Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/14699/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14699/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) (далі - Комісія), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 21 квітня 2026 року № 16, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проживає разом зі своїм дідом з боку матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особою з інвалідністю 1А групи, яка потребує постійного стороннього догляду, та здійснює за ним постійний догляд. Дружина діда померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Єдина донька діда та мати позивача - ОСОБА_3 - після розірвання шлюбу з батьком позивача виїхала до російської федерації, у 2001 році уклала шлюб з ОСОБА_4 і, як зазначає позивач, остаточно відмовилась від громадянства України та набула громадянство російської федерації, з 2014 року не приїжджає до України, а з лютого 2022 року спілкування з нею повністю припинилось.

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 неодноразово надавав йому відстрочку від призову у зв`язку з доглядом за хворим дідусем: довідками від 29.10.2024, 14.02.2025, 23.05.2025 та 06.10.2025.

За твердженням позивача, 02.03.2026 він подав заяву про надання відстрочки, за результатами розгляду якої Комісія протоколом від 03.03.2026 №9 відмовила йому з причини «не надано документи про неможливість утримувати дідуся своєю донькою (інвалідність або потребу в догляді, або інші підстави, що передбачені постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560)».

Після цього мати повідомила позивачу, що не має можливості надати будь-яку допомогу та повертатися до України не збирається, оскільки вважає це неможливим з огляду на військові дії між державами, та надіслала фотокопію довідки МСЭ-2024 №0080771, за якою їй з 01.11.2024 безстроково встановлено II групу інвалідності.

17 квітня 2026 року позивач через ЦНАП повторно подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до якої додав документи, що, як зазначає позивач, підтверджують його право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема нотаріально засвідчений переклад довідки МСЭ-2024 №0080771.

Повідомленням від 22.04.2026 №1585 позивача повідомлено, що протоколом від 21.04.2026 №16 Комісія відмовила у наданні відстрочки з тих причин, що документ, який підтверджує неможливість здійснювати постійний догляд за дідом його донькою, виданий не за формою, затвердженою МОЗ України, між Україною та російською федерацією відсутні двосторонні договори про правову допомогу, що унеможливлює перевірку довідки МСЭ-2024 №0080771, а також з тієї причини, що «Відповідно до підпункту 134 пункту 1 додатка 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (із змінами) Ви не маєте права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації».

Позивач наголошує, що надав повний пакет документів, які підтверджують факт здійснення ним постійного догляду за дідом, а також неможливість виконання цих обов`язків іншими родичами.

Позивач зазначає, що довідка МСЭ-2024 №0080771 підтверджує неможливість виконання ОСОБА_3 обов`язків щодо догляду за батьком внаслідок наявності в неї самої інвалідності. На думку позивача, вимога щодо форми документа, затвердженої МОЗ України, може застосовуватись лише до документів, виданих українськими закладами охорони здоров`я, і не може нівелювати юридичну силу документів іноземних органів, які підтверджують стан здоров`я особи, що проживає за межами України, навіть за відсутності міжнародного договору між країнами, а позивач подав нотаріально засвідчений переклад довідки, який, на його думку, відповідає вимогам українського законодавства щодо використання іноземних документів. Крім того, мати позивача є громадянкою російської федерації, що в умовах збройної агресії та відсутності дипломатичних відносин унеможливлює її прибуття до України та здійснення догляду за батьком.

Позивач вважає, що умову пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення слід тлумачити не лише як фізичну відсутність таких осіб, а й як відсутність у них об`єктивної можливості здійснювати догляд, яка щодо доньки ОСОБА_2 зумовлена не лише її власним станом здоров`я (інвалідність II групи), а й громадянством російської федерації та проживанням за межами України, на території держави-агресора, з урахуванням принципу тлумачення закону на користь особи, на що вказав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №240/4894/23. Відмова у наданні відстрочки у 2026 році, як вважає позивач, суперечить попередній практиці самого відповідача, який неодноразово визнавав наявність законних підстав для її надання.

Відповідачами у справі позивач визначив ІНФОРМАЦІЯ_2 та утворену при ньому Комісію, зазначаючи, що комісія є колегіальним органом, уповноваженим приймати рішення з питань відстрочки, створюється наказом начальника територіального центру та очолюється ним.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 та Комісія не погоджуються з позовними вимогами, вважають їх необґрунтованими, оскільки рішення прийняте у межах наданих законом повноважень, у спосіб та на підставі чинного законодавства України, та просить поновити строк на подання відзиву.

Відповідач зазначає, що пункт 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює не лише факт здійснення догляду, а й додаткову обов`язкову умову - підтвердження неможливості здійснення такого догляду членами сім`ї першого ступеня споріднення, а Комісія не наділена повноваженнями самостійно змінювати встановлений законодавством перелік документів або визнавати достатніми документи, які не відповідають визначеним вимогам.

Відповідач вказує, що під час розгляду заяви Комісія встановила, що позивач дійсно перебуває у родинних відносинах із ОСОБА_2 та надає документи щодо здійснення догляду, однак одночасно встановила наявність доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка є членом сім`ї першого ступеня споріднення. Надана позивачем довідка серії МСЭ №0080771 видана органом іноземної держави та не є документом, оформленим за формою, затвердженою МОЗ України, а між Україною та російською федерацією відсутні чинні міжнародні договори щодо правової допомоги, які б передбачали механізм підтвердження та перевірки документів, виданих органами російської федерації. Посилання позивача на фактичне проживання разом із дідусем та здійснення догляду, на думку відповідача, не спростовує необхідності виконання вимог законодавства щодо підтвердження всіх умов, передбачених пунктом 14 частини першої статті 23 цього Закону.

Також відповідач зазначає, що Комісія не є окремою юридичною особою, не є самостійним суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та не має власної адміністративної процесуальної правосуб`єктності, а є колегіальним робочим органом при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює свої функції від імені відповідного ТЦК та СП.

Причини пропуску строку на подання відзиву та витребуваних доказів відповідач пов`язує з особливостями функціонування територіального центру комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану, значним службовим навантаженням та недостатньою кількістю особового складу.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 27.05.2026 залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків.

Суд ухвалою від 03.06.2026 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановив відповідачам строк для подання відзиву та витребував у відповідачів інформацію щодо перебування позивача на військовому обліку, копію заяви позивача від 17.04.2026 з додатками та докази її розгляду, рішення та протокол від 21.04.2026 №16 разом з документами, на підставі яких Комісія прийняла рішення, з нормативно-правовим обґрунтуванням.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджують військово-обліковий документ, сформований 23.04.2026, та витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , батьками позивача є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьком є ОСОБА_8 . Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 підтверджено, що 15.08.1992 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали шлюб, після чого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 . Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , шлюб між ними розірвано 21.03.2000.

За довідкою про укладення шлюбу №319, виданою 21.04.2008 Серпуховським міським відділом РАЦС Головного управління РАЦС Московської області, та її нотаріально засвідченим перекладом, ОСОБА_6 28.09.2001 уклала шлюб з ОСОБА_4 , після чого їй присвоєно прізвище ОСОБА_10 . У довідці зазначено, що вищезазначений шлюб розірвано.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , документована паспортом громадянина Російської Федерації, виданим 22.09.2006 паспортним столом №2 Серпуховського ГРУВС Московської області.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №878982, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , безстроково встановлено першу групу А інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У пункті 13 довідки зазначено, що він потребує постійного стороннього догляду. Пенсійне посвідчення серії НОМЕР_6 також містить відомості про I групу інвалідності ОСОБА_2 .

Медичним висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Одеської міської ради від 29.12.2025 №1802 встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, має порушення функцій організму, через які не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись.

Згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 10.08.2024 №Р1-179066-ф/о, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані двоє осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 18.02.2026, підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за своїм дідусем ОСОБА_2 . У графі акта про родинний зв`язок першого ступеня споріднення стоїть прочерк.

Заявою від 21.02.2026 ОСОБА_2 визначив свого онука ОСОБА_1 членом сім`ї, який здійснюватиме за ним постійний догляд, та зазначив, що онук є єдиним родичем у сім`ї, хто може здійснювати постійний догляд за ним.

У нотаріально засвідченій заяві від 22.08.2024 ОСОБА_1 повідомив, що його мати ОСОБА_6 та батько ОСОБА_5 виїхали за межі України з 2014 року та по теперішній час не повертались.

ІНФОРМАЦІЯ_8 видавав позивачу довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період: від 29.10.2024 №10653 - на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком до 09.11.2024; від 14.02.2025 №1689 - на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком до 08.05.2025; від 23.05.2025 №6091 - на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком до 06.08.2025; від 06.10.2025 №11691 - строком до 04.11.2025, в якій як підставу зазначено пункт 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а як короткий зміст підстав - «Доглядає за хворим дідусем».

У довідках від 29.10.2024, 14.02.2025 та 23.05.2025 короткий зміст підстав сформульовано як постійний догляд за хворим дідусем.

Повідомленням від 03.03.2026 №30 Комісія повідомила позивача, що протоколом від 03.03.2026 №9 вона ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки з таких причин: «Не надано документи про неможливість утримувати дідуся своєю донькою (інвалідність або потребу в догляді, або інші підстави, що передбачені постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560)», а також відповідно до підпункту 14 пункту 1 додатка 5 до цієї постанови позивач не має права на відстрочку.

17 квітня 2026 року позивач через центр надання адміністративних послуг подав заяву №20260417-623834 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яку ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрував 17.04.2026 за вхідним №1791/зв. Відповідно до опису вхідного пакету документів від 17.04.2026, до заяви додано: довідку до акта огляду МСЕК; свідоцтво про шлюб чи народження дитини або особи, що здійснює догляд; документ про компенсацію на догляд або акт встановлення факту догляду; облікову картку платника податків особи, яка потребує постійного догляду; заяву ОСОБА_1 ; заяву ОСОБА_2 ; довідку серії МСЄ-2024 №0080771; довідку про укладення шлюбу №319; медичний висновок ЛКК; довідку про зареєстрованих у житловому будинку; пенсійне посвідчення.

Відповідно до нотаріально засвідченого перекладу з російської мови довідки серії МСЭ-2024 №0080771, виданої 21.10.2024 Бюро №71 - філією ФКУ «ГБ МСЕ по Московській області» Мінпраці Росії, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 , повторно з 01.11.2024 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, дата чергового переогляду - безстроково. Справжність підпису перекладача 16.04.2026 засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С.

Згідно з витягом з протоколу засідання Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.04.2026 №16, за результатами розгляду заяви позивача, в якій зазначено обставину «Зайнятий постійним доглядом за хворим дідусем, який за висновком МСЕК потребує постійного догляду (безстроково)», Комісія одноголосно вирішила відмовити у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з таких причин: «Документ, що підтверджує неможливість здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 його донькою ОСОБА_3 , виданий не за формою, затвердженою МОЗ України. Між Україною та Російською Федерацією відсутні двосторонні договори про правову допомогу, що унеможливлює здійснення перевірки довідки серії МСЭ № 0080771, виданої Бюро №71-філіалу ФКУ «ГБ МСЭ по Московській області» Минтруда».

ІНФОРМАЦІЯ_2 у повідомленні від 22.04.2026 №1585 зазначив, що протоколом від 21.04.2026 №16 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки, та навів ті самі причини відмови, а також зазначив: «Відповідно до підпункту 134пункту 1 додатка 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (із змінами) Ви не маєте права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.».

Вважаючи рішення Комісії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII), в редакції, чинній станом на 21.04.2026, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

« 14) члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи».

Частиною восьмою статті 23 Закону №3543-XII визначено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) (тут і далі в редакції, чинній станом на 21.04.2026).

За пунктом 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 57 Порядку №560 передбачено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії, головою яких є керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу).

Відповідно до абзацу восьмого пункту 58 Порядку №560, до заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Згідно з абзацами першим і четвертим пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Підпунктом 14 пункту 1 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (додаток 5 до Порядку №560), передбачено, що для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, подаються «документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8)», а для особи, за якою здійснюється догляд, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) (далі - Комісія), оформленого протоколом від 21.04.2026 №16, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Комісії у наданні позивачу відстрочки на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII і полягають у тому, чи виконана умова цієї норми щодо члена сім`ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю, за якою позивач здійснює постійний догляд.

Решта умов пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII у цій справі встановлена та не є спірною.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I групи А та потребує постійного стороннього догляду. Позивач є його онуком, тобто членом сім`ї другого ступеня споріднення, здійснює за ним постійний догляд, що підтверджує акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 18.02.2026. Родинні відносини позивача з дідом та подання ним документів щодо здійснення догляду відповідач визнав у відзиві. Комісія у протоколі від 21.04.2026 №16 зазначила обставину «Зайнятий постійним доглядом за хворим дідусем, який за висновком МСЕК потребує постійного догляду (безстроково)» та не навела жодної причини відмови, яка б стосувалась цих умов.

Пункт 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII встановлює щодо членів сім`ї першого ступеня споріднення дві самостійні альтернативні умови, з`єднані сполучником «або»: відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення або потреба таких членів сім`ї в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Для виникнення права на відстрочку достатньо виконання будь-якої з них.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 щодо застосування абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виснував, що відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня.

Той самий висновок Верховний Суд підтвердив у постанові від 07.05.2025 у справі №420/30227/24.

Актуальність цього підходу Верховний Суд підтвердив у постанові від 29.04.2026 у справі №520/14746/25, зазначивши, що у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Наведений висновок суд враховує при застосуванні пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, оскільки ця норма, як і абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пов`язує право військовозобов`язаного з відсутністю інших членів сім`ї, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, або з їх власною потребою в такому догляді, а поняття відсутності вжите в них в одному значенні. Перелік об`єктивних причин, наведений Верховним Судом, не є вичерпним, на що вказує слово «тощо».

Суд також враховує, що підставою відстрочки за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є саме постійний догляд, а не утримання особи з інвалідністю. Постійний догляд вимагає безпосередньої присутності поруч з особою, яка його потребує.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 зазначив, що поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Цей підхід Верховний Суд застосував і в постанові від 31.08.2026 у справі №120/7887/24.

Як встановив суд, єдиним членом сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_3 , яка документована паспортом громадянина російської федерації, запис акта про укладення шлюбу якої від 28.09.2001 №1024 зберігається в архіві Серпуховського міського відділу РАЦС Головного управління РАЦС Московської області, а відповідно до довідки серії МСЭ-2024 №0080771 місцем її проживання є Московська область Російської Федерації. У нотаріально засвідченій заяві від 22.08.2024 позивач зазначив, що мати виїхала за межі України з 2014 року та не поверталась. Доказів, які б спростовували ці обставини або свідчили про проживання ОСОБА_3 в Україні, відповідач суду не надав.

Суд дійшов висновку, що особа, яка є громадянкою держави-агресора та постійно проживає на її території, реально не може здійснювати постійний, безперервний догляд за особою з інвалідністю I групи, яка проживає в м. Одесі. Йдеться не про тимчасовий виїзд чи проживання в іншій державі, звідки особа може повернутися для здійснення догляду, а про громадянку держави, яка здійснює збройну агресію проти України, що постійно проживає на її території. Така обставина є об`єктивною причиною, з якої член сім`ї першого ступеня споріднення за наведеним вище висновком Верховного Суду вважається відсутнім у розумінні пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що Комісія не наділена повноваженнями визнавати достатніми документи, які не відповідають визначеним вимогам.

Підпункт 14 пункту 1 додатка 5 до Порядку №560 визначає документи, якими підтверджується потреба члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді, тобто другу альтернативну умову. Документ, який підтверджує відсутність такого члена сім`ї, цим підпунктом не визначений. Підзаконний акт не може звужувати право, встановлене законом, та позбавляти особу можливості підтвердити умову, яку прямо передбачає пункт 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Пункт 60 Порядку №560 покладає на комісію обов`язок оцінити законність підстав для надання відстрочки та, за потреби, отримати інформацію від органів державної влади, а не обмежитись перевіркою форми одного документа.

З тих самих мотивів суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність між Україною та Російською Федерацією договорів про правову допомогу. Законом України від 01.12.2022 №2783-IX дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах з Російською Федерацією зупинено. Однак висновок суду про відсутність члена сім`ї першого ступеня споріднення ґрунтується не на встановленні в ОСОБА_3 інвалідності, а на тому, що вона проживає на території держави-агресора, тому неможливість перевірити довідку серії МСЭ-2024 №0080771 як документ про інвалідність на цей висновок не впливає.

Аргумент позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) раніше неодноразово надавав йому відстрочку з підстави догляду за дідом, суд визнає обґрунтованим. Довідками від 14.02.2025 №1689 та від 23.05.2025 №6091 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав позивачу відстрочку саме на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, хоча донька ОСОБА_2 на той час так само була його членом сім`ї першого ступеня споріднення. Які обставини змінились після цього, ні протокол від 21.04.2026 №16, ні відзив не пояснюють.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №240/4894/23 суд не застосовує як висновок щодо застосування пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, оскільки в тій справі спір стосувався права на щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713.

Висновок суду в цій справі ґрунтується на змісті пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII та наведеному вище висновку Верховного Суду щодо тлумачення умови про відсутність членів сім`ї.

Відповідно до пунктів 1 і 3 частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Комісія відмовила позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не врахувавши обставин, що мають значення для прийняття рішення, та фактично поставила право позивача в залежність від документа, подання якого закон за встановлених обставин не вимагає.

Отже, рішення Комісії, оформлене протоколом від 21.04.2026 №16, прийняте необґрунтовано та з порушенням пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII і пункту 60 Порядку №560, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання Комісії надати позивачу відстрочку, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, та прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пункт 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII та пункт 60 Порядку №560 не наділяють комісію розсудом: за наявності умов, визначених законом, військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а комісія ухвалює рішення про надання відстрочки.

Усі умови пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII у цій справі виконані: ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I групи, позивач є членом його сім`ї другого ступеня споріднення та здійснює за ним постійний догляд, а член сім`ї першого ступеня споріднення відсутній у розумінні цієї норми. Відомостей про надання відстрочки з цієї підстави іншій особі щодо догляду за ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що документи щодо ОСОБА_3 , видані органами російської федерації, зокрема довідка серії МСЭ-2024 №0080771 з адресою її місця проживання в Московській області та довідка про укладення шлюбу №319, подані Комісії разом із заявою від 17.04.2026, відповідач жодної з цих обставин не спростував, а з підстави догляду за дідом позивачу вже неодноразово надавалась відстрочка.

За таких умов зобов`язання Комісії повторно розглянути заяву не забезпечило б ефективного захисту прав позивача, оскільки не усунуло б підстав для нового спору щодо тих самих обставин.

Тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Комісії прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII за його заявою від 17.04.2026 №20260417-623834. Такий спосіб захисту відповідає позовній вимозі, оскільки за абзацом четвертим пункту 60 Порядку №560 відстрочку надає комісія своїм рішенням, яке оформляється протоколом. Строк відстрочки та строк дії законних підстав Комісія визначає у протоколі відповідно до пункту 60 Порядку №560.

Щодо заперечення відповідача про те, що Комісія не є суб`єктом владних повноважень і не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності, суд зазначає, що за пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пунктів 57 і 60 Порядку №560, саме комісія, утворена при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, розглядає заяву військовозобов`язаного та ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Оскаржуване рішення ухвалила Комісія, тобто вона здійснювала публічно-владну управлінську функцію, а відсутність у неї статусу юридичної особи за прямою вказівкою пункту 7 частини першої статті 4 КАС України не виключає її з кола суб`єктів владних повноважень.

Тому Комісія є належним відповідачем у цій справі поряд з ІНФОРМАЦІЯ_2 , при якому вона утворена і який за частиною восьмою статті 23 Закону №3543-XII здійснює перевірку підстав та оформлення відстрочки.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла оскаржуване рішення без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у загальному розмірі 1064,96 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 , при якому утворена Комісія.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що в позовній заяві позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, які включають підготовку позовної заяви, підготовку процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи, надання консультацій та інших правових послуг, а акти приймання-передачі наданих правових послуг із зазначенням витраченого часу будуть подані до суду пізніше.

Згідно з абзацом другим частини сьомої статті 139 КАС України, докази розміру витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Доказів розміру витрат на правничу допомогу до ухвалення цього рішення позивач не подав, тому питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд не вирішує під час ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 21 квітня 2026 року № 16, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 (з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період), АДРЕСА_4 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО