Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №570/763/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/763/26

Провадження № 22-ц/4815/1789/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 ,

Рівненський відділ державної реєстрації

актів цивільного стану

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 червня 2026 року (ухвалене у складі судді Красовського О.О., присяжних: Данильченко Ю.С., Баша Т.М.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про оголошення особи померлою, –

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Євгеюка О.Є., звернувся до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Заяву обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та проходить військову службу на посаді стільця-санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.

21.07.2023 року ОСОБА_3 зник безвісти у районі населеного пункту Діброва, Кремінського району Луганської області, під час виконання бойового завдання.

Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 є рідними синами зниклого безвісти ОСОБА_4 .

Наразі ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з метою оголошення ОСОБА_3 померлим. Встановлення даного факту необхідно заявнику для реалізації особистих та майнових прав як членів сім`ї загиблого військовослужбовця, а саме, отримання соціальних виплат, передбачених законодавством, та оформлення спадщини.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про оголошення особи померлою – задоволено повністю.

Оголошено померлим ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Остки Рокитнівського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), який зник безвісти 21.07.2023 року у районі населеного пункту Діброва, Кремінського району Луганської області, під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій.

Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Остки Рокитнівського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , вважати дату набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду мотивовано тим, що надані заявником докази на підтвердження обставин ймовірної загибелі його батька, військовослужбовця, в населеному пункті Діброва, Кремінського району Луганської області за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви.

Не погоджуючись із рішенням суду, Міністерство оборони України оскаржило його в апеляційному порядку.

У апеляційній скарзі вказує, що оголошуючи померлим військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 суд першої інстанції визначив місце смерті: н.п. Діброва, Кремінського району Луганської області.

В свою чергу, як вбачається із змісту зазначеного Наказу № 376 код запису № НОМЕР_3 активні бойові дії на території н.п. Діброва Кремінської міської територіальної громади Кремінського району Луганської області розпочались 01 січня 2023 р. та станом на поточний момент не завершені.

Таким чином, з огляду на відсутність факту закінчення воєнних дій на території даного населеного пункту, як місця вірогідної загибелі ОСОБА_3 , то відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення із заявою про оголошення особи померлою є передчасним та вказана заява судом першої інстанції підлягала відхиленню.

Отже, суд першої інстанції, не врахував зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 р. у справі № 755/11021/22 та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви, чим допустив порушення вимог частини другою статті 46 ЦК України.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про відмову у задоволенні заяви.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є сином ОСОБА_3 . ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є сином ОСОБА_3 .

24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан та оголошено мобілізацію.

Рядовий ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .

Він був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", призначений на посаду стрільця-санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону (витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 51).

Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №189 від 08.06.2026 року вбачається, що вважати такими, що прибули у район ведення бойових дій до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, які залучаються та беруть участь безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій: солдата ОСОБА_5 , стрільця-санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону (а.с.11 зворот).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №243 від 22.07.2023 року, нижчепойменованих військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти з 22 липня 2023 року знято з продовольчого забезпечення, в тому числі солдата ОСОБА_6 , стрільця-санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону (а.с. 12).

Відповідно до витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 69/т/рсо від 31.07.2023 встановлено, що 20.07.2023 року противник силами 90 МСв за підтримки артилерії розпочав штурмові дії із напрямку Кремінної на позиції ПВ "Ред-бул" (27398), ПВ "Піт-буль" (27398), ПВ "Нон-стоп" 9 27384) 2МБ/РР/424 ОСБ/42 ОМБр (а.с.11).

За даними, зазначеними в Акті службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2023 року встановлено, що від командира НОМЕР_2 механізованого батальйону підполковника ОСОБА_7 надійшла доповідь (рапорт №6603 від 22.07.2023) що внаслідок наступальних штурмових дій противника та масових обстрілів позицій НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 20.07.2023 у районі Серебрянського лісу Сєвєродонецького району Луганської області пропали безвісти 13 (тринадцять) військовослужбовців, в тому числі і солдат ОСОБА_3 . Організований пошук власними силами результатів не дав (а.с.8-10).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 377 від 07.08.2023 року, службове розслідування закрито. Військовослужбовців НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і ОСОБА_3 слід вважати такими, зникли безвісти з 20.07.2023 року під час виконання ними бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.21-22).

Згідно сповіщення сім`ї з вих. №01/1728 від 24.07.2023 р. за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_8 та начальника групи майора ОСОБА_9 слідує, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стрілець-санітар 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 , 21.07.2023 року під час ведення бойових дій зник безвісти у районі населеного пункту Діброва, Кремінського району Луганської області (а.с.28).

Встановлено, що за заявою ОСОБА_1 25.07.2023 були внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань №1203181180000544 з приводу зникнення безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , військовослужбовця ЗСУ, за ч.1 ст. 115 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР (а.с.13).

Заявником вживалися заходи з пошуку як ОСОБА_3 , так як і фактів та інформації, які б свідчили про його перебування у полоні або загибелі.

Згідно з витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_3 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій) (а.с. 16).

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит, Об`єднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі Безпеки України листом №34.7-зв-5632 від 02.06.2026 повідомив, що під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями офіційні фактичні дані про місце знаходження ОСОБА_3 , перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувалися.

Представником заявника направлено адвокатський запит до ДП "Український національний центр розбудови та миру". Згідно отриманої відповіді №08-06/28169 від 03.06.2026 інформація про підтвердження перебування у полоні держави агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного хреста та з інших відкритих джерел ОСОБА_3 – відсутня.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок ОСОБА_10 пояснив, що познайомився із ОСОБА_3 під час проходження служби у Збройних Силах України. ОСОБА_11 був у бліндажі, вночі був обстріл, ОСОБА_12 був у сусідньому бліндажі. Потім був знову обстріл. Вони зайняли позицію щоб відстрілюватися. ОСОБА_12 разом з двома побратимами ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були від ОСОБА_15 збоку. Як їх почали відводити росіяни, то зі сторони, де був ОСОБА_12 , ОСОБА_11 побачив, що ОСОБА_12 був нерухомий та були нерухомі його побратими. Серед полонених їх не було.

Відповідно до ст. 305 ЦК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).

Як роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Надані заявником докази на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_3 військовослужбовця, в населеному пункті Діброва, Кремінського району Луганської області за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.