

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07.04.2026 р. у справі № 555/660/26 встановлено факт проживання ОСОБА_1 у м.Березне Березнівського району Рівненської області в період з 26.04.1986 р. по 01.09.1987 р.

Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 р. Березне Березнівського району Рівненської області до 01.01.2015 р. відносилося до зони посиленого радіологічного контролю.

В силу вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сиди, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За сталою практикою Верховного Суду, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, судовим рішенням у справі № 555/660/26 встановлено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю у м.Березне Березнівського району Рівненської області в період з 26.04.1986 р. по 01.09.1987 р., що має преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Суд зазначає пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якщо не обумовлено інше.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. № 13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ).

Статтею 14 Закону № 796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше чотирьох років, - категорія 4.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до ст.15 Закону № 796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від25.01.1993 р. позивач є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоеколічного контролю (категорія 4), що надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ.

Водночас, суд зазначає, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у забрудненій зоні станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону № 796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 р. у справі № 460/19947/23 та від 18.03.2025 р. у справі № 460/27065/23.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 р. у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 р. у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 р. у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 р. у справі № 212/5780/16-а, від 17.05.2021 р. № 398/494/17, від 17.05.2021 р. № 336/6218/16-а, від 07.05.2024 р. у справі № 460/38580/22.

Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 р. у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 р. у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 р. у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 р. у справі № 500/551/23, від 11 листопада 2024 р. у справі № 460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності дають підстави для висновку, що позивач має право на застосування початкової і додаткової величини зниження пенсійного віку оскільки станом на 1 січня 1993 року та після цього проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю необхідний проміжок часу, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачу, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ, на 5 років.

Враховуючи викладене, позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ.

Позивач досягнула віку 56 років.

У оскаржуваному рішенні зазначено страховий стаж позивача становить 26 років 03 місяці 17 днів.

Однак, за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.07.1988 р. по 05.02.1989 р., оскільки в даті звільнення з роботи міститься виправлення; період роботи з 12.01.1990 р. по 13.06.1998 р., оскільки дата наказу про звільнення з роботи "30.03.1998 р." не відповідає даті звільнення "13.06.1998 р.".

Щодо не зарахування періодів роботи позивача з 01.07.1988 р. по 05.02.1989 р. та з 12.01.1990 р. по 13.06.1998 р., суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.

Відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_3 від 01.07.1988 р. позивача:

- запис №1-2 з 01.07.1988 р. по 05.12.1989 р. працювала на посаді продавця у В.Межирицькому об`єднанні;

- запис №3-5 з 12.01.1990 р. по 13.06.1998 р. працювала на посаді монтажника радіоелектронної апаратури;

- запис №6-7 з 14.09.1998 р. по 18.04.1999 р. отримувала допомогу по безробіттю;

- запис №8-9 з 19.04.1999 р. по 31.03.2006 р. працювала на посаді прибиральниці;

- запис №10-11 з 01.04.2006 р. по 310.1.2010 р. працювала на посаді прибиральниці;

- запис № 12-13 з 01.02.2010 р. по 28.11.2025 р. працювала на посаді прибиральниці;

- запис №14 з 02.12.2025 р. працює на посаді прибиральниці.

Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162 була затверджена "Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", яка діяла на момент оформлення трудової книжки позивача (далі - Інструкція № 162).

Згідно із пунктами 2.2, 2.12 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше недільного терміну з дня прийому на роботу.

У трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 10 Інструкції № 162 визначено, що відповідальність за організацію ведення трудових книжок покладається на керівника підприємства.

Безпосередньо відповідає за своєчасне заповнення, зберігання, облік і видачу працівникам трудових книжок, начальник відділу кадрів, або особа яка призначається наказом керівника підприємства.

Вказана Інструкція № 162 перестала застосовуватися відповідно до наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Однак, пунктом 2.13 Інструкції № 58 викладено в аналогічній за змістом редакції що і пункт 2.12 Інструкції № 162.

Зокрема, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що як на момент оформлення трудової книжки позивача, так і на момент виникнення спірних правовідносин законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств.

Суд не бере до уваги твердження пенсійного органу про те, що "в даті звільнення з роботи міститься виправлення" та "дата наказу про звільнення з роботи "30.03.1998 р." не відповідає даті звільнення "13.06.1998 р."", оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Відтак, неналежне оформлення даних трудової книжки не може позбавити позивача права на включення періодів роботи, зазначених в такій трудовій книжці, до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням вказаних періодів.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 р. "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, з наведеного слідує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку особи здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем/іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відповідач не врахував, що недоліки щодо недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі № 754/14898/15-а.

Крім того, згідно з ч.3 ст.44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, аналіз зазначених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що відповідач наділений значним обсягом повноважень під час вирішення питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, чого відповідачем вчинено не було.

Суд зауважує, для того щоб орган, що призначає пенсію, мав можливість всебічно, повно і об`єктивно установити право особи на одержання пенсії він наділений повноваженнями:

1. вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії;

2. в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі таких документів та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (ч.3 ст.44 Закону № 1058);

3. повідомляти заявника про те, які документи необхідно подати додатково (п.1.7 Порядку № 22-1).

Також відповідач не довів, що, перш ніж прийняти рішення про призначення пенсії, для перевірки періодів роботи позивача, ним використані повноваження, надані ч.3 ст.44 Закону № 1058.

Відтак, відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 23.04.2019 р. (справа № 593/1452/16-а), від 30.09.2021 р. (справа № 300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України.

Крім того, щодо недоліків заповнення трудової книжки суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 р. у справі № 370/541/17, в якій суд звернув увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Отже, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки й неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

З огляду на вищенаведене, підлягають зарахуванню позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.07.1988 р., а саме позивача з 01.07.1988 р. по 05.02.1989 р. та з 12.01.1990 р. по 13.06.1998 р, а тому суд керуючись ч.2 ст.9 КАС України вважає за потрібне зобов`язати відповідача-1 зарахувати періоди роботи позивача згідно записів трудової книжки до страхового стажу.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.05.2026 р. № 172450009007 про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати пенсію, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовлює документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що встановлено судом, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 18.05.2026 р., та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком.

Аналогічні висновки щодо визначення органу, який має розглянути заяву викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 р. справа № 500/1216/23, від 07 травня 2024 р. справа № 460/38580/22.

Таким чином, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволенню не підлягають.

За приписами ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним формулюванням способу захисту порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, ЄДРПОУ 14035769) від 25.05.2026 р. №172450009007 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) від 18.05.2026 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.07.1988 р. з 01.07.1988 р. по 05.02.1989 р. та з 12.01.1990 р. по 13.06.1998 р., й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В решіт позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, ЄДРПОУ 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua