Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №420/12811/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12811/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса), в якій позивач просить суд:

- визнати дії Військової академії м. Одеса щодо заниження ОСОБА_1 грошової надбавки за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання за період з 04.03.2022 по 04.03.2026 протиправними;

- зобов`язати Військову академію м. Одеса нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.03.2022 по 04.03.2026, виплат, проведених у цей період, та належних по звільненню, виходячи з розміру надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та вчене звання у розмірі 25 відсотків від посадового окладу.

Ухвалою суду від 08.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 04.03.2022 по 04.03.2026 позивач проходив військову службу в Збройних Силах України у Військовій академії м. Одеса. Протягом цього часу при розрахунку розміру його грошового забезпечення позивачу виплачувалась надбавка за науковий ступінь та вчене звання у розмірі 5% від посадового окладу. Однак, до виключення позивача з лав Збройних Сил України на позивача поширювалась дія статті 59 Закону України "Про вищу освіту". Оскільки Військова академія м. Одеса є закладом вищої освіти, а пунктом 8 Розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ивщу освіту" передбачено, що науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим законом прирівнюється до старшого наукового співробітника – до вченого звання старшого дослідника. При цьому, згідно диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.2005 позивачу присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук, а відпоповідно до Атестата серії АС №005845 рішенням Вищої атестаційної комісії України від 18.01.207 позивачу присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника.

15.05.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої пункту 4 статті 9 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, окремою нормою спеціального Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення (складовою якого є доплата за вчене звання доцента), виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а саме - чинною на момент спірних правовідносин Постановою КМУ №704 від 30 серпня 2017 р., де у підпункті 3 пункту 6 визначено доплату за вчене звання військовослужбовцям, які займають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків посадового окладу. Всупереч зазначеним вище нормам права позивач помилково вважає, що розрахунок його грошового забезпечення як колишнього наукового працівника такого закладу, має здійснюватися з урахуванням вимог статті 59 Закону України "Про вищу освіту". Тобто, до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково працівника вищого військового закладу, мають застосовуватися приписи Закону України Про вищу освіту, якими, зокрема ч. 2 ст. 59, установлено доплати за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання 25 відсотків.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно витягу з наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) №49 від 04.03.2022 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призначено на посаду доцента кафедри автомобільної техніки факультету підготовки спеціалістів матеріально-техічного забезпечення Військової академії.

Відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) №64 від 04.03.2026 ОСОБА_1 , професора кафедри автомобільної техніки навчально-наукового інституту логістичного забезпечення Військової академії (м. Одеса, звільненого з військової служби у відставку, 04.03.2026 виключно зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення.

Дипломом кандидата наук серії НОМЕР_1 від 30.06.2005, підтверджено, що ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь - кандидата технічних наук із спеціальності озброєння і військова техніка.

Згідно атестата старшого наукового співробітника серії АС №005845 від 18.01.2007 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності озброєння і військова техніка.

У спірний період доплата (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук та доплата за вчене звання виплачувалися позивачу у розмірі 5% від посадового окладу, що підтверджується наявною в матеріалах справи карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_2 за 2022-2026 роки.

Позивач, не погоджується із розрахунком свого грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII)

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлені Законом України від 01.07.2014№1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1556-VII законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту шостого частини 1 статті 1 Закону №1556-VII вищий військовий навчальний заклад - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського і старшинського) складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших розвідувальних органів України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону № 1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми нормативно-правовими актами встановлювати особливі вимоги щодо: 1) управління відповідними вищими військовими навчальними закладами, закладами вищої освіти із специфічними умовами навчання, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти та організації освітнього процесу в них; 2) діяльності та повноважень органів управління і громадського самоврядування у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) кандидатів на посади керівників (заступників керівників) відповідних вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; 4) призначення та звільнення з посад керівників (заступників керівників) відповідних вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, їх структурних підрозділів; 5) додаткових до визначених стандартами вищої освіти компетентностей та програмних результатів навчання за відповідними освітніми програмами, порядку розроблення та затвердження освітніх програм у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 6) формування переліку спеціалізацій підготовки здобувачів спеціалізованої освіти у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) кандидатів на посади педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників та конкурсного відбору на посади педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) реалізації прав і обов`язків педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 9) відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення курсантів, слухачів, ад`юнктів (аспірантів), докторантів, які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 10) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів в ад`юнктурі (аспірантурі) та докторантурі у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 11) нормативів чисельності курсантів, слухачів, ад`юнктів (аспірантів), які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, на одну посаду науково-педагогічного працівника; 12) порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 13) формування індивідуальних навчальних планів та індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів вищої освіти; 14) практичної підготовки осіб, які здобувають вищу освіту у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №380/24050/21.

Згідно з частиною 2 статті 59 Закону №1556-VII науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.

Підпунктом 8 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.

Вказаними нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач посилається на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704).

Так, відповідно до підпунктів 2 та 3 пункту 6 постанови №704 доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

У той же час, як зазначено вище, до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи Закону України «Про вищу освіту», якими, зокрема частиною другою статті 59, установлено доплату за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу та вчене звання у розмірі 33% посадового окладу.

Отже, по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України «Про вищу освіту» є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.

Судом встановлено, що у спірний період доплата (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук та доплата за вчене звання виплачувалися позивачу у розмірі 5% від посадового окладу, що підтверджується наявною в матеріалах справи карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_2 за 2022-2026 роки. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

На переконання суду, та обставина, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не нівелює його право на отримання доплати за науковий ступінь у розмірі, що встановлений статтею 59 Закону України "Про вищу освіту", оскільки у спірний період він також мав статус науково-педагогічного працівника.

Суд зауважує, що правила визначення доплати за науковий ступінь, установлені підпунктом 2 пункту 6 Постанови № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону № 1556-VII.

Крім того, установлення науково-педагогічним працівникам у залежності від виду навчального закладу різних розмірів наукових доплат за науковий ступінь розглядається судом, як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які маючи відповідні наукові ступені та звання та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких урегульована Законом № 1556-VII, отримують доплати в менших розмірах, ніж працівники освіти, які працюють у вищий навчальних закладах освіти.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 420/12420/24 та від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 суд вважає безпідставними, оскільки правовідносини у справі, що розглядалась Верховним Судом не є релевантними зі справою № 420/12811/26.

Так, у вищевказаних справах, що розглядались Верховним Судом, спірні правовідносини виникли з приводу зазначення у довідках про грошове забезпечення для перерахунку пенсії доплати за науковий ступінь у розмірі 5% від посадового окладу, доплати за вчене звання у розмірі 5%. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині необхідності зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - 15% від посадового окладу та доплати за вчене звання - 25% від посадового окладу Верховний Суд виходив з того, що позивачами у вказаних справах є пенсіонери Збройних Сил України, а не науково-педагогічним, науковим чи педагогічним працівником університетів, академій, інститутів та коледжів та отримують пенсію призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а тому гарантії його соціального і правового захисту встановлюються саме Законом № 2262-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, у тому числі Постановою № 704 та Порядком № 260, які, у свою чергу, містять спеціальні правові норми щодо соціального захисту військовослужбовців.

В той час як у спірних правовідносинах, ОСОБА_1 у спірний період був науково-педагогічним працівником вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, а тому на нього поширюють свою дію приписи частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, яка полягає у встановленні позивачу в період з 04.03.2022 по 04.03.2026 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання 5% від посадового окладу.

Як наслідок, наявні підстави для зобов`язання відповідача перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 04.03.2022 по 04.03.2026 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь кандидата наук, визначивши її відсотковий розмір 15% від посадового окладу, та за період з 04.03.2022 по 04.03.2026 включно доплату (надбавку) за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу.

Крім того, оскільки в період з 04.03.2022 по 04.03.2026 відповідачем здійснювалися нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, виплат у цей період та належних при звільненні без грошової надбавки за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання, то позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача розрахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) грошове забезпечення за період з 04.03.2022 по 04.03.2026, виплат, проведених у цей період та належних при звільненні, виходячи з розміру надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків від посадового окладу та вчене звання у розмірі 25 відсотків від посадового окладу також підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової академії м. Одеса (65009, вул. Фонтанська дорога, буд. 10, м. Одеса, код ЄДРПОУ 24983020) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової академії м. Одеса, які полягають у встановленні ОСОБА_1 в період з 04.03.2022 по 04.03.2026 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання 5% від посадового окладу

Зобов`язати Військову академію м. Одеса перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 04.03.2022 по 04.03.2026 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь кандидата наук, визначивши її відсотковий розмір 15% від посадового окладу, та за період з 04.03.2022 по 04.03.2026 включно доплату (надбавку) за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу.

Зобов`язати Військову академію м. Одеса розрахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) грошове забезпечення за період з 04.03.2022 по 04.03.2026, виплат, проведених у цей період та належних при звільненні, виходячи з розміру надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків від посадового окладу та вчене звання у розмірі 25 відсотків від посадового окладу.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.