Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №570/4221/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4221/26

Номер провадження 3/570/1468/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Коробов С.О., розглянувши матеріали, що надійшли з ДПП УПП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , особу встановлено згідно документу посвідчення водія НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

27 липня 2026 року о 09 годині 57 хвилин на 340км автодороги М-06 Київ-Чоп поблизу с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем "Toyota Cаmry", реєстраційний номер НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: блідість обличчя, сповільненість мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі водій відмовився, а також вчинив дії по ухиленню від проходження огляду, а саме відмовився надати біологічне середовище.

Вказаною відмовою щодо проходження огляду ОСОБА_1 здійснив порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 належним чином було повідомлено про час і місце розгляду справи за вказаною ним адресою, проте в судове засідання він не з`явився з невідомої причини. В матеріалах справи наявна заява захисника про розгляд справи без його участі та без участі його довірителя ОСОБА_1 . Враховуючи, що в справі є достатні дані про його обізнаність зі своїми правами, про місце і час розгляду справи, наявні його письмові пояснення та відсутнє клопотання про перенесення судового розгляду, достатні докази для прийняття рішення, відсутня необхідність заслуховувати його особисті пояснення з приводу події, беручи до уваги встановлені строки розгляду справ, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, вважаючи, що за наведених обставин право особи на захист порушено не буде. Судом враховується практика ЄСПЛ, зокрема позиція, викладена у справі "Пономарьов проти України", в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд зазначає також, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Захисник особи, щодо якої складено адміністративний протокол, адвокат Андрієвський А.О. винуватість підзахисного не визнав у повному обсязі. Вказав, що в матеріалах справи згідно з зафіксованим відео з портативного реєстратора, закріпленого на форменному одязі поліцейського, встановлено відсутність належних доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину водія. Крім того звернув увагу, що ОСОБА_1 поліцейському сказав, що йому треба налаштуватися щоб здати біоматеріал, при цьому не відмовився від його здачі.

Вказав, що на його думку, грубим порушенням також є і те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже повноваженнями щодо складання адміністративного протоколу щодо нього володіють лише представники органів Військової служби правопорядку. Крім того, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, просила не застосовувати (в разі визнання винуватості) стягнення у виді позбавлення права керування, позаяк таке право необхідне для виконання службових обов`язків.

Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32. Тому захисник зазначив, що з огляду на ту обставину, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, який прямував до місця несення служби, до нього, по-перше: мав бути застосований спеціальний порядок його огляду на стан сп`яніння, встановлений статтею 266-1 КУпАП, а по-друге: його дії (у разі підтвердження стану сп`яніння чи відмови від проходження огляду) мали кваліфікуватися за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST 6810, де зазначено, що огляд не проводився і вказані ознаки наркотичного сп`яніння, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, що міститься на доданому до протоколу оптичному диску, а також напрпавленням для проходження такого огляду в медичному закладі..

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з бодікамери працівників поліції вбачається, що при спілкуванні із працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено про виявлені в нього ознаки наркотичного сп`яніння, було запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, однак він відмовився надати біологічне середовище.

Відповідно до пункту 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Отже, передумовою направлення водія для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння до медичного закладу є незгода водія надати біологічне середовище.

Щодо доводів про необхідність залучення представників Військової служби правопорядку.

На думку захисника, оскільки ОСОБА_1 повідомляв на місці працівників поліції про те, що він є військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП працівники поліції повинні були залучити до складання адміністративного протоколу працівників органів Військової служби правопорядку.

Однак, у першу чергу суд вважає за необхідне відзначити, що статтею 255 КУпАП повноваження щодо складання адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП покладено саме на працівників Національної поліції, а не Військової служби правопорядку, які такими повноваженнями не наділені. При цьому, як свідчать положення ст. 172-20 КУпАП, протоколи за якими складають представники ВСП, вказана стаття: а) не містить спеціальних ознак складу правопорушення керування транспортним засобом у стані сп`яніння; б) містить значно м`якіші санкції, аніж положення статті 130 КУпАП. За таких умов, оскільки: ст. 130 КУаАП розміщена в розділі, що забезпечує відповідальність у сфері безпеки дорожнього руху; містить специфічний елемент складу правопорушення керування транспортним засобом у стані сп`яніння; передбачає спеціальну санкцію позбавлення права керування транспортними засобами, то саме положення статті 130 КУпАП в такому випадку є більш спеціальними по відношенню до ст. 172-20 КУпАП, і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Інший підхід до правозастосування означав би свідоме ігнорування більш спеціальної за складом та більш суворої за санкцією статті 130 КУпАП, що в кінцевому підсумку призводило би до уникнення особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння, передбаченої законом відповідальності за вчинене правопорушення. При цьому суд звертає увагу, що загальновизнаним у судовій практиці є той факт, що передбачені ст. 130 КУпАП порушення носять підвищену суспільну небезпеку. А отже, судова практика застосування норм права не може обирати такий напрям, який призводить до свідомого пом`якшення відповідальності за такого роду порушення.

Отже, працівниками поліції було дотримано своїх повноважень, визначених ст. 255 КУпАП, щодо складення адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП, і цілком вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 саме за ст. 130 КУпАП, а не за ст. 172-20 КУпАП, як на цьому наполягає захисник.

Як додатковий, але не головний аргумент, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 172-20 КУпАП містить специфічний елемент складу правопорушення - виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані. Однак сам по собі статус військовослужбовця та факт виконання обов`язків військовослужбовця не є тотожними поняттями. Водночас у матеріалах справи відсутній будь-який достовірний доказ (копія наказу, бойового розпорядження тощо) на підтвердження того, що ОСОБА_1 на час керування транспортним засобом перебував саме у стані виконання обов`язків військової служби. За словами захисника він прямував до місця служби.

Щодо решти аргументів, які висловлювалися захисником у ході розгляду справи, суд зауважує наступне.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджуються із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, ч. 1 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адм. штрафів у СЗБДР зафіксовані в автоматичному режимі): Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/ Рiвнен.обл. /21081300. Код отримувача(код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО): 899998. Рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ) 37993783. Банк отримувача Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку(IBAN) UA908999980313111256000026001. Найменування коду класифікації доходів бюджету - судовий збір (код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Коробов С.О.