Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №400/12364/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р. № 400/12364/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середньоденне грошове забезпечення за весь час недоплати по сумі компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток з дня звільнення із лав ЗСУ 05.07.2025 року по день фактичного розрахунку (період не більше 6 місяців).

Ухвалою від 19.11.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки. Відповідач при звільненні позивача не врахував суму винагороди, яку позивач отримував до звільнення, чим порушив його права на належний розрахунок.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що п. 6 розділу XXXI Порядку № 260 (у редакції, чинній на дату звільнення позивача 05.07.2025 року) прямо встановлює, що при розрахунку грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків та при обчисленні грошової компенсації враховуються: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною штатною посадою.

З 25.02.2025 року (дата офіційного опублікування) до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 внесено зміну: після слів «щомісячних додаткових видів…» додано «крім винагород». Це зроблено наказом МОУ від 15.01.2025 року № 23, який набрав чинності з дня опублікування (25.02.2025 року).

Оскільки позивача звільнено 05.07.2025 року, застосовується саме нова редакція пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260.

Додаткова виплата, на включенні якої наполягає позивач, за своєю назвою та правовою природою є «додатковою винагородою» за Постановою № 168, тобто належить до категорії винагород.

Відповідно, вона виключена з переліку складових, що враховуються при обчисленні компенсації відпусток згідно з чинною редакцією п. 6 розділу XXXI Порядку № 260.

Таким чином, відсутній склад протиправної бездіяльності: відповідач діяв у межах прямої норми відомчого нормативного акту, чинної на дату звільнення.

Вимога про нарахування та виплату середнього заробітку є похідною від основних вимог та не підлягає задоволенню, а за альтернативного підходу підлягає істотному обмеженню.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.07.2025 року № 445 позивача звільнено зі служби у запас на підставі пп. «б» ч. п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2025 року № 194 позивача з 05.07.2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Даним наказом ухвалено виплатити позивачу компенсацію:

- за невикористані дні основної відпустки: за 2023 рік – 3 дои; за 2024 рік – 20 діб; за 2025 рік – 35 діб;

- за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій: за 2023 рік – 14 діб; за 2024 рік – 14 діб; за 2025 рік – 14 діб.

Позивач вважає, що відповідачем при нарахуванні та виплати компенсації за невикористані дні додаткових відпусток протиправно не враховано суму додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд враховує наступне:

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011).

Відповідно до п. 2 – 4 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано правовими нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі та раніше за текстом – Порядок № 260).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі та раніше за текстом – Постанова № 168).

При цьому, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Відповідно до п. 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі № 240/32125/23 та від 10.04.2025 року у справі № 240/2078/24.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору у цій справі є обчислення розміру грошової компенсації за невикористані відпустки, без урахування суми щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Позивачу додаткова винагорода виплачувалася за 2023, 2024 та 2025 роки.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що наявні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток.

Верховним Судом визначено, що за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні відпустки.

Щодо вимог нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час недоплати сум компенсації за невикористані дні додаткових відпусток суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки відповідачем ще не здійснено перерахунок сум компенсації на виконання даного рішення суду. А отже суд відмовляє у задоволенні позову у даній частині.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.10.2026 року.

Суддя О.В. Малих