Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/39133/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39133/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 2), в якому просить:

визнати незаконною та протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті старшому матросу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту в розмірі восьми розмірів прожиткового мінімуму громадян - 21472 грн;

зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату старшому матросу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту в розмірі восьми розмірів прожиткового мінімуму громадян - 21472 грн;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити старшому матросу ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ними першого контракту в розмірі восьми розмірів прожиткового мінімуму громадян - 21472 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, призваний на військову службу під час загальної мобілізації, 06.12.2022 уклав перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на строк до оголошення демобілізації, після чого був призначений на посаду у військовій частині НОМЕР_1 . 31.10.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, однак резолюцією командира на рапорті йому відмовлено з посиланням на те, що пунктом 1 розділу XXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, виплата такої допомоги у разі укладення контракту на строк до оголошення демобілізації не передбачена.

На думку позивача, чинне законодавство не містить заборони на виплату одноразової грошової допомоги у разі укладення першого контракту на строк до оголошення демобілізації, строк такого контракту фактично перевищує три роки, а вичерпний перелік випадків, коли допомога не виплачується, визначений пунктом 4 розділу XXII Порядку № 260, і жоден з них до позивача не застосовний. Позивач також зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 – розпорядника коштів третього рівня.

Вважаючи відмову відповідача 1 протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28.11.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду належним чином засвідчені копії рапорту позивача про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту з доданими до нього документами та документи за результатами розгляду рапорту, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

09.12.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду подано додаткові пояснення, до яких долучено копії рапорту позивача, витягу з послужного списку, контракту та витягів з наказів про призначення позивача на посаду.

Відзиву на позовну заяву відповідачі до суду не подали, правом на подання відзиву не скористалися.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

Позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, був призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

06.12.2022 між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_3 та позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Відповідно до пункту 3 контракту він є строковим та укладається на строк до оголошення демобілізації.

Відповідно до витягів з наказів від 03.02.2023 позивача призначено на посаду гідроакустика протичовнової батареї операційної бойової частини військової частини НОМЕР_1 .

Доказів того, що позивач раніше проходив військову службу за контрактом або що йому раніше виплачувалася одноразова грошова допомога після укладення першого контракту, матеріали справи не містять, і відповідачі на такі обставини не посилаються.

31.10.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення першого контракту (зареєстрований за вх. № 652 від 02.11.2025).

На рапорті командиром військової частини НОМЕР_1 накладено резолюцію, згідно з якою виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку з укладенням першого контракту відповідно до пункту 1 розділу XXII наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами) позивачу не передбачена; крім того, у резолюції зазначено про відсутність підпису позивача про отримання другого примірника контракту.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Частиною п`ятою цієї статті встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 704) встановлено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу – вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу – дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу – десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку № 260 до складу грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, входять одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту.

Згідно з пунктом 1 розділу XXII Порядку № 260 (у редакції, чинній на час виникнення у позивача права на отримання допомоги) одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки; особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше; особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше; особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов`язків за цими посадами.

Пунктом 2 розділу XXII Порядку № 260 визначено, що одноразова грошова допомога виплачується особам рядового складу у розмірі восьми розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Відповідно до пункту 3 розділу XXII Порядку № 260 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою на підставі наказу командира.

Пунктом 4 розділу XXII Порядку № 260 визначено, що одноразова грошова допомога не виплачується: особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу; особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу; особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом; у разі продовження військової служби за новим контрактом; у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом; у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII; у редакції, чинній на час укладення позивачем контракту) для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу – 3 роки.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-XII під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки з моменту введення воєнного стану – до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008), визначено порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 18 Положення № 1153/2008 (у редакції, чинній на час укладення позивачем контракту) перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі введення воєнного стану, – до оголошення демобілізації.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та який триває на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (далі – Правила № 280), виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

Пунктом 1.5 розділу I Правил № 280 передбачено, що у разі невключення військової частини до мережі розпорядників бюджетних коштів така військова частина зараховується на фінансове забезпечення до військової частини – розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога після укладення першого контракту належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців. Вона спрямована на стимулювання громадян до вступу на військову службу за контрактом та виплачується один раз – після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою, за рапортом військовослужбовця, на підставі наказу командира.

Перелік випадків, за яких одноразова грошова допомога не виплачується, визначений пунктом 4 розділу XXII Порядку № 260, є вичерпним. Такої підстави для відмови, як укладення першого контракту на строк до оголошення демобілізації, цей перелік не містить.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що позивач уклав перший контракт про проходження військової служби на посадах осіб рядового складу 06.12.2022, тобто в період дії воєнного стану.

При цьому в редакції абзацу дев`ятого пункту 18 Положення № 1153/2008, чинній на час укладення контракту, строк першого контракту для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у разі введення воєнного стану, був визначений імперативно – до оголошення демобілізації. Отже, зазначення в пункті 3 контракту позивача строку «до оголошення демобілізації» не є вільним волевиявленням сторін на укладення контракту меншої тривалості, ніж передбачено пунктом 1 розділу XXII Порядку № 260, а зумовлено вимогами законодавства, яке під час дії воєнного стану не передбачало для таких осіб укладення першого контракту на інший строк.

Строк військової служби для осіб рядового складу, встановлений частиною другою статті 23 Закону № 2232-XII, становить 3 роки. Водночас під час дії воєнного стану дія контракту в будь-якому разі продовжується понад встановлені строки до оголошення демобілізації (абзац третій пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-XII). Тобто військовослужбовець, який уклав у мирний час контракт на посадах рядового складу строком на 3 роки, і військовослужбовець, який уклав такий контракт під час дії воєнного стану на строк до оголошення демобілізації, у період дії воєнного стану перебувають в однаковому правовому становищі щодо тривалості проходження військової служби за контрактом.

Контракт, укладений на строк до оголошення демобілізації, не має визначеної наперед дати закінчення і його дія не обмежується строком, меншим за три роки. Навпаки, як загальновідомо та не потребує доказування, з 24.02.2022 демобілізація в Україні не оголошувалася, і на час звернення позивача з рапортом (31.10.2025) він фактично проходив військову службу за першим контрактом майже три роки, а на час розгляду справи – понад три роки.

За таких обставин відмова у виплаті одноразової грошової допомоги лише з огляду на те, що контракт укладено не на фіксований трирічний строк, а на строк до оголошення демобілізації, який визначений самим законодавством, фактично позбавляє права на цю допомогу всіх осіб рядового складу, які уклали перший контракт під час дії воєнного стану, що не відповідає ні змісту підпункту 8 пункту 6 постанови № 704, яким передбачено виплату допомоги особам рядового складу після укладення ними першого контракту без будь-яких застережень щодо його строку, ні меті цієї виплати.

Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Аналогічний підхід щодо права на одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту на строк до оголошення демобілізації застосований П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 420/35818/24, якою залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду про задоволення аналогічного позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що жодна норма діючого законодавства, що регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців, не обмежує право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту строком дії такого контракту; виключний перелік підстав, за яких одноразова грошова допомога не виплачується, наведений в пункті 4 розділу XXII Порядку № 260; з 2022 року оголошення демобілізації в Україні не відбулося.

Такий же підхід є сталим у практиці інших апеляційних адміністративних судів, зокрема, у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 260/8580/24 (у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини у цій справі Верховним Судом ухвалою від 04 листопада 2025 року відмовлено) та від 06 листопада 2025 року у справі № 460/11076/24, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 240/15674/24, Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 440/16998/25.

Щодо зазначення в резолюції командира на рапорті позивача про відсутність підпису позивача про отримання другого примірника контракту суд зазначає, що така обставина не входить до переліку випадків, за яких одноразова грошова допомога не виплачується, визначеного пунктом 4 розділу XXII Порядку № 260, і не свідчить про те, що контракт не набрав чинності. Факт укладення контракту, його набрання чинності, призначення позивача на посаду та проходження ним військової служби за контрактом відповідачами не заперечується і підтверджується поданими самою військовою частиною НОМЕР_1 документами.

Позивач належить до осіб рядового складу, контракт від 06.12.2022 є для нього першим, після його укладення позивача призначено на посаду та він проходить військову службу, а обставин, передбачених пунктом 4 розділу XXII Порядку № 260, судом не встановлено та відповідачами не наведено. Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі восьми розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відмова командира військової частини НОМЕР_1 у її виплаті є протиправною.

Щодо розміру допомоги суд зазначає, що право на її виплату відповідно до пункту 3 розділу XXII Порядку № 260 виникає після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою, яке відбулося в 2023 році. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684 грн. Відтак розмір одноразової грошової допомоги позивачу становить 21 472 грн (2684 грн х 8), що відповідає заявленим позовним вимогам.

Щодо належного способу захисту порушеного права та розподілу обов`язків між відповідачами суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 розділу XXII Порядку № 260 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється на підставі наказу командира. Відповідно до пункту 4.3 та пункту 1.5 розділу I Правил № 280 у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини – розпорядника коштів третього рівня, на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо видання наказу та організації оформлення і подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, а військовою частиною – розпорядником коштів на підставі належним чином оформлених документів забезпечується фінансування та фактична виплата.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 420/28894/24.

Позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Як зазначає позивач, військова частина НОМЕР_1 не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 . Відповідачами вказана обставина не спростована.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, а військової частини НОМЕР_2 – здійснити її виплату.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідачі, які відзиву на позовну заяву не подали, правомірності відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не довели.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті старшому матросу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту.

Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) видати наказ про нарахування та виплату старшому матросу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_5 ) одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту в розмірі восьми розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, що становить 21 472 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) виплатити старшому матросу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_5 ) одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ними першого контракту в розмірі восьми розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, що становить 21 472 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний