Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/42792/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42792/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії від 15.10.2025 №951050838072;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 07.10.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кожного року проводиться перерахунок пенсії згідно з Порядками від 22.02.2021 №127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23 лютого 2024 р. № 185, від 25 лютого 2025 р. № 209 з урахуванням коефіцієнту встановленими вище зазначеними Постановами. При цьому, до пенсії призначеної відповідно до Закону №1058 за зверненнями позивача не були враховані. При цьому, положення Закону №1058 та Порядку №127 прямо визначають, що індексації підлягають пенсії кожного року з 01 березня.

Також позивач вказує, що ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», дає право пенсіонеру здійснити перерахунок із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії, тобто перерахунок за заробітною платою, а не за стажем, власне цим правом я хотів скористатися, про що зазначено в заяві до Відповідача.

Відтак, відмова відповідача є протиправною.

Ухвалою суду від 01.01.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано з Головного управління ПФУ в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), зокрема, але не виключно, розрахунок стажу позивача, розрахунок пенсії позивача з зазначенням показника середньої заробітної плати в Україні, який враховано для обчислення пенсії позивача (сума та рік), а також усі заяви про призначення/перерахунок пенсії з рішеннями та протоколи перерахунків пенсії з моменту призначення пенсії по теперішній час.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Головне управління ПФУ в Одеській області не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 15.10.2025 №951050838072 (далі-Рішення) про відмову у перерахунку пенсії, оскільки страховий стаж врахований в повному обсязі згідно даних ОК-5 по 30.11.2018 після цього заявник не працював.

Головне управління діяло в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовної вимоги позивача – відсутні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 з 26.12.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно до матеріалів пенсійної справи вбачається, що при розрахунку пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зі заявою про здійснення перерахунку його пенсії, у відповідності до ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуючи коефіцієнти для обчислення пенсії у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951050838072 від 15.10.2025, оскільки страховий стаж врахований в повному обсязі згідно даних ОК-5 по 30.11.2018 після цього заявник не працював.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 5 Закону № 1058 визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом 7 ч.2 ст.5 Закону № 1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до абзаців 1, 6, 15 ч.1 ст.7 Закону №1058 загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; відповідальності суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до ст.40 Закону № 1058, порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів.

Згідно ч.2 ст.40 Закону № 1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Розмір пенсії, обчислений за нормами Закону № 1058, залежить від тривалості страхового стажу та величини середньомісячного заробітку , права на надбавки та підвищення, працевлаштування та звільнення з роботи.

Частиною 4 ст.42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Таким чином, індексація пенсії це збільшення не розміру пенсії, а збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що перерахунок пенсії особі, яка після призначення (попереднього перерахунку) пенсії продовжувала працювати, здійснюється за наявності однієї з двох альтернативних умов: або набуття особою не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, або закінчення не менш як двох років після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, якщо особа набула менше 24 місяців стажу.

ОСОБА_1 з 26.12.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, попередній перерахунок пенсії позивачу було здійснено пенсійним органом з 01.03.2025 відповідно до абзацу 5 частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням страхового стажу по 30.11.2018.

Із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 05.10.2025, тобто через сім місяців після попереднього перерахунку пенсії.

При цьому за період з квітня 2025 року по жовтень 2025 року позивач об`єктивно не міг набути та не набув встановленого законом 24-місячного страхового стажу.

Таким чином, станом на дату звернення позивача 05.10.2025передбачений абзацом 3 частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV дворічний строк після попереднього перерахунку не минув, а умов абзацу 1 частини 4 статті 42 цього ж Закону щодо набуття 24 місяців нового стажу дотримано не було.

Окрім того, суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовується виключно при первинному призначенні пенсії за віком.

Враховуючи викладене, відповідач, приймаючи рішення від 15.10.2025 №951050838072 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсутності правових підстав для перерахунку пенсії, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ПФУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 87, м. Одеса, 65012).

Суддя П.П. Марин

.