Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №161/20741/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/20741/25 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/957/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Киці С. І., Матвійчук Л. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду із зазначеним позовом.

Покликалось на те, що 30 серпня 2023 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1263-7693, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримала кредит у розмірі 24 500 грн, строком кредитування 300 календарних днів до 24 червня 2024 року, базовий період 14 днів, із процентною ставкою 1,20 % в день протягом перших 14 днів та 1,50 % в день у подальшому, а також комісією за видачу кредиту 15% від суми кредиту.

Крім того позивач вказував, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 02 вересня 2025 року становить 123 668 грн 62 коп., з яких: 24 500 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 98 931 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 237 грн 62 коп. - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту.

Також позивач зазначав, що ним було прийнято рішення про застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг, у зв`язку з чим частково списано заборгованість по нарахованих процентах та комісії на загальну суму 13 867 грн.

Враховуючи наведене, позивач ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» просив суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1263-7693 від 30 серпня 2023 року в сумі 109 801 грн 62 коп. та відшкодувати йому понесені судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1263-7693 від 30 серпня 2023 року в розмірі 109 801 грн 62 коп. та 2 422 грн 40 коп. – судові витрати по сплаті судового збору.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, прийнятим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник відповідача ОСОБА_1 — ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, невірно застосував норми матеріального права та допустив невідповідність зроблених висновків обставинам справи, а саме стягнувши всю суму нарахованих процентів, які є непропорційно великими щодо самого тіла кредиту та відмовивши у застосуванні пільги про звільнення від сплати відсотків дружинІ військовослужбовця.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване апелянтом рішення суду без змін.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умови вказаного кредитного договору позичальником ОСОБА_1 належним чином не виконувались, у зв`язку із чим виникла заборгованість, то вона підлягає стягненню з останньої.

Проте повністю із таким висновком суду погодитись не можна.

Встановлено, що 30 серпня 2023 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1263-7693 у письмовій формі, а саме у формі електронного документа з використанням веб-сайту, створеного відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію».

Для підписання зазначеного договору, підтвердження ознайомлення з правилами та іншими супутніми документами відповідачу був наданий одноразовий ідентифікатор.

Згідно з умовами цього кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит для особистих потреб на суму 24 500 грн, строк кредитування — 300 днів, базовий період — 14 днів, комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту, процентна ставка 1,20 % в день протягом перших 14 днів та 1,50 % в день у подальшому.

Факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується приєднаною до матеріалів справи довідкою про перерахування суми кредиту.

Як вбачається з наданого позивачем і наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник ОСОБА_1 належним чином зобов`язання з повернення грошових коштів не виконувала, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості, станом на 02 вересня 2025 року, становить 123 668 грн 62 коп.

Крім того встановлено, що позивач прийняв рішення застосувати до відповідача програму лояльності і частково списав заборгованість по нарахованих процентах та комісії на загальну суму 13 867 грн, а тому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 109 801 грн 62 коп., що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту – 24500 грн, простроченої заборгованість за нарахованими процентами – 85 301 грн 62 грн. та відшкодувати йому понесені судові витрати по сплаті судового збору.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» ТзОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1263-7693 від 30 серпня 2023 року на суму 24500 грн в електронній формі і зазначені грошові кошти були отримані позичальником.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язання за укладеним з позивачем ТзОВ «Укр кредит фінанс» кредитним договором № 1263-7693 від 30 серпня 2023 року, то у неї, з урахуванням частково внесеного грошового платежу, виникла заборгованість щодо сплати тіла кредиту та процентів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення цієї заборгованості з позичальника ОСОБА_1 на користь кредитодавця ТзОВ «Укр кредит фінанс».

Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом, дійшов помилкового висновку, визначивши денну процентну ставку у розмірі 1,50 % після 24 грудня 2023 року.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1 % в день після 24 грудня 2023 року.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Укладений між сторонами спору 30 серпня 2023 року кредитний договір № 1263-7693 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому товариство як кредитодавець не мало права визначати процентну ставку у розмірі 1,50 % після набрання чинності змін до вищевказаного Закону.

Таким чином суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неправильно витлумачив норми матеріального права, що підлягають застосуванню, внаслідок чого помилково стягнув із відповідача заборгованість за процентами у більшому розмірі, ніж слід було стягувати.

Відтак, розмір процентів за користування кредитом до 24 грудня 2023 року становить 31 548 грн 62 коп., а з 24 грудня 2023 року по 24 червня 2024 року (184 дні) за ставкою 1 % — 45 080 грн (24 500 ? 0,01 ? 184), що в загальному по відсоткам становить 76 391 грн 62 коп.

З урахуванням несплаченого тіла кредиту 24500 грн загальна сума заборгованості становить 101 128 грн 62 коп.

Отже, після застосування списання за програмою лояльності 13 867 грн заборгованість, яка підлягає стягненню, становить 87 261 грн 62 коп.

У зв`язку із чим рішення суду першої інстанції в частині суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, слід змінити.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції того, що на відповідача поширюються положення п.15 ч.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», яким збільшено суб`єктний перелік осіб, на яких поширюються пільги зі сплати відсотків за користування кредитом, зокрема включено до нього дружин військовослужбовців, внесено на підставі закону № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року, є безпідставними. Оскільки на час звернення кредитодавця з даним позовом до суду позичальник ОСОБА_1 з 04 вересня 2024 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який проходить військову службу, не перебуває по причині розірвання шлюбу, як зазначено у її ж відзиві на позовну заяву та підтверджується копією постанови Волинського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року наявної в матеріалах справи.

Отже, як на час виникнення спірних правовідносин, а саме момент укладення кредитного договору 30 серпня 2023 року, законодавець не передбачав у жінок військовослужбовців наявність пільги зі сплати процентів за користування кредитом, тому такі доводи апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє.

Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки № 8088 від 03 серпня 2023 року виданої військовою частиною НОМЕР_1 не вбачається, що на момент укладення договору так і в подальшому чоловік відповідача по справі перебував на військовій службі.

В решті рішення ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

У зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитом суд апеляційної інстанції на підставі підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України здійснює новий розподіл судових витрат.

Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір задоволених позовних вимог за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції становить 79,47 %.

За подання до суду позовної заяви позивач сплатив 2 422 грн 40 коп. судового збору.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог з відповідача необхідно стягнути 1 925 грн 13 коп. судового збору суду першої інстанції.

Відповідач сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 грн 60 коп.

Успішна частина апеляції становить 20,53 %, у зв`язку з чим з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 745 грн 90 коп.

Після проведення взаємозаліку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 179 грн 23 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року в частині розміру стягуваної заборгованості та судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1263-7693 від 30 серпня 2023 року в розмірі 87 261 грн 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1179 грн 23 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді