Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №532/2097/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2097/24 Номер провадження 22-ц/814/1784/26Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Київська Русь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Київська Русь" на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 600 000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.; допустити негайне виконання рішення в разі задоволення позовних вимог.

Позов обґрунтований тим, що 21 листопада 2023 року близько об 11 год. 00 хв. на автодорозі зі сполученням Харків-Красноград-Перещепино, неподалік повороту до с. Покровське Красноградського району Харківської області відбувся наїзд автомобіля марки DAF XF 105.460», д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом «Kogel SN 24», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , на пішохода ОСОБА_3 .

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні лікарні.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 21 листопада 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221090001185 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

30 квітня 2024 року постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора Черкашина І.Ю. кримінальне провадження № 12023221090001185 від 21 листопада 2023 року закрито.

При цьому, згідно з висновком СМЕ « 12-17/392-А/23 від 15 січня 2024 року причиною смерті ОСОБА_3 стала важка сукупна травма із ушкодженням внутрішніх органів та перелом кісток скелету, яка ускладнилась декомпенсованим безповоротнім травматичним шоком.

Дані травми отримані внаслідок контактування з частинами транспортного засобу, що виступають (бампер, капот, переднє вітрове скло чи інше), після чого потерпілого було скинуто на дорожнє покриття з подальшим ударом та ковзанням по ньому.

Із зазначеного слідує, що смерть пішохода ОСОБА_3 настала у зв`язку з експлуатацією автомобіля марки «DAF XF 105.406», д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом «Kogel SN 24», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить відповідачеві ТОВ «Підприємство Київська Русь».

Відповідно до матеріалів досудового розслідування водій ОСОБА_2 був працевлаштованим у ТОВ «Підприємство Київська Русь», а відтак, відповідно до положень ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, як роботодавець особи-заподіювача шкоди та володілець джерела підвищеної небезпеки, несе цивільну відповідальність за завдання шкоди у даному випадку.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Київська Русь» на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 200 000 гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Київська Русь» в дохід держави судовий збір у сумі 1009 гривень 33 копійки.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ "Підприємство Київська Русь", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги вказано, ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ», з яким потерпілий ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, та яке на відповідній правовій підставі володіло транспортними засобами, які є джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідальність за завдану позивачці моральну шкоду, внаслідок смерті її батька.

Вказано, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ», а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, проте суд першої інстанції зазначені обставини залишив без належної оцінки.

Зазначено, що суд у своєму рішенні не навів жодних мотивів щодо визначеного розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 грн.

Також судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено достатніх та вагомих аргументів на спростування твердження відповідача щодо того, що з урахуванням обставин справи, встановленої грубої необережності потерпілого, яка спричинила його загибель, відсутності доказів на підтвердження обставин, на які посилається представник позивача в обґрунтування розміру заявлених позивних вимог, сума сплаченого позивачу страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 80400 грн є достатньою для покриття завданої моральної шкоди.

Посилались на те, що суд не забезпечив участі представника відповідача у справі у режимі відеоконференції під час розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.11.2023 на автодорозі Харків-Красноград-Перещепино, неподалік повороту на с. Покровське, стався наїзд автомобілем DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом «Kogel SN 24», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Підприємство Київська Русь», під керуванням водія ОСОБА_2 , на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого останній отримав травми голови, тулубу та інші тілесні ушкодження, в зв`язку з чим помер у лікарні (а.с.16-21).

Позивачка є донькою загиблого потерпілого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження та одруження (а.с.14-16).

30.04.2024, постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області Черкашина І.Ю. кримінальне провадження від 21.11.2023, реєстр № 12023221090001185 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, було закрите на підставі п. 2 ч.1 ст.284 КПК України, внаслідок неможливості встановити чи мав водій ОСОБА_2 можливість уникнути ДТП та чи знаходиться це в причинному зв`язку з настанням події в цілому. Аналогічні висновки містяться в Акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21.11.2023 об 11 год. 10 хв. у ТОВ "Автомагістраль-південь" від 03.07.2024 (а.с.17-21, 125-131).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний вище транспортний засіб на законних підставах належить ТОВ «Підприємство Київська Русь» і що в момент ДТП 21.11.2023, цим транспортним засобом на підставі трудової угоди з відповідачем керував водій ОСОБА_2 , який має відповідне посвідчення водія (а.с.17-21, 46-49, 72).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони грунтуються на законі та підтверджуються дослідженими по справі належними та допустимими доказами.

Місцевий суд прийшов до висновку, що з врахуванням всіх обставин справи та виходячи з положень ст. 23 ЦК України, об`єктивно оцінюючи глибину та характер моральних і душевних страждань позивачки внаслідок загибелі її батька, недоведеність вини відповідача у спричиненні зазначеної шкоди, доцільно визначити розмір відшкодування у сумі 200 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами с. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливість відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і не винні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05.06.2019 у справі № 446/4412/15-ц, від 15.08.2019 у справі № 756/16649/13-ц, від 02.10.2019 у справі № 447/2438/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 601/1304/15-ц, від 01.07.2020 у справі № 554/858/19.

У постанові Верховного суду у справі №554/858/19 від 01.07.2020 вказано, що особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 285/4223/17 зазначено, що у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього з реабілітуючих підстав не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість грошового відшкодування у розмірі 200 000 грн та неврахування страхової виплати є безпідставними.

Втрата близької людини (батька) є найвищою немайновою втратою, яка спричиняє невиправні й тривалі моральні страждання. Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Заявлена позивачем вимога складала 600 000,00 грн. Зменшуючи розмір стягнення до 200 000,00 грн, суд першої інстанції пропорційно та в повній мірі врахував як факт отримання позивачкою страхового відшкодування у розмірі 80 400 грн, так і матеріали закриття кримінального провадження, які вказували на відсутність встановленої вини водія ОСОБА_2 та особливості поведінки пішохода.

Визначена судом сума є балансом між глибиною страждань доньки та фактичними обставинами ДТП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Підприємство Київська Русь» є неналежним відповідачем, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджено, що саме відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки — автомобіля DAF, яким керував його працівник ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків.

Наявність трудових відносин між загиблим та ТОВ "Автомагістраль-Південь" не звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану цим джерелом, на підставі ст. 1172, 1187 ЦК України.

Таким чином, ТОВ «Підприємство Київська Русь» є належним відповідачем у справі, а доводи апеляційної скарги щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, є безпідставними.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незабезпечення судом першої інстанції участі представника відповідача в режимі відеоконференції.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України, організація судового засідання в режимі відеоконференції є правом, а не безумовним обов`язком суду, і залежить від наявності технічної можливості суду на момент розгляду справи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 05.06.2025 представник відповідача подав заяву про проведення підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07.11.2025 закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті на 09:00 год. 09.12.2025. Вказану ухвалу було доставлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі Електронний суд. Жодних клопотань після винесення вказаної ухвали, матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не був позбавлений права реалізувати свої процесуальні права через особисту явку представника або подання письмових пояснень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано детальний відзив на позов, який повністю відображає правову позицію товариства та був належним чином досліджений районним судом.

Таким чином, неотримання технічного доступу до відеоконференції не призвело до порушення прав відповідача на захист та не є підставою для скасування рішення суду.

Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм процесуального права та матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Київська Русь" – залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль