Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №756/6689/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/6689/26

Провадження № 2/756/6535/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № CL-125381 від 02.08.2018 у розмірі 73 543,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.08.2018 між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-125381, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 55 890 грн зі сплатою 52,99% річних та строком повернення до 01.08.2023 шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів. Кредитні кошти надано відповідачу в безготівковій формі.

25.06.2021 між Акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу № 250621/1, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № CL-125381 відступлено позивачу. Про заміну кредитора відповідача повідомлено.

Позивач зазначив, що відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, кредит у встановлений строк не повернув, унаслідок чого станом на день відступлення права вимоги утворилася заборгованість у розмірі 73 543,40 грн, з якої 53 270,48 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20 272,92 грн - заборгованість за процентами. Направлена відповідачу досудова вимога про погашення заборгованості залишена без задоволення.

Ухвалою суду від 24.04.2026 відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві, поданому разом із клопотанням про поновлення строку на його подання, відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та відступлення права вимоги позивачу, проте зазначив, що заявлений розмір заборгованості є надмірним і несправедливим. Відповідач наголосив, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому просив урахувати його правовий статус; послався на істотну зміну обставин у зв`язку з проходженням військової служби в умовах воєнного стану; заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог за окремими щомісячними платежами, а також зазначив, що за період з серпня 2018 по липень 2021 року сплатив на погашення кредиту 38 879,09 грн. Просив у задоволенні позову відмовити, а в разі встановлення підстав для часткового задоволення - зменшити розмір заборгованості з урахуванням принципів справедливості та співмірності.

Врахувавши проходження відповідачем військової служби у Збройних Силах України як поважну причину пропуску процесуального строку, суд поновив відповідачу строк на подання відзиву та прийняв його до розгляду.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Оскільки відповідач реалізував своє право на подання відзиву та виклав власну позицію щодо заявлених вимог, а клопотання про зупинення провадження у зв`язку з проходженням військової служби не заявляв, суд, з урахуванням волі відповідача, не вбачає підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02.08.2018 між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-125381, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 55 890 грн зі сплатою процентів за ставкою 52,99% річних, а відповідач зобов`язався повернути кредит у строк до 01.08.2023 шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів (п. 2.3, 4.1, 6.2, 6.3 договору).

На виконання умов договору Акціонерне товариство «Кредобанк» надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером та випискою по рахунку. Факт отримання кредитних коштів відповідач не заперечував.

Як вбачається з договору факторингу від 25.06.2021 № 250621/1, укладеного між Акціонерним товариством «Кредобанк» та позивачем, право грошової вимоги за кредитним договором № CL-125381 відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Згідно з додатком № 1 до договору факторингу (реєстром боржників) відповідач значиться під № 10985 із заборгованістю 73 543,40 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 24.06.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 73 543,40 грн, з яких 53 270,48 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20 272,92 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Нарахування процентів припинено 24.06.2021; неустойка (штраф, пеня) та комісії позивачем не нараховувалися і до стягнення не заявлені. Здійснені відповідачем платежі враховані позивачем при визначенні розміру заборгованості. Доказів повернення заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. За змістом ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику та сплатити проценти у строк і в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За змістом ст. 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Суд встановив, що на підставі договору факторингу від 25.06.2021 № 250621/1 позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором № CL-125381. Зазначені договори у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Відповідач узятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, кредит у визначений договором строк не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої станом на 24.06.2021 становить 73 543,40 грн. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контррозрахунку відповідач не надав.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а за зобов`язанням, що підлягало виконанню частинами, обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Разом з тим перебіг позовної давності, що не сплив станом на 02.04.2020, продовжувався на час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України), а надалі - на час дії воєнного стану, введеного з 24.02.2022 (п. 19 того самого розділу); пункт 19 виключено на підставі Закону України № 4434-IX, який набрав чинності лише 04.09.2025. Таким чином, позовна давність, яка не спливла станом на 02.04.2020, продовжувалася на період карантину, а потім воєнного стану, і фактично відновила свій перебіг лише з 04.09.2025 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24).

Оскільки строк виконання зобов`язань за кредитним договором припадав на період 2018-2023 років, а позов пред`явлено до суду 21.04.2026, позовна давність за заявленими вимогами не спливла. За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача про необхідність зменшення розміру заборгованості з мотивів справедливості та співмірності суд відхиляє. Проценти за користування кредитом є платою за користування наданими коштами (ст. 1048, 1054 ЦК України), а не неустойкою, тому положення ст. 551 ЦК України щодо права суду зменшити розмір неустойки до них не застосовуються. Заявлений до стягнення розмір процентів (20 272,92 грн) не перевищує суми заборгованості за тілом кредиту (53 270,48 грн), нарахований за погодженою сторонами ставкою в межах строку кредитування (до 24.06.2021), а тому підстав для його зменшення суд не вбачає.

Доводи відповідача про необхідність застосування пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд відхиляє. Зазначеною нормою передбачено ненарахування військовослужбовцям штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань перед фінансовими установами протягом особливого періоду. Водночас у цій справі позивач неустойки, штрафу чи пені до стягнення не заявляв, а заявлена сума складається із заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, нарахованих до 24.06.2021. Крім того, проходження відповідачем військової служби (згідно з наказом від 06.01.2026) розпочалося після періоду нарахування процентів, тоді як відповідна пільга застосовується за умови набуття особою статусу військовослужбовця саме в період нарахування (постанова Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14).

Посилання відповідача на істотну зміну обставин (ст. 652 ЦК України) не є підставою для відмови у стягненні заборгованості, оскільки зміна або розірвання договору з підстав істотної зміни обставин здійснюється за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони; відповідач зустрічного позову про зміну чи розірвання кредитного договору не заявляв.

Водночас наведені відповідачем обставини, пов`язані з проходженням військової служби у Збройних Силах України в умовах воєнного стану, можуть бути враховані на стадії виконання рішення. У разі якщо такі обставини істотно ускладнюватимуть виконання рішення суду, відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про розстрочення виконання рішення в порядку ст. 435 ЦПК України, під час розгляду якої суд враховує, зокрема, матеріальний стан боржника; розстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Крім того, відповідач не позбавлений права ініціювати питання про зупинення виконавчого провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», якщо таке буде відкрите.

Доводи відповідача про сплату ним 38 879,09 грн на погашення кредиту не спростовують розміру заявленої до стягнення заборгованості, оскільки здійснені відповідачем платежі враховані позивачем при складенні розрахунку, унаслідок чого розмір заборгованості за тілом кредиту зменшено з 55 890 грн до 53 270,48 грн; доказів повного погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредиторові за умови невиконання ним грошового зобов`язання не звільняє боржника від виконання зобов`язання перед новим кредитором; до того ж факту відступлення права вимоги відповідач не заперечував.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це положення не може розумітися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.

За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № CL-125381 від 02.08.2018 у розмірі 73 543,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст. 204, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором № CL-125381 від 02.08.2018 у розмірі 73 543,40 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО