Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №285/4800/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/4800/26 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Номер провадження №33/4805/1362/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., за участі секретаря Хрус С.А., адвоката Антонюка П.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника Антонюка П.Г. на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно постанови суду, 20.07.2026 о 13:00 по вул. Михайла Драгоманова, 140, в м. Звягель Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом: RОRТЕ з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що передбачено адміністративну відповідальність згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник Антонюк П.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, ухваленою внаслідок неповного та необ`єктивного з`ясування фактичних обставин справи, неналежної оцінки доказів, залишення без належної правової оцінки істотних доводів сторони захисту та порушень процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Зазначає, що не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозапис не містить безпосередньої фіксації керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не зафіксовано руху відповідного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , переслідування цього транспортного засобу працівниками поліції, зупинки ОСОБА_1 під час руху, моменту припинення ним керування, будь якої іншої технічної фіксації, яка б об`єктивно підтверджувала факт керування ним транспортним засобом, саме у час, місці та за обставин, зазначених у протоколі. Вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_1 не заперечив факт керування, прямо суперечить змісту відеозапису. Зазначає, що на відеозаписі о 13 год 02 хв 57 сек ОСОБА_1 чітко та недвозначно зазначив «Я не керував нічим.» Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 пояснював, що йдеться про велосипед. Зазначає, що визнання факту вживання алкогольних напоїв жодним чином не усуває необхідності доведення факту керування транспортним засобом. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та направлення на огляд не можуть самі по собі бути достатнім підтвердженням викладеної в них версії щодо факту керування. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено без участі ОСОБА_1 , відеозапис не містить: складання протоколу у присутності ОСОБА_1 , ознайомлення його зі змістом протоколу, надання можливості внести пояснення та зауваження. Роз`яснення процесуальних прав під час складання протоколу, пропозиції підписати вже складений протокол, фіксації відмови від підписання вже складеного документа, вручення копії протоколу. Стверджує, що відеозапис завершується о 13 год 05 хв 11с тоді як протокол складено лише о 13 год 27 хв 41 с. Жодної фіксації участі ОСОБА_1 у його складанні, ознайомлення із завершеним документом, реалізації права на пояснення та зауваження, пропозиції підписати протокол або вручення його копії матеріали справи не містять. Крім того, посилається на те, що протокол був складений не просто за відсутності ОСОБА_1 , а за обставин, коли останній запитував працівників поліції про наявність у нього статусу затриманої особи та не отримав чіткої відповіді про існування законної підстави, яка зобов`язувала б його залишатися на місці. Зазначає, що направлення на огляд оформлено після припинення відеозапису та за відсутності ОСОБА_1 .. Оформлення протоколу не охоплено відеофіксацією, незважаючи на пряму вимогу спеціального порядку. Двох свідків під час оформлення протоколу також не залучено. Зазначає, що відеозапис не містить чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку. На думку захисника, ОСОБА_1 не було чітко роз`яснено, що саме його поточна поведінка розцінюється поліцейськими як відмова від огляду та матиме наслідком притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Вважає висновок суду про перебування ОСОБА_1 у транспортному засобі не відповідає фактичним обставинам, а сам транспортний засіб у протоколі не ідентифікований, не можливо встановити: марку транспортного засобу, його модель, державний номерний знак або відомості про його відсутність, належність транспортного засобу, інші індивідуалізуючи ознаки, які дозволяли б однозначно визначити, яким саме транспортним засобом нібито керував ОСОБА_1 .. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки істотним доводам сторони захисту.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст. 251 КУпАП.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при винесенні постанови вжито належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724285 від 20.07.2026 (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 6); довідкою про адміністративне правопорушення (а.с.7); поясненнями ОСОБА_2 (а.с.8); диском з відеозаписом події за участі ОСОБА_1 (а.с. 9).

На переконання апеляційного суду зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам зазначеним у ст. 251 КУпАП, повністю підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідають фактичним обставинам справи.

З дослідженого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 надавав документи для перевірки представникам ТЦК та САП, перебуваючи на сидінні транспортного засобу «RОRТЕ», який знаходився у нерухомому стані на узбіччі дороги із ключами у замку запалювання. ОСОБА_1 визнав факт вживання алкогольних напоїв, проте наполягав, що вказаний транспортний засіб є електровелосипедом, оснащеним педалями. Працівники поліції зафіксували, що педалі на транспортному засобі були відкручені.

Під час розмови ОСОБА_1 залишив транспортний засіб на узбіччі («зараз його кину») та заявив працівникам поліції, що не здійснював керування ним, а пересувався пішки («я йшов пішки, ви мене спинили»).

Співробітниками поліції було неодноразово поставлено запитання щодо готовності пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки (о 13:03:16 та 13:03:50) та у закладі охорони здоров`я (о 13:04:05). На всі запитання ОСОБА_1 послідовно відповідав, що він є пішоходом («я йшов пішки»), фактично ігноруючи суть пропозиції проходження огляду. Після попередження інспектора поліції про те, що така поведінка розцінюватиметься як відмова від проходження огляду, та під час роз`яснення прав, ОСОБА_1 залишив місце зупинки. Працівники поліції наздогін повідомили про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження адвоката, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом належними та допустимими доказами не встановлено є необґрунтованими.

Поняття керування транспортним засобом охоплює не лише його динамічний рух, а й перебування водія за кермом з метою приведення ТЗ в рух або здійснення контролю над ним у процесі дорожнього руху.

Відеозаписом чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував безпосередньо на сидінні ТЗ, тримаючись за кермо, а ключі знаходилися в замку запалювання, що свідчить про повну готовність ТЗ до руху та контроль особи над ним. Більше того, під час розмови ОСОБА_1 сам підтвердив свій статус водія, заявивши щодо ТЗ: «зараз його кину». Особа фізично не може «кинути» на узбіччі річ, якою вона не користувалася і на якій не пересувалася. Подальша зміна версії на «я йшов пішки» є очевидною лінією захисту, обраною виключно з метою уникнення відповідальності.

Спростування статусу «електровелосипеда» через технічний стан.

Спроба захисту прирівняти ТЗ «RОRТЕ» до звичайного велосипеда, щоб виключити ОСОБА_1 із числа суб`єктів правопорушення за ст. 130 КУпАП, є неспроможною.

Відповідно до Правил дорожнього руху, велосипед — це ТЗ, який приводиться в рух мускульною силою людини за допомогою педалей або рукояток.

Працівники поліції на місці події чітко зафіксували, що педалі на вказаному ТЗ були відкручені. За таких технічних умов цей ТЗ конструктивно та фізично не міг приводитися в рух мускульною силою людини. Отже, рух на ньому міг здійснюватися виключно за допомогою електричного двигуна, що виключає його з категорії велосипедів та переводить у розряд механічних ТЗ (мопедів чи мотоциклів, залежно від потужності двигуна). Керування таким ТЗ у стані сп`яніння або відмова від огляду утворює безумовний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закон не вимагає обов`язкової наявності державного реєстраційного номера, якщо засіб за своїми технічними характеристиками належить до персонального електротранспорту або мобільного ТЗ. У протоколі чітко зафіксовано марку транспортного засобу — «RОRТЕ», що повністю підтверджується відеозаписом із місця події.

Працівники поліції на відео зафіксували конструктивні ознаки: наявність замка запалювання, сидіння, електричного двигуна та факт відсутності (відкручування) педалей. Сукупність цих ознак індивідуалізує цей об`єкт і виключає будь-яку двозначність щодо того, на якому саме пристрої перебував ОСОБА_1 ..

На відео зафіксовано, як ОСОБА_1 надавав документи, сидячи на цьому конкретному ТЗ, визнавав, що пересувався на ньому називаючи його «електровелосипедом». Таким чином, сам водій своїми діями та словами повністю ідентифікував цей транспортний засіб як той, що перебуває в його володінні та користуванні на момент зупинки.

Поведінка ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів свідчить про умисне саботування законних вимог поліції. Співробітники поліції послідовно тричі (о 13:03:16, 13:03:50 та 13:04:05) ставили прямі запитання щодо готовності пройти огляд на стан сп`яніння як на місці, так і в закладі охорони здоров`я.

Підставою для цього були обґрунтовані ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та сам факт визнання ОСОБА_1 вживання алкоголю.

Замість надання чіткої відповіді, ОСОБА_1 ігнорував сутність пропозицій та повторював фразу «я йшов пішки».

Згідно з усталеною судовою практикою, пасивна поведінка, ігнорування запитань поліцейського та ухилення від прямої відповіді розцінюються як форма умисної відмови від проходження огляду.

Остаточним підтвердженням недобросовісної поведінки водія є те, що після попередження інспектора про кваліфікацію його дій як відмови та під час роз`яснення прав, ОСОБА_1 просто залишив місце події - вдався до втечі. Така поведінка свідчить про повне усвідомлення особою протиправності своїх дій та є прямим доказом умисного наміру ухилитися від проходження медичного огляду. Поліцейські в межах своїх повноважень зафіксували цей факт та правомірно повідомили про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, сукупність відеодоказів, технічний стан ТЗ (відсутність педалей) перебування особи за кермом із ключами у замку запалювання, визнання факту вживання алкоголю та подальша втеча повністю руйнують позицію адвоката та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Твердження захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення та направлення на огляд не можуть підтверджувати факт керування транспортним засобом, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, складеним уповноваженою посадовою особою, яка безпосередньо сприймала обставини правопорушення, фіксувала технічний стан ТЗ та поведінку водія.

Направлення до закладу охорони здоров`я є процесуальним документом, який підтверджує факт дотримання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції МВС/МОЗ № 1452/735 та доводить, що водієві було офіційно та законно запропоновано пройти огляд через наявність явних ознак сп`яніння, які сам ОСОБА_1 визнав на відео.

Протокол та направлення не розглядаються судом окремо, а оцінюються у сукупності з матеріалами відеофіксації згідно зі ст. 252 КУпАП. На відео чітко зафіксовано перебування ОСОБА_1 на сидінні ТЗ із ключами у замку запалювання, тому дані протоколу повністю корелюються із відеозаписом. Документи лише юридично закріплюють те, що відбулося в реальному часі.

Доводи захисника, що ОСОБА_1 не підписав протокол чи направлення, то це сталося виключно через протиправні дії самого водія, який вдався до втечі з місця події.

Складання протоколу за відсутності ОСОБА_1 стало наслідком не процесуального порушення з боку поліції, а прямого умислу та неправомірних дій самого водія. На відео чітко зафіксовано, що поліцейські розпочали процедуру оформлення, роз`яснювали права та попередили про наслідки відмови. Те, що ОСОБА_1 залишив місце події, є формою зловживання своїми процесуальними правами з метою уникнення відповідальності.

Судова практика послідовно наголошує: самовільне залишення особою місця оформлення адміністративного матеріалу (втеча) не є підставою для закриття справи та не позбавляє складений протокол доказової сили. Особа, яка сама створила умови, за яких протокол не зміг бути підписаний у її присутності, не може використовувати цей факт для заперечення вини.

Поліцейські виконали всі вимоги закону: вони оголосили суть правопорушення та факт складання протоколу, що чітко зафіксовано на відеозаписі. Відеофіксація в даному випадку повністю компенсує відсутність підпису особи, оскільки об`єктивно підтверджує причину цієї відсутності — недобросовісну поведінку ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 тричі (о 13:03:16, 13:03:50 та 13:04:05) було поставлено чіткі запитання про готовність пройти тест на місці або в лікарні, на які він послідовно відповідав «я йшов пішки».

Таким чином, умисне ігнорування трьох послідовних законних вимог поліції, зафіксоване на відео, у поєднанні з подальшою втечею особи, юридично кваліфікується як повна і беззаперечна відмова від проходження огляду, що повністю утворює склад правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

А тому доводи захисника, що відеозапис не містить чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.

Посилання захисника на постанови апеляційних судів в інших справах не приймаються судом до уваги, оскільки не мають преюдиційого значення для суду під час розгляду цієї справи.

Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не надано.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу адвоката Антонюка Павла Георгійовича залишити без задоволення, а постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С.Рябенька