Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/9885/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №420/9885/26

Суддя: Бабенко Д.А.

Справа № 420/9885/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 06.04.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 10.02.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 2021 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням даних про стаж та заробіток. Згідно з матеріалами пенсійної справи, при обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки - 9118,81 грн.

Позивач вказує, що частина друга статті 42 цього Закону передбачає щорічний з 1 березня перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії. Виключень, порядку та розміру ця стаття не містить, зазначаючи лише, що вказане питання визначається рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановами Кабінету Міністрів України №118, №168, №185 та №209 коефіцієнти збільшення встановлено з 01.03.2022 в розмірі 1,14, з 01.03.2023 - 1,197, з 01.03.2024 - 1,0796, з 01.03.2025 - 1,115.

Посилаючись на статтю 46 Конституції України, статті 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункти 2, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивач вважає, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а розмір індексації визначається законом - із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звертає увагу, що її пенсія підлягає індексації з огляду на пункти 2 та 3 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, а положення цього Порядку та Постанов №127, №118, №168, №185 та №209 не визначають, що відповідні коефіцієнти застосовуються виключно до середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (станом на 1 жовтня 2017 року).

На думку позивача, пункт 5 Порядку №124 застосовується саме до пенсій, перерахованих у 2019 році, тоді як її пенсію призначено у 2021 році. Установлення пунктом 6 Постанови №209 понижуючих коефіцієнтів позивач вважає таким, що суперечить пункту 1 цієї Постанови.

Оскільки частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядок №124 регулюють одне коло відносин і, на думку позивача, суперечать один одному, позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (пункт 56), про обов`язок органів державної влади застосувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

Позивач також зазначає, що відповідач виходив з помилкового тлумачення наведених норм, а відмова не містить підстав нерозповсюдження на неї права на перерахунок пенсії. Підстав для незастосування коефіцієнтів, визначених Постановами №118, №168, №185 та №209 (у розмірі 1,115), до середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, проіндексованої постановою №251, відповідач, на думку позивача, не наводить.

Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, а також на постанову Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, в якій, на думку позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування обмежуючих коефіцієнтів індексації у 2025 році замість 1,115 суперечить вимогам чинного законодавства.

10 лютого 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії (за 2018-2020 роки), на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, однак відповідач листом від 16.03.2026 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що зобов`язальна вимога стосується перерахунку пенсії з 10.02.2026, вимоги про перерахунок за кожен рік окремо (за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки) вона не ставить, а про порушення своїх прав дізналася після отримання відповіді відповідача. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №200/422/24, а також на постанови від 28.01.2025 у справі №400/4663/24 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, позивач зазначає, що залишення без розгляду вимог за попередній період не позбавляє права на індексацію пенсії із застосуванням усіх передбачених законодавством коефіцієнтів, оскільки індексація пенсії із збільшенням показника середньої заробітної плати здійснюється наростаючим підсумком з урахуванням усіх коефіцієнтів збільшення.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивача з 02.06.2021 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки - 9118,81 грн.

Відповідач вказує, що з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14 (за 2014-2016 роки - 6186,32 грн), з 01.03.2023 - коефіцієнта 1,197 (за 2014-2016 роки - 7405,03 грн), з 01.03.2024 - коефіцієнта 1,0796, внаслідок чого показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні становить 7994,47 грн (7405,03 грн х 1,0796).

До пенсій, які не підвищуються згідно з Порядком №124, пунктом 4 Постанови №118, пунктом 6 Постанови №168 та пунктом 2 Постанови №185 встановлено щомісячні доплати в розмірі 135 грн, 100 грн та 100 грн. Відповідач також посилається на пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127, яким передбачено встановлення з 01.07.2021 щомісячної доплати в розмірі 100 грн особам, яким пенсії не підвищувались з 01.03.2021, а також не підвищувались із січня по липень 2021 року включно у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач стверджує, що пенсії, призначені відповідно до Закону за зверненнями, які надійшли з 01.01.2020 по 31.12.2022, не підлягають індексації, оскільки для їх обчислення застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, який перевищує 7405,03 грн. З 01.03.2025 на підставі Постанови №209, яка передбачає для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати, що враховувався для призначення пенсії у 2021 році, коефіцієнт збільшення 1,0575, пенсію позивача проіндексовано при середньомісячній заробітній платі 12349,78 грн (проіндексованій на 1,0575), і її розмір становив 5750,74 грн.

Відповідач також зазначає, що з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 розмір пенсії позивача проіндексований на коефіцієнти 1,17, на 1,11, на 1,11, на 1,14, на 1,97, на 1,0796 та на 1,115 відповідно, що кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а пенсії, розмір яких не підвищено, щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України.

На думку відповідача, приймаючи Постанови №118, №168, №185, №209, Уряд передбачав, що певні пенсії не підвищуватимуться, а пенсію позивача розраховано згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідач посилається на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №420/18974/24 та від 05.11.2024 у справі №420/24104/24, а також на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №200/509/24, в якій, за змістом відзиву, зазначено, що за правилами абзацу другого частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV при перерахунку пенсії за періоди страхового стажу застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії.

На думку відповідача, позивач звернулася із заявою про надання інформації з пенсійної справи, складеною в довільній формі, у якій не зазначено підстав для перерахунку пенсії та не зазначено про надання додаткових документів для здійснення перерахунку, а листом від 16.03.2026 відповідач лише надав роз`яснення щодо порядку та норм законодавства, на підставі яких здійснено нарахування та виплату пенсії. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №425/1867/16, в якій, за змістом відзиву, підкреслено, що підставою для вчинення дії є відповідна заява та додані до неї документи. Перерахунок пенсії позивача та її індексація з урахуванням збільшення показника заробітної плати та прожиткового мінімуму здійснюються в автоматичному режимі.

Відповідач наголошує, що для індексації видається відповідний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, а словосполучення «у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України» прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації. Реалізація Урядом цих повноважень, на думку відповідача, спрямована на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими, і сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану. Відповідач посилається на статтю 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», на постанови Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №580/1974/23, від 11.03.2024 у справі №240/1472/23, від 28.03.2024 у справі №420/5470/23, в яких, за змістом відзиву, викладено висновок про те, що індексація доходів - це одна з державних гарантій, а також на висновки Європейського суду з прав людини у справі «Grudiж v. Serbia» про широку свободу розсуду держав у сфері пенсійних виплат.

Відповідач зазначає, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі, а законних підстав очікувати застосування до позивача іншого регулювання не було, а отже, докази порушення прав позивача відсутні. Позивач не заявляє вимог до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною Постанови №124, яка є чинною. Невмотивоване застосування розрахованого позивачем розміру пенсії та невиконання приписів Кабінету Міністрів України, на думку відповідача, утворить дискримінаційне становище щодо інших суб`єктів, що є порушенням визначеного статтею 129 Конституції України та Законом №1058-IV основного принципу рівності усіх учасників загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також ознакою непрямої дискримінації в розумінні Закону №5207 з урахуванням статті 24 Конституції України.

Відповідач посилається на статті 96, 97, 113, 116 Конституції України, постанову Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №750/6379/16-а щодо повноважень Кабінету Міністрів України, рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 №9-рп/2001 про можливість пов`язувати розмір пенсії з фінансовими можливостями держави та від 11.10.2005 №8-рп/2005, зазначаючи, що фактичні матеріальні можливості позивача внаслідок перерахунку збільшені і ознак звуження прав немає. Виконання рішення про задоволення позову, на думку відповідача, залежатиме від дій Міністерства соціальної політики України як головного розпорядника коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080.

Відповідач також зазначає, що розмір пенсії позивача з 01.03.2025 - 5750,74 грн - суттєво перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (2361,00 грн), тому не можна вважати порушеним принцип соціальної справедливості і віднести позивача до найбільш вразливих верств населення, оскільки більша частина пенсіонерів отримує пенсію в розмірі 2361,00 грн, а позивачем, на думку відповідача, не заперечується той факт, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму. Органи Пенсійного фонду України, як зазначає відповідач з посиланням на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, наділені дискреційними повноваженнями, а нормативно-правові акти, на які він посилається, є чинними і неконституційними не визнавались.

Щодо строку звернення до суду відповідач зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду в межах строку звернення залежить виключно від неї самої, і посилається на постанову Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Щодо судового збору відповідач зазначає, що частина друга статті 73 Закону №1058-IV забороняє використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, а згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №263/14242/17 щодо спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності органів державної влади.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 13.04.2026 відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком.

Як вбачається з рішення про перерахунок пенсії від 25.02.2025, умовами призначення пенсії є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.03.2026 №12963-8679/Г-02/8-1500/26, позивача з 02.06.2021 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії, середній заробіток за три попередні роки (2018-2020) становить 9118,81 грн.

За рішенням про перерахунок пенсії від 25.02.2025, з дати перерахунку 01.03.2025 розмір пенсії позивача становить 5750,74 грн, з них: розмір пенсії за віком - 5156,03 грн, доплата за понаднормовий стаж - 259,71 грн, надбавка 135 грн на індексації 01.03.2022, надбавка 100 грн на індексації 01.03.2023, надбавка 100 грн на індексації 01.03.2024.

Заявою від 10.02.2026 позивач через представника звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та надати актуальні розрахунки з матеріалів пенсійної справи.

Листом від 16.03.2026 №12963-8679/Г-02/8-1500/26 відповідач повідомив представника позивача, що з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14 (за 2014-2016 роки - 6186,32 грн), з 01.03.2023 - коефіцієнта 1,197 (за 2014-2016 роки - 7405,03 грн), з 01.03.2024 - коефіцієнта 1,0796, і показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні становить 7994,47 грн (7405,03 грн х 1,0796).

У листі зазначено, що оскільки, ОСОБА_1 з 02.06.2021 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки - 9118,81 грн, для врахування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 при перерахунках пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 підстав не має.

Цим самим листом відповідач повідомив, що з 01.03.2025 пенсію ОСОБА_1 проіндексовано згідно вищезазначених норм законодавства, при страховому стажі 41 рік 9 місяців, середньомісячній заробітній платі 12349,78 грн (проіндексованій на 1,0575), та її розмір становив 5750,74 грн, де: розмір пенсії за віком - 5156,03 грн; доплата за 11 років понаднормативного стажу - 259,71 грн; надбавка на індексації 01.03.2022 - 135,00 грн; надбавка на індексації 01.03.2023 - 100,00 грн; надбавка на індексації 01.03.2024 - 100,00 грн.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідач під час щорічних перерахунків пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 не збільшував показник середньої заробітної плати, з якого обчислено її пенсію, на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, а з 01.03.2025 збільшив цей показник на коефіцієнт 1,0575, а не на коефіцієнт 1,115.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV визначено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Наведені положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV суд застосовує з урахуванням змін, внесених Законом від 15.02.2022 №2040-IX, які застосовуються з 1 березня 2022 року. У цій редакції частина друга статті 42 Закону №1058-IV діяла протягом усього спірного періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Відповідно до пункту 3 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок); в період з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок, до дати, з якої проводиться перерахунок, обчислені відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку №124, кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 7 Порядку №124 визначено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується: під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший (крім умов, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону); під час обчислення пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Розмір коефіцієнта збільшення Кабінет Міністрів України щороку встановлював окремими постановами.

Абзацом другим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Коефіцієнт збільшення з 1 березня 2023 р. в розмірі 1,197 установлено пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», а з 1 березня 2024 р. в розмірі 1,0796 - пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Водночас абзацами першим і другим підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення: для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575.

Отже, закон визначив об`єкт щорічного збільшення - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а Кабінету Міністрів України надав повноваження визначати розмір і порядок збільшення. Уведення іншої базової величини - показника, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, - здійснено не законом, а пунктом 5 Порядку №124.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24: «З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії».

У цій самій постанові Судова палата дійшла висновку, що, з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд визнає цей висновок застосовним до спірних правовідносин.

Щодо перерахунку з 01.03.2025 суд враховує також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, ухвалену у справі, в якій пенсію за віком з 2021 року обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, а з 01.03.2025 на виконання підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 пенсійний орган збільшив цей показник на коефіцієнт 1,0575. Верховний Суд зазначив, що «при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 має враховуватись не лише коефіцієнт 1,115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, передбачений постановою № 209, а й коефіцієнт 1,14 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, передбачений постановою № 118, який мав виплачуватись йому у 2022 році, коефіцієнт 1,197 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, передбачений постановою № 168, який мав виплачуватись йому у 2023 році...».

Застосовуючи наведені норми та висновки до встановлених обставин, суд виходить з того, що відповідач перевів позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 02.06.2021, тобто пенсію за віком призначено у 2021 році. Відповідач цього не заперечує: з 01.03.2025 він застосував до пенсії позивача коефіцієнт 1,0575, установлений для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2021 році.

Тому пенсія позивача відповідно до пункту 3 Порядку №124 підлягала перерахунку в межах щорічної індексації починаючи з перерахунку з 01.03.2022.

Виняток, установлений пунктом 3 Порядку №124 для пенсій, переведених з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах абзацу третього частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, стосується лише звернень, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок, і до пенсії позивача не застосовується.

Показником, який враховується для обчислення пенсії позивача, є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, що підтверджують розрахунок заробітку для обчислення пенсії та лист відповідача від 16.03.2026 №12963-8679/Г-02/8-1500/26.

Саме цей показник відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягав збільшенню з 01.03.2022 на коефіцієнт 1,14, з 01.03.2023 на коефіцієнт 1,197, з 01.03.2024 на коефіцієнт 1,0796.

Визначаючи спосіб застосування коефіцієнтів, суд виходить з того, що за абзацом другим пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а за пунктом 7 цього Порядку збільшений показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Тому коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно: коефіцієнт поточного року застосовується до показника, вже збільшеного на коефіцієнти попередніх років.

Щодо коефіцієнта 2025 року суд зазначає таке.

Пунктом 1 Постанови №209 Кабінет Міністрів України, реалізуючи повноваження, надане абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, визначив розмір коефіцієнта збільшення для перерахунку пенсій згідно з Порядком №124 з 1 березня 2025 р. - 1,115.

Підпункт 6 пункту 2 цієї Постанови за своїм змістом поширюється на пенсії, «які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови».

Пенсію позивача відповідач згідно з пунктом 1 Постанови №209 не підвищив, а застосував до неї підпункт 6 пункту 2 цієї Постанови. Водночас, як вбачається з листа від 16.03.2026 №12963-8679/Г-02/8-1500/26 та відзиву, базою збільшення відповідач вважав показник, обчислений за пунктом 5 Порядку №124 із показника станом на 1 жовтня 2017 року (з 01.03.2024 він становив 7994,47 грн), а не показник 9118,81 грн, з якого обчислено пенсію позивача.

Оскільки такий підхід суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV, пенсія позивача підлягала перерахунку з 01.03.2025 згідно з пунктом 1 Постанови №209 на коефіцієнт 1,115, а підстав для застосування зниженого коефіцієнта 1,0575 не було.

Крім того, абзац другий підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 установлює для пенсій, призначених у 2021 році, коефіцієнт збільшення, менший за визначений пунктом 1 цієї Постанови, тобто ставить розмір збільшення показника середньої заробітної плати в залежність від року призначення пенсії.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV такої диференціації не передбачає і визначає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій.

За таких обставин, суд відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, не застосовує абзац другий підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 до спірних правовідносин як такий, що не відповідає акту вищої юридичної сили.

Суд також враховує, що, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №320/14123/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026, підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 визнано протиправним та нечинним.

Заперечення відповідача про те, що пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли з 01.01.2020 по 31.12.2022, не підлягають індексації, оскільки для їх обчислення застосовано показник, який перевищує 7405,03 грн, є необґрунтованими. Такого обмеження не встановлює ні частина друга статті 42 Закону №1058-IV, ні пункт 3 Порядку №124, яким визначено коло пенсій, що підлягають перерахунку. Відповідач виводить його з порівняння показника позивача з показником, обчисленим за пунктом 5 Порядку №124, який суд не застосовує з мотивів, наведених вище.

Суд критично оцінює твердження відповідача, наведене у відзиві, про те, що «з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 розмір пенсії позивача проіндексований на коефіцієнти 1,17, на 1,11, на 1,11, на 1,14, на 1,97, на 1,0796 та на 1,115 відповідно». Власний лист відповідача від 16.03.2026 №12963-8679/Г-02/8-1500/26 та розрахунок заробітку для обчислення пенсії з 01.03.2025 підтверджують протилежне: коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника позивача не застосовувались, а з 01.03.2025 цей показник збільшено на коефіцієнт 1,0575. Коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, як зазначено в листі від 16.03.2026, відповідач застосовував до показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (6186,32 грн, 7405,03 грн), а не до показника, з якого обчислено пенсію позивача. Установлення щомісячних доплат у розмірі 135 грн, 100 грн та 100 грн не є перерахунком пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, якого вимагає частина друга статті 42 Закону №1058-IV.

Посилання відповідача на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №420/18974/24 та від 05.11.2024 у справі №420/24104/24 висновку суду не змінює.

Так, у справі №420/18974/24 позивачу пенсію за віком призначено у 2022 році з показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, і апеляційний суд погодився з відмовою в застосуванні коефіцієнтів 1,197 та 1,0796, оскільки цей показник більший за показник, визначений відповідно до пункту 5 Порядку №124.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №420/18974/24 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 скасовано, визнано протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 та зобов`язано провести перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

У справі №420/24104/24 апеляційний суд виходив з того самого порівняння показника, з якого обчислено пенсію, з показником, визначеним відповідно до пункту 5 Порядку №124, тобто застосував положення, яке Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, ухваленій після цієї постанови апеляційного суду, визнала таким, що не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №200/509/24, на яку посилається відповідач, ухвалена у справі, в якій пенсію за віком також обчислено з показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн. Апеляційний суд відмовив у застосуванні коефіцієнтів 1,14 та 1,197, виходячи з того, що для цілей індексації показник середньої заробітної плати обчислюється відповідно до пункту 5 Порядку №124.

Цей підхід не узгоджується з висновком Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, яку ухвалено пізніше і яку суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд ухвалою від 20.08.2024 у справі №200/509/24 повернув касаційну скаргу позивача, тобто по суті цю постанову касаційний суд не переглядав. Абзац другий частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV, на який посилається відповідач, суд до спірних правовідносин не застосовує, оскільки частина четверта цієї статті регулює перерахунок пенсії у зв`язку з набуттям страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, тоді як спір стосується перерахунку пенсії для забезпечення її індексації за частиною другою цієї статті.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що заява позивача від 10.02.2026 є заявою про надання інформації, складеною в довільній формі, без зазначення підстав перерахунку. У заяві позивач прямо просив здійснити перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, назвав показник 9118,81 грн і коефіцієнти, на які його слід збільшити, а відповідач розглянув заяву по суті і листом від 16.03.2026 №12963-8679/Г-02/8-1500/26 повідомив, що підстав для врахування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 немає. Крім того, перерахунок пенсії для забезпечення її індексації за частиною другою статті 42 Закону №1058-IV проводиться щороку з 1 березня без звернення особи, а пунктом 7 Постанови №209 Пенсійному фонду України доручено забезпечити такий перерахунок за матеріалами справ. Тому відсутність у заяві додаткових документів на вирішення спору не впливає.

Постанову Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №425/1867/16-а, на яку посилається відповідач, суд не застосовує. У тій справі спір стосувався відмови в призначенні пенсії за віком особі, яка не зверталась із заявою встановленого зразка про призначення пенсії та необхідним пакетом документів, що визначають право на цей вид пенсії. Предметом цієї справи є не призначення пенсії, для якого заява встановленого зразка є підставою для вчинення дій пенсійним органом, а щорічний перерахунок уже призначеної пенсії, який проводиться без звернення особи.

Аргумент відповідача про те, що Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати показники збільшення розміру пенсій та обмеження розміру індексації, суд враховує, проте зазначає, що надане абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV повноваження визначати розмір та порядок збільшення не охоплює повноваження змінювати сам об`єкт збільшення, визначений законом. Розмір коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 суд не змінює, а застосовує саме в тому розмірі, в якому їх установив Кабінет Міністрів України.

Постанова Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №750/6379/16-а, на яку посилається відповідач, ухвалена у спорі про розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особі з інвалідністю внаслідок війни. У тій справі Верховний Суд виходив з того, що розміри цієї допомоги відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначаються Кабінетом Міністрів України, а законом установлено, що відповідні норми застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У цій справі закон не передав Кабінету Міністрів України визначення об`єкта збільшення: частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо називає показник, який враховується для обчислення пенсії, а розмір коефіцієнтів, визначений Кабінетом Міністрів України, суд застосовує без змін. Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, на цю постанову, як і на постанову Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №263/14242/17, пенсійний орган посилався у відзиві на касаційну скаргу, однак Судова палата дійшла наведеного вище висновку.

Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що перерахунок пенсії позивача з показника, з якого її обчислено, призведе до дискримінації інших пенсіонерів, а також посилання на висновки Європейського суду з прав людини у справі «Grudiж v. Serbia» та рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 №9-рп/2001 і від 11.10.2005 №8-рп/2005 про можливість пов`язувати розмір пенсії з фінансовими можливостями держави. Позивач просить не надати їй умов, відмінних від передбачених законом, а застосувати до неї ту саму норму, яка діє щодо всіх пенсіонерів: частину другу статті 42 Закону №1058-IV, за якою збільшенню підлягає показник, що враховується для обчислення пенсії. Свобода розсуду держави у сфері пенсійного забезпечення, на яку посилається відповідач, реалізується через закон, тоді як відповідач обґрунтовує обмеження індексації пенсії позивача лише положеннями підзаконних актів, які суперечать закону.

Твердження відповідача про те, що розмір пенсії позивача перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а тому позивач не належить до найбільш вразливих верств населення, на вирішення спору не впливає. Частина друга статті 42 Закону №1058-IV не ставить щорічний перерахунок пенсії в залежність від співвідношення її розміру з прожитковим мінімумом.

З цих самих мотивів не впливає на висновок суду і посилання відповідача на збільшення фактичних матеріальних можливостей позивача внаслідок перерахунку та на рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005: встановлення щомісячних доплат не замінює перерахунку пенсії, якого вимагає закон.

Аргумент відповідача про те, що позивач не заявляє вимог про визнання протиправною та нечинною Постанови №124, яка є чинною, суд відхиляє. Застосування судом частини третьої статті 7 КАС України не залежить від того, чи оскаржувався підзаконний акт в окремому судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 зазначив: «Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).».

Заперечення відповідача про те, що виконання рішення залежатиме від Міністерства соціальної політики України як головного розпорядника бюджетних коштів, а також про обмеженість фінансових ресурсів держави в умовах воєнного стану, обґрунтованості позовних вимог не спростовують. Обов`язок провести перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV встановлений законом, а обсяг бюджетних асигнувань не є підставою для незастосування норми закону.

Посилання позивача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 56 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, суд не застосовує. Цю постанову ухвалено у спорі про зарахування до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи, за який роботодавець не провів атестацію робочого місця, і принцип застосування найбільш сприятливого для особи підходу Велика Палата застосувала до випадку неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві. У цій справі суд не встановив неоднозначного тлумачення норми закону: частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо визначає об`єкт збільшення, а суперечність між законом і підзаконним актом суд вирішує за правилом частини третьої статті 7 КАС України.

Відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №580/1974/23, від 11.03.2024 у справі №240/1472/23, від 28.03.2024 у справі №420/5470/23 на підтвердження того, що індексація доходів є однією з державних гарантій, а також на статтю 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Ці постанови ухвалено у спорах про включення сум індексації грошового забезпечення поліцейських до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і в них Верховний Суд дійшов висновку, що об`єктом індексації доходів пенсіонера є його дохід у формі пенсії. Цей висновок правомірності дій відповідача не підтверджує, а узгоджується з обов`язком провести індексацію пенсії позивача у спосіб, визначений законом.

Суд відхиляє заперечення відповідача, пов`язані зі строком звернення до суду. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, на яку посилається відповідач, Верховний Суд, розглядаючи позов, поданий 02.11.2023, з вимогами про індексацію пенсії з 01.03.2022, захистив право позивачки в межах шести місяців, що передували зверненню до суду, а вимоги за попередній період залишив без розгляду. Позивач у цій справі просить провести перерахунок пенсії з 10.02.2026, а позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 04.04.2026, тобто період, за який заявлено вимоги, перебуває в межах шестимісячного строку. Вимог щодо періодів, які передують 10.02.2026, позивач не заявляє, та суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України їх не вирішує. Доводи позивача про те, що індексація пенсії здійснюється наростаючим підсумком з урахуванням усіх коефіцієнтів збільшення, узгоджуються з висновком суду про послідовне застосування коефіцієнтів, наведеним вище.

Твердження відповідача про те, що докази порушення прав позивача відсутні, оскільки законних підстав очікувати застосування до неї іншого регулювання не було, суд відхиляє з мотивів, наведених вище: право позивача на індексацію пенсії шляхом збільшення показника, який враховується для обчислення її пенсії, встановлене частиною другою статті 42 Закону №1058-IV. Посилання відповідача на те, що закон, який скасовує чи звужує права, не має зворотної дії в часі, висновку суду не змінює: суд застосовує частину другу статті 42 Закону №1058-IV у редакції, яка діяла протягом спірного періоду, і норм зі зворотною дією в часі не застосовує.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача, вчинені на підставі пункту 5 Порядку №124 та підпункту 6 пункту 2 Постанови №209, які суперечать закону, не відповідають вимогам пункту 1 частини другої статті 2 КАС України щодо прийняття рішень та вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. З огляду на це, посилання відповідача на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо дискреційних повноважень висновку суду не змінює.

Перерахунок пенсії для забезпечення її індексації не є дискреційним повноваженням відповідача: об`єкт збільшення визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, розмір коефіцієнтів збільшення - постановами Кабінету Міністрів України, а порядок перерахунку - Порядком №124. Тому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його провести перерахунок пенсії у спосіб, визначений законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки та про зобов`язання відповідача здійснити з 10.02.2026 індексацію та перерахунок пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника в розмірі 9118,81 грн на ці коефіцієнти є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року установлено в розмірі 3328 гривень.

Позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд», а тому належний до сплати судовий збір становить 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8). Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1065,00 грн, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Посилання відповідача на частину другу статті 73 Закону №1058-IV та статтю 23 Бюджетного кодексу України суд не застосовує, оскільки ці норми визначають напрями використання коштів Пенсійного фонду України та умови здійснення платежів з бюджету і не регулюють розподіл судових витрат, який установлений статтею 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 10.02.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua