Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №756/9433/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9433/26

Провадження № 2/756/8094/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

01 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 555150948688001 від 28.07.2021 у розмірі 6 404,20 грн та заборгованість за кредитним договором № 8547616 від 23.01.2022 у розмірі 9 900,90 грн, а всього - 16 305,10 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачем на підставі заявки на пролонгацію укладено договір позики № 555150948688001, за яким сторони продовжили строк виконання зобов`язання позичальника з погашення заборгованості за раніше укладеним договором позики № 555150948688 у сумі 2 500 грн на новий строк 30 днів. 23.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 8547616 про надання кредиту в розмірі 6 000 грн. Обидва договори укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісні кредитори свої зобов`язання виконали, проте у визначені договорами строки відповідач коштів не повернула, унаслідок чого утворилася заборгованість: за договором позики № 555150948688001 - 6 404,20 грн, з яких 2 500 грн за тілом позики та 3 904,20 грн за процентами; за кредитним договором № 8547616 - 9 900,90 грн, з яких 6 000 грн за тілом кредиту та 3 900,90 грн за процентами.

Право вимоги за договором позики № 555150948688001 позивач набув на підставі договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія». Право вимоги за кредитним договором № 8547616 позивач набув за ланцюгом відступлення: за договором факторингу № ФК28-01/30/1 від 30.01.2023 - від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», а за договором № 01-12/25 від 01.12.2025 - до позивача.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений строк відповідач відзив на позов не подала. Позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8547616. Загальний розмір кредиту становить 6 000 грн (п. 1.3 договору); дата надання кредиту - день укладення договору (п. 1.4); кредит надається строком на 15 днів - строк кредитування (п. 1.5); термін повернення кредиту і сплати процентів за користування ним - 07.02.2022 (п. 1.6). За користування кредитом позичальник сплачує проценти за кожний день користування: у 1-й день та з 2-го по 15-й день - 0,0010%, з 16-го по 45-й день - 5,00% (пп. 1.7.1-1.7.3 договору). Рекомендована сума повернення кредиту та сплати процентів становить 6 000,90 грн (п. 1.8 договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка - 0,37%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 6 000,90 грн (п. 1.17 договору). Строк дії договору визначено до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 календарного року (п. 1.16 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається шляхом видачі готівки з каси кредитодавця або шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника; реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту - НОМЕР_1 (п. 2.2 договору). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В-597149.

Виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується квитанцією № 60379470, згідно з якою 23.01.2022 платником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» (ідентифікаційний код 37615055) через учасника платіжної системи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» (ідентифікаційний код 38905834), банк-еквайр «Приватбанк», - перераховано 6 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , призначення платежу - кредитний договір № 8547616 від 23.01.2022. Номер платіжної картки, зазначений у квитанції, збігається з реквізитами банківської картки позичальника, узгодженими сторонами у п. 2.2 кредитного договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості первісного кредитора, станом на 30.01.2023 за кредитним договором № 8547616 обліковується заборгованість у розмірі 9 900,90 грн, з яких 6 000 грн - за тілом кредиту, 3 900,90 грн - за процентами. Проценти нараховувалися щоденно: за період з 23.01.2022 по 06.02.2022 - по 0,06 грн за день, а всього 0,90 грн; за період з 07.02.2022 по 19.02.2022 - по 300 грн за день, а всього 3 900 грн. Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 8547616 перейшло до позивача за ланцюгом відступлення: за договором факторингу № ФК28-01/30/1 від 30.01.2023 - від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», а за договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 01-12/25 від 01.12.2025 - до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», що підтверджується зазначеними договорами, платіжними документами про їх оплату, актами приймання-передачі реєстрів боржників та витягами з реєстрів боржників, які містять дані про відповідача і кредитний договір № 8547616.

Судом встановлено, що 28.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 на підставі заявки на пролонгацію укладено договір позики № 555150948688001 (пролонгація). Відповідно до п. 1.1 договору сторони продовжили строк виконання зобов`язання позичальника з погашення заборгованості за договором позики № 555150948688 у сумі 2 500 грн на строк 30 календарних днів. Згідно з п. 2.1 договору позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати позичальником заборгованості за процентами за користування попередньою позикою в сумі 1 643,70 грн і оплати у повній сумі процентів за пролонгацію не пізніше 30.07.2021. Відповідно до п. 2.3 договору позика надається шляхом погашення позикодавцем заборгованості за раніше укладеним договором позики та проведення відповідних бухгалтерських проводок у системі з одночасним формуванням за позичальником заборгованості за цим договором у розмірі, що дорівнює непогашеній заборгованості за попереднім договором позики; датою надання позики є дата проведення позикодавцем таких бухгалтерських проводок.

Ані договору позики № 555150948688, заборгованість за яким пролонговано, ані доказів надання (перерахування) відповідачу грошових коштів за цим договором матеріали справи не містять.

На підтвердження надання позики за договором № 555150948688001 позивач надав складені первісним кредитором довідку про ідентифікацію по договору, довідку про погашення по договору № 555150948688 від 01.07.2021 та довідку по договору позики № 555150948688001 від 22.12.2023. Зі змісту довідки по договору позики вбачається, що 31.07.2021 проведено операцію «сума пролонгованої позики (зарахування)» на 2 500 грн, після чого щоденно нараховувалися проценти: за період з 31.07.2021 по 29.08.2021 - по 43,84 грн, 31.08.2021 - 767,04 грн, за період з 01.09.2021 по 28.09.2021 - по 65,07 грн, а всього 3 904,20 грн; нарахований 31.08.2021 штраф у розмірі 625 грн списано 14.10.2023.

Первинних документів, які підтверджували б фактичний рух коштів на користь відповідача за договором позики № 555150948688001 (виписки з рахунку, платіжного документа, квитанції), матеріали справи не містять. У позовній заяві позивач зазначив, що не є банківською установою, не має доступу до інформації про рух коштів за рахунками позичальника, а тому не має об`єктивної можливості подати документи на підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідача.

Судом встановлено, що право вимоги за договором позики № 555150948688001 позивач набув за договором факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», з додатковим договором № 1 від 21.12.2023, що підтверджується зазначеними договорами, платіжним документом про оплату, актами приймання-передавання реєстру боржників від 22.12.2023 та витягом з реєстру боржників.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу і у встановлений строк. Згідно зі ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості обов`язок довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, покладається на кредитора. У постанові Верховного Суду від 24.06.2026 у справі № 286/3618/24 із посиланням на постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15 та від 21.02.2024 у справі № 415/160/17 зазначено, що кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Щодо позовних вимог за кредитним договором № 8547616 від 23.01.2022 суд зазначає наступне.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону); моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19. Отже, підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам чинного законодавства, а сам договір є укладеним у письмовій формі.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 6 000 грн підтверджений первинним платіжним документом - квитанцією № 60379470 від 23.01.2022, яка містить дату операції, суму, найменування та ідентифікаційний код платника, номер платіжної картки отримувача, його прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також посилання на кредитний договір № 8547616 від 23.01.2022. Номер платіжної картки збігається з реквізитами картки, узгодженими сторонами у п. 2.2 кредитного договору, що дає підстави вважати доведеним перерахування кредитних коштів саме відповідачу. Отже, первісний кредитор виконав свій обов`язок з надання кредиту, а відповідач у визначений п. 1.6 договору термін - 07.02.2022 - кредит не повернула; доказів зворотного матеріали справи не містять.

Право вимоги за цим договором перейшло до позивача у порядку, визначеному ст. 512, 514 ЦК України. Договори відступлення права вимоги у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). За таких обставин позивач є належним кредитором у зобов`язанні.

Щодо розміру заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Пунктами 1.5, 1.6 кредитного договору сторони визначили строк кредитування - 15 днів, а термін повернення кредиту і сплати процентів за користування ним - 07.02.2022. У межах строку кредитування, за період з 23.01.2022 по 06.02.2022, проценти нараховані за ставкою 0,0010% за день у загальному розмірі 0,90 грн, що відповідає визначеній у пп. 1.8, 1.17 договору загальній вартості кредиту 6 000,90 грн. Решту процентів у розмірі 3 900 грн нараховано за період з 07.02.2022 по 19.02.2022 за ставкою 5,00% за день, тобто після спливу строку кредитування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Від цього висновку Велика Палата Верховного Суду не відступила і в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, зазначивши, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, а суд має здійснити тлумачення умов договору і дійти висновку, чи мали сторони на увазі встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника - за користування кредитом; у разі сумніву застосовується принцип contra proferentem, за яким слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20 зазначено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а тому регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно: за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) як плата за надану позику, а за період після такого прострочення - суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Здійснивши тлумачення умов кредитного договору № 8547616, суд виходить з того, що передбачені п. 1.7 платежі визначені сторонами саме як проценти за кожний день користування кредитом і вміщені у розділі 1 «Предмет договору», тоді як розділ 4 «Відповідальність сторін» жодних процентів як міри відповідальності за прострочення не встановлює. Отже, проценти за п. 1.7.3 договору є платою за користування кредитом, а не мірою відповідальності, а тому право їх нараховувати припинилося зі спливом строку кредитування - 07.02.2022. Такий висновок узгоджується і з визначеною самим кредитодавцем у пп. 1.8, 1.17 договору загальною вартістю кредиту 6 000,90 грн та орієнтовною реальною річною процентною ставкою 0,37%: нарахування додатково 3 900 грн за ставкою, що становить 1 825% річних, виходить за межі погодженої сторонами вартості кредиту, а відповідні умови договору за наявності сумніву тлумачаться на користь споживача. Строк дії договору, визначений п. 1.16, є ширшим за строк кредитування і сам по собі права кредитодавця на нарахування процентів не продовжує; додаткових угод про продовження строку кредитування сторони не укладали і доказів сплати відповідачем платежів на виконання такої умови матеріали справи не містять. Вимог, заснованих на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не заявляв - інфляційні втрати та 3% річних зазначені у розрахунку в нульовому розмірі, - а суд не вправі з власної ініціативи змінювати підстави позову.

За таких обставин вимоги за кредитним договором № 8547616 від 23.01.2022 підлягають частковому задоволенню - у розмірі 6 000,90 грн, з яких 6 000 грн за тілом кредиту та 0,90 грн за процентами, нарахованими в межах строку кредитування; у стягненні 3 900 грн процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, належить відмовити.

Щодо позовних вимог за договором позики № 555150948688001 від 28.07.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Згідно зі ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням; така заміна провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2019 у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19) вказала, що новаційним договором позики є договір, за яким позикодавець враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як суму позики, а позичальник зобов`язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов`язань; однією з умов здійснення новації є дійсність первинного зобов`язання. У постанові Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 760/34150/21 (провадження № 61-9178св24) зазначено, що новація спрямована саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання, а недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації.

Договір позики № 555150948688001 від 28.07.2021 поєднує ознаки як зміни строку первісного зобов`язання, так і новації. За п. 1.1 договору сторони домовилися продовжити строк виконання зобов`язань позичальника з погашення заборгованості за договором позики № 555150948688, без вказівки на припинення первісного зобов`язання. Водночас за п. 2.3 договору позика надається не шляхом передання коштів, а шляхом погашення позикодавцем заборгованості за раніше укладеним договором позики та формування за позичальником заборгованості за цим договором у розмірі непогашеної заборгованості за попереднім договором, що відповідає ознакам новації боргу в позикове зобов`язання (ст. 1053 ЦК України). Отже, сума 2 500 грн є не новими коштами, наданими відповідачу, а заборгованістю за попереднім договором позики.

Проте за будь-якої з цих кваліфікацій зобов`язання відповідача за договором № 555150948688001 не є самостійним: у разі зміни строку позивач вимагає виконання первісного зобов`язання на змінених умовах, а в разі новації нове позикове зобов`язання виникає лише як заміна первісного боргу, у його розмірі та за умови його дійсності. Тому позивач мав довести існування первісного зобов`язання за договором позики № 555150948688, його зміст і розмір заборгованості за ним. Разом з тим, ані договору позики № 555150948688, ані доказів надання (перерахування) відповідачу коштів за ним матеріали справи не містять.

Зазначення в п. 1.1 договору та в заявці на пролонгацію, підписаних відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, заборгованості за договором позики № 555150948688 такого доказу не замінює. Відповідно до пп. 2.1, 2.2 договору позика пролонгується лише за умови сплати позичальником не пізніше 30.07.2021 процентів за користування попередньою позикою в сумі 1 643,70 грн, а в разі несплати заявка на пролонгацію анулюється і позичальник погашає заборгованість у строк, визначений договором позики № 555150948688. Тобто сторони обумовили виникнення прав та обов`язків за договором № 555150948688001 відкладальною обставиною (ч. 1 ст. 212 ЦК України), настання якої має довести позивач. Доказів сплати відповідачем 1 643,70 грн матеріали справи не містять, а тому не доведено й того, що зобов`язання відповідача визначається договором № 555150948688001, а не первісним договором позики, якого позивач не надав.

Надані позивачем довідка про ідентифікацію по договору, довідка про погашення по договору № 555150948688 та довідка по договору позики № 555150948688001 складені первісним кредитором в односторонньому порядку, є внутрішніми документами фінансової установи і не фіксують фактичного руху коштів на користь відповідача. Розрахунок заборгованості також не є первинним документом, який підтверджує отримання відповідачем коштів, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум. Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 є документом про відступлення права вимоги і не підтверджує ані видачі коштів, ані розміру первісного боргу.

З урахуванням стандарту більшої переконливості суд дійшов висновку, що існування та розмір зобов`язання відповідача за договором позики № 555150948688001 від 28.07.2021 позивачем не доведено.

Оскільки не доведено виникнення у відповідача зобов`язання з повернення позики, безпідставними є й похідні вимоги про стягнення нарахованих на неї процентів. Наявність договору факторингу, за яким позивач набув право вимоги, цього висновку не спростовує, адже до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі, що існував на момент переходу цих прав; недоведене право не може бути набуте в більшому обсязі, ніж воно існувало у первісного кредитора.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики № 555150948688001 від 28.07.2021 у розмірі 6 404,20 грн належить відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню - у розмірі 6 000,90 грн; у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 440 та витяг з акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, згідно з яким вартість наданих послуг становить 9 000 грн, з яких 3 000 грн - надання усної консультації (2 години) та 6 000 грн - складання позовної заяви про стягнення боргу (2 години).

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності (ч. 5 ст. 137 ЦПК України) відповідач не заявляла. Водночас згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін; ці обставини суд оцінює незалежно від наявності клопотання іншої сторони.

Справа є малозначною, належить до типової категорії спорів про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредитування, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, без проведення судових засідань, витребування доказів та вирішення процесуальних клопотань, а позовна заява за змістом і структурою є типовою. Заявлений розмір витрат 9 000 грн становить 55,20% ціни позову і не є пропорційним до предмета спору. З урахуванням наведеного суд визнає обґрунтованим та пропорційним предмету спору розмір витрат на професійну правничу допомогу 5 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на суму 6 000,90 грн, що становить 36,80% ціни позову. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 979,86 грн (2 662,40 грн ? 6 000,90 грн : 16 305,10 грн) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 840,19 грн (5 000 грн ? 6 000,90 грн : 16 305,10 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 8547616 від 23.01.2022 у розмірі 6 000,90 грн, судовий збір у розмірі 979,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 840,19 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО