Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №564/2376/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2376/26

02 жовтня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026186150000062 від 21.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, ФОП, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 , потерпілого – ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 , 20.05.2026 року о 18 год. 00 хв., перебуваючи на подвір`ї біля магазину «Анкома», що по вул. Рівненська, 103А, в м. Костопіль, Рівненського району, Рівненської області, діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході словесної суперечки, наніс потерпілому ОСОБА_5 один удар кулаком лівої руки по обличчю, а саме в ділянку правого ока, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця правої підочної ділянки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Ці умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися в заподіянні потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав частково, вказав, що він дійсно 20.05.2026 року наніс одину удар лівою рукою потерпілому ОСОБА_5 , однак цей удар був ненавмисний, а спровокований діями потерпілого. Так, зазначив, що того дня, його обвинуваченого, донька та дружина мали словесну суперечку між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 біля дитячого садка його внука. Він, обвинувачений, вирішив поговорити з потерпілим, щоб той більше не чіплявсь до його доньки та прийшов до магазину «Анкома», куди згодом під`їхав і потерпілий. Під час розмови потерпілий почав відходити від нього, і він, обвинувачений наздогнав його, схопив за одяг, і під час потасовки ОСОБА_5 вдарив його у лікоть, і він інстинктивно вдарив ОСОБА_5 лівою рукою, однак куди не пам`ятає. Вказав, що він не погрожував потерпілому.

Незважаючи на те, що обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає частково, його вина повністю підтверджується показами потерпілого, свідків та письмовими доказами зібраними по справі.

Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він з обвинуваченим знайомий, зазначив, що його рідний брат перебував у зареєстрованому шлюбі з донькою обвинуваченого. Зазначив, що до події, яка трапилася 20.05.2026 року між ними неприязних відносин не було. Так, того дня, він, потерпілий, з дружиною, перебували на пошті, забирали товар. В цей момент, до нього зателефонувала продавець магазину «Анкома», що по вул. Рівненська, 103А, м. Костопіль, та повідомила, що до магазину прийшов обвинувачений ОСОБА_10 , зазначив, що в телефоні було чути як останній виражається ненормативною лексикою, і висловлює погрози у бік потерпілого. Повідомив, що коли він приїхав до магазину то до нього підбіг обвинувачений з криками «вб`ю», «заб`ю», схопив його, потерпілого, за комір, притиснув до забору та лівою рукою, кулаком, наніс удар в обличчя. Після чого викликали поліцію, він, потерпілий, написав відповідну заяву і в цей момент відчув, що йому стало зле і викликала швидку медичну допомогу. Вказав, що в той момент він не розумів, чому у обвинуваченого виникла така поведінка.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засдіанні показала, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_5 . Повідомила, що 20.05.2026 року вона з чоловіком перебувала на пошті, коли до чоловіка хтось зателефонував, з телефону було чути голос ОСОБА_12 , який погрожував її чоловіку та виражався ненормативною лексикою. Після чого вони під`їхали за адресою вул. Рівненська 103А, що у м. Костопіль, де на них чекав обвинувачений. Вказала, що одразу коли її чоловік, потерпілий, вийшов з машини до нього підбіг обвинувачений, правою рукою взяв його за шию, а лівою рукою наніс удар по обличчю.

Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні повідомила, що обвинувачений - це її чоловік, а потерпілий дядько їхнього онука. Повідомила, що між її чоловіком та потерпілим, 20.05.2026 року біля магазину «Анком» була потасовка, однак щоб хтось комусь наніс удар вона не бачила. Вказала, що можливо, ОСОБА_5 і отримав ляпас від її чоловіка ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_15 повідомив, що він є сином обвинуваченого. Вказав, що в день коли була подія, точної дати він не пам`ятає, між його батьком та потерпілим по вул. Рівненська, що в м. Костопіль була словесна перепалка, щоб хтось наносив удар він не бачив, оскільки дивився у телефон. Вказав, що обвинувачений не висловлював ніяких погроз у бік потерпілого. Зазначив, також, що і потерпілий ніякої агресії до обвинуваченого не проявляв.

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю підтверджується письмовими доказами дослідженими під час розгляду справи, а саме:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21 травня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_5 заявив, що 20.05.026 року близько 18:30 год. ОСОБА_10 , перебуваючи на подвір`ї магазину «Анкома», що по вул. Рівненська, 103А в м. Костопіль, в ході словесного конфлікту, спричинив йому тілесні ушкодження (а.с.2-3);

- висновком експерта № 81 ( експертиза почата 21.05.2026, закінчена 25.05.2026), відповідно до якого при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_5 виявлено синець правої підочної ділянки, крім того при огляді лікарем-неврологом 21.05.2026 р. діагностовано «ЗЧМТ, з післятравматичним цефалгічний симптом з розладами ліквородинаміки, вестибулярним порушенням», які зважаючи на їх вид (синець, закрита мозкова травма) та морфологічні властивості (колір синця, патологічні неврологічні симптоми) утворилися приблизно за добу до моменту огляду, від щонайменше одноразової дії тупого предмета. Відмічені на тілі ОСОБА_5 ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.25);

- протоколом огляду комп`ютерних даних від 22 травня 2026 року, відповідно до якого проведено огляд оптичного диска з маркуваннями «Omega, 4.7 GB, 16x, DVD-R», із серійним номером DR5F60-PW104, на якому наявний відеозапис зафіксований на камеру з магазину «Анкома», що по вул. Рівненська, 103А, і зафіксовано, як 20.05.2026 року ОСОБА_10 правою рукою бере ОСОБА_5 за комір футболки, і через декілька секунд наносить удар лівою рукою, по обличчі останнього. (а.с.27-30).

Зазначений вище диск, також, був оглянутий і в судовому засіданні. На переглянутому відеофайлі вбачається як обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_5 один удар лівою рукою по обличчю потерпілого.

Приймаючи до уваги, що покази потерпілого, свідка ОСОБА_11 , які вони давали як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду, щодо неправомірних дій ОСОБА_3 , є послідовними, логічними, однаковими, і повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, суд зазначені покази визнає правдивими і кладе їх в основу вироку.

Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для підтвердження вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 , 20.05.2026 року о 18 год. 00 хв., перебуваючи на подвір`ї біля магазину «Анкома», що по вул. Рівненська, 103А, в м. Костопіль, Рівненського району, Рівненської області, діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході словесної суперечки, наніс потерпілому ОСОБА_5 один удар кулаком лівої руки по обличчю, а саме в ділянку правого ока, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця правої підочної ділянки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, тому ці його дії суд, кваліфікує за ч.1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, які пом“якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України - не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України - не встановлені.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який на диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне, обрати обвинуваченій покарання, із передбачених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу.

Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до обвинуваченого ОСОБА_3 з цивільним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду на суму 1701, 71 грн. та моральну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 50 000 грн.

В обгрунтування позову покликається на те, що після нанесення ОСОБА_3 йому тілесних ушкоджень він звернувся до Медичного центру ТОВ ПКСМ «Вілмед» за консультацією невролога, надані лікарем послуги, згідно з актом про надання медичних послуг коштують 450 грн., на ліки за призначенням ним було витрачено 1251,71 грн. Таким чином, кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_3 йому завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1701,71 грн. Також, зазначає, що йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 50 000 грн. Зокрема, зазначено, що врезультаті події було порушено його нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного життя, внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень, травми та словесні образи супроводжувались тривогою, хвилюванням, які періодично знову виникають при спогадах. Зазначає, що пережитий стрес супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги та безпомічності.

Враховуючи викладене просить суд задоволити позовні вимоги.

ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, однак заперчував щодо задоволення позовних вимог, в частині стягнення моральної шкоди.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні, також, не заперечувала щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, однак заперчувала щодо задоволення позовних вимог, в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1701, 71 грн., що підтверджується Актом про надання медичних послуг – вартість 450 грн. та чеком з аптеки від 21.05.2026 року на суму 1251, 71 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про стягнення з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 1701, 71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У п. 3 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 9 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, оцінюючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, стан його здоров`я, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи майновий стан відповідача, суд вважає за правильне стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на суму 30000 грн., відмовити.

Запобіжний захід не обирався.

Судові витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 124, 349, 368, 373,374 КПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1168 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1701 гривень 71 копійка та моральну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 20 000 гривень.

Речові докази по справі, а саме диск DVD-R із маркуванням «Omega, 4.7 GB, 16x, DVD-R» – залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12026186150000062 від 21.05.2026.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

СуддяОСОБА_1