Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/3890/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3890/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (65026, м.Одеса, пл.Біржова, буд.1, код ЄДРПОУ 44069166), Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області (65026, Одеська обл., місто Одеса, пл. Біржова, будинок 1, код ЄДРПОУ: 45947087) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 45839467, 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 12.12.2025 року за № 3898-VIII "Про відмову фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтованою площею 0,35 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово - розважальної та ринкової інфраструктури";

зобов`язати Одеську міську раду прийняти рішення про надання фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації (проекту) із землеустрою щодо відведення в оренду строком на п`ять років, орієнтованою площею 0,35 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово розважальної та ринкової інфраструктури, цільове призначення (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово розважальної та ринкової інфраструктури) та яка позначена на графічних матеріалах, доданих до заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від від 14.11.2024 р. № 37-Д-3942/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником об`єкта незавершеного будівництва «Учбово-лабораторний корпус Академії холоду» за адресою: АДРЕСА_2 , придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.2003 №5164. Позивач вказує, що 14.11.2024 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду строком на п`ять років земельної ділянки орієнтовною площею 0,35 га за вказаною адресою для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Також позивач вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №420/1339/25 Одеську міську раду було зобов`язано розглянути його заяву та прийняти відповідне рішення. За результатами її розгляду 12.12.2025 Одеською міською радою прийнято рішення №3898-VIII про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою, яке позивач вважає протиправним та необґрунтованим. Позивач вважає безпідставним посилання відповідача на необхідність проведення земельних торгів, оскільки на спірній земельній ділянці розташований належний йому об`єкт незавершеного будівництва. При цьому зазначає, що наявність зареєстрованої за ним частини учбово-лабораторного корпусу площею 20,2 кв. м не спростовує права власності на об`єкт незавершеного будівництва зі ступенем готовності 10 %. Також позивач вказує на необґрунтованість посилань у рішенні на невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації та її часткове розташування у зоні ТР-2. На його думку, відповідач не визначив конкретну площу такого накладення, не навів відповідних положень містобудівної документації та не надав належних графічних матеріалів. Позивач вважає, що на стадії надання дозволу площа земельної ділянки є орієнтовною, а її остаточні межі та обмеження визначаються під час розроблення проєкту землеустрою.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 45839467, 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85).

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника Одеської міської ради про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відзиві Одеська міська рада заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що рішення від 12.12.2025 №3898-VIII прийнято з дотриманням вимог законодавства та встановленої процедури передачі земель комунальної власності у користування. Відповідач вказує, що позивачу на праві власності належать частина учбово-лабораторного корпусу площею 20,2 кв. м та об`єкт незавершеного будівництва зі ступенем готовності 10 %, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому площа земельної ділянки, яку позивач просить передати йому в оренду, становить 0,35 га, або 3500 кв. м, що, за твердженням відповідача, у 173 рази перевищує площу належного позивачу об`єкта нерухомого майна площею 20,2 кв. м. Одеська міська рада посилається на інформацію Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин від 28.10.2025 №01-19/982-328інф та зазначає, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Генерального плану та плану зонування території м. Одеси розташована, зокрема, у житловій зоні Ж-5п, частково у зоні транспортної інфраструктури ТР-2, у червоних лініях Ольгіївського узвозу та вул. Манежної, а також частково в охоронній зоні ЛЕП. На думку відповідача, таке розташування не відповідає містобудівній документації для заявленого позивачем використання земельної ділянки. Відповідач зазначає, що хоча зона Ж-5п передбачає розміщення багатоквартирних житлових будинків, частина заявленої земельної ділянки входить до зони ТР-2, яка охоплює території вулиць, майданів та доріг у межах червоних ліній. На думку Одеської міської ради, це перешкоджає використанню відповідної земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Відповідач також вважає, що для передачі земельної ділянки в оренду необхідно враховувати положення статей 124, 134 Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів. Посилаючись на практику Верховного Суду, Одеська міська рада зазначає, що право на отримання земельної ділянки без проведення торгів у зв`язку з наявністю нерухомого майна поширюється на земельну ділянку, необхідну для експлуатації та обслуговування такого об`єкта, тоді як отримання земельної ділянки значно більшої площі для нового будівництва потребує дотримання конкурентної процедури. З огляду на те, що позивач просить надати йому земельну ділянку площею 0,35 га, яка, за твердженням відповідача, значно перевищує площу належного йому нерухомого майна, Одеська міська рада вважає, що передача такої земельної ділянки без проведення земельних торгів суперечитиме статтям 124, 134 Земельного кодексу України. Відповідач посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №400/4760/21, від 09.10.2024 у справі №916/3287/23 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19. Окремо відповідач заперечує проти вимоги про зобов`язання Одеської міської ради прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою. Одеська міська рада зазначає, що відповідно до законодавства в умовах воєнного стану на території Одеської міської територіальної громади утворено Одеську міську військову адміністрацію, якій, на думку відповідача, перейшли повноваження щодо вирішення питань регулювання земельних відносин, за винятком визначених законом питань. У зв`язку з цим відповідач вважає, що вимога про зобов`язання саме Одеської міської ради прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою звернута до неналежного відповідача, оскільки відповідні повноваження, на думку міської ради, на сьогодні належать Одеській міській військовій адміністрації. Відповідач вважає цю обставину самостійною підставою для відмови у задоволенні зазначеної позовної вимоги. Крім того, Одеська міська рада посилається на дискреційний характер повноважень органу щодо вирішення питань у сфері земельних відносин та зазначає, що суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень і зобов`язувати його приймати конкретне рішення, якщо законом передбачено можливість вибору між кількома правомірними варіантами. У зв`язку з цим відповідач вважає вимогу про зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу такою, що також не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року залучено Одеську міську військову адміністрацію Одеського району Одеської області як співвідповідача у адміністративній справі.

У поясненнях Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Департамент зазначає, що відповідно до покладених на нього повноважень надавав інформацію щодо містобудівних умов та обмежень використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 16. Департамент посилається, що позивачу належать частина учбово-лабораторного корпусу загальною площею 20,2 кв. м та об`єкт незавершеного будівництва зі ступенем готовності 10 %, розташовані за вказаною адресою. При цьому позивач просить надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Департамент зазначає, що відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI, та плану зонування території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, земельна ділянка розташована в межах історичного ареалу «Центральний історичний ареал», житлової зони Ж-5п, частково у зоні транспортної інфраструктури ТР-2, у межах червоних ліній Ольгіївського узвозу та вул. Манежної, а також частково в охоронній зоні ЛЕП. На думку Департаменту, розташування частини земельної ділянки у зоні ТР-2 та в межах червоних ліній унеможливлює її використання для заявленої позивачем мети, оскільки зазначені території призначені для транспортної інфраструктури. Департамент також вказує на необхідність врахування вимог земельного законодавства щодо передачі земель комунальної власності та проведення земельних торгів. Департамент посилається на судову практику Верховного Суду та зазначає, що право власника нерухомого майна на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів поширюється на земельну ділянку, необхідну для експлуатації та обслуговування відповідного об`єкта. При цьому, за його твердженням, отримання земельної ділянки значно більшої площі для нового будівництва не дає підстав для її передачі без дотримання конкурентної процедури. Крім того, Департамент зазначає, що площа земельної ділянки 0,3500 га суттєво перевищує площу належного позивачу об`єкта нерухомого майна площею 20,2 кв. м, та вважає, що передача такої земельної ділянки без проведення земельних торгів суперечитиме вимогам статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами Одеської міської ради та зазначає, що саме міська рада є належним відповідачем, оскільки є власником земель комунальної власності та саме нею прийнято оскаржуване рішення. Позивач вказує, що створення Одеської міської військової адміністрації не припинило повноважень Одеської міської ради, яка продовжує здійснювати свої повноваження. Позивач заперечує проти тверджень відповідача щодо розташування земельної ділянки у зоні ТР-2, зазначаючи, що у відповіді на відзив такого підтвердження не містилося. Вважає, що посилання міської ради на службову записку не підтверджує конкретної площі накладення земельної ділянки на відповідну функціональну зону та не замінює містобудівну документацію. Також позивач зазначає, що орієнтовна площа 0,35 га може бути уточнена під час розроблення проєкту землеустрою, а тому вважає передчасною відмову у наданні дозволу з посиланням на містобудівні обмеження. Щодо необхідності проведення земельних торгів позивач посилається на наявність у нього зареєстрованого права власності на об`єкт незавершеного будівництва та вважає, що це дає підстави для оформлення права користування земельною ділянкою без проведення земельних торгів.

Від представника Одеської міської ради надійшли письмові заперечення в яких не погоджується з доводами, викладеними представником позивача у відповіді на відзив, та просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що представником позивача пропущено встановлений судом п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Вказує, що відзив був доставлений до електронного кабінету представника позивача 06.03.2026, тоді як відповідь на відзив направлено лише 14.03.2026, у зв`язку з чим вважає, що така відповідь підлягає поверненню без розгляду. Щодо повноважень Одеської міської ради відповідач повторно зазначає, що Указом Президента України від 15.10.2025 №789/2025 утворено Одеську міську військову адміністрацію Одеського району Одеської області. Посилаючись на пункт 26 частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідач вказує, що повноваження щодо регулювання земельних відносин, за винятком відчуження земель комунальної власності та передачі їх в оренду на строк понад один рік, перейшли до військової адміністрації. У зв`язку з цим вимогу про зобов`язання Одеської міської ради надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо земельної ділянки в оренду строком на п`ять років вважає заявленою до неналежного відповідача. Крім того, відповідач зазначає, що суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу щодо вирішення питань, віднесених до його компетенції в умовах воєнного стану, а тому вимога про зобов`язання прийняти конкретне рішення про надання дозволу також не підлягає задоволенню. Щодо місця розташування земельної ділянки відповідач зазначає, що позивач у відповіді на відзив підтвердив її розташування в зоні ТР-2, яка охоплює території вулиць, майданів та доріг у межах червоних ліній, що, на думку відповідача, перешкоджає використанню земельної ділянки площею 0,35 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з відповідними об`єктами інфраструктури. При цьому Одеська міська рада наголошує, що розглядалася саме заява позивача від 14.11.2024 №37-Д-3942/2 щодо земельної ділянки площею 0,3500 га, а тому рада не має права самостійно змінювати її площу чи конфігурацію. Також відповідач повторно звертає увагу, що позивачу належить частина учбово-лабораторного корпусу площею 20,2 кв. м та об`єкт незавершеного будівництва зі ступенем готовності 10 %, тоді як бажана земельна ділянка має площу 0,3500 га, або 3500 кв. м, що у 173 рази перевищує площу належного позивачу об`єкта нерухомого майна. На думку відповідача, передача такої земельної ділянки в оренду без застосування конкурентної процедури суперечить вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України. Посилаючись на статті 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що передача земель комунальної власності в оренду здійснюється за результатами земельних торгів, крім передбачених законом випадків. При цьому вважає, що належність позивачу нерухомого майна не дає йому права на безконкурентне отримання земельної ділянки значно більшої площі для заявленого нового будівництва.

У поясненнях щодо заперечень на відповідь на відзив позивач заперечує проти доводів щодо припинення повноважень Одеської міської ради та зазначає, що міська рада продовжує проводити сесії та приймати рішення. Щодо зони ТР-2 позивач зазначає, що не підтверджував розташування всієї земельної ділянки у цій зоні, а навпаки вказував на відсутність належного підтвердження такого накладення. Вважає, що для підтвердження відповідних обставин необхідні графічні матеріали містобудівної документації, витяг із містобудівного кадастру та інші документи, які дозволяють визначити конкретну площу накладення. Позивач також заперечує проти доводів щодо площі належного йому майна, посилаючись на договір купівлі-продажу від 04.11.2003 №5164 та реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва зі ступенем готовності 10 %.

У поясненнях на пояснення Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради позивач зазначає, що не погоджується з наведеними Департаментом доводами та вважає їх такими, що не спростовують його позовних вимог. Позивач повторює, що предметом спору є правомірність рішення Одеської міської ради від 12.12.2025 №3898-VIII про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою та зобов`язання міської ради прийняти рішення про надання такого дозволу. Позивач заперечує проти застосування Департаментом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.12.2019 у справі №916/633/19, посилаючись на відмінність фактичних та правових обставин цієї справи. Позивач повторно зазначає, що є власником об`єкта незавершеного будівництва зі ступенем готовності 10 %, а тому вважає безпідставними доводи про необхідність проведення земельних торгів. Посилається на положення статей 120, 123, 134 Земельного кодексу України та документи, що підтверджують набуття і реєстрацію права власності на зазначений об`єкт. Щодо містобудівних обмежень позивач зазначає, що спірна територія відповідно до плану зонування належить до зони Ж-5п, у якій передбачено розміщення багатоквартирних житлових будинків та відповідних об`єктів обслуговування. Позивач вважає, що посилання на розташування земельної ділянки у зоні ТР-2 не підтверджене належними доказами. У зв`язку з наведеним позивач вважає оскаржуване рішення невмотивованим та таким, що прийняте без належного врахування поданих ним документів і фактичних обставин, та просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: 04.11.2003 між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва №5164, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до умов зазначеного договору об`єкт незавершеного будівництва придбано позивачем з метою реалізації проєкту будівництва багатоповерхового житлового будинку з паркінгом.

Право власності позивача на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням ступеня будівельної готовності 10 %, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1073414951101.

Також за позивачем зареєстровано право власності на частину учбово-лабораторного корпусу загальною площею 20,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2452541151100.

14.11.2024 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із заявою №37-Д-3942/2 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га в оренду строком на п`ять років, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

У зв`язку з нерозглядом зазначеної заяви позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №420/1339/25 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо нерозгляду та неприйняття рішення за заявою ФОП ОСОБА_1 від 14.11.2024 №37-Д-3942/2 та зобов`язано Одеську міську раду розглянути зазначену заяву на пленарному засіданні сесії та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі №420/1339/25 апеляційні скарги залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 – без змін.

На виконання зазначеного судового рішення Одеська міська рада розглянула заяву ФОП ОСОБА_1 від 14.11.2024 №37-Д-3942/2.

28.10.2025 Департаментом архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради надано інформацію №01-19/982-328інф щодо містобудівних умов використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією Департаменту, відповідно до Генерального плану м. Одеси земельна ділянка орієнтовною площею 0,3500 га за вказаною адресою розташована в межах історичного ареалу «Центральний історичний ареал», на території житлово-громадської забудови, частково в червоних лініях магістральної вулиці – Ольгіївського узвозу та частково в охоронній зоні ЛЕП.

Відповідно до плану зонування території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, зазначена територія розташована в межах історичного ареалу, у житловій зоні Ж-5п, частково у зоні транспортної інфраструктури ТР-2, у червоних лініях Ольгіївського узвозу та вул. Манежної, а також частково в охоронній зоні ЛЕП.

Згідно з матеріалами плану зонування території м. Одеси зона Ж-5п визначена як житлова зона, у якій передбачено розміщення багатоквартирних житлових будинків. Зона ТР-2 визначена як зона транспортної інфраструктури – дороги, вулиці та майдани в межах червоних ліній.

12.12.2025 Одеська міська рада прийняла рішення №3898-VIII «Про відмову Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3500 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».

В обґрунтування прийнятого рішення Одеська міська рада послалася, зокрема, на розташування заявленої земельної ділянки частково у зоні транспортної інфраструктури ТР-2, у межах червоних ліній Ольгіївського узвозу та вул. Манежної, а також частково в охоронній зоні ЛЕП.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому підставою відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавством визначено вичерпну підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою, яка на цій стадії пов`язується саме з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам відповідної документації.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №420/1339/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025, Одеську міську раду зобов`язано розглянути на пленарному засіданні заяву ФОП ОСОБА_1 від 14.11.2024 №37-Д-3942/2 та прийняти відповідне рішення.

На виконання зазначеного судового рішення Одеська міська рада розглянула заяву позивача та 12.12.2025 прийняла рішення №3898-VIII, яким відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 16, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Отже, на відміну від справи №420/1339/25, предметом судового контролю у цій справі є вже не бездіяльність Одеської міської ради, а правомірність конкретного рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови, зокрема, зазначено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки містобудівній документації у зв`язку з її частковим розташуванням у зоні транспортної інфраструктури ТР-2, у межах червоних ліній Ольгіївського узвозу та вул. Манежної, а також частково в охоронній зоні ЛЕП.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано, зокрема, інформацію Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради від 28.10.2025 №01-19/982-328.

Згідно з цією інформацією відповідно до Генерального плану м. Одеси земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 16, розташована на території історичного ареалу «Центральний історичний ареал», на території житлово-громадської забудови, частково у червоних лініях магістральної вулиці Ольгіївського узвозу та в охоронній зоні ЛЕП.

Водночас надане до матеріалів справи викопіювання з Генерального плану м. Одеси також відносить орієнтовне місце розташування земельної ділянки по вул. Мечникова, 16 до території житлово-громадської забудови. На графічному матеріалі одночасно відображені території житлово-громадської забудови та території інженерно-транспортної інфраструктури, а позначене місце розташування земельної ділянки знаходиться в зоні їх безпосереднього прилягання.

Відповідно до плану зонування території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, орієнтовне місце розташування земельної ділянки знаходиться в районі межі житлової зони Ж-5п та зони транспортної інфраструктури ТР-2. На викопіюванні з плану зонування позначено як житлову зону Ж-5п, так і зону ТР-2, а також орієнтовне місце розташування земельної ділянки.

При цьому згідно з текстовою частиною плану зонування зона Ж-5п призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків, а багатоквартирні житлові будинки визначені як переважний вид використання цієї зони.

Натомість зона ТР-2 призначена для територій вулиць, майданів та доріг, які відповідно до містобудівної документації знаходяться в межах червоних ліній.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що сама по собі обставина знаходження частини заявленої земельної ділянки в зоні ТР-2 має значення для вирішення питання про відповідність її місця розташування містобудівній документації.

Разом з тим для вирішення питання про правомірність оскаржуваного рішення необхідно встановити не лише наявність зони ТР-2 у районі заявленого місця розташування, а й те, яка саме частина земельної ділянки, заявленої позивачем до відведення, потрапляє до цієї зони та чи виключає це можливість формування земельної ділянки в межах заявленого орієнтовного місця розташування з урахуванням вимог містобудівної документації.

Зі змісту службової записки Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради від 28.10.2025 №01-19/982-328 вбачається, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,3500 га розташована в житловій зоні Ж-5п та частково в зоні ТР-2. При цьому щодо Ж-5п зазначено відповідність заявленого цільового призначення 02.10 містобудівній документації з урахуванням установлених містобудівних обмежень, а щодо ТР-2 — що таке цільове призначення не передбачено та не відповідає містобудівній документації.

Отже, надані відповідачем матеріали підтверджують наявність зони Ж-5п, де заявлений вид використання допускається, та зони ТР-2, де такий вид використання не передбачений.

Разом з тим графічні матеріали, надані до справи, відображають орієнтовне місце розташування земельної ділянки та проходження меж функціональних зон, але не містять визначених у результаті розроблення документації із землеустрою меж сформованої земельної ділянки площею 0,3500 га, за якими можна було б встановити конкретну площу її частини, що потрапляє до ТР-2.

Ця обставина має істотне значення з огляду, що позивач просив надати дозвіл саме на розроблення проекту землеустрою, а не передати йому вже сформовану земельну ділянку з визначеними в натурі межами.

Саме проект землеустрою має визначити межі земельної ділянки з урахуванням вимог містобудівної документації, існуючих обмежень та фактичного розташування відповідних територій.

При цьому суд враховує доводи позивача про можливість уточнення меж земельної ділянки під час розроблення проекту землеустрою, у тому числі шляхом зменшення її площі з метою невключення до складу земельної ділянки території ТР-2. Відповідно до заперечень Одеської міської ради позивач фактично визнав, що земельна ділянка площею 0,35 га у запропонованих ним розмірах та конфігурації заходить у ТР-2, але вказав на можливість її коригування, зокрема до орієнтовно 0,32 га.

Суд не приймає зазначену обставину як доказ, що земельна ділянка площею 0,32 га гарантовано може бути сформована саме у цьому місці, оскільки питання її конкретної площі, меж та конфігурації потребує відповідного землевпорядного опрацювання.

Водночас ця обставина має значення для оцінки повноти розгляду заяви позивача.

Так, відповідач, встановивши, що орієнтовне місце розташування земельної ділянки знаходиться на межі функціональних зон, мав надати оцінку всім обставинам, які мають значення для прийняття рішення, у тому числі співвідношенню орієнтовного місця розташування земельної ділянки з межею ТР-2 та можливості визначення її меж при розробленні проекту землеустрою з урахуванням установлених містобудівних обмежень.

Натомість з оскаржуваного рішення та матеріалів, покладених в його основу, не вбачається, що Одеською міською радою встановлено конкретну площу земельної ділянки, яка потрапляє до ТР-2, або досліджено питання, чи охоплює ця зона всю площу, необхідну для реалізації заявленого виду використання, чи лише частину орієнтовної площі.

Суд при цьому не ставить під сумнів положення плану зонування щодо правового режиму ТР-2. Згідно з планом зонування до цієї зони входять території вулиць, майданів та доріг у межах червоних ліній, а переважними видами використання є відповідні об`єкти транспортної інфраструктури.

Однак встановлення самого факту наявності ТР-2 у районі заявленої земельної ділянки не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку належним чином встановити фактичні обставини, що мають значення для вирішення конкретної заяви.

У цьому випадку надані графічні матеріали свідчать про розташування заявленого місця на межі Ж-5п та ТР-2, а не те, що вся заявлена земельна ділянка розташована у зоні ТР-2. При цьому зона Ж-5п безпосередньо передбачає розміщення багатоквартирних житлових будинків як переважний вид використання.

Отже, висновок про невідповідність містобудівній документації потребував встановлення конкретного співвідношення заявленої земельної ділянки з межами відповідних функціональних зон.

Саме по собі посилання у рішенні на часткове розташування земельної ділянки в ТР-2, без встановлення конкретних параметрів такого розташування та без оцінки можливості формування земельної ділянки з урахуванням її орієнтовної площі та містобудівних обмежень, не дає достатніх підстав для висновку про неможливість розроблення проекту землеустрою.

Суд також враховує, що заявлена площа земельної ділянки є орієнтовною. Позивач на цій стадії не просив передати йому у власність чи користування вже сформовану земельну ділянку з остаточно визначеними межами, а звернувся за дозволом на розроблення проекту землеустрою.

Тому питання остаточних меж земельної ділянки не може ототожнюватися з питанням, яке вирішується на стадії надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно, встановивши наявність містобудівних обмежень, Одеська міська рада мала надати належну оцінку їх впливу саме на заявлене місце розташування земельної ділянки та визначити, чи є такі обмеження безумовною перешкодою для розроблення проекту землеустрою, чи можуть бути враховані під час визначення остаточних меж земельної ділянки.

За таких обставин суд доходить висновку, що Одеська міська рада передчасно ототожнила наявність частини території ТР-2 у межах орієнтовного місця розташування земельної ділянки з неможливістю розроблення проекту землеустрою щодо заявленої земельної ділянки, не встановивши необхідних для такого висновку фактичних обставин.

При цьому суд не вирішує питання про те, що позивачу має бути сформована земельна ділянка саме площею 0,3500 га або 0,3200 га, а також не встановлює остаточних меж такої земельної ділянки. Визначення площі, меж та конфігурації земельної ділянки належить до відповідної процедури землеустрою.

Суд лише встановлює, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не надав належної оцінки можливості визначення меж земельної ділянки з урахуванням встановлених містобудівних обмежень та фактичного проходження меж зон Ж-5п і ТР-2.

Посилання відповідача на необхідність передачі земельної ділянки на конкурентних засадах не змінює наведеного висновку.

На стадії розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вирішується питання щодо можливості розроблення відповідної документації із землеустрою. Саме надання дозволу не є рішенням про передачу земельної ділянки у користування.

Тому питання застосування конкурентної процедури передачі земельної ділянки не може саме по собі замінювати перевірку обставин, передбачених частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.

Суд враховує доводи Одеської міської ради щодо утворення на території Одеської міської територіальної громади Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області. Указом Президента України від 15.10.2025 №789/2025 утворено Одеську міську військову адміністрацію Одеського району Одеської області, а розпорядженням Президента України від 15.10.2025 №119/2025-рп ОСОБА_2 призначено начальником зазначеної військової адміністрації.

Відповідно до пункту 26 частини другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів здійснюють повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік.

Разом із тим, сам факт утворення військової адміністрації населеного пункту не свідчить про автоматичне припинення повноважень відповідної міської ради. Частиною другою статті 10 зазначеного Закону передбачено спеціальний порядок здійснення начальником військової адміністрації повноважень міської ради, її виконавчого комітету та міського голови у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення.

При цьому із самого змісту відзиву Одеської міської ради вбачається, що відповідач визнає одночасне існування Одеської міської ради та Одеської міської військової адміністрації як окремих юридичних осіб публічного права, кожна з яких має визначену законом компетенцію. Водночас посилання відповідача на те, що відповідні повноваження щодо регулювання земельних відносин перейшли від Одеської міської ради до Одеської міської військової адміністрації, саме по собі не є достатнім для висновку про припинення або втрату Одеською міською радою відповідних повноважень.

Отже, сам факт утворення Одеської міської військової адміністрації не є достатньою підставою для визнання Одеської міської ради неналежним суб`єктом розгляду заяви позивача без встановлення конкретної правової підстави та обсягу повноважень, які діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення від 12.12.2025 №3898-VIII.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Одеської міської ради від 12.12.2025 №3898-VIII не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Суд не заперечує встановленого містобудівною документацією режиму зони ТР-2 та не встановлює, що заявлене позивачем використання земельної ділянки допускається в межах цієї зони. Навпаки, із службової записки від 28.10.2025 №01-19/982-328 прямо вбачається, що цільове призначення 02.10 у межах ТР-2 не передбачене.

Разом з тим із наданих графічних матеріалів вбачається, що орієнтовне місце розташування земельної ділянки знаходиться на межі зон Ж-5п та ТР-2, причому значна частина такого місця розташування відображена в зоні Ж-5п, де розміщення багатоквартирних житлових будинків є переважним видом використання.

За таких обставин для відмови саме з підстави невідповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації відповідач повинен був належним чином встановити та мотивувати, яким саме чином встановлене розташування частини заявленої земельної ділянки у ТР-2 унеможливлює розроблення проекту землеустрою щодо заявленого орієнтовного місця розташування з урахуванням можливості визначення остаточних меж земельної ділянки. Цього в оскаржуваному рішенні належним чином не обґрунтовано.

За таких обставин рішення Одеської міської ради від 12.12.2025 №3898-VIII підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для видачі дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (65026, м.Одеса, пл.Біржова, буд.1, код ЄДРПОУ 44069166), Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області (65026, Одеська обл., місто Одеса, пл. Біржова, будинок 1, код ЄДРПОУ: 45947087) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 45839467, 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 12.12.2025 №3898-VIII «Про відмову Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3500 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».

Зобов`язати Одеську міську раду повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14.11.2024 №37-Д-3942/2 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог законодавства України та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради (65026, м.Одеса, пл.Біржова, буд.1, код ЄДРПОУ 44069166) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, знаходження судді у відпустці, текст рішення складено та підписано суддею 30.09.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка