Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №695/2330/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2330/26

номер провадження 2/695/2408/26

02 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 335,66 грн. Позов мотивує тим, що 06.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеруа Україна» та відповідач уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5089976. Також 27.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2015878. Відповідач свої обов`язки за вказаними договорами не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом. Позивач стверджує, що на підставі укладених з первісними кредиторами договорів факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаними правочинами. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Свеа фінанс» суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення позову, оскільки позов є необґрунтованим. Вважає, що позивач не обґрунтував суму позики та нарахованих процентів. Просив скасувати нараховані штрафи, оскільки на період дії військового стану позичальник звільняється від їх сплати. Нараховані відсотки позивачем відповідач вважає несправедливими, що суперечить принципам розумності та добросовісності.

У судові засідання представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судові засідання відповідач не з`явився, у відзиві просив розгляд справи проводити без його участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ухвалою суду від 23.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 9 год. 30 хв. 02.10.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

06.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 5089976, за яким ТОВ «Лінеруа Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 5 000 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (п. 1.2, 2.1 договору). Додатком № 1 до цього договору сторони погодили графік платежів.

Зазначений договір і додаток № 1 до нього підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 57644.

Також відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з яким ОСОБА_1 підтвердив факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Відповідно до умов Договору (п.1.3) строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Згідно з п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п.3.2 договору).

Як встановлено із листа ТОВ «Пейтек» від 26.08.2025 № 20250826-1721, на підставі укладеної між ним та ТОВ «Лінеура Україна» угоди на переказ коштів ТОВ «Пейтек» 06.11.2024 здійснило успішний переказ на суму 5 000 грн за номером платіжної картки 5457082511690393, який збігається із реквізитами, зазначеними відповідачем ОСОБА_1 при укладенні Договору про надання споживчого кредиту № 5089976 від 06.11.2024.

Відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора по тілу кредиту – 700,18 грн та по відсотках – 3682,53 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, який надано первісним кредитором за кредитним договором № 5089976 від 06.11.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ “Лінеруа Україна” становить 16 085,66 грн, з яких 4299,82 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9285,84 грн сума заборгованості за відсотками та 2500 грн - штрафні санкції.

У подальшому згідно Договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеруа Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», ТОВ «Лінеруа Україна» відступило позивачу право вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 ТОВ «Свеа фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 085,66 грн, з яких 4299,82 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9285,84 грн - сума заборгованості за відсотками та 2500 грн - штрафні санкції.

Згідно платіжної інструкції № 10160 від 01.09.2025 ТОВ «Свеа фінанс» провело оплату ТОВ «Лінеруа Україна» за договором факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 року.

27.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір №2015878. На умовах, установлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується надати Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К395».

За взаємною згодою сторони указаного договору погодили наступні умови кредитування.

Відповідно до п. 1.3 договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2500 грн.

Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов:

Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день, в якому надано кредит). Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 25.01.2025 року включно.

Знижена процентна ставка 1.05% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 25.01.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача у період дії стандартної ставки здійснюється за стандартною процентною ставкою, на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка протягом періоду її дії, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки користування кредитом за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки протягом періоду її дії.

Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 26.01.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом його перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Також під час укладення вищевказаного кредитного договору відповідачем підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Додаток №1 до Договору про надання коштів у кредит №2015878 від 27.12.2024, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом платіжного провайдера – ТОВ «ПЕЙТЕК» від 19.08.2025 № 20250819-2727.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів №31102024-4 від 31.10.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора по тілу кредиту – 400 грн та по відсотках – 1136,25 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, який надано первісним кредитором за кредитним договором №2015878 від 27.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ “Слон Кредит” становить 10 250 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2400 грн, заборгованість за нарахованими процентами 3150 грн, 5000 грн – заборгованість за штрафом.

13.08.2025 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-30/25, відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа фінанс» приймає належні ТОВ «Слон кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-30/25 від 13.08.2025 ТОВ «Свеа фінанс» набула право грошової вимоги до відповідача у розмірі 10250 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2100 грн, заборгованість за нарахованими процентами 3150 грн, 5000 грн – заборгованість за штрафом.

Згідно платіжної інструкції № 10148 від 18.08.2025 року ТОВ «Слон кредит» провело оплату ТОВ «Свеа фінанс» за договором факторингу № 01.02-30/25 від 13.08.2025.

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд керується такими нормами права.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація – це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При наданні правової оцінки наданим позивачем доказам щодо укладення між ним та відповідачем кредитних договорів № 5089976 від 06.11.2024 та № 2015878 від 27.12.2024 суд урахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, згідно яких закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку про укладення між позивачем та відповідачем 06.11.2024 та 27.12.2024 кредитних договорів № 5089976 та № 2015878. Адже матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів спростування презумпції правомірності цих договорів.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зважаючи на надані позивачем докази перерахування коштів відповідачу за кредитними договорами й відсутність доказів повного погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договорами про надання споживчого кредиту № 508997 від 06.11.2024 та № 2015878 від 27.12.2024, укладеними згідно з чинним законодавством, – не повернення частини виданих йому кредитних коштів та частини процентів, нарахованих згідно з договорами.

Враховуючи встановлені вище обставини, укладення факторингових договорів між первинними кредиторами відповідача та позивачем та оплати відступлених прав вимоги, суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до відповідача за договорами № 508997 від 06.11.2024 та № 2015878 від 27.12.2024 від його первинних позикодавців перейшло до позивача по цій справі на підставі договорів факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 та № 01.02-30/25 від 13.08.2025.

Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.

Надані позивачем розрахунки заборгованості по тілу кредиту підтверджують часткову його сплату відповідачем за договором №508997 від 06.11.2024 у сумі 700,18 грн та за договором № 2015878 від 27.12.2024 у сумі 400 грн. Відповідач не повернув позикодавцю кредитні кошти, а також не повністю сплатив проценти за користування кредитом.

Розрахунок процентів за договором № 508997 від 06.11.2024, проведений позикодавцем, відповідає умовам договору (п. 1.4.1) та враховує їхню часткову сплату.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за кредитним договором №508997 від 06.11.2024 підлягають частковому задоволенню: по кредитних коштах - у сумі 4299,82 грн, по процентах за користуванням кредитом – 9285,84 грн, а на загальну суму – 13 585,66 грн.

Щодо нарахованих відсотків по кредитному договору № 2015878 від 27.12.2024 суд зазначає наступне.

При проведенні розрахунку відсотків позикодавець застосував підвищену процентну ставку 15% за перший день користування кредитом (за 27.12.2024 - день, в якому надано кредит). Стандартна процентна ставка за договором становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 25.01.2025 року включно.

Однак позикодавець ТОВ «Слон Кредит» та позивач не врахували, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Водночас за договорами, укладеними після 24 грудня 2023 року, проценти мають розраховуватися зі ставки не вище 1% в день.

Тому суд перерахував розмір заборгованості по відсотках відповідача згідно з указаними нормами законодавства про споживче кредитування. Відповідно, за період із 27.12.2024 по 25.01.2025 нарахування коштів по відсотках складає:

2500*1%*30 = 750 грн.

За період із 26.01.2025 по 13.08.2025 позикодавець здійснював розрахунок заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом з розрахунку процентної ставки 0,75 %, що становить 2013,75 грн (за вирахуванням сплаченого відповідачем) та підтверджується розрахунком, підготовленим ТОВ «Слон Кредит». Розрахунок відповідає закону, договору і є математично вірним.

Отже, загальна сума нарахованих процентів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , така: 750 грн + 2013,75 грн = 2 763,75 грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за кредитним договором № 2015878 від 27.12.2024 підлягають частковому задоволенню: по кредитних коштах - у сумі 2100 грн, по процентах за користуванням кредитом – 2763,75 грн, а на загальну суму – 4863,75 грн.

Суд зауважує, що всупереч твердженням відповідача у відзиві на позовну заяву позивач надав суду розрахунки первісних позикодавців відповідача, в яких наведено математичний розрахунок боргу згідно положень відповідних договорів про споживчий кредит.

Також суд відмічає, що положення кредитних договорів, борг за якими стягується позивачем, не передбачають надмірно великих розмірів процентів за користування кредитними коштами. Як наведено вище, за одним із договорів проценти нараховувалися за ставкою 0,75%, за іншим договором – за ставкою 1% у день, тобто в межах максимально дозволеної Законом «Про споживче кредитування» денної ставки. За ті дні користування кредитними коштами, за якими проценти розраховані за ставками 3% або 15% у день, суд провів перерахунок.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу за кредитним договором №508997 від 06.11.2024 у сумі 2500 грн та за договором № 2015878 від 27.12.2024 у сумі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитні договори укладені між сторонами 06.11.2024 та 27.12.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу за прострочення зобов`язань.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафу на загальну суму 7500 грн слід відмовити.

Щодо висловлених у відзиві заперечень відповідача щодо неможливості використання як доказів наданих позивачем розрахунків заборгованості, договорів факторингу, платіжних доручень тощо, то вони не базуються на нормах законодавства, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн та заявив позовні вимоги про стягнення 26335,66 грн.

Суд задовольняє позовні вимоги на суму 18 449,41 гривень (13 585,66 грн + 4 863,75 грн), що становить 70,05 % від ціни позову. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1904,15 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість у розмірі 18 449,41 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1904,15 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя К.І. Апанасенко