Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №526/2978/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/2978/24 Номер провадження 22-ц/814/844/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - Омельченка Олексія Миколайовича

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року позивач звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) за користування земельними ділянками кадастровий номер 5320485300:00:003:0011 та 5320485300:00:003:0012 за 2023 рік у розмірі 25581,10 грн.

В обґрунтування позову вказувала, що позивач у повному обсязі та належним чином виконала взяті на себе договірні зобов`язання, передавши у строкове орендне користування відповідачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Натомість відповідач, у порушення строку та обов`язку, передбачених договором оренди землі, не здійснив внесення на користь позивача суми орендної плати за 2023 рік.

У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань по сплаті орендної плати вважає, що наявні підстави для стягнення пені, 3 % річних, та інфляційних втрат.

У вересні 2025 позивачем уточнено позовні вимоги, просила стягнути кошти (орендну плату) за користування земельними ділянками кадастровий номер 5320485300:00:003:0011 та 5320485300:00:003:0012 за 2023 рік у розмірі 22082,83 грн.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» (код ЄДРПОУ 41103827) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по орендній плати за користування земельними ділянками кадастровий номер 5320485300:00:003:0011, кадастровий номер 5320485300:00:003:0012 за 2023 рік у загальному розмірі 22082,83 грн, з них 16443,66 грн (орендна плата), 958,24 грн (3% річних), 3515,07 грн (інфляційні втрати), 1165,86 грн (пеня).

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Край».

Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що 24.12.2015 року між ОСОБА_1 (далі-Орендодавець) та СТОВ «Мрія» (далі-Орендар) було укладено договір оренди землі. Відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Плішивецької сільської ради, загальною площею 3,155 га, кадастровий номер 5320485300:00:003:0011. В подальшому, згідно Додаткової угоди від 02.01.2018 до Договору оренди землі від 24.12.2015 замінено сторону Орендаря на ТОВ «Агро-Край». Згідно договірних умов, що склалися між Позивачем та ТОВ «Агро-Край» сторони погодили строк співпраці – 07 червня 2023 року. Відповідні умови Сторони передбачили в Додатковій угоді від 02.01.2018 року, також дана інформація відображена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, 24.12.2015 року між ОСОБА_1 (далі Орендодавець) та СТОВ «Мрія» (далі-Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Плішивецької сільської ради, загальною площею 3,15 га, кадастровий номер 5320485300:00:003:0012. Надалі згідно Додаткової угоди від 02.01.2018 до Договору оренди землі від 24.12.2015 замінено сторону Орендаря на ТОВ «Агро-Край». Згідно договірних умов, що склалися між Позивачем та ТОВ «Агро-Край» сторони погодили строк співпраці – 15 червня.2023 року. Відповідні умови Сторони передбачили в Додатковій угоді від 02.01.2018 року, також дана інформація відображена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що враховуючи договірні відносини нараховано орендну плату за 2023 рік за користування земельною ділянкою 5320485300:00:003:0011 (відповідно до строку орендних відносин з 01.01.2023-07.06.2023) у розмірі 5 710,10 грн; за користування земельною ділянкою 5320485300:00:003:0012 (відповідно до строку орендних відносин з 01.01.2023-15.06.2023) орендна плата нарахована у розмірі – 5999,20 грн.

Також, ТОВ «Агро-Край» не погоджується із розміром витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки вважає їх не співмірними зі складністю справи.

Зважаючи на викладене скаржник просить змінити рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2025 року виклавши його резолютивну частину таким чином: «Стянути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній плати за користування земельними ділянками кадастровий номер 5320485300:00:003:0011, кадастровий номер 5320485300:00:003:0012 за 2023 рік у загальному розмірі 11709,32 грн та судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн».

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла наступних висновків.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності є власницею земельних ділянок площею 3,15 га та 3,155 га відповідно на території Плішивецької сільської ради Гадяцького району Полтавської області (а.с. 14-15, 16-17).

24 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Мрія” укладено Договори оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,155 га, кадастровий номер 5320485300:00:003:0011 та площею 3,15 га кадастровий номер 5320485300:00:003:0012, які розташовані на території Плішивецької сільської ради.

Згідно п. 8 договору оренди землі, договір укладено на 7 років. Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав, орендна плата за земельні ділянки (кадастрові номери 5320485300:00:003:0011, 5320485300:00:003:0012) вноситься Орендарем в розмірі 10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 13655,35 грн (а.с. 25,26).

Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 02.01.2018 року до договору оренди землі, зі згоди Орендодавця Орендар передав, а Новий орендар приймав на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди, де Новий орендар - ТОВ «Агро-край», орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 10 % від нормативної грошової земельної ділянки за рік оренди.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України «Про оренду землі», не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у розмірі встановленому договором з урахуванням положень ст.625 ЦК України.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його і невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 21,22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За нормами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Із огляду на викладене саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Звертаючись до суду, позивач вказувала, що, сума орендної плати за рік оренди однієї земельної ділянки, 10% від НГО однієї земельної ділянки – 136553,46*10%= 13655,35 грн. Отже, сума орендної плати за 2023 рік (з 01 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року – 273 дні) по оренді земельної ділянки кадастровий номер 5320485300:00:003:0011, яка підлягає до виплати позивачу складає: 8221,83 грн. (13655,35 *80,5/100/365днів*273 дні). Сума орендної плати за 2023 рік (з 01 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року – 273 дні) по оренді земельної ділянки кадастровий номер 5320485300:00:003:0012, яка підлягає до виплати позивачу складає: 8221,83 грн. (13655,35 *80,5/100/365днів*273 дні). Отже, сума заборгованості щодо орендної плати за 2023 рік за оренду двох земельних ділянок складає 16443,66 (8221,083+8221,83) грн.

Вирішуючи спір в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до умов договору оренди, з новим орендарем ТОВ «Агро-Край» сторони визначили, що з 02.01.2018 оренда плата складатиме 10 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та становитиме в грошовому виразі 13655,35 грн.

Відтак, у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу орендної плати за 2023 рік, адже факту сплати орендної плати відповідачем не доведено, більше того скаржник сам у апеляційній скарзі підтверджує наявність заборгованості.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до приписів ст.89 ЦПК України належним чином оцінив зазначені письмові докази і зробив обґрунтований висновок про доведеність факту заборгованості відповідача з орендної плати за 2023 рік, який не було спростовано орендарем.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стосовно правомірності рішення районного суду в частині розміру правничих витрат, колегія суддів зазначає наступне.

При постановленні рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, районний суд виходив із того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем не є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, та не відповідає критерію реальності та розумності їх розміру.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, погоджується з огляду на наступне.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини першадруга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Дана справа дійсно за своєю категорією є незначної складності та наявна усталена судова практика з розгляду аналогічних спорів, однак розмір заявлених позивачем до стягнення правничих витрат у сумі 5 000 грн є пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (22082,83 грн) та складності справи.

Доводи апеляційної скарги в цій частині правильності висновків місцевого суду не спростували.

Місцевий суд надав належну оцінку доказам понесених позивачем витрат на правничу допомогу та дійшов вірного висновку про розумність та пропорційність розміру таких витрат за критеріями, визначеними ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2025 року– залити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий-суддя Т. В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль