Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №712/14503/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/14503/25

Провадження № 22-ц/821/1405/26

категорія: 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Раніон»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Раніон» – адвоката Пасіченко Карини Павлівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Раніон» про стягнення грошових коштів, у складі головуючого судді Стеценко О. С., повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що з 13.09.2018 по теперішній час здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Раніон».

Позивач є кінцевим бенефіціарним власником акцій у ТОВ «Раніон».

Зазначає, що протягом 2025 року позивачем як фізичною особою за рахунок власних коштів готівкою було сплачено:

- кошти у сумі 196281,90 грн за безпідставно утримані кошти за користування земельною ділянкою, стягнуті на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2025 з ТОВ «Раніон» (платіжна інструкція № 04-1417896/1 від 04.07.2025);

- кошти у сумі 3028 грн за повернення судового збору у справі № 925/366/25 (платіжна інструкція № 04-1417899/1 від 04.07.2025).

Указані кошти сплачені позивачем в майнових інтересах ТОВ «Раніон» без відповідного доручення Товариства.

Необхідність здійснення оплати позивачем платежів зумовлена відсутністю грошових коштів на відкритих банківських рахунках відповідача, а також тим, що нездійснення таких платежів могло призвести до зупинення виробничої діяльності ТОВ «Раніон» та завдати йому значних матеріальних та репутаційних збитків.

Вказує, що ним здійснювалися дії, спрямовані на попередження та усунення невигідних для ТОВ «Раніон» наслідків у разі примусового виконання рішення суду.

Наразі позивач має намір повернути попередньо сплачені кошти за ТОВ «Раніон» у сумі 199309,90 грн, стягнуті рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.05.2025 у справі № 925/366/25, на підставі ст. 1158 ЦК України.

Невчинення дій позивачем щодо оплати указаних коштів загрожувало б майновим інтересам відповідача, призвело б до зупинення виробничої діяльності Товариства.

Просить стягнути з ТОВ «Раніон» грошові кошти, сплачені за безпідставно утримані кошти за користування земельною ділянкою у справі № 925/366/25 згідно рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2025 у сумі 196281,90 грн, за повернення сплаченого судового збору у справі № 925/366/25 у сумі 3028 грн, та стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Раніон» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 199309,90 грн.

Стягнуто з ТОВ «Раніон» на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 1993,09 грн.

Рішення мотивовано тим, що дії позивача щодо сплати стягнутого за рішенням суду боргу були направлені на попередження настання негативних наслідків для Товариства, співвласником якого він є, він діяв без доручення Товариства на погашення боргів.

Після погашення стягнутої суми позивач негайно звернувся до відповідача і повідомив про понесені ним витрати у рахунок боргів Товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Раніон» – адвокат Пасіченко К. П. просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не виконанні вимоги ст. ст. 1158-1160 ЦК України, а саме не доведено: що дійсно ТОВ «Раніон» загрожувала небезпека його майновим інтересам, враховуючи відсутність виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/366/25; що дійсно небезпека настання невигідних майнових наслідків була реальною, а не уявною, враховуючи відсутність господарської діяльності ТОВ «Раніон»; що позивач звертався до відповідача з пропозицією вчинити дії в інтересах цієї особи; що дійсно була відсутня можливість отримати відповідну згоду ТОВ «Раніон» на вчинення дій у інтересах цієї юридичної особи; позивачем не надано звіт відповідачу про вчиненні дії.

Вважає, що позивачем під час звернення до суду не доведена наведена вище сукупність умов щодо реальності небезпеки майновим інтересам ТОВ «Раніон», очевидної користі вказаних дій, відсутності можливості отримати відповідну згоду від відповідача, та що дії дійсно вчиняються з метою усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку із чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.04.2026 – без змін.

Вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та правильного висновку, що дії позивача щодо сплати стягнутого за рішенням суду боргу були направлені на попередження настання негативних наслідків для Товариства, співвласником якого він є, так він діяв без доручення Товариства на погашення боргів.

Зазначеним спростовуються доводи представника відповідача про те, що дійсно існувала реальна небезпека настання невигідних майнових наслідків, а не уявна, так як існувала незворотність відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/366/25.

При цьому, наявність ризику реальної небезпеки не ставиться в залежність від того здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Раніон» чи ні.

Позивачем на ім`я директора ТОВ «Раніон» 07.07.2025 було направлено повідомлення про внесення грошових коштів у його майнових інтересах.

Відтак, вимоги, які надавали право позивачу на відшкодування зроблених витрат, згідно із положеннями ч. 1 ст. 1160 ЦК України, були цілком та повністю дотримані.

У частині тверджень представника відповідача про необхідність отримання позивачем згоди від ТОВ «Раніон» на вчинення дій в інтересах цієї юридичної особи, то ретельний зміст положень ст. ст. 1158-1160 ЦК України не містить такої обов`язкової передумови для відшкодування фактично зроблених витрат, а тому в цій частині зазначені вимоги також є необґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ТОВ «Раніон» є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, б. 164/7, код ЄДРПОУ 42472242. Кінцевими бенефіцарними власниками Товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 14).

Згідно з відповіддю № 1999629 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором товариства є ОСОБА_2 (а.с. 43-44).

Господарським судом Черкаської області рішенням від 16.05.2025 у справі № 925/366/25 позов Черкаської міської ради до ТОВ «Раніон» задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Раніон» на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримувані грошові кошти у сумі 196281,89 грн та стягнуто на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради судовий збір у сумі 3028 грн.

Рішення суду набрало законної сили 06.06.2025 (а.с. 25-28).

04.07.2025 позивачем на рахунок Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради сплачено судовий збір у сумі 3028 грн. (квитанція до платіжної інструкції № 04-1417899/1 від 04.07.2025) (а.с. 29).

04.07.2025 ОСОБА_1 на рахунок міського бюджету м. Черкаси сплачено утримані кошти за користування земельною ділянкою за рішенням суду № 925/366/25 у сумі 196281,90 грн (квитанція до платіжної інструкції № 04-1417896/1 від 04.07.2025) (а.с. 30).

ОСОБА_1 07.07.2025 на адресу Товариства, його загальних зборів надіслав повідомлення про сплату указаних коштів і просив їх перерахувати на його рахунок (а.с. 31-37).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Положення ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, місцевий суд виходив, зокрема, із того, що згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Зобов`язання, що виникають із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення врегульовано гл. 79 ЦК України, а саме, ст. ст. 1158 - 1160 ЦК України.

Відповідно до ст. 1158 ЦК України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів.

Згідно із ст. 1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Відповідно до ст. 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

З огляду на положення ст. ст. 1158, 1160 ЦК України в їх системному взаємозв`язку для виникнення в особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність ряду умов, а саме небезпека має загрожувати саме майновим інтересам іншої особи; небезпека настання невигідних майнових наслідків має бути реальною, а не уявною; дії щодо запобігання попередженню, усуненню або зменшенню небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються нею за власною ініціативою, а не у зв`язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, відповідні дії не мають бути пов`язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов`язків; дії, вчинені в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи; зобов`язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв`язку з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникає за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах.

Також суд звертає увагу на обов`язок особи, яка діє в інтересах іншої особи, при першій нагоді повідомити цю особу про свої дії, адже невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою втрату права на відшкодування зроблених витрат (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 915/720/18).

Оскільки, категорія «очевидної користі» є оціночною, то в кожному конкретному випадку вона повинна співвідноситися з загальними принципами (засадами) цивільного законодавства і передусім з принципами розумності та добросовісності.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.05.2025 у справі № 925/366/25 з ТОВ «Раніон» стягнуто заборгованість у сумі 196281,89 грн та судовий збір у сумі 3028 грн, усього 199309,89 грн, яке набрало законної сили 06.06.2025.

Про указане рішення, як зазначила представник відповідача, Товариство не було обізнано.

Судові рішення виконуються у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що за наведених вище передумов (критеріїв) для застосування норм ст. ст. 1158, 1160 ЦК України, у даному випадку наявний лише один - очевидна користь для відповідача у вигляді погашення його боргу за рішенням суду, що усуває негативні наслідки від наявності відкритого виконавчого провадження, зокрема накладення арешту на майно і рахунки Товариства, стягнення виконавчого збору, заборони виїзду директора за межі України тощо.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача у судовому засіданні зазначала і не заперечувала сторона позивача, що Товариство не здійснює господарську діяльність та не має прибутку.

З метою недопущення негативних наслідків у разі примусового виконання рішення суду відповідно до Законом України «Про виконавче провадження» позивачем у справі, який є одним із бенефіціарів ТОВ «Раніон», за рахунок власних коштів було здійснено оплату заборгованості у повному обсязі 04.07.2025.

Позивач належним чином повідомив відповідача про сплату ним 07.07.2025 заборгованості, яка була стягнута рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.05.2025 у справі № 925/366/25, що згідно ч. 1 ст. 1160 ЦК України є підставою для відшкодування зазначених витрат як таких, що сплачені в інтересах ТОВ «Раніон», за виправданих обставин.

Однак, станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість в розмірі 199309,89 грн позивачу Товариством не повернута.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Раніон» – адвоката Пасіченко Карини Павлівни – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко