Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №527/3045/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/3045/25 Номер провадження 22-ц/814/1949/26Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та представника ОСОБА_1 – адвоката Желіховського Володимира Миколайовича

на рішення Глобинського районного суду Полтавської робласті від 24 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому прохали стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором № 503489-КС-003 про надання кредиту від 15.07.20254 року, що становить 43296,44 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредит – 12000,00 грн, сума прострочених платежів по процентах – 29496,44 грн, сума прострочених платежів за комісією – 1800,00 грн, а також судових витрату розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 5.07.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №503489-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 12000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Вказував, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 12000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Зазначив, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість за договором №503489-КС-003 про надання кредиту, у розмірі 43296,44 грн.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №503489-КС-003 від 15.07.2024 року у розмірі 35316,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1975,70 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржили Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та представник ОСОБА_1 – адвокат Желіховський Володимир Миколайович

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» просить рішення районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» по процентам за користування кредитом, а саме: змінити суму стягнення заборгованості за кредитним договором з 35316,44 на грошову суму в розмірі 43296,44 грн, в іншій частині заочне рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення неправильно застосував норми матеріального права шляхом неправильного тлумачення закону, а саме помилково ототожнив поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в Кредитному договорів

Зазначає, що обов`язок сплати процентів по кредиту, порядок нарахування процентів, а також їх фіксований розмір передбачені статтями 1048,1056-1 ЦК України та погоджені сторонами зобов`язання при укладенні договору № №503489-КС-003 від 24.12.2024, який є чинним.

Зазначає, що при постановленні рішення в частині зменшення розміру нарахованих процентів, суд не навів жодної норми чинного законодавства, яка б це передбачувала, тим самим, протизаконно втрутившись у договірні правовідносини сторін.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Желіховський Володимир Миколайович, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Бізнес Позика» умов п. 3.1 Договору кредиту щодо здійснення безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок Позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору.

Вважає, що довідка, надана АТ «ТАСКОМБАНК» не є розрахунковим документом в розумінні положень чинного законодавства України та не підтверджує переказу коштів, операцій по банківському рахунку, оскільки такий документ не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Відповідно така довідка не може бути належним доказом, який підтверджує факт здійснення операції, зокрема, перерахування Відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі.

Вважає, що положення Договору кредиту в частині сплати відповідачем суми комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому комісію за надання кредиту необхідно вирахувати із суми основної заборгованості за тілом кредиту, а відтак, борг в цій частині безпідставно нарахований, що судом першої інстанції враховано не було

Також вказує на те, що нараховані позивачем проценти не відповідають критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, адже становлять понад двісті відсотків заборгованості за тілом кредиту.

Просив суд, рішення районного суду скасувати частково, в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог за кредитним договором в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.07.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 503489-КС-003 про надання кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5727 ( а.с.21-26).

Відповідно до п.2.1. вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 12000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно п.2.3 договору, строк, на який надається кредит: 24 тижнів.

Відповідно до п.2.4. вказаного договору, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,5 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15012500, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку ( терміну) договору.

Згідно п.2.5 даного договору, комісія за надання кредиту:1800 грн.. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку ( терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п.п.2.6-2.11 даного договору, загальний розмір наданого кредиту: 12000 грн.. Строк дії договору: до 30.12.2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 35569,40 грн. Загальні витрати за кредитом: 23569,40 грн.. Орієнтовна реальна річна процента ставка: 19671,57 процентів. Денна процентна ставка: 1,16 процентів.

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта, позичальник ОСОБА_1 15.07.2024 отримав одноразові ідентифікатори UA-9181 та UA-5727 на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 для електронного підпису кредитного договору та паспорта споживчого кредиту (а.с.37).

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» від 15.07.2024 року, із якого вбачається, що на номер платіжної картки: НОМЕР_1 була здійснена транзакція у розмірі 12000 грн., опис платежу: перерахунок коштів ОСОБА_1 , кредитний дог.№503489-КС-003 від 15.07.2024 року (а.с.39).

Також, до районного суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_1 було емітовано банком на ім`я ОСОБА_1 .

З руху коштів за картковим рахунком за період з 15.07.2024 – 30.12.2024 вбачається, що 15.07.2024 року на картку зараховано переказ на загальну суму 12000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №503489-КС-003 від 15.07.2024 року та довідки про стан заборгованості, станом на 14.10.2025року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 43296,44 гривень, з яких: 12000 грн – заборгованість за кредитом; 29496,44 грн – заборгованість по відсотках; 1800 грн – заборгованість по комісії (а.с.13-17).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, однак, звернувши увагу на невірне нарахування позивачем процентів, зменшивши їх суму врахував, що спірний договір укладено після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Перевіряючи доводи апеляційних скарг ТОВ «Бізнес Позика», судова колегія виходить з такого.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У кредитному договорі сторони обумовили розмір процентів за кожен день користування кредитом, визначили термін дії договору - до 30.12.2024.

Отже суд, має перевірити правильність нарахування процентів за користування коштами, починаючи з 15.07.2024, і до закінчення дії кредитного договору, тобто до 30.12.2024.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»№ 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом з тексту кредитного договору, він укладений: 15.07.2024 (з моменту перерахування кредиту позичальнику) зі строком дії до 30.12.2024.

З наведених мотивів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розрахунку заборгованості по відсоткам, викладеними у рішенні від 24 грудня 2025 року.

Доводи апеляційної скарги про базування рішення суду першої інстанції на хибному ототожненні понять «денна процентна ставка» та «процентна ставка в день» не заслуговують на увагу, оскільки в обох випадках відсотки нараховуються щодня на суму залишку заборгованості.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» слід залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині – без змін.

Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Желіховського Володимира Миколайовича.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за договором №503489-КС-003 про надання кредиту від 15.07.2024.

15.07.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 503489-КС-003 про надання кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5727.

Сам факт укладення кредитного договору стороною відповідача не оспорюється, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Щодо факту надання кредитних коштів

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (пункт 4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» від 15.07.2024 року, із якого вбачається, що на номер платіжної картки: НОМЕР_1 була здійснена транзакція у розмірі 12000 грн, опис платежу: перерахунок коштів ОСОБА_1 , кредитний дог.№503489-КС-003 від 15.07.2024 року (а.с.39).

Окрім того, з витребуваних районним судом доказів, а саме - з повідомлення АТ «Універсал банк» вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_1 було емітовано банком на ім`я ОСОБА_1 .

Також банком надано рух коштів за картковим рахунком за період з 15.07.2024 – 30.12.2024, з якого вбачається, що 15.07.2024 о 16:52:22 на картку зараховано переказ на загальну суму 12000 грн (bizpozyka A2S).

З урахуванням наведеного вище, наявні в матеріалах справи докази є належним та допустимим доказом на підтвердження ініціювання здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Бізнес Позика» відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит від 15.07.2024 року №503489-КС-003.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що виписка за картковим рахунком є належним доказом щодо підтвердження перерахування суми за тілом кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків неодноразово приходив Верховний Суд, зокрема у постановах від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року по справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц.

У матеріалах справи наявна виписка по карті ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 05.06.2024-05.06.2024, яка отримана від АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали районного суду про витребування доказів (а.с. 167-168). Відповідно до вказаної виписки ОСОБА_1 отримав 15.07.2024 на банківську картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 12000,00 грн.

Стороною відповідача не надано до суду доказів (зокрема виписки з банківських рахунків відповідача) на підтвердження того, що кредитні кошти у сумі 12000,00 грн не надходили на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не доведено розміру заборгованості, в зв`язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів, з огляду на те, що матеріали справи містять достатньо доказів на спростування вищевказаного.

Надавши оцінку зазначеним доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підтвердження вищевказаного розміру заборгованості та відсутність його спростування відповідачем.

Щодо нарахування відсотків.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 12000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» п.2.1; строк кредиту -24 тижні (п.2.3); стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,5 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15012500, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку ( терміну) договору (п.2.4); комісія за надання кредиту:1800 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку ( терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.5).

Відповідно до п.п.2.6-2.11 даного договору, загальний розмір наданого кредиту: 12000 грн.. Строк дії договору: до 30.12.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 35569,40 грн. Загальні витрати за кредитом: 23569,40 грн. Орієнтовна реальна річна процента ставка: 19671,57 процентів. Денна процентна ставка: 1,16 процентів.

Підписавши Договір №503489-КС-003 від 15.07.2024 про надання кредиту, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також на момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про надання роз`яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору.

Таким чином, відповідач був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою у кредит.

Окрім того, не дивлячись на своє гарантоване право (визначене в пункті 4.1.2) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, користувався коштами позивача, до позивача із відповідною заявою не звертався.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, ОСОБА_1 мав можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Бізнес Позика», якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.

Доказів того, що вказаний договір укладено шахрайським шляхом, чи його персональні дані використані третіми особами, відповідачем не надано.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, яка переглядається, відповідач не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених укладеним кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договору, що в свою чергу привело до прострочення виконання зобов`язань по договору.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає наведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості, викладений у рішенні від 24 грудня 2025 року, з урахуванням Закону України «Про споживче кредитування» - в повній мірі відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди представника відповідача із висновками суду першої інстанції, які, на її думку, не відповідають дійсним обставинам справи, то ці доводи, апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують правильних висновків суду.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Таким чином, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року - без змін.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат в частині судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та представника ОСОБА_1 – адвоката Желіховського Володимира Миколайовича - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль