Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №297/2694/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2694/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Геревич Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисич Ю.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R652898 від 10.09.2026 року, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що постановою № R381418 від 05.03.2026 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, 21 березня 2026 року тією ж посадовою особою за аналогічних фактичних обставин повторно розглянуто питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та винесено постанову № R434314, якою його притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.04.2026 року у справі № 297/950/26 постанову № R434314 від 21.03.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , визнано протиправною та скасовано.

22 липня 2026 року ОСОБА_1 виявлено в застосунку «Резерв+» запис про те, що ним допущено порушення правил військового обліку з причини неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.

Керуючись порядком, встановленим ст. 279-9 КУпАП, 24 липня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста ним подано відповідачу заяву, в якій зазначено, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

10 вересня 2026 року відповідачем, з порушенням строків розгляду, складено постанову № R652898, згідно з якою за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

При цьому у військово-обліковому документі застосунку «Резерв+» після прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_1 було виявлено суперечливий запис від 10.09.2026 року про те, що ТЦК та СП звернулося до Національної поліції з підстав нібито непроходження або відмови від проходження ним військово-лікарської комісії. Однак ОСОБА_1 , отримавши направлення на проходження військово-лікарської комісії ще 13 серпня 2025 року, пройшов її та був визнаний придатним до військової служби.

Інших направлень на проходження військово-лікарської комісії він не отримував, що викликає обґрунтовані сумніви щодо документального підтвердження запису у військово-обліковому документі про непроходження чи відмову від проходження військово-лікарської комісії.

Сам факт неявки особи за повісткою до ТЦК та СП, на чому наголошено в оскаржуваній постанові, не є тотожним факту відмови від проходження військово-лікарської комісії або її непроходження.

Наявність у постанові заяви особи про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення без доказів її винуватості не може бути безумовною підставою для притягнення такої особи до відповідальності.

Подання через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста відповідної заяви щодо визнання допущеного порушення не позбавляє особу права на оскарження постанови.

Отже, позивач вважає, що постанова № R652898 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесена відповідачем 10 вересня 2026 року, є протиправною.

Крім того, ОСОБА_1 не отримував жодних повісток, відповідно до яких він мав би з`явитися за викликом до ТЦК та СП, чим міг порушити вимоги мобілізаційного законодавства, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови № R652898 від 10.09.2026 року.

При цьому зазначена постанова взагалі не містить відомостей про те, коли саме ОСОБА_1 мав з`явитися за викликом до ТЦК та СП.

Відсутність належного оповіщення ОСОБА_1 про необхідність з`явитися до відповідного ТЦК та СП виключає виконання ним обов`язку явки.

За наведених обставин 10 вересня 2026 року відповідачем за тих самих фактичних підстав утретє розглянуто питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та винесено оскаржувану постанову, якою його притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є недопустимим.

Відповідачем винесено постанову без наявності належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, отриманих та оцінених у встановленому законом порядку, на яких має ґрунтуватися висновок про доведеність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідач належним чином не мотивував свого висновку про винуватість ОСОБА_1 . При цьому запис у військово-обліковому документі застосунку «Резерв+», який з`явився після прийняття оскаржуваної постанови 10 вересня 2026 року, про те, що ТЦК та СП звернулося до Національної поліції з підстав непроходження або відмови від проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, суперечить доводам самої постанови, що є порушенням вимог ст.ст. 7, 245, 252, 280, 283 КУпАП.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідач не переконався у належному повідомленні ОСОБА_1 про обов`язок з`явитися до ТЦК та СП та не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності й реалізації її процесуальних прав.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 22.09.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду по суті (а.с. 32-33).

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Лисич Ю.В. в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 37).

Відповідач представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був належно повідомлений, відзив щодо позову не подав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 2 ст. 269 КАС України копія ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою та судовою повісткою була надіслана до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року N 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року N 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові № R652898 від 10.09.2026 року зазначено про неприбуття ОСОБА_1 за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Водночас постанова не містить конкретних відомостей про дату, час та місце, на які саме позивач мав прибути до ТЦК та СП, а також інших даних, які б дозволяли достовірно встановити зміст та обставини такого виклику.

Отже, оскаржувана постанова не містить достатніх конкретизованих відомостей щодо об`єктивної сторони інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення та не відповідає вимогам щодо належної фіксації обставин правопорушення, визначеним ст. 256 КУпАП.

Крім того, матеріали справи не містять копії повістки, на підставі якої ОСОБА_1 нібито був зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відсутність у матеріалах справи копії повістки (у тому числі копії її направлення в електронному вигляді) унеможливлює встановлення її змісту, дати та місця явки, мети виклику, а також належного способу її вручення чи іншого підтвердження доведення її змісту до відома позивача.

Посилання в оскаржуваній постанові на неприбуття особи за викликом без надання документа, який підтверджує існування такого виклику та його конкретний зміст, не може вважатися достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність прийнятої ним постанови, у тому числі наявність передбачених законом підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та дотримання встановленої процедури.

Однак відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав та доказів, які б спростовували доводи позивача і підтверджували правомірність оскаржуваної постанови, суду не надав.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Наведене свідчить про те, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було належним чином встановлено та документально підтверджено обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме факт належного виклику позивача, зміст такого виклику, визначені у ньому дата, час і місце явки та факт невиконання позивачем відповідного обов`язку.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevay Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Kareliny Russia» заява N 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова № R652898 від 10.09.2026 року прийнята без належного та достатнього доказового підтвердження обставин, покладених в її основу, а відповідачем не доведено правомірність її винесення.

Недотримання вимог щодо належного оформлення матеріалів справи та відсутність документального підтвердження факту належного виклику позивача не дають можливості суду встановити наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу адмінправопорушника, що є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а постанова № R652898 від 10.09.2026 року, винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 90, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R652898 від 10.09.2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Лайош ГАЛ