Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №695/2756/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/638/26 Справа № 695/2756/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Бойко Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення заапеляційною скаргою захисника Погрібної Т.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 605,6 грн.

Як встановлено судом першої інстанціїОСОБА_1 , 17 червня 2025 р. о 10 год. 55 хв., в м. Золотоноша, вул. Шевченка, керував автомобілем ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. Результат позитивний – 1,14 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду захисник Погрібна Т.С. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та закрити провадження у справі щодо нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Апелянт вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, вимог статей 245, 251, 280 та 283 КУпАП, не було повно та об`єктивно досліджено обставини справи та наявні в ній докази.

Всупереч ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено без законної на те підстави. У рапорті наявне посилання на повідомлення зі служби 102 про зупинку даного транспортного засобу, проте не може бути правовою підставою для вже здійсненої дії інформація, яка надійшла після її вчинення.

ОСОБА_2 наголошує на порушення поліцейськими вимог п. 3 розділу І Інструкції №1452/735, оскільки не було названо конкретно визначені ознаки алкогольного сп`яніння до проведення огляду. Незважаючи на це, в акті огляду та направленні до закладу охорони здоров`я зазначено «різкий запах алкоголю з порожнини рота». Суд першої інстанції проігнорував це порушення та не надав йому належної оцінки.

ОСОБА_1 не було роз`яснено прав, передбачених ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП України. Матеріали справи містять три відеозаписи, проте вони не забезпечують фіксації повного комплексу процесуальних дій, які мали місце.

Крім цього, відсутній сертифікат відповідності газоаналізатора «Drager», свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, тому неможливо встановити чи вимірювання проводилось справним та сертифікованим технічним засобом у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог п. 8 розділу II Інструкції №1376 другий примірник протоколу про адмінправопорушення не було вручено особі, що притягається до відповідальності. ОСОБА_1 не було озвучено відмову від підписання протоколу, проте працівник поліції самостійно зробив висновок і зазначив у протоколі «відмовився».

Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження вказує, що ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд справи належним чином, оскільки кореспонденція направлена судом отримана не була, примусовий привід особи не було виконано через відсутність особи за зазначеною адресою. Оголошення про виклик особи на вебсайті суду не свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про дату та час слухання.

Також матеріали справи не містять підтвердження про отримання особою постанови суду. ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на час розгляду справи проходив військову службу. Важливе значення для врахування судом є його військова спеціальність, що пов`язана із керуванням транспортними засобами.

Дізнався про існування оскаржуваної постанови лише у червні 2026 року, коли в межах її примусового виконання було заблоковано його банківські рахунки. Захисник наголошує, що в даному випадку формальне обчислення строку з дати постановлення рішення призвело б до позбавлення ОСОБА_1 права на апеляційний перегляд.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явилися ОСОБА_1 та його захисник Погрібна Т.С.. Від адвоката Погрібної Т.С. 14.08.2026 надійшла заява про розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до відповідальності. У заяві пояснює, що ОСОБА_1 не має змоги прибути до судового засідання, оскільки проходить військову службу в ДПС України. Захисник територіально перебуває у Харківській області, яка зазнає ракетних та артилерійських обстрілів, тому існують підвищені ризики безпечного пересування та її участі в судових засіданнях.

Перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду та обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин його може бути поновлено за заявою особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд протоколу про адміністративне правопорушення здійснювався у відсутність ОСОБА_1 , про дату та час засідання він був повідомлений своєчасно та належним чином. Також судом застосовувався примусовий привід правопорушника в судове засідання, про що свідчать постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року та 28 листопада 2025 року, проте органом поліції привід здійснено не було, оскільки за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено не було, двері ніхто не відчинив, місцезнаходження останнього з`ясувати не вдалось.

Додатково, на сайті Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області було розміщено оголошення про виклик до суду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вказує апелянт, ОСОБА_1 дізнався про існування оскаржуваної постанови лише у червні 2026 року, коли в межах її примусового виконання було заблоковано його банківські рахунки.

Враховуючи обставини, зазначені вище, а також факт проходження ОСОБА_3 військової служби на час розгляду постанови про вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає справедливим визнати названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду поважними, та вбачає необхідним його поновити.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №364344 від 17.06.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 21.03.2025 о 10 год. 55 хв., в м. Золотоноша, вул. Шевченка, керував автомобілем ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Згідно результатів тестування алкотестера Драгер, номер тесту 5254, результат позитивний – 1,14 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від надання письмових пояснень та підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився;

- висновком тестування на алкоголь №5254 від 17.06.2025, від підписання ОСОБА_1 відмовився, відповідно до якого, останній перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 1.14 ‰;

- направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого у ОСОБА_1 в результаті огляду, проведеного поліцейськими, виявлені ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим він направляється до закладу охорони здоров`я КНП Золотоніська БЛ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, огляд проведено за допомогою приладу алкотестер Драгер-6810, результат огляду – позитивний 1,14‰;

- рапортом про те, що під час патрулювання 17.06.2025 о 11:55 за адресою вул. Шевченка, м. Золотоноша, Черкаської області було зупинено т/з ВАЗ 2106 н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, 1.14 проміле. В подальшому було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- відеозаписом з бодікамер поліцейських та відео реєстратора службового автомобіля, повторно переглянутих апеляційним судом, з якого вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції, оскільки водій не був пристебнутий паском безпеки. На запитання про водійське посвідчення та техпаспорт відповів, що лишив документи в іншому гаманці, є військовослужбовцем та їде з наряду додому. Поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Драгера, на що водій вказав що пив лише «колу». Результат огляду -1.14 ‰. Далі було запропоновано можливість огляду в медичному закладі, проте ОСОБА_1 конкретної відповіді не надав, вказуючи: «давайте вирішимо на місці».

Переглянутий відеозапис дає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тому твердження апелянта про неповноту фіксації процесуальних дій суд вважає необґрунтованими.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог 2.9 «а» ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Від підпису та отримання другого примірника ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на відеозаписі, наявному в матеріалах справи.

Дії працівників поліції, стосовно ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував.

Працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права, а також вказано на конкретну ознаку алкогольного сп`яніння перед проходженням огляду, Більш того з п. 13 та 14 протоколу вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень згідно ст. 63 Конституції України.

Вказівка ОСОБА_2 про невідповідність часу надходження повідомлення зі служби 102 та фактичної зупинки транспорту працівниками поліції є несуттєвою, оскільки різниця між повідомленням та зупинкою автомобіля становить 1 хв. і не впливає на факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення.

Щодо неможливості встановити чи проводилось вимірювання справним та сертифікованим засобом апеляційний суд зазначає наступне. З виписки результату огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager Alkotest 6810» вбачається, що датою калібрування приладу є 10.07.2024. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1747, вказаний інтервал становить 1 рік, тобто до 10.07.2025, а відтак підстави для визнання результатів приладу недійсними відсутні.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчиненого знайшов своє підтвердження під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції. Ураховується практика Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване судове рішення не вимагає детальної відповіді на всі доводи висловлені сторонами, воно має дозволяти вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідає положенням ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, вважаю, що постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 , є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника захисника Погрібної Т.С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Биба